Справа №:755/11695/25
Провадження №: 2-п/755/81/26
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"10" серпня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючої судді - Марфіної Н.В.,
за участі секретаря - Лазоришин А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за заявою відповідача про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18.09.2025 року у справі №755/11695/25 за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
у с т а н о в и в:
21.11.2025 року відповідач звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18.09.2025 року у справі №755/11695/25 за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якій просить поновити строк для подання заяви про перегляд заочного рішення, скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду.
Вимоги заяви мотивовано тим, що у квартирі по якій виникла заборгованість зареєстровані чотири особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Згідно договору купівлі-продажу від 11.08.1999 року квартира належить зазначеним особам на праві часткової власності в рівних долях, а тому інші співвласники мали бути залучені до участі у справі в якості співвідповідачів. Також відповідачка зазначає, що позивачем не було надано доказів наявності заборгованості за надані послуги до 01.05.2018 року, часу та підстав її виникнення. Відступлення певної суми заборгованості на користь позивача, ніким чином не підтверджує її наявність та обґрунтованість. Позивачем не надано належних доказів про відступлення права вимоги. Розрахунок заборгованості здійснений позивачем до 01.05.2018 року. є лише твердженням самого позивача. До зазначеної дати позивач виконавцем послуг не був. Відповідачка вважає відповідний розрахунок заборгованості неналежним доказом, а також вважає, що неналежним є розрахунок заборгованості здійснений після 01.05.2018 року за відсутності доказів щодо обсягів споживання. Прохаючи поновити строк для подання заяви про перегляд заочного рішення відповідачка посилається на те, що згідно абзаців 3, 5, 6 резолютивної частини заочного рішення суду стає зрозумілим, що відповідач наділений правом безпосереднього оскарження заочного рішення до Київського апеляційного суду. Відповідачка скористалась таким правом та подала апеляційну скаргу на заочне рішення суду до Київського апеляційного суду, однак ухвалою від 17.11.2025 року суд апеляційної інстанції відмовив у прийняття апеляційної скарги, оскільки правом оскарження заочного рішення в апеляційному порядку відповідач наділяється лише внаслідок постановлення ухвали про залишення його заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Посилаючись на положення ч. 1 ст. 283, ч. 5 ст. 272 ЦПК України відповідачка зазначає, що нею заочне рішення не отримане та вважає, що строк на подання заяви про перегляд заочного рішення пропущений з поважних причин.
15.07.2026 року до суду надійшли доповнення сторони відповідача до заяви про перегляд заочного рішення, у яких відповідачка просить поновити строк для подання заяви про перегляд заочного рішення, скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду. Відповідачка вказує, що у матеріалах справи відсутні належні повноваження ОСОБА_5 на підписання позовної заяви. Витяг з реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих у квартирі осіб, не містить підпису уповноваженої особи та інших необхідних реквізитів. Позивачем не надано доказів, що відповідачка та інші зареєстровані в квартирі особи користувались житлово-комунальними послугами Одна із зареєстрованих у квартирі осіб - ОСОБА_4 покинула Україну 02.03.2022 року і до теперішнього часу в Україну не повернулась. Позивач неправомірно нарахував відповідачу за період 24.02.2022 - 30.12.2023 року інфляційні втрати та 3% річних на заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг. Крім того, оскільки позивач не вживав заходів досудового врегулювання спору, то позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних не підлягають задоволенню. Матеріали справи не містять Договору про надання послуг з ЦО/ЦПГВ та Договору про надання послуг з ТЕ/ПГВ. У матеріалах справи також відсутні затвердження/встановлення цін/тарифів на комунальні послуги, структура ціни/тарифу, методика розподілу між споживачами обсягів комунальних послуг, затверджені/встановлені помісячні норми споживання. Прохаючи поновити строк для подання заяви про перегляд заочного рішення відповідачка посилається на те, що згідно абзаців 3, 5, 6 резолютивної частини заочного рішення суду стає зрозумілим, що відповідач наділений правом безпосереднього оскарження заочного рішення до Київського апеляційного суду. Відповідачка скористалась таким правом та подала апеляційну скаргу на заочне рішення суду до Київського апеляційного суду, однак ухвалою від 17.11.2025 року суд апеляційної інстанції відмовив у прийняття апеляційної скарги, оскільки правом оскарження заочного рішення в апеляційному порядку відповідач наділяється лише внаслідок постановлення ухвали про залишення його заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. У питанні поновлення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення відповідачка посилається на зміст постанови Верховного Суду від 26.06.2025 року у справі №420/26835/24. Зазначення судом першої інстанції в заочному рішенні 30-денного строку апеляційного оскарження заочного рішення безпосередньо до Київського апеляційного суду сформувало у відповідача легітимні очікування щодо можливості подання апеляційної скарги саме у цей строк і саме у такий спосіб.
