УХВАЛА
м. Вінниця
11 серпня 2026 р. Справа № 120/10998/26
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни, розглянувши матеріали за позовом ОСОБА_1 до Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військово клінічний госпіталь" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військово клінічний госпіталь" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії .
Ухвалою від 23.07.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, шляхом:
- подання заяви із зазначенням поважних причин пропуску строку звернення до суду, до якої надати належні та допустимі докази, що підтверджують ці обставини.
Позивачем 04.08.2026 подано до суду заяву про усунення недолік, у якій позивач зазначає, що дата, з якої він дізнався про порушення свого права, є 18.05.2026 (отримання відповіді від відповідача).
Позовну заяву подано до суду 16.07.2026, тобто у межах шестимісячного строку зверення.
За таких обставин, позивач вважає, що строк зверення до суду ним дотримано, оскільки з моменту отримання відповіді відповідача (18.05.2026) до моменту звернення до суду (16.07.2026) шестимісячний строк звернення не сплинув.
Враховуючи зазначене, позивач просить визнати недоліки позовної заяви усунутими.
Вирішуючи питання щодо усунення позивачем недоліків позовної заяви зазначених в ухвалі суду від 23.07.2026, суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, яку відповідно до частини першої статті 122 КАС України може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частин другої та третьої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Предметом спору у цій справі є перерахунок індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період з 08.05.2019 по 18.01.2025.
Суд зазначає, що період до 19 липня 2022 року регулюється положеннями статті 233 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України), у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати [грошового забезпечення] без обмеження будь-яким строком.
Разом з тим, період з 19 липня 2022 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Суд зазначає, що початок перебігу тримісячного строку для подання позову в частині вимог за період з 19 липня 2022 року слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23, суд вказує, що таке ознайомлення відбувається шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, в якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
Пунктом 11.1 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (додаток до наказу Міністерства оборони України 22 травня 2017 року № 280 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 22 квітня 2021 року № 104) грошовий атестат видається військовослужбовцю військовою частиною, в якій він перебуває на грошовому забезпеченні, у таких випадках: - вибуття до нового місця служби (навчання) з виключенням зі списків особового складу військової частини; - зарахування військової частини, що не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, на фінансове забезпечення від однієї військової частини до іншої; - звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби); - відрядження військовослужбовців до органів виконавчої влади та інших цивільних установ із залишенням на військовій службі.
Отже, саме дата вручення позивачу грошового атестату є подією, з якою пов`язаний початок перебігу строку звернення до суду. Вказана правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23.
Водночас визначення дати вручення грошового атестата як початку перебігу строку звернення до суду з позовом у даній адміністративній справі відповідає вимогам частини 2 статті 233 КЗпП України та не суперечить принципу юридичної визначеності.
Однак, позивачем не надано до суду грошового атестату та не зазначено дату ознайомлення з вказаним документом, що у свою чергу унеможливлює встановлення дотримання позивачем строку звернення до суду.
Відповідно до матеріалів справи, позивач проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 "Головний військовий клінічний госпіталь" та наказом начальника Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь" (по стройовій частині) №18 від 18.01.2025 позивач виключений зі списків особового складу центру та всіх видів забезпечення.
Разом з тим, до суду позивач звернувся лише 16.07.2026, тобто через півтора року після виключення зі списків особового складу Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь". Вказане свідчить про пропуск позивачем тримісячного строку на звернення до суду, передбаченого ст.233 КЗпП України, в частині позовних вимог з 19.07.2022 по 18.01.2025.
В свою чергу, позивач у заяві від 04.08.2026 зазначає, що строк звернення до суду ним не пропущено.
Надаючи оцінку таким доводам позивача суд вказує, що основним орієнтиром, який дозволяє однозначно визначити момент, з якого позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права на виплату належного йому розміру грошового забезпечення, є дата ознайомлення військовослужбовця з документом, що відображає фактичні суми виплат, або отримання чіткого розрахунку при звільненні.
