ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2026 року м. Житомир справа № 240/14711/26
категорія 106030200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Нагірняк М.Ф., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 стосовно не нарахування та невиплати йому середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку (нарахування та виплати грошового забезпечення у повному обсязі) за період з 22.01.2025 року по 20.03.2026 року - не більш як за шість місяців. відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати», що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку (нарахування та виплати грошового забезпечення у повному обсязі) за період з 22.01.2025 року по 20.03.2026 року - не більш як за шість місяців. відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати», що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 стосовно не нарахування та невиплати йому компенсацію втрати частини доходу, у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення у повному обсязі за період з 25.02.2025 року по 20.03.2026 року - день фактичної виплати грошового забезпечення у повному обсязі включно за весь час затримки виплати.
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходу, у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення у повному обсязі за період з 25.02.2025 року по 20.03. 2026 року - день фактичної виплати грошового забезпечення у повному обсязі включно за весь час затримки виплати.
В обґрунтування позову вказано, що в день звільнення зі служби (22.01.2025 року) Відповідачем не проведено з ним повного розрахунку, а саме не була виплачена частина грошового забезпечення. На виконання судового рішення Житомирського окружного адміністративного суду по справі №240/1617/25 така частина грошового забезпечення в сумі 72 280,65 грн. була виплачена лише 20.03.2026 року. В зв`язку з цим Позивач вважає, що має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки повного розрахунку при звільненні відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року №100, та на компенсацію втирати чистини доходу в результаті порушення строків його виплати.
Ухвалою від 17.04.2026 року було відкрито провадження в даній справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Представник Відповідача, Військової частини НОМЕР_1 , направив до суду відзив на позов, в якому проти позову заперечує. Зазначає, що вимоги положень ст.ст.116 і 117 КЗпП України не можуть застосовуватися на відносини щодо виконання судового рішення. У відзиві зазначається про відсутність жодних бюджетних призначень для таких виплат.
Дослідивши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та умов виплати грошового забезпечення військовослужбовців, регулюються правовими нормами Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (надалі - Закон № 2011-XII), що були чинні на день виникнення спору.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 проходив службу у Військовій частини НОМЕР_1 і відповідним наказом Відповідача з 22.01.2025 року був звільнений зі служби.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що Позивач в червні 2025 року звернувся до суду з позовом щодо нарахування та виплати йому в повному обсязі грошового забезпечення за період з 25.02.2022 року по 20.05.2023 року, яке не було виплачено при звільненні зі служби.
Вказаний спір між цими ж сторонами був предметом судового розгляду в адміністративній справі №240/16417/25, а не у справі №240/1617/25, як помилково зазначено у позові. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24.09.2025 року у цій же справі №240/16417/25 позов було задоволено частково і зобов`язано здійснити перерахунок та виплатити Позивачу грошового забезпечення за період з 25.02.2022 року по 20.05.2023 року в повному обсязі.
Вказане судове рішення набуло чинності відповідно до ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2025 року.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що на виконання вказаного судового рішення Відповідачем проведено нарахування та 20.03.2026 року виплату Позивачу частини його грошового забезпечення в сумі 72 280,65 грн.
Суть спору між сторонами по даній справі зведена виключно до наявності чи відсутності підстав, для застосування до Відповідача відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, у вигляді виплати Позивачу середнього заробітку за період затримки з 25.02.2025 року по 20.03.2026 року виплати такої частини його грошового забезпечення, що підлягала виплаті при звільненні.
Суд зазначає, що за змістом ст.9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Разом з тим, питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати індексації грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розмір виплати грошового забезпечення військовослужбовців.
Водночас такі питання врегульовано нормами загального трудового законодавства - Кодексом законів про працю України.
Безспірно, за приписами ст.117 КЗпП України ( в редакції на час спірних відносин) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
При вирішенні спору суд враховує, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
Суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 жовтня 2025 року у справі №489/6074/23 сформулювала одну з ключових правових позицій за 2025 рік у спорах, що виникають з трудових відносин. Велика Палата наголосила, що законодавче обмеження періоду нарахування компенсації за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями не позбавляє суди права зменшувати її розмір з урахуванням принципів розумності, справедливості та пропорційності.
