УХВАЛА
13 серпня 2026 року Справа №160/19353/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
30.06.2026р. (згідно штемпеля поштового зв`язку) ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 та просить:
- визнати протиправними дії суб`єкта владних повноважень - військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення і виплати позивачеві грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2020-2023 роки, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, за 2015-2024 роки, суми грошової допомоги для оздоровлення розмірі місячного грошового забезпечення за 2020-2023 роки та суми матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі окладу за військовим званням за 2020-2023 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01 січня календарного року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30.08 2017;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату позивачеві грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 31.12.2020, з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 19.05.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, на 01.01.2021, на 01.01.2022, на 01.01.2023 та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату позивачеві грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2023 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, на 01.01.2021, на 01.01.2022, на 01.01.2023 та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату позивачеві матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 - 2023 роки в розмірі окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, на 01.01.2021, на 01.01.2022, на 01.01.2023 та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату мені, ОСОБА_1 , одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату позивачеві грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2020-2023 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату позивачеві грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, за 2015-2024 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням; виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017, з урахуванням раніше виплачених сум.
У зв`язку із великим навантаження, а також і перебуванням судді Конєвої С.О. в липні 2026 року у щорічній відпустці, питання щодо можливості відкриття провадження у цій справі вирішується судом 13.08.2026р.
Вивчивши матеріали поданого адміністративного позову, суд приходить до висновку про те, що зазначений позов слід залишити без руху на підставі ч.1 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Крім того, пунктом 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160,161 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху і встановлює строк для їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.
Частинами 1, 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, спірним у даній справі є період з 29.01.2020р. по 19.05.2023р.
Звільнення позивача з військової служби мало місце 20.09.2024р.
Відтак, у даних правовідносинах у питанні строків звернення до суду з даним позовом в частині позовних вимог за період з 19.07.2022р. по 19.05.2023р. підлягають застосуванню приписи ч.2 ст.233 КЗпП України у редакції чинній з 19.07.2022р. та яка діяла на момент звільнення позивача з військової служби - 20.09.2024р.
Так, ч.2 ст.233 КЗпП України у редакції чинній з 19.07.2022р. визначає строк звернення до суду з позовом про стягнення належної працівнику заробітної плати, який становить 3-місячний строк з дня одержання письмового повідомлення про суми нараховані та виплачені при звільненні.
Як вбачається зі змісту копії Витягу із наказу №288 від 20.09.2024р. позивача було виключено з особового складу військової частини та звільнено з військової служби - 20.09.2024р.
Відтак, із даним позовом позивач мав обов`язок звернутися до суду, починаючи з 21.09.2024р. до 21.12.2024р., тобто у 3-місячний строк звернення, встановлений ч.2 ст.233 КЗпП України у редакції чинній з 19.07.2022р. та на момент виникнення спірних правовідносин.
Однак, позивач звернувся до суду з даним позовом в частині позовних вимог за період з 29.01.2020р. по 19.05.2023р. лише 30.06.2026р. (згідно штемпеля поштового зв`язку), тобто після спливу майже 2-х років.
За викладених обставин, суд приходить до висновку, що позивачем 3-місячний строк звернення до суду з даним позовом в частині позовних вимог за період з 29.01.2020р. по 19.05.2023р., встановлений ч.2 ст.233 КЗпП України у редакції чинній з 19.07.2022р. та на момент виникнення спірних правовідносин, є пропущеним.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".
Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Частиною 1 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані, вказані нею у заяві, визнані судом не поважними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Також і за приписами ч.6 ст.161 вказаного Кодексу передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Однак, як вбачається із доданих до позову документів, позивачем до адміністративного позову не додано заяви про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом та не додано доказів поважності причин його пропуску в порушення вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також і до позову не додано жодних доказів, які б свідчили про те, що після звільнення з військової служби у період з 21.09.2024р. по 21.12.2024р. (3-місячний строк звернення до суду з даним позовом, встановлений ч.2 ст.233 КЗпП України у редакції чинній з 19.07.2022р. та на момент виникнення спірних правовідносин) у позивача існували об`єктивні перешкоди для звернення до суду з цим позовом.
Наведене правозастосування приписів ч.2 ст.233 КЗпП України містяться і у постанові Верховного Суду від 09.07.2026р. у справі №240/15605/25, яка є обов`язковою для врахування адміністративним судом в силу положень ч.5 ст.242 КАС України.
У наведеній постанові Верховного Суду вказано зокрема про те, що основним орієнтиром, який дозволив би однозначно визначати момент, з якого позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права на виплату належного йому розміру грошового забезпечення, є дата ознайомлення військовослужбовця з документом, що відображає фактичні суми нарахувань та виплат. Такий висновок узгоджується з висновками Верховного Суду у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у згаданій постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23.
Чинне законодавство не передбачає єдиної форми такого документа та способу його доведення військовослужбовцю. Водночас такими документами можуть бути розрахункові листи, відомості про нараховане і виплачене грошове забезпечення, фінансові повідомлення або інші документи, які б розкривали зміст виплати грошового забезпечення (складові, їх розміри, утримання), які роботодавець зобов`язаний надати під час виплати грошового забезпечення та з яких працівник (військовослужбовець) може об`єктивно встановити розмір виплаченої йому суми, її складові та можливу неповноту виплат.
