ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про відмову у задоволенні клопотання
12 серпня 2026 року Луцьк Справа № 140/9844/26
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Сорока Ю.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Волинської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Волинської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за 75 календарних днів невикористаної додаткової відпустки, як прокурору, який має стаж роботи в органах прокуратури понад 10 років, за 2022, 2023, 2024, 2025 та 2026 роки.
Зобов`язання Волинської обласної прокуратури нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 75 календарних днів невикористаної додаткової відпустки як прокурору, який має стаж роботи в органах прокуратури понад 10 років, за 2022, 2023, 2024, 2025 та 2026 роки.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін.
12.08.2026 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, яке обґрунтовано тим, що згідно пункту 1 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Спір стосується проходження ОСОБА_1 публічної служби на посаді прокурора, а відтак, згідно Закону України "Про запобігання корупції" позивач підпадає під визначення осіб, які займають відповідальне або особливо відповідальне становище.
Тобто, на думку представника відповідача, дана справа у розумінні положень чинного законодавства не є справою незначної складності, а тому не може розглядатись за правилами спрощеного позовного провадження.
Вирішуючи заявлене клопотання, суд виходить з наступного.
Суд погоджується із доводами представника позивача, що дана справа у розумінні частини шостої статті 12 КАС не належить до справ незначної складності. Водночас така її характеристика автоматично не відносить її до тієї категорії справ, які обов`язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до частини першої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За частиною другою статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з частиною третьою статті 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Отож, за загальним правилом, будь-яка справа може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, окрім тих, які обов`язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження. Такі категорії справ визначено частиною четвертою статті 12 КАС України.
Так, виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Цей перелік є вичерпним. Спір, що є предметом розгляду у даній адміністративній справі, не підлягає розгляду виключно за правилами загального позовного провадження.
Більш того, ч. 4 статті 257 КАС України визначений конкретний і вичерпний перелік спорів які не можуть бути за правилами спрощеного позовного провадження, зокрема це спори: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Отже, як вбачається зі змісту статті 257 КАС України ця норма теж не містить імперативних обмежень щодо розгляду цієї справи у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до частини першої статті 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Зважаючи на наведене, суд не вбачає підстав для розгляду даної справи в порядку загального позовного провадження, а відтак клопотання представника позивача не підлягає до задоволення.
Керуючись статтями 12, 248, 257, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
В задоволенні клопотання представника Волинської обласної прокуратури про розгляд справи за правилами загального позовного провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Волинської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії - відмовити.
Копію даної ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.
Суддя Ю.Ю.Сорока