Учасники справи в судове засідання не з`явились.
Суд, вивчивши зміст заяви про перегляд заочного рішення та додатки до неї, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Ухвалою суду від 11.12.2025 року відповідачці було відмолено у задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення та залишено без розгляду заяву відповідача про перегляд заочного рішення.
Постановляючи ухвалу про відмову у поновленні строку для подання заяви про перегляд заочного рішення та залишення відповідної заяви без розгляду, суд першої інстанції виходив із правових висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2024 року у справі №765/11081/20.
Так, у своїй постанові від 12.06.2024 року у справі №765/11081/20 Велика Палата Верховного Суду виклала наступні правові висновки:
- 56. Відповідно до частини другої статті 284 ЦПК України заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (частини третя, четверта статті 284 ЦПК України);
- 57. Отже, законодавець встановив темпоральні обмеження для реалізації відповідачем права на перегляд заочного рішення;
- 58. Водночас норми ЦПК України не визначають спеціального механізму процесуального реагування суду на пропуск відповідачем строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо заявник не подав клопотання про поновлення пропущеного строку або якщо причини, зазначені ним у відповідному клопотанні, визнані судом неповажними;
- 59. Наслідки пропуску процесуальних строків на вчинення процесуальних дій передбачені у статті 126 ЦПК України. Відповідно до частини першої цієї статті із закінченням встановленого законом або судом строку втрачається право на вчинення процесуальних дій. Таке право втрачається в силу закону, тому не потребує додаткового визнання судом. Суд лише констатує пропуск процесуального строку та відсутність поважних причин для його поновлення, якщо була подана заява про поновлення такого строку;
- 60. Окремо ЦПК України встановлює наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, суд зобов`язаний залишити без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 126 ЦПК України);
- 61. На переконання Великої Палати Верховного Суду, частину другу статті 126 ЦПК України треба розглядати у сукупності з нормами статті 127 цього Кодексу, якою встановлено процедуру поновлення пропущеного строку. Тобто законодавець у частині другій статті 126 ЦПК України під формулою «крім випадків, передбачених цим Кодексом» насамперед мав на увазі застосування норм статті 127 ЦПК України щодо поновлення строку за наявності поважних причин. Крім того, формулу «крім випадків, передбачених цим Кодексом» потрібно розуміти так, що процесуальний закон може передбачати випадки, коли законодавець у певній нормі надав імперативну вказівку про те, що суд не має права залишати без розгляду заяву, подану з пропуском строку на її подачу;
- 62. За загальним правилом пропуск процесуальних строків має наслідком втрату права на вчинення процесуальної дії, а для суду настає обов`язок застосувати передбачені ЦПК України наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Під залишенням документів без розгляду треба розуміти відмову суду давати правову оцінку поданому з пропуском строку документу. Отже, перевірка судом дотримання процесуальних строків при поданні процесуальних звернень учасниками процесу відбувається ex officio;
- 63. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зміст статей 284, 286, 287 ЦПК України не дає підстав для висновку, що у цих нормах міститься інакший порядок дій суду, ніж той, що встановлений у статтях 126, 127 цього Кодексу;
- 64. Так, прийнявши належно оформлену заяву про перегляд заочного рішення, суд невідкладно надсилає її копію та копії доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи. Одночасно суд повідомляє учасникам справи про дату, час і місце розгляду заяви (частина перша статті 286 ЦПК України). У результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд згідно із частиною третьою статті 287 ЦПК України може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження;
- 65. Тлумачення статей 286, 287 ЦПК України в сукупності із частиною першою статті 288 ЦПК України дає підстави для висновку, що в разі, коли відповідач не довів наявність поважних причин неявки в судове засідання та неподання відзиву, а також не подав доказів по суті справи, суд залишає заяву про перегляд заочного рішення без задоволення. Для застосування повноважень, передбачених у частині третій статті 287 ЦПК України, суд звертає увагу, по-перше, на подання доказів по суті справи, які потенційно можуть змінити висновки по суті спору, викладені в заочному рішенні, та, по-друге, звертає увагу на існування і доведеність поважних причин, через які відповідач не зміг з`явитися на судове засідання, а також подати відзив, у зв`язку із чим і було ухвалене заочне рішення;
- 66. Це означає, що до підстав залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення не відноситься питання оцінки причин пропуску строку на подання такої заяви;
- 67. Очевидно, що передбачені частиною третьою статті 287 ЦПК України повноваження суду першої інстанції стосуються саме суті заяви про перегляд заочного рішення (зокрема, подання чи неподання відповідачем доказів по суті справи і доказів поважності неявки в судове засідання, на якому було ухвалене заочне рішення) і не мають відношення до вирішення питання щодо наслідків пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення;
- 68. На користь такого висновку свідчить і те, що як вимоги до форми та змісту заяви про перегляд заочного рішення (стаття 285 ЦПК України), так і строк звернення до суду з такою заявою (стаття 284 ЦПК України) наведені законодавцем перед врегулюванням ним дій суду після прийняття заяви про перегляд заочного рішення, які визначені у статті 286 ЦПК України та наступних статтях;
- 69. Тобто суд зобов`язаний перевірити дотримання відповідачем вимог статей 284, 285 ЦПК України, зокрема в частині строку подання заяви про перегляд заочного рішення, до прийняття такої заяви до розгляду. Суд не наділений правом, оминувши процесуальну дію щодо встановлення дотримання або порушення заявником строків звернення до суду, перейти до розгляду заяви по суті;
- 70. Тому правила частини третьої статті 287 ЦПК України щодо повноважень місцевого суду не можуть застосуватися в ситуації, коли відсутні підстави для розгляду заяви про перегляд заочного рішення по суті, та, відповідно, не можуть бути підставою для залишення такої заяви без задоволення;
- 71. Водночас відсутність у главі 11 «Заочний розгляд справи» розділу III «Позовне провадження» ЦПК України прямої вказівки на ті повноваження суду, які мають бути ним реалізовані у разі пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, дає підстави для висновку про те, що відповідно до загальних положень ЦПК України про наслідки пропуску процесуальних строків (частина друга статті 126 ЦПК України) така заява має бути залишена без розгляду;
- 72. Можливість застосування статті 126 ЦПК України до процедури заочного розгляду справи не суперечить і частині другій статті 281 цього Кодексу, за змістом якої розгляд справи і ухвалення рішення проводиться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою;
-73. Підсумовуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду констатує, що інститут процесуальних строків є наскрізним та міжгалузевим інститутом процесуального права, а положення глави 6 «Процесуальні строки» розділу І «Загальні положення» ЦПК України застосовуються до всіх видів проваджень, на всіх стадіях цивільного судочинства, а також поширюються на процедури заочного розгляду цивільних справ, крім випадків, коли відповідними главами встановлені спеціальні правила;
- 74. Так само мають бути застосовані й загальні положення ЦПК України щодо подання та розгляду клопотань про поновлення процесуальних строків, якщо відповідною главою, присвяченою заочному розгляду, це питання прямо не врегульовано. Отже, якщо відповідач подає клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, суд повинен застосувати загальні положення ЦПК України, а саме статтю 127 цього Кодексу, у якій вказано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними;
- 93. Тому Велика Палата Верховного Суду констатує, що відповідно до загальних положень ЦПК України про наслідки пропуску процесуальних строків (частина друга статті 126 ЦПК України) заява про перегляд заочного рішення, подана з пропуском установленого законом строку, за відсутності підстав для його поновлення, підлягає залишенню без розгляду;
- 94. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду формулює висновок про те, що оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення, є залишення такої заяви без розгляду на підставі частини другої статті 126 ЦПК України, а не без задоволення;
- 96. З урахуванням мотивів, викладених у цій постанові, Велика Палата Верховного Суду, відступаючи від висновків, сформульованих у її постанові від 09 листопада 2021 року у справі №214/5505/16 (провадження № 14-74цс21), наводить такі висновки щодо застосування положень статей 126, 127 ЦПК України в сукупності зі статтями 284, 286, 287 цього Кодексу: передбачені частиною третьою статті 287 ЦПК України повноваження суду першої інстанції стосуються саме суті заяви про перегляд заочного рішення (зокрема, подання чи неподання відповідачем доказів по суті справи і доказів поважності неявки в судове засідання, на якому було ухвалене заочне рішення) і не застосовуються у ситуації пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення; оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та наявності підстав для його поновлення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення є залишення такої заяви без розгляду на підставі частини другою статті 126 ЦПК України, а не залишення її без задоволення.
Разом з цим, постановою Київського апеляційного суду від 29.05.2026 року, скасовано ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 11.12.2025 року і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
У своїй постанові суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків:
- Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації;
- Так, глава 11 «Заочний розгляд справи» Розділу ІІІ «Позовне провадження» ЦПК України встановлює особливі умови та порядок проведення заочного розгляду справи, ухвалення заочного рішення, подання і розгляду заяви про його перегляд, а також скасування й оскарження цього рішення. Так, відповідач може подати заяву про перегляд заочного рішення до суду, який це рішення ухвалив, на предмет наявності передбачених частиною першою статті 288 ЦПК України підстав для його скасування, і оскаржити таке рішення у загальному порядку (ст.ст.284-288 ЦПК України);
- Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ст. 284 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду заяви про перегляд заочного рішення);
- Форму заяви про перегляд заочного рішення, вимоги до її змісту, підписання, додатків, кількості копій визначають частини перша - сьома статті 285 ЦПК України. До неналежно оформленої заяви про перегляд заочного рішення застосовуються положення статті 185 цього кодексу (ч.8 ст.285 ЦПК України), яка регламентує порядок залишення позовної заяви без руху та її повернення;
- Цей припис треба розуміти як такий, який стосується невиконання саме тих вимог, що передбачені у частинах першій - сьомій статті 285 ЦПК України. Якщо учасник справи оформив заяву про перегляд заочного рішення без дотримання саме вказаних вимог, тобто неналежно, до цієї заяви застосовуються положення статті 185 ЦПК України. В інших випадках її положення до заяви про перегляд заочного рішення незастосовні. Ухвалу про повернення такої заяви можна оскаржити в апеляційному порядку окремо від заочного рішення (п. 22 ч.1 ст.353 ЦПК України);
- Прийнявши належно оформлену заяву про перегляд заочного рішення, суд невідкладно надсилає її копію та копії доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи. Одночасно суд повідомляє учасникам справи про дату, час і місце розгляду заяви. Заява про перегляд заочного рішення повинна бути розглянута протягом п`ятнадцяти днів з дня її надходження (ст. 286 ЦПК України);
- За змістом речення першого частини першої вказаної статті суд зобов`язаний прийняти до розгляду заяву про перегляд заочного рішення, якщо вона відповідає вимогам частин першої - сьомої статті 285 ЦПК України, тобто є належно оформленою;
- Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ст.126 ЦПК України);
- Отже, не у всіх випадках, коли до суду надійшли документи після спливу процесуального строку, ці документи слід залишати без розгляду. Так, якщо відповідач подав заяву про перегляд заочного рішення поза межами встановлених частинами другою та третьою статті 284 ЦПК України строків, то це згідно з положеннями Глави 11 Розділу ІІІ ЦПК України не звільняє суд від обов`язку застосувати порядок, визначений у статті 287 ЦПК України, та постановити через пропуск строку на подання заяви про перегляд заочного рішення ухвалу про залишення цієї заяви без задоволення, якщо немає підстав для задоволення заяви про поновлення відповідного строку;
- У результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження (частина третя статті 287 ЦПК України);
- Оскільки кожну належно оформлену заяву про перегляд заочного рішення, суд зобов`язаний згідно з реченням першим ч.1 ст.286 ЦПК України прийняти та невідкладно надіслати її копію та копії доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи, то немає ґрунтовних підстав вважати, що визначений статтею 287 ЦПК України порядок розгляду заяви про перегляд заочного рішення застосовний тільки до розгляду суті цієї заяви та незастосовний до розгляду на предмет дотримання строку її подання. Тому, оскільки спеціальне правове регулювання, передбачене Главою 11 Розділу ІІІ ЦПК України, охоплює порядок розгляду заяви про перегляд заочного рішення, поданої поза межами встановленого строку, то немає підстав залишати її без розгляду на підставі ст.126 ЦПК України;
- Процесуальний закон не передбачає, що суд, розглянувши належно оформлену заяву про перегляд заочного рішення (зокрема на предмет того, чи є підстави у зв`язку з пропуском строку на її подання розглядати цю заяву по суті), може вчинити інші дії, ніж передбачені у ч.3 ст.287 ЦПК України. Тому у випадку, якщо суд вважатиме неможливим поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, він має залишити її з цієї підстави без задоволення;
- У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення (ч.4 ст.287 ЦПК України);
- З огляду на наведені приписи у випадку, якщо суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та з цієї причини залишив без задоволення останню, особа може оскаржити в апеляційному порядку заочне рішення, обґрунтувавши, зокрема, поважність причин для пропуску такого строку. Передбачене у реченні другому частини четвертої статті 287 ЦПК України спеціальне правило про початок відліку строку на апеляційне оскарження заочного рішення застосовне лише до тих рішень, які суд ухвалив за правилами, що діють з 15 грудня 2017 року;
- Такі висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16;
- За результатами належно оформленої заяви про перегляд заочного рішення, суд незалежно від пропуску строку на її подання, може постановити лише ухвалу про залишення цієї заяви без задоволення або скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження;
- Отже, у разі, якщо нема підстав для поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, суд постановляє ухвалу про залишення цієї заяви без задоволення, що надає можливість відповідачу оскаржити заочне рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку;
- Аналогічного висновку Верховний Суд дійшов у постанові від 15 грудня 2021 року у справі № 653/2561/15 (провадження № 61-18542св20), де за подібної процесуальної ситуації наголошено, що заява про перегляд заочного рішення мала бути залишена без задоволення, а не без розгляду, оскільки саме це забезпечує відповідачу право на апеляційне оскарження заочного рішення;
- За таких обставин колегія суддів приходить висновку, що суд першої інстанції, не врахувавши висновків Верховного Суду щодо процесуальних наслідків подання заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення з пропуском строку, дійшов помилкового висновку про залишення такої заяви без розгляду після відмови у поновленні строку на її подання. Такий висновок суду першої інстанції не можна визнати обґрунтованим та таким, що зроблений із дотриманням норм процесуального права. Тому апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Як убачається з матеріалів справи, 24.06.2025 року до суду надійшла позовна заява Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Ухвалою суду від 01.07.2025 року відкрите провадження у справі і призначений розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
Заочним рішенням суду від 18.09.2025 року позов задоволений.
Статтею 284 ЦПК України передбачено, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заява про перегляд заочного рішення подана до суду 21.11.2025 року.
З урахуванням дати ухвалення у справі заочного рішення (18.09.2025 року) та дати звернення до суду із заявою про його перегляд (21.11.2025 року), відповідачкою пропущений встановлений ст. 284 ЦПК України процесуальний строк для подання заяви про перегляд заочного рішення і її клопотання про поновлення пропущеного строку не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.
Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 284 ЦПК України, учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
За загальним правилом метою встановлення строків є надання визначеності у реалізації суб`єктами правовідносин своїх прав та обов`язків. З настанням або закінченням відповідного строку пов`язане виникнення, зміна чи припинення правовідносин.
Строк як відрізок часу обмежує дію суб`єктивних прав та обов`язків. Водночас процесуальний строк - це встановлений законом або визначений судом проміжок часу, протягом якого суд або учасники судового процесу мають право або зобов`язані вчинити певну процесуальну дію чи сукупність таких дій.
Процесуальні строки мають свою специфіку: по-перше, вони завжди мають імперативний характер; по-друге, процесуально-правові строки встановлюються для здійснення тих або інших процесуальних дій; по-третє, вони мають забезпечувати оперативність та ефективність здійснення правосуддя і сприяти дисциплінуючому впливові на учасників процесу.