Саме з моменту ознайомлення з відповідним документом у військовослужбовця виникає реальна можливість і об`єктивна необхідність оцінити правильність здійснених нарахувань, виявити допущені порушення, що і буде усвідомленим сприйняттям особи наявності / відсутності порушеного права щодо належних виплат.
Так, відповідно до абзацу 4 пункту 11.1 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджені наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 №280 (далі - Правила №280) грошовий атестат видається військовослужбовцю військовою частиною, в якій він перебуває на грошовому забезпеченні у випадку звільнення з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби).
Відповідно до пункту 11.2 Правил №280 у грошовому атестаті зазначаються, зокрема:
- у пункті 2 - тарифний розряд за останньою займаною посадою, розмір посадового окладу та виплачена сума записуються словами; дата, до якої включно виплачено;
- у пункті 3 - розмір надбавки за вислугу років та виплачена сума записуються словами; дата, до якої включно виплачено. Також записується вислуга років для отримання надбавки за вислугу років (у тому числі пільговою вислугою) і зазначається станом на 01 число місяця, наступного за місяцем видачі грошового атестата;
- у пункті 4 (підпункти 4.1 - 4.7) - виплачені щомісячні додаткові види грошового забезпечення; назва виплати, яку отримував військовослужбовець за час виконання обов`язків за посадою, їх розмір та виплачена сума записуються словами; дата, до якої включно виплачено;
- у пункті 5 (підпункти 5.1 - 5.3) - виплачені одноразові додаткові види грошового забезпечення;
- у пункті 7 - сума виплаченої одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби (записується словами);
- у пункті 8 - дата, до якого числа включно виплачено індексацію;
- у пункті 9 - сума залишку непогашеного нарахування на день вибуття військовослужбовця з військової частини (записується словами);
- у пункті 13 - інформація про виплату інших видів грошового забезпечення, не передбачених формою грошового атестата;
- у пункті 14 - правильність записів, здійснених у пунктах 1 - 13, засвідчується особистим підписом власника грошового атестата.
Отже, грошовий атестат за правовою природою є документом про остаточний розрахунок з військовослужбовцем, який видається, зокрема, при звільненні військовослужбовця з військової служби, та підтверджує виплату належних такій особі складових грошового забезпечення, тобто є повідомленням про ці суми у значенні, ужитому в частині другій статті 233 КЗпП України, з отриманням якого ця норма пов`язує початок перебігу тримісячного строку звернення до суду.
Також, судом враховується і те, що у наведеній постанові Верховний Суд у п.45 виснував, що у частині 2 статті 233 КЗпП України законодавець визначив строк у три місяці, протягом якого звільнена особа має право вжити заходів щодо отримання необхідної інформації, пов`язаної з оплатою праці, та за необхідності звернутися до суду.
У п.21 наведеної постанови Верховний Суд зробив також висновок, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності в публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть уважатися спірними.
При цьому, щодо зазначення позивачем у позові про те, що до спірних правовідносин не застосовується строк звернення до суду, оскільки з 11.12.2025р. ч.1 ст.233 КЗпП України втратила чинність у зв`язку з прийняттям рішення Конституційного Суду України №1-р/2025 у справі №1-7/2024(337/24), то суд звертає увагу позивача, що такі його твердження є протиправними, так як зазначене рішення Конституційного Суду України набрало чинності з 11.12.2025р., а згідно ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відтак, із наведеного можна зробити висновок, що рішення Конституційного Суду України має пряму (перспективну) дію в часі та застосовується до тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього.
Аналогічні правові висновки викладені у пунктах 21-22 ухвали Верховного Суду від 10.02.2025 у справі №160/5839/20.
Враховуючи на ведене та те, що спірні правовідносини між сторонами завершилися 20.09.2024р. у день звільнення позивача з військової служби, 3-х місячний строк звернення з цим позовом в частині позовних вимог за період з 29.01.2020р. по 19.05.2023р. завершився 21.12.2024р., тобто до дати прийняття вищезгаданого рішення Конституційного Суду України - 11.12.2025р., суд вважає, що приписи згаданого рішення не мають зворотної дії в часі в силу ст.58 Конституції України та на ці правовідносини розповсюджувалися приписи ч.2 ст.233 КЗпП України у редакції чинній з 19.07.2022р. та були чинними у спірний період з 19.07.2022р. по 19.05.2023р.
З урахуванням вищевказаних обставин, суд приходить до висновку, що позивачем адміністративний позов поданий без додержання вимог, встановлених ст.ст.123, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому даний позов підлягає залишенню без руху із встановленням позивачеві п`ятиденного строку для усунення недоліків з дня отримання ухвали про залишення позову без руху.
Вищезазначені недоліки уточненого адміністративного позову мають бути усунені позивачем у десятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення позову без руху шляхом надання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом, вказавши підстави для поновлення строку, та надати докази поважності причин його пропуску, у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.123, ч.6 ст.161, ч.1 ст.169, ст.ст.243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Позивачеві у десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали, усунути недоліки адміністративного позову шляхом надання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом, вказавши підстави для поновлення строку, та надати докази поважності причин його пропуску, у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Роз`яснити позивачеві, що відповідно до п.1 ч.4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвала суду не підлягає оскарженню окремо від ухвали про повернення заяви згідно до вимог ст.ст.294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва