ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
13 серпня 2026 р. Справа №160/24478/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Луговська Г.В., розглянувши заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про визнання протиправною та скасування постанови,
УСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач) №014041 від 21.07.2026 про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17' 000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Разом з позовною заявою, подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить:
- зупинити стягнення на підставі постанови №014041 від 21.07.2026 Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17' 000 (сімнадцять тисяч) гривень - до набрання законної сили судовим рішенням у справі;
- у разі якщо на момент розгляду цієї заяви постанову №014041 від 21.07.2026 вже пред`явлено до примусового виконання, зупинити стягнення у відповідному виконавчому провадженні на підставі зазначеної постанови до набрання законної сили судовим рішенням у справі;
- ухвалу про забезпечення позову допустити до негайного виконання у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
В обґрунтування заяви зазначено, що 21.07.2026 заступником начальника Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті Золотовським Костянтином Анатолійовичем винесено постанову №014041 про застосування до ФОП ОСОБА_1 , адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17'000грн. за результатом перевірки, проведеної 11.06.2026 о 14 год. 12 хв. у Київській області, на автомобільній дорозі М-06, 36 км, якою позивачу визначене порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом третім частини першої статті 60 цього Закону. Підставою зазначено акт Ло ЕАР 015672 від 11.06.2026.
Позивач стверджує, що невжиття заходів забезпечення позову до вирішення справи по суті може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення його прав, оскільки оскуржувана постанова передбачає сплату значної для позивача суми та може бути пред`явлена до примусового виконання рішення до завершення судового розгляду.
При розгляді заяви про забезпечення позову, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно із частинами 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Згідно із частиною 4 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Статтею 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
В розумінні наведених норм процесуального закону, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.
Суд, приймаючи рішення про забезпечення позову, повинен пересвідчитися в тому чи існує реальна загроза невиконання, чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який можливо застосувати, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд враховує інтереси не тільки позивача, а також інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Суд також враховує співмірність заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
Тобто, з даної норми слідує, що прийняття рішення про забезпечення позову доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.
На час подання заяви про забезпечення позову оскаржувана постанова не була звернута до виконання відповідачем та зазначена сума штрафних санкцій не стягується з позивача у примусовому порядку.
Разом з тим, при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті, їх оцінка в сукупності може бути надана судом лише за наслідками розгляду справи.
Виходячи з викладених заявником обставин та вищенаведених положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову до подання позовної заяви є передчасною та не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.150, 153, 152, 154, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Відповідно до ст.154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Г. В. Луговська