ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2026 року
м. Харків
справа № 639/1126/26
провадження № 22-ц/818/3695/26
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів - Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря - Муренченко С.А.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
суб`єкт, дії якого оскаржуються - державний виконавець Харківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гарковець О.С.,
стягувач - ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_3 , на ухвалу Новобаварського районного суду м. Харкова від 18 березня 2026 року в складі судді Рубіжного С.О.
в с т а н о в и в:
У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії/бездіяльність державного виконавця Харківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гарковець Олени Сергіївни, стягувач ОСОБА_2 .
Скарга мотивована тим, що рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 06 березня 2019 року по справі № 639/711/19, стягнуто з нього на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання їх спільних неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менш 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 06.02.2018 і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Зазначив, що на виконання вказаного рішення суду 12 квітня 2019 року видано виконавчий лист, який у вересні 2023 року пред`явлений до Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
30.10.2023, державним виконавцем Гаркавцевою О.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 73170379.
Посилався на те, що у зв`язку з військовою агресією рф проти України та веденням воєнного стану в України він мобілізований до військової частини НОМЕР_1 , де приймав участь в бойових діях по захисту держави.
Вказав, що він сплачував аліменти на відомий йому картковий рахунок ОСОБА_2 у різних розмірах по мірі можливості на утримання спільних дітей, через мобільний додаток Приват24.
У жовтні 2025 року картковий рахунок, який належить йому та відкритий у АТ КБ «Приватбанк», заблоковано. При зверненні до бану йому повідомлено, що постановою держаного виконавця Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 15.10.2025 про арешт коштів боржника накладено арешт на усі кошти.
21.10.2025 він звернувся до виконавчої служби стосовно арешту рахунку, де йому повідомили про наявність заборгованості по сплаті аліментів по виконавчому провадженню № 73170379. До виконавчої служби також надано виписку з його рахунку відкритому у АТ КБ «Приватбанк» про перерахування аліментів на рахунок ОСОБА_2 за період з квітня 2022 року по жовтень 2025 року.
29.10.2025 від Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції отримано відповідь, згідно якої відділ відмовився врахувати інформацію про окремі операції по рахунку як сплата аліментів, оскільки в призначенні платежу відсутні слова «аліменти». Додатково повідомлено, що державним виконавцем надіслана вимога до стягувача щодо підтвердження отримання грошових коштів на рахунок в якості аліментних платежів. До відповіді було додано розрахунок заборгованості станом на 29.10.2025, згідно з яким заборгованість зі сплати аліментів складає 996 013,60 грн.
20.01.2026 на адресу Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надіслана заява, оскільки стягувач не заперечував, що частково сплачені суми є аліментами, про: проведення перерахунок заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню ВП № 73170379; надіслання до Головного управління ПФУ в Харківській обл. інформації про відсутність заборгованості по аліментам у ОСОБА_1 ; скасування арешт з грошові коштів ОСОБА_1 що містяться на відкритих рахунках в банках.
03.02.2026 від виконавчої служби надійшла відповідь, згідно якої в рахунок сплати заборгованості не були враховані усі суми які були перераховані за період з квітня 2022 року по жовтень 2025 року.
Вважав, що відмова у зарахуванні сплачених ним на рахунок ОСОБА_2 з квітня 2022 року по жовтень 2025 року неправомірна, оскільки він періодично декілька разів на місяць перераховував на картку ОСОБА_2 грошові кошти, як аліменти на утримання дочок та за період з квітня 2022 року по жовтень 2025 року всього перераховано 1101977,79 грн.
Стверджував, що між ним та ОСОБА_2 відсутні будь-яких інших зобов`язань, окрім зобов`язань зі сплати аліментів. Окрім цього ОСОБА_2 , у заяві на вимогу виконавця, визнає, що кошти на її рахунок надходили.
Посилався на те, що не зазначення боржником у квитанціях про те, що грошові кошти перераховувались стягувачу в рахунок сплати аліментів з урахуванням того, що між стягувачем та боржником немає інших грошових зобов`язань, окрім аліментних зобов`язань та того, що стягувач не заперечує отримання вказаних грошових коштів від боржника, однак частково заперечує отримання зазначених коштів саме в якості аліментів на утримання дітей, він вимушений звернутися до суду з цією скаргою.
Просив визнати дії старшого державного виконавця Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Гаркавцевої О.С. у виконавчому провадженні № 73170379 щодо неврахування сплачених сум, згідно виписки з рахунку ОСОБА_1 від 16.10.2025 за період з квітня 2022 року по жовтень 2025 року, як аліменти - неправомірними; зобов`язати старшого державного виконавця Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 73170379 здійснити перерахунок по заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів з урахуванням сплачених сум за період з квітня 2022 року по жовтень 2025 року.
Ухвалою Новобаварського районного суду м. Харкова від 18 березня 2026 року скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково, визнано дії старшого державного виконавця Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Гаркавцевої О.С. у виконавчому провадженні № 73170379 щодо неврахування сплачених сум в розмірі 125845,76 грн, згідно виписки з рахунку ОСОБА_1 від 16.10.2025 за період з 20.05.2022 по 23.08.2022 та січень 2024 року, як аліменти - неправомірними; зобов`язано старшого державного виконавця Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 73170379 здійснити перерахунок по заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів з урахуванням сплачених сум в розмірі 125845,76 грн, згідно виписки з рахунку ОСОБА_1 від 16.10.2025 за період з 20.05.2022 по 23.08.2022 року та січень 2024 року, як аліменти неправомірними; в іншій частині скарги відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_2 через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд врахував суми коштів, сплачені боржником за період з травня по серпень 2022 року включно та січень 2024 року, як такі що сплачені в якості аліментів, оскільки боржник мав сплатити за вказаний період 105 795,76 грн, а ним було сплачено 250 227,27 грн. Однак, дані кошти були перераховані добровільно боржником на її рахунок, враховуючи початок війни і її виїзд на початку березня 2022 року з двома дітьми за кордон, необхідності вирішувати питання з орендою житла, інших необхідних речей для життя в іншій країні і бажанням і можливості боржника матеріально підтримати колишню дружину з дітьми, фінансової підтримки раніше не надавалося боржником через фінансову нестабільність до війни, оскільки він офіційно не працював.
Зазначила, що перекази коштів без конкретизації їх призначення як аліментів не можуть вважатися сплатою аліментів. Про наявність виконавчого листа боржник знав з 2019 року, оскільки вона особисто його про це повідомила. Посилання на те, що між сторонами не існувало ніяких правовідносин, крім утримання дітей також не відповідають дійсності, оскільки між батьками було досягнуто домовленість про необхідність оренди житла для проживання дітей в іншій країні, придбання мебелі, техніки для дітей, стоматологічне (ортодонтичне) лікування дітей, витрати на навчання, що не входить в аліментні зобов`язання.
Вказала, що відповідно до її заяви вже були враховані в якості аліментів суми в розмірі 891700,52 грн, що свідчить про те, що вона добросовісно користувалася наданими правами та визнавала суттєві суми перерахування, про те за період який вона не визнала, дійсно кошти надсилалися добровільно за погодженням в якості матеріальної підтримки колишньої сім`ї, яка залишилася в чужій країні лише з сумкою речей і потребувала повністю облаштування життя та у зв' язку з чим матеріальна допомога і надавалася боржинком.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду - залишити без змін.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 06 березня 2019 року у справі №639/711/19 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання їх спільних неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менш 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 06.02.2018 і до досягнення найстаршою дитиною повноліття, вирішено питання щодо судового збору.
Відповідно до інформації про виконавче провадження, виконавчий лист, виданий 14.04.2019 Жовтневим районним судом м. Харкова по справі №639/711/19, пред`явлено до виконання 27.10.2023.
Постановою державного виконавця Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гарковцевою О.С. від 30 жовтня 2023 року відкрито виконавче провадження № 73170379.
15 жовтня 2025 року старшим державним виконавцем Гаркавцевою О.С. винесено постанову про арешт коштів боржника (а.с.25-27).
21.10.2025 ОСОБА_1 звернувся до виконавчої служби стосовно арешту рахунку та до виконавчої служби було надано виписку з рахунку ОСОБА_1 відкритому у АТ КБ «Приватбанк» про перерахування грошових коштів на рахунок ОСОБА_6 за період з 16.04.2022 до 14.11.2024, та за період з 20.11.2024 до 12.10.2025 на рахунок ОСОБА_7 . Призначення платежу не вказано (а.с.15-17).
Відповідно до відповіді Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 29.10.2025, відділ відмовився врахувати інформацію про окремі операції по рахунку АТ КБ «Приватбанк» як сплата аліментів, оскільки в призначенні платежу відсутні слова «аліменти». Додатково повідомлено, що державним виконавцем надіслана вимога до стягувача щодо підтвердження отримання грошових коштів на рахунок в якості аліментних платежів (а.с.9).