Отже, запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, заявою, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності та забезпечення здійснення судових процедур у межах розумних строків.
У низці рішень ЄСПЛ принцип правової визначеності трактується у контексті дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справи «Рябих проти Росії», пункти 51, 52, «Брумареску проти Румунії», пункт 61).
Отже, встановлення строків звернення до суду із заявою чи скаргою у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для учасників справи того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте судом рішення або здійснена дія не підлягатимуть скасуванню.
Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Зокрема, ЄСПЛ у справах «Світлана Науменко проти України», «Трегубенко проти України», «Праведна проти Росії», «Желтяков проти України» зазначає, що у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв`язку з нововиявленими обставинами національним судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.
Загалом згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»).
Встановлений частиною другою статті 284ЦПК України строк на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення є одним з інструментів забезпечення принципу правової визначеності.
З огляду на положення ст. 284 ЦПК України, законодавець встановив темпоральні обмеження для реалізації відповідачем права на перегляд заочного рішення.
У рішеннях від 28 жовтня 1998 року в справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.
У питаннях оцінки поважності причин пропуску процесуального строку слід враховати критерії, сформовані у практиці ЄСПЛ, а саме: тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження/перегляду судового рішення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження/перегляду з поважних причин; при цьому заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (справа «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії», пункт 109).
Суд вивчивши матеріали заяви про перегляд заочного рішення та матеріали справи, не встановив наявності поважних причин, які б могли слугувати належною законною підставою для поновлення строку звернення до суду.
Посилаючись на зміст абзаців 3, 5, 6 резолютивної частині заочного рішення, відповідачка чомусь не звертає уваги на зміст абзацу 4 резолютивної частини рішення, у якому чітко виписаний для відповідача порядок перегляду заочного рішення та вказано: «Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин».
Вибіркове прочитання змісту судового рішення або недостатнє розуміння норм цивільного процесуального закону щодо порядку дій відповідача у разі ухвалення стосовно нього заочного рішення, не є підставою для поновлення процесуального строку звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення.
У пунктах 121, 123 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2024 року у справі №756/11081/20 вказано, що строки та порядок оскарження відповідачем заочного рішення чітко врегульовані положеннями ЦПК України в статтях 280 - 289 цього Кодексу. Подання відповідачем всупереч визначеному законом процесуальному порядку апеляційної скарги на заочне рішення до суду апеляційної інстанції, а не заяви про перегляд заочного рішення до суду першої інстанції після отримання його копії не може вважатися поважною причиною пропуску строку на подання заяви.
Відповідачка звернулась до Київського апеляційного суду з апеляційної скаргою на заочне рішення суду 13.10.2025 року, і суд не приймає до уваги посилання відповідачки на те, що вона не отримувала копії заочного рішення, адже в апеляційні скарзі відповідачка оперує змістом заочного рішення суду в повному об`ємі.
Відтак, суд виходить з того, що як мінімум станом на 13.10.2025 року відповідачка була обізнана про наявність заочного рішення суду та про його зміст.
Таким чином, сторона відповідача мала можливість подати заяву про перегляд заочного рішення протягом 30 днів від часу його ухвалення або протягом 20 днів від часу ознайомлення зі змістом рішення (до 03.11.2025 року включно), однак заява про перегляд заочного рішення подана до суду 21.11.2025 року.
Наведене у сукупності не дає підстав для поновлення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, оскільки стороною відповідача не доведено поважності причин пропуску відповідного строку.
Вирішуючи клопотання відповідачки про поновлення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення суд також враховує, що останній було достеменно відомо про наявний на розгляді суду спір, адже згідно наявного в матеріалах справи зворотного повідомлення про вручення судової кореспонденції, відповідачка 28.07.2025 року особисто отримала копію ухвали суду про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками.