Крім цього, Велика Палата наголосила, що під час вирішення спорів цієї категорії суди повинні оцінювати співмірність суми компенсації з урахуванням конкретних обставин справи. Зокрема, беруться до уваги розмір заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінка сторін тощо. При цьому суд може зменшити розмір відшкодування незалежно від того, у якому розмірі задоволені позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум, за умови дотримання шестимісячного граничного строку нарахування.
Суд також враховує, що Велика Палата Верховного Суду ще в постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц зазначила, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні
За змістом статей 94, 116, 117 КЗпП України та статей 1, 2 Закону України "Про оплату праці" середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є різновидом матеріальної відповідальності роботодавця перед працівником і не входить до структури заробітної плати.
Статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Частиною першою цієї статті встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій.
Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
Зазначене свідчить про наявність порушеного права, зумовленого невиплатою Відповідачем при звільнення Позивача з військової служби.
При визначенні способу порушеного права Позивача суд враховує наступне.
Відповідно до позовних вимог Позивач просить зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні виплаченого на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24.09.2025 року по справі №240/16417/25 - за період з 26.02.2025 року по 20.03.2026 року, виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року №100.
Суд враховує, що при звільненні 22.01.2025 року Позивача зі служби спору щодо права Позивача на перерахунок грошового забезпечення за період з 25.02.2022 року по 20.05.2023 року не існувало.
Такий спір виник лише в червні 2025 року за зверненням Позивача до суду щодо нарахування та виплати, окрім іншого, в повному обсязі грошового забезпечення за період з 25.02.2022 року по 20.05.2023 року.
Як вже зазначалося, судове рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24.09.2025 року набуло чинності з 03.12.2025 року.
Нарахування таких коштів Відповідачем було проведено і 20.03.2026 року вони були виплачені в розмірі 72 280,65 грн., що визнається сторонами по справі. Тобто затримка у виплаті таких коштів мала місце в період з 04.12.2025 року по 20.03.2026 року.
З огляду на спірний характер цієї заборгованості, дії самого Позивача та Відповідача, враховуючи, частку невиплачених грошових сум при звільненні від розміру належних до виплати Позивачу сум суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, зазначивши, що розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у цій справі у грошовому еквіваленті складає 50 000,00 грн.
Виходячи з принципу пропорційності, суд вважає, що зазначений спосіб захисту порушеного права Позивача є певною орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням реалізації Позивачем права на своєчасну виплату вказаних сум його грошового забезпечення, визначених судовим рішенням. Така сума є співмірною з урахуванням розміру залишку спірної суми по компенсації та частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком у тому числі, й щодо періоду за який вона підлягає сплаті.
Щодо позовних вимог про нарахування та виплату Позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати, слід зазначити таке.
Стаття 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі № 2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Системний аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що грошове забезпечення є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум грошового забезпечення громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.
Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19.
Враховуючи наявність встановленого факту невиплати Позивачу грошового забезпечення в повному обсязі, суд вважає, що Позивач має право на компенсацію втрати частини доходу, у зв`язку з порушенням строків їх виплати з дня виникнення у Позивача права на їх виплату (перерахунок грошового забезпечення за період з 25.02.2022 року по 20.05.2023року) по день фактичної виплати.
Відповідно до вимог статей 139-143 КАС України підстави для стягнення або відшкодування судових витрат по даній справі відсутні.
Керуючись статтями 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, що в грошовому еквіваленті складає 50 000,00 грн.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 стосовно не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу, у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення у повному обсязі за період з 25.02.2022 року по 20.05.2023року по день фактичної виплати грошового забезпечення у повному обсязі включно за весь час затримки виплати.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу, у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення у повному обсязі (за період з 25.02.2022 року по 20.05.2023року) по день фактичної виплати грошового забезпечення у повному обсязі включно за весь час затримки виплати.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.Ф. Нагірняк
12.08.26