печерський районний суд міста києва
Справа № 757/27293/26-ц
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 серпня 2026 року Печерський районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді Новака Р.В.
при секретарі судових засідань- Бурячок А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м Києві заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Клопенка О.О. про забезпечення позовної заяви -
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Печерського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа № 757/27293/26-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сєрова Олена Валеріївна про визнання договору довічного утримання недійсним, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Крім того, 04.08.2026 представником позивача подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову, шляхом заборони на відчуження квартири АДРЕСА_1 . У обґрунтування вказано, що невжиття заходів забезпечення може істотно унеможливити ефективний захист законного і справедливого інтересу ОСОБА_1 успадкувати вказану квартиру.
Суд розглянув заяву у відсутність сторін в порядку ч. 1 ст. 153 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вказаної заяви з наступних підстав.
У відповідності до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Статтею 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, у пункті 2 частини 1 якої передбачено, що позов може забезпечуватись забороною вчиняти певні дії.
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Частиною 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 4 постанови від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Також заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового рішення.
Підставою для звернення до суду із зазначеним позовом є та обставина, що відповідно до позовної заяви, позивач є спадкоємцем всього майна померлої ОСОБА_3 відповідно до заповіту. Разом з тим, квартира АДРЕСА_1 згідно договору довічного утримання перейшла у власність відповідача, проте, на думку позивача, такий договір слід визнати недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19 лютого 2021 року у цивільній справі № 643/12369/19 зазначив, що арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Верховний Суд зауважує, що враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користуватися ним.
Підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.
Заява позивача про забезпечення позову містить тільки припущення позивача щодо можливого здійснення в процесі розгляду справи ОСОБА_2 дій, спрямованих на відчуження належної йому квартири.
У заяві про забезпечення позову не наведено жодних доказів на підтвердження того, що невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду про задоволення позову щодо визнання договору довічного утримання недійсним, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 149, 150, 352, 353, 355 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Клопенка О.О. про забезпечення позовної заяви - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Суддя Р.В. Новак