ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
11 серпня 2026 року Справа № 160/21693/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Калугіна Н.Є., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо проведення індексації пенсії ОСОБА_1 без застосування коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати з 01.03.2025 y розмірі 1,115 та з 01.03.2026 у розмірі 1,121;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески та який враховувався для обчислення її пенсії з 01.03.2025 - із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,115 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209; з 01.03.2026 - із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,121 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236, до показника середньої заробітної плати, попередньо збільшеного внаслідок проведення індексації з 01.03.2025; та виплатити утворену заборгованість з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду 23 липня 2026 року позовну заяву - залишено без руху.
Надано позивачеві термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання:
- заяви про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску в частині позовних вимог щодо здійснення перерахунку пенсії за період з 01.03.2025 по 20.01.2026.
03.08.2026 позивач надала до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначила, що до липня 2026 року їй не було відомо, що при проведенні індексації пенсії Пенсійним фондом України застосовано зменшені коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати 1,023 та 1,036 замість коефіцієнтів, визначених постановами Кабінету Міністрів України. Лише після звернення до органів Пенсійного фонду із відповідними заявами та отримання 13 липня 2026 року копій матеріалів електронної пенсійної справи і рішень про призначення та перерахунок пенсії позивачу стало відомо, які саме коефіцієнти були фактично застосовані під час проведення індексації. Саме після аналізу зазначених документів я встановила, що моє право на належний розмір індексації пенсії було порушено. До отримання цих документів позивач не мала об`єктивної можливості з`ясувати методику розрахунку індексації та встановити факт застосування Пенсійним фондом зменшених коефіцієнтів. У липні 2025 року позивач отримала травму правого плечового суглоба, тривалий час проходила консервативне лікування, яке не дало результату, після чого 28 серпня 2025 року перенесла складне оперативне втручання на правому плечовому суглобі. Після операції проходила тривалу реабілітацію, потребувала іммобілізації кінцівки, медикаментозного лікування та постійного медичного нагляду. Крім цього, у 2026 році проходила обстеження та лікування з приводу гіпертонічної хвороби, перенесеного гіпертонічного кризу, запаморочень та інших супутніх захворювань, що підтверджується наданими суду медичними документами.
До заяви додано виписний епікриз від березня 2026 року (надходження - 28.08.2025, виписка - 29.08.2025), консультаційний висновок спеціаліста, заключення від 01.07.2025, висновок ехокардіографії від 25.08.2025.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. Водночас триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, згідно із частиною третьою якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків зумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
У Рішенні Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Суд зазначає, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому, в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Позивач просить суд, зокрема, визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо проведення індексації пенсії ОСОБА_1 без застосування коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати з 01.03.2025 y розмірі 1,115 та з 01.03.2026 у розмірі 1,121.
У позові зазначено, що відповідач протиправно застосував при індексації пенсії з 01.03.2025 та з 01.03.2026 зменшені коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати - 1,023 та 1,036, оскільки пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 загальний коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати у 2025 році визначено у розмірі 1,115, а пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 загальний коефіцієнт такого збільшення у 2026 році - у розмірі 1,121. Відтак, на думку позивача, самі ці коефіцієнти мали бути застосовані відповідачем при здійсненні індексації пенсії.
Тобто підстави для звернення позивача до суду:
- в частині вимог щодо застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,115 виникли у березні 2025 року;
- в частині вимог щодо застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,121 виникли у березні 2026 року.
Разом з цим, позивач просить суд зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії, зокрема, з 01.03.2025.
Отже позивач, звернувшись до суду з даним позовом 21.07.2026 в частині позовних вимог щодо здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески та який враховувався для обчислення її пенсії з 01.03.2025 - із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,115 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209, пропустила строк звернення до суду за період з 01.03.2025 по 20.01.2026.
Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23.
При цьому, процесуальні строки дисциплінують суб`єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19.
При цьому, суд зауважує, що поважними визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Такими обставинами є ті, що унеможливлюють вчасне звернення до суду з відповідним позовом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач надала до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначила, що до липня 2026 року їй не було відомо, що при проведенні індексації пенсії Пенсійним фондом України застосовано зменшені коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати 1,023 та 1,036 замість коефіцієнтів, визначених постановами Кабінету Міністрів України. Лише після звернення до органів Пенсійного фонду із відповідними заявами та отримання 13 липня 2026 року копій матеріалів електронної пенсійної справи і рішень про призначення та перерахунок пенсії позивачу стало відомо, які саме коефіцієнти були фактично застосовані під час проведення індексації. Саме після аналізу зазначених документів я встановила, що моє право на належний розмір індексації пенсії було порушено. До отримання цих документів позивач не мала об`єктивної можливості з`ясувати методику розрахунку індексації та встановити факт застосування Пенсійним фондом зменшених коефіцієнтів. У липні 2025 року позивач отримала травму правого плечового суглоба, тривалий час проходила консервативне лікування, яке не дало результату, після чого 28 серпня 2025 року перенесла складне оперативне втручання на правому плечовому суглобі. Після операції проходила тривалу реабілітацію, потребувала іммобілізації кінцівки, медикаментозного лікування та постійного медичного нагляду. Крім цього, у 2026 році проходила обстеження та лікування з приводу гіпертонічної хвороби, перенесеного гіпертонічного кризу, запаморочень та інших супутніх захворювань, що підтверджується наданими суду медичними документами.
До заяви додано виписний епікриз від березня 2026 року (надходження - 28.08.2025, виписка - 29.08.2025), консультаційний висновок спеціаліста, заключення від 01.07.2025, висновок ехокардіографії від 25.08.2025.
Розглянувши вказані доводи, суд враховує, що відповідно до доказів, наданих позивачем, позивач 28.08.2025 мала операцію та перебувала на стаціонарному лікуванні, 01.07.2025, 25.08.2025 перебувала на медичному обстеженні.
Разом з цим, позивачем не доведено той факт, що вона не знала або не могла дізнатися про порушення свого права протягом іншого часу пропуску (за виключенням періодів медичного обстеження та операції) й саме із цієї причини не звернулась за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів.
Слід наголосити, що Верховний Суд у постанові від 27 грудня 2024 року у справі № 420/13235/24 дійшов висновку, що хвороба, лікування в умовах денного стаціонару, перебування на амбулаторному лікуванні не є перешкодою для звернення до суду з позовом та не є об`єктивно непереборними обставинами, оскільки залежали виключно від волевиявлення самого позивача та належного використання ним своїх прав, визначених нормами закону.
Також суд наголошує, що неознайомлення відповідачем позивача із приписами законодавства не свідчить про дотримання позивачем строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Водночас, суд зауважує, що звернення позивача до відповідача із заявою не змінює моменту, з якого позивач повинна була дізнатися чи дізналась про порушення своїх прав, а може свідчити про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права на звернення до суду і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку на звернення до суду.
Жодних інших підтверджених та документально об`єктивних та переконливих причин, які завадили звернутись до суду із відповідним позовом щодо оскарження спірних дій у строк, встановлений законом, позивачем не наведено.
Зважаючи на те, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про наявність об`єктивних, непереборних перешкод для своєчасного подання позову самостійно або через представника, суд враховує надто тривалий проміжок часу, що минув з моменту виникнення права на звернення (березень 2025 року) до моменту фактичного подання позову (21.07.2026 року), у зв`язку з чим констатує відсутність правових підстав для визнання причин пропуску строку поважними та відмовляє у його поновленні
У зв`язку з цим, позовну заяву належить повернути позивачеві, роз`яснивши йому, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст. 122, ст. 169, ст. 294, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду .
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог за період з 01.03.2025 по 20.01.2026 - повернути позивачеві.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Калугіна