Поряд з цим, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 25.06.2026 у справі №520/25416/25 дійшов висновку, що якщо звернення до суду обґрунтовано положеннями частини другої статті 233 КЗпП України, то тримісячний строк звернення до суду, установлений цією ж нормою, слід пов`язувати з моментом, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому у спірний період сум. Проте, в ці три місяці належить включати й період від дня отримання позивачем грошового атестата до вчинення ним будь-яких інших юридично значимих дій, що слугують меті звернення до суду з позовом.
Як зазначалося вище, позивачем не надано до суду грошового атестату та не зазначено дату ознайомлення з вказаним документом, що у свою чергу унеможливлює встановлення дотримання позивачем строку звернення до суду з урахуванням специфіки цього документа як офіційного повідомлення про розрахунок.
В свою чергу, позивач ще 18.01.2025 виключений зі списків особового складу центру та всіх видів забезпечення Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь", що підтверджується наказом начальника Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь" (по стройовій частині) №18 від 18.01.2025. Із зверненням про надання інформації щодо виплачених сум грошового забезпечення позивач звернувся до відповідача лише в травні 2026, а до суду з цим позовом 16.07.2026, тобто через півтора року після виключення позивача зі списків особового складу та всіх видів забезпечення Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь".
При цьому в заяві від 04.08.2026 позивачем не зазначено жодних підстав такого зволікання, які б могли бути враховані судом як поважні причини.
Таким чином, тривала пасивна поведінка позивача після звільнення та зволікання з поданням позову свідчать про відсутність об`єктивних і непереборних обставин для вчасного захисту прав, а також про явний пропуск позивачем тримісячного строку звернення до суду, передбаченого статтею 233 КЗпП України.
Позивач не навів аргументів, які б переконливо вказували на те, що він протягом такого тривалого часу дійсно не міг звернутися до суду чи принаймні своєчасно вчинити дії, спрямовані на отримання інформації. З урахуванням такого надміру тривалого строку зволікання, зазначені обставини мають бути дійсно вагомими і документально доведеними, проте поданими матеріалами позову їх існування не підтверджується. Законодавець визначив строк у три місяці як період, протягом якого звільнена особа має право і зобов`язана вжити заходів щодо отримання необхідної інформації та захисту прав.
Доводи, наведені позивачем в заяві, не свідчать, що позивач об`єктивно не мав можливості звернутися до суду з адміністративним позовом протягом всього періоду з січня 2025 року по липень 2026 року.
Слід вказати, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках встановленого законом строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Дана позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23 у аналогічних правовідносинах.
Таким чином у заяві від 04.08.2026 позивачем не зазначено поважних причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 18.01.2025 року, не надано належних та допустимих доказів, що підтверджують ці обставини.
Таким чином, суд приходить до висновку про визнання неповажними причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом ОСОБА_1 , в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 18.01.2025 року.
Отже, позивачем недоліки позовної заяви не усунуто, що свідчить про невиконання позивачем вимог ухвали суду від 23.07.2026.
При цьому, в ухвалі від 23.07.2026 року судом звернуто увагу, що позивач не надає доказів подальшого проходження військової служби після 18.01.2025 року.
Не повідомляє про такі обставини ( подальше проходження військової служби ) та не надає відповідних доказів позивач і в заяві про усунення недоліків від 04.08.2026.
У зв`язку з чим, з метою недопущення порушення права позивача на доступ до суду вважаю, що наявні підстави для продовження позивачу процесуальних строків для усунення недоліків позовної заяви.
Частиною 6 статті 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Поважними за змістом вказаної норми визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, позивачу слід навести обставини, які перешкодили вчасно звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, за наявності таких.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАс України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою (ч. 6 ст. 121 КАС України).
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про необхідність продовження процесуального строку для усунення позивачем недоліків позовної заяви, при цьому суд вважає, що такий строк слід продовжити на 10 днів, що буде достатнім для можливості позивачу усунути недоліки позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 121, 248, 256 КАС України, -
УХВАЛИВ:
1. Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду ОСОБА_1 .
2. Продовжити позивачу на 10 календарних днів, з дня отримання позивачем копії цієї ухвали, процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 18.01.2025 та обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку, із долученням відповідних доказів.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Заброцька Людмила Олександрівна