Відповідно до розрахунку Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про розмір заборгованості зі сплати аліментів станом на 29.10.2025 розмір заборгованості по аліментах у ВП №73170379 становить 996013,60 грн. (а.с.10 зворот -11).
Відповідно до заяви ОСОБА_8 на вимогу виконавця від 03.11.2025, відповідно до якого остання визнає частину платежів, відповідно до довідки ПриватБанка від 16.10.2025, здійснених ОСОБА_1 , про те у даній довідці є платежі, які не були аліментами, в цілому на суму 500 077,27 грн, а саме: не визнає перерахування коштів, в якості аліментних платежів з 20.05.2022 до 23.08.2022 на суму 250 227,27 грн, а також з 10.09.2023 по 10.01.2024 на суму 180 050,0 грн; з приводу коштів одержувача ОСОБА_9 повністю за весь період, з 20.11.2024 по 12.10.2025 на суму 69 800 грн, також не визнає як оплату аліментних платежів, оскільки це був особистий подарунок для дочки від батька. Таким чином, враховуючи розрахунок заборгованості виконавця на суму 996 478,40 грн, з урахуванням довідки на суму 1391777,79 грн за вирахуванням виплачених 891700,52 грн, залишок невиплачених аліментів складає 104777,78 грн (а.с.14,53).
З відповіді Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 03.02.2026 вбачається, що з урахуванням часткового визнання ОСОБА_2 перерахованих коштів в якості аліментів, станом на 31.10.2025 заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів складає 104777,78 грн (а.с.12).
ОСОБА_1 з 08.03.2022 по 22.09.2024 перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 (а.с.13).
За розрахунком заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів від 02.02.2026 по виконавчому провадженню № 73170379, станом на 31.01.2026 заборгованість зі сплати аліментів ОСОБА_1 складає 81012,26 грн (а.с.89-90).
Стаття 129 Конституції України визначає, що обов`язковість судового рішення належить до основних засад судочинства.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до частин другої та третьої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
За змістом частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Згідно з частиною першою статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Порядок стягнення аліментів визначається законом. Визначення суми заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частки від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України (частини перша і третя статті 71 Закону України «Про виконавче провадження»).
Положення статей 180, 181 СК України визначають, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.
Згідно зі статтею 71 Закону «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України. Спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Пунктом 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, визначено, що: виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника; розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: - звіту про здійснені відрахування та виплати; - квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; - заяв та (або) розписок стягувача; - інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; - інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів; у разі якщо боржник не працює і сплачує аліменти самостійно стягувачу, квитанції (або їх копії) про перерахування аліментів надаються виконавцю не пізніше наступного робочого дня після сплати та долучаються до матеріалів виконавчого провадження.
Згідно з частиною третьою статті 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Відповідно, законодавець визначив обов`язок виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами та водночас імперативно передбачив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) виконавцем розміром заборгованості за аліментами, спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
У постанові від 10 серпня 2023 року в справі № 206/2658/22 (провадження № 61-4693св23) Верховний Суд зазначив, що «ОСОБА_1 на обґрунтування доводів скарги на дії державного виконавця посилався на безпідставне неврахування виконавцем квитанцій про перерахунок коштів на утримання дитини, сплачених на банківську картку стягувача ОСОБА_2 та на банківську картку доньки ОСОБА_3 . Заявник звертав увагу суду на те, що грошові перекази здійснені без позначки «аліменти», проте з метою виконання обов`язку з утримання дитини. Суди першої та апеляційної інстанцій, з`ясувавши обставини справи та оцінивши докази, подані учасниками справи, зробили обґрунтовані висновки про те, що оскільки ОСОБА_1 до 07 червня 2022 року, тобто до отримання постанови про відкриття виконавчого провадження у справі, не був ознайомлений із рішенням суду від 11 червня 2014 року про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки, тому він у здійснених грошових переказах не зазначав відомості про таке призначення платежу як «аліменти», проте не зазначення таких даних у квитанціях не спростовує того, що перерахунок коштів на користь стягувача боржник здійснював саме з метою надання утримання дитини».
У постанові від 08 квітня 2024 року у справі № 522/19803/15-ц (провадження № 61-18661св23) Верховний Суд зазначив, що «у справі відсутні докази існування інших боргових зобов`язань ОСОБА_1 перед ОСОБА_2. Реалізовуючи стандарт переважаючої переконливості в оцінці обставин справи, що переглядається, та доказів, поданих учасниками справи, квитанції без зазначення призначення платежу «аліменти», надані на підтвердження сплати боржником на користь стягувача аліментів, також мали бути враховані державним виконавцем при обрахунку заборгованості ОСОБА_1 за аліментами, оскільки доказів на підтвердження наявності інших зобов`язань боржника перед стягувачем у матеріалах справи немає, як і не надано доказів відмови останньої від отримання грошових переказів від боржника, що також у сукупності з іншими доказами доводить, що грошові кошти, сплачені ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , є саме аліментами на дитину».
Подібний правовий висновок викладено у Верховного Суду від 01 серпня 2019 року у справі № 642/6906/16-ц (провадження 61-26229св18), від 17 травня 2023 року у справі № 199/2951/21 (провадження № 61-1769св23).
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.
Матеріали справи свідчать про те, що на виконанні у Харківському відділі державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № 73170379 з примусового виконання виконавчого листа № 639/711/19 виданого 12.04.2019 Жовтневим районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання їх спільних неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менш 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 06.02.2018 і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Постановою державного виконавця Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гарковцевою О.С. від 30 жовтня 2023 року відкрито виконавче провадження № 73170379.
Також матеріали справи свідчать про те, що після ухвалення судового рішення про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей, він з 16.04.2022 до 14.11.2024 здійснював перекази грошових коштів на банківську картку ОСОБА_2 .
З виписки по рахунку ОСОБА_1 вбачається, що вказані платежі мали систематичний (двічі та більше разів на місяць або кожного місяця) характер.
Суми грошових коштів, перерахованих боржником стягувачу систематично в період з 20.05.2022 по 23.08.2022 та січень 2024 року на загальну суму 125845,76 грн без зазначення призначення платежу, є подібними до переказів, здійснених за період з 16.04.2022 до 20.05.2022 та з 12.09.2022 до 21.11.2024, в яких також було відсутнє призначення саме як «аліменти».
Суд першої інстанції, з`ясувавши обставини справи та оцінивши докази, подані її учасниками, зробив правильний висновок про те, що перераховані ОСОБА_1 (зокрема і до відкриття виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення про стягнення з нього аліментів), в період з 20.05.2022 по 23.08.2022 та січень 2024 року, кошти на рахунок ОСОБА_2 на загальну суму 125845,76 грн є аліментами.
Суд обґрунтовано виходив з того, що не зазначення відомостей про призначення платежу в квитанціях не спростовує обставин того, що перерахунок коштів на користь стягувачки боржник здійснював саме з метою надання утримання дітей. ОСОБА_2 не спростувала, що кошти за переказами, здійсненими ОСОБА_1 на її рахунок, мають інше призначення, ніж аліменти.
Схожий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2026 року у справі № 686/17977/22 (провадження № 61-2723св26).
Посилання ОСОБА_2 на те, що дані кошти були перераховані добровільно боржником на її рахунок, враховуючи початок війни і її виїзд на початку березня 2022 року з двома дітьми за кордон, необхідності вирішувати питання з орендою житла, інших необхідних речей для життя в іншій країні і бажанням і можливості боржника матеріально підтримати колишню дружину з дітьми, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки виписка по рахунку сукупно з рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 06 березня 2019 року у справі №639/711/19 про стягнення коштів на утримання дітей свідчить про переказ коштів скаржником саме на виконання боржником обов`язку зі сплати аліментів. При цьому, доказів на підтвердження наявності інших зобов`язань боржника перед стягувачем або іншої домовленості між сторонами у матеріалах справи немає, тому грошові кошти, сплачені ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , є саме аліментами на дітей.
Той факт, що відповідачка витратила спірні кошти на придбання необхідних речей для дітей, їх освіту та лікування не спростовує висновків суду. Розпорядження коштами за такими призначеннями не суперечить змісту аліментних зобов`язань позивача.
Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення заявлених вимог та необхідності зобов`язання державного виконавця здійснити перерахунок заборгованості по аліментам за спірний період.
Отже, доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права, були предметом дослідження у суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення в оскаржуваній частині без змін.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_3 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Новобаварського районного суду м. Харкова від 18 березня 2026 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий Н.П. Пилипчук
Судді О.В. Маміна
О.Ю. Тичкова