ОЧАКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 483/283/26
Провадження № 8/483/1/2026
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2026 року м. Очаків
Суддя Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області Рак Л.М., ознайомившись з заявою ОСОБА_1 про перегляд судового наказу у зв`язку з нововиявленими обставинами,
В С Т А Н О В И Л А :
12 березня 2026 року ОСОБА_2 звернулася до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області із заявою щодо видачі судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судовим наказом від 16 березня 2026 року стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12 березня 2026 року до досягнення дитиною повноліття; а також на користь держави 332 грн. 80 коп. судового збору.
11 серпня 2026 року представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Ганчева М.А. через систему «Електронний суд» звернулася до суду з заявою про перегляд судового наказу у зв`язку з нововиявленими обставинами у якій зазначила, що з 25 листопада 2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існують договірні правовідносини щодо утримання дитини, які врегульовані нотаріально посвідченим договором про сплату аліментів. Відповідно до умов зазначеного договору сторони за взаємною згодою визначили розмір, порядок та строки сплати аліментів на утримання дитини. Судовий наказ у даній справі було видано в порядку наказного провадження. Особливістю такого провадження є те, що питання про видачу судового наказу вирішується судом без судового засідання та без повідомлення боржника, у зв`язку з чим боржник до моменту видачі судового наказу позбавлений можливості надати суду свої заперечення, пояснення чи докази щодо заявлених стягувачем вимог. Відтак заявник об`єктивно не мав процесуальної можливості повідомити суд про існування між сторонами нотаріально посвідченого договору про сплату аліментів та надати докази його виконання до моменту видачі судового наказу. При цьому зазначена обставина має істотне значення для вирішення питання про обґрунтованість примусового стягнення аліментів, оскільки на момент звернення стягувачки до суду між сторонами вже існував визначений законом договірний механізм виконання батьком обов`язку щодо утримання дитини, а заявник цей обов`язок фактично виконував. Відповідно до ст. 189 Сімейного кодексу України батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначаються розмір та строки виплати аліментів. Такий договір укладається у письмовій формі та нотаріально посвідчується. Отже, законодавством прямо передбачено можливість виконання батьками обов`язку щодо утримання дитини на договірних засадах. У цій справі заявник саме таким способом виконував та продовжує виконувати свій обов`язок щодо утримання дитини, що підтверджується нотаріально посвідченим договором та документами про здійснення відповідних платежів. За таких обставин видача судового наказу про стягнення аліментів без урахування чинного між сторонами договору та його фактичного виконання створює умови для подвійного стягнення із заявника коштів на утримання тієї самої дитини за один і той самий період. Так, стягувачка вже пред`явила спірний судовий наказ до виконання до органу державної виконавчої служби з метою примусового стягнення із заявника на свою користь аліментів. Водночас вона не позбавлена можливості на підставі нотаріально посвідченого договору звернутися за вчиненням виконавчого напису нотаріуса та пред`явити його до виконання, що, у свою чергу, створює реальну можливість повторного стягнення із заявника коштів на утримання тієї самої дитини за той самий період. При цьому заявник не ставить питання про звільнення його від обов`язку утримувати дитину та не заперечує такого обов`язку. Навпаки, заявник його виконує у передбачений законом спосіб - шляхом добровільної сплати аліментів відповідно до нотаріально посвідченого договору, а після направлення його до державної виконавчої служби - ще й шляхом примусового стягнення. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. У даному випадку суд при видачі судового наказу не встановлював обставин щодо наявності та виконання сторонами договору про сплату аліментів, оскільки така обставина не могла бути досліджена судом у межах процедури видачі судового наказу без участі та повідомлення боржника. Відсутність цієї обставини в матеріалах наказного провадження не може розцінюватися як наслідок бездіяльності заявника або як його нездатність належним чином захистити свої права. У зв`язку з цим наявність нотаріально посвідченого договору про сплату аліментів та фактичне виконання його умов заявником підлягають оцінці судом при вирішенні питання про подальшу дію судового наказу. Про видачу судового наказу у справі № 483/283/26 ОСОБА_1 дізнався лише після блокування його банківських рахунків державним виконавцем, на примусовому виконанні якого перебуває зазначений судовий наказ. З метою встановлення обставин видачі судового наказу, зокрема з`ясування змісту заявлених стягувачкою вимог, періоду, за який заявлено до стягнення аліменти, а також того, чи повідомляла стягувачка суд про наявність між сторонами нотаріально посвідченого договору про сплату аліментів, 03 серпня 2026 року представнику ОСОБА_1 було надано доступ до матеріалів справи № 483/283/26. Саме після отримання доступу до матеріалів справи заявник отримав можливість ознайомитися з обставинами, на яких ґрунтується виданий судовий наказ, та встановити, що під час його видачі судом не досліджувалося питання щодо існування між сторонами нотаріально посвідченого договору про сплату аліментів та фактичного виконання заявником передбаченого ним обов`язку. Відповідно до ч. 1 ст. 424 ЦПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної п. 1 ч. 2 ст. 423 цього Кодексу, учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення. Таким чином, перебіг передбаченого ч. 1 ст. 424 ЦПК України тридцятиденного строку у даному випадку слід обчислювати з 03 серпня 2026 року, коли представнику заявника було надано доступ до матеріалів справи та заявник отримав можливість встановити обставини, які мають істотне значення для перегляду судового наказу. Посилаючись на викладене, представник заявника просила скасувати судовий наказ Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 березня 2026 року № 483/283/26 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12 березня 2026 року до досягнення дитиною повноліття, та на користь держави судового збору в розмірі 302.80 грн.; відмовити ОСОБА_2 у видачі судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Дослідивши подану заяву та матеріали справи, дійшла наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
У пункті 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України зазначено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 424 ЦПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної п. 1 ч. 2 статті 423 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.
Тлумачення статті 424 ЦПК України свідчить, що тридцятиденний строк для подання заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами є процесуальним і може бути поновлений за загальними правилами, встановленими ст. 127 ЦПК України.
Під процесуальним строком розуміють строк, в межах якого вчиняються певні процесуальні дії.
Відповідно до ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд також постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою. Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.
Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
Із практики Європейського Суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Поновлення строку на оскарження рішення суду без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.
Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.
У заяві про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, представник заявника посилається на те, що про видачу судового наказу у справі № 483/283/26 ОСОБА_4 дізнався лише після блокування його банківських рахунків державним виконавцем, на примусовому виконанні якого перебуває зазначений судовий наказ. З метою встановлення обставин видачі судового наказу, зокрема з`ясування змісту заявлених стягувачкою вимог, періоду, за який заявлено до стягнення аліменти, а також того, чи повідомляла стягувачка суд про наявність між сторонами нотаріально посвідченого договору про сплату аліментів, 03 серпня 2026 року представнику ОСОБА_1 було надано доступ до матеріалів справи № 483/283/26.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що копію судового наказу разом із копією заяви про видачу судового наказу з доданими до неї матеріалами було направлено на адресу зареєстрованого місця проживання боржника, який ним було отримано 19 березня 2026 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (а.с. 23).
Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом.
Виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі, прав та обов`язків сторін у справі, визначених Цивільним процесуальним кодексом України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.
Отже у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Зазвичай це обставини, що не залежать від волі такої особи.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із такого: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) потрібно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Указані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 28.02.2023 у справі № 935/2232/19.
Перелік поважних причин, які враховуються для поновлення пропущеного процесуального строку, законом не встановлено, вони визначаються у кожному конкретному випадку, виходячи з певних обставин, які мають юридичне значення.
Поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами.
За правилами ч. 3 ст. 130 ЦПК України, якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії.
Разом з тим, доказів, які могли підтвердити той факт, що ОСОБА_1 не мав змоги своєчасно з березня 2026 року (впродовж майже чотирьох місяців) подати заяву про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами та/або вживав інші заходи процесуального впливу для відновлення порушених прав, до цієї заяви не надано.
Враховуючи викладене, наявні підстави для залишення без розгляду заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу від 16 березня 2026 року у справі № 483/283/26, оскільки заява подана з порушенням процесуального строку, визначеного п. 1 ч. 2 ст. 423 цього Кодексу, та за відсутності належних та допустимих доказів для підтвердження поважних причин, що перешкоджали заявнику своєчасно звернутись до суду із заявою про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами.
Керуючись ст.ст. 126-127, 258-261, 352-354 ЦПК України,
У Х В А Л И Л А:
Заяву ОСОБА_1 про перегляд судового наказу у зв`язку з нововиявленими обставинами у справі № 483/283/26 за заявою ОСОБА_2 щодо видачі судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини, - повернути без розгляду.
Ухвалу може бути оскаржено протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Миколаївського апеляційного суду.
Сторони, яким ухвала суду не була вручена у день її складення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення їм цієї ухвали.
Суддя