Суд не приймає до уваги посилання відповідачки на зміст постанови Верховного Суду від 26.06.2025 року у справі №420/26835/24, оскільки викладені у ній обставини не є подібними до обставин справи №755/11695/25 та наведена постанова була прийнята в межах Кодексу адміністративного судочинства України, основним завданням якого є захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб та юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зі змісту постанови Верховного Суду від 26.06.2025 року у справі №420/26835/24 убачається, що суд першої інстанції у своєму рішенні замість зазначення спеціального строку для оскарження судового рішення (10 днів), помилково вказав загальний строк (30 днів), що і зумовило подання відповідачем апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції з порушенням десятиденного терміну.
Однак, резолютивна частина заочного рішення суду у справі №755/11695/25 не містить помилок у викладенні порядку, строків набрання рішенням законної сили та його перегляду.
Послідовними абзацами резолютивної частини рішення викладений чіткий структурований порядок дій у разі незгоди учасників справи із ухваленим заочним рішенням, зокрема в першу чергу у резолютивній частині рішення прописаний порядок дій для відповідача щодо необхідності подання заяви про перегляд заочного рішення.
Також суд не вбачає і підстав для скасування заочного рішення по суті змісту заяви про його перегляд.
Відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Аналіз наведеної норми цивільного процесуального закону свідчить про те, що скасування заочного рішення судом, який його ухвалив, можливе лише у випадку встановлення судом одночасно кількох обставин: відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин; докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Однак, у даному випадку, судом не встановлено наявності сукупності вказаних обставин, що свідчить про неможливість скасування заочного рішення суду.
Відповідачка була належним чином повідомлена про розгляд справи, адже згідно наявного в матеріалах справи зворотного повідомлення про вручення судової кореспонденції, відповідачка 28.07.2025 року особисто отримала копію ухвали суду про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками.
Разом з цим, відповідачка у встановлений судом строк не скористалась своїм правом на подання відзиву на позовну заяву і її заява про перегляд заочного рішення та доповнення до неї не містять жодних посилань на наявність поважних причин неподання відзиву на позовну заяву, що саме по собі є достатньою підставою для відмови у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення, оскільки відсутність поважних причин неподання відзиву на позовну заяву, вказує на відсутність сукупності обставин визначених ч. 1 ст. 288 ЦПК України, установлення яких є підставою для скасування заочного рішення.
Крім того, зі змісту заяви про перегляд заочного рішення і додатків до неї також, не вбачається посилань на докази, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.
Подана відповідачкою копія договору купівлі-продажу квартири від 11.08.1999 року не відповідає критеріям достовірності та достатності доказу, оскільки не містить реквізитів, які б вказували на нотаріальне посвідчення цього договору (бланк, печатка, реєстраційний номер нотаріальної дії тощо), а також відсутній запис про реєстрацію договору в Бюро технічної інвентаризації, ураховуючи дату укладення такого договору.
Питання щодо реєстрації у квартирі інших осіб не зумовлюють необхідності скасування заочного рішення, адже споживачі несуть солідарний обов`язок по сплаті житлово-комунальних послуг і кредитор має право звертатись з вимогою про стягнення заборгованості як до всіх солідарних боржників, так і до будь-якого з них окремо.
Також слід зазначити, що саме по собі непроживання споживача у житлі не є підставою для звільнення від сплати житлово-комунальних послуг. Законодавством не передбачено можливості звільнення від сплати послуг з централізованого опалення навіть у разі непроживання споживача у житлі, а стосовно інших комунальних послуг відповідне звільнення від їх оплати обумовлене завчасним поданням споживачем виконавцю послуг письмової заяви про непроживання, у встановленому законом порядку.
Всі інші посилання відповідача фактично є незгодою із рішенням суду першої інстанції, встановленими ним обставинами, наданою судом оцінкою доказам та застосованими до спірних відносин нормами законодавства, що є підставою для апеляційного оскарження рішення, а не для скасування заочного рішення суду, адже суд першої інстанції не має права скасовувати заочне рішення для надання іншої оцінки тим самим обставинам та доказам, що вже наявні у матеріалах справи, а інших належних доказів відповідач суду не надав.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259-261, 284-288, 353-355 ЦПК України, суд, -
п о с т а н о в и в :
Заяву відповідача про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18.09.2025 року у справі №755/11695/25 за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Роз`яснити учасникам справи, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів від дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Повний текст ухвали суду складений 10.08.2026 року.
Суддя -