ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про відмову у відкритті провадження за нововиявленими обставинами
11 серпня 2026 року м. Житомир справа № Н/240/22578/25
категорія 106030200
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Нагірняк М.Ф., розглянувши заяву Військової частини НОМЕР_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,
встановив:
Військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 у справі №240/22578/25.
Як зазначається в заяві, на думку Заявника, підставою для перегляду судового рішення у відповідності до вимог пункту 3 частини другої статті 361 КАС України є постанова Верховного Суду від 16.07.2026 у справі № 320/29450/24, якою скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, які, на думку Заявника, були покладені в основу рішення суду від 14.01.2026.
Перевіривши доводи заяви та матеріали, додані до неї, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття провадження з огляду на таке.
Безспірно, відповідно до пункту 3 частини другої статті 361 КАС України підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
Разом з тим, з рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 у справі №240/22578/25 не вбачається, що судові рішення у справі №320/29450/24 безпосередньо слугували підставою для ухвалення оскаржуваного рішення у розумінні пункту 3 частини другої статті 361 КАС України.
Так, суть спору між сторонами у справі №240/22578/25 була зведена виключно до наявності чи відсутності права Позивача на перерахунок з 05.09.2024 року по 25.06.2025 року грошового забезпечення у зв`язку із збільшенням з 01 січня відповідного календарного року розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідні роки (2024-2025 роки).
Як зазначено в оскаржуваному судовому рішенні, такі спірні правовідносини між сторонами щодо порядку та умов матеріального, грошового та інших видів забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на службі в Збройних силах України, в тому числі щодо порядку нарахування грошового забезпечення, регулюються правовими нормами Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII), та постановою КМ України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017року (надалі - Постанова м№704) в редакціях що були чинні на день виникнення спору.
При вирішенні даного спору судом враховувалося, що пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 4 Постанови №704 (у первинній редакції) передбачалося, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
При вирішенні даного спору судом враховувалося, що пункт 4 Постанови №704 було викладено в редакції Постанови КМ № 103 від 21.02.2018, а абзац перший пункту 4 Постанови №704 - в редакції Постанови КМ № 481 від 12.05.2023.
Одночасно судом враховувалося, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови № 481 про внесення змін до пункту 4 Постанови № 704.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24 набрало законної сили 18.06.2025.
Відповідно частини 2 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Загальновідомо, що дія нормативно-правового акта у часі - це реалізація нормативно-правового акта щодо суспільних відносин, що виникли після набрання ним чинності або до набрання ним чинності і тривали станом на дату набрання актом чинності. Дія нормативно-правового акта поширюється на суспільні відносини, що виникли (тривають) після набрання ним чинності, якщо інше не передбачено Конституцією України чи законом.
Дія нормативно-правового акта починається з моменту набрання ним чинності, якщо інше не передбачено законом, і закінчується моментом припинення його дії.
Посилання суду у мотивувальній частині рішення від 14.01.2026 на судові рішення у справі №320/29450/24 саме по собі не свідчить про те, що зазначене судове рішення було самостійною юридичною підставою для ухвалення рішення у справі №240/22578/25.
Такі посилання були зумовлені виключно необхідністю визначити які саме правові норми пункту 4 Постанови №704 та в якій редакції були чинні у спірний період та підлягали врахуванню судом при вирішенні спору.
Скасування судових рішень у справі № 320/29450/24 фактично зводиться до зміни правової оцінки спірних правовідносин та правозастосовної практики щодо застосування пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 481 і пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704.
Водночас зміна правової позиції суду або інше тлумачення норм матеріального права не є нововиявленою обставиною та не може бути підставою для перегляду остаточного судового рішення за правилами статті 361 КАС України. Верховний Суд також наголошує, що перегляд за нововиявленими обставинами не може бути способом повторного розгляду справи або переоцінки правової оцінки, наданої судом.
Таким чином, обставини, на які посилається Заявник, не відповідають визначеним пунктом 3 частини другої статті 361 КАС України ознакам нововиявленої обставини.
За таких обставин підстави для перегляду рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 за нововиявленими обставинами відсутні.
У період з 30.07.2026 по 10.08.2026 головуючий суддя Нагірняк М.Ф. перебував у щорічній відпустці. У зв`язку з цим ухвалу постановлено в перший робочий день після виходу судді з відпустки.
Керуючись статтями 243, 248, 256, 363, 366 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив:
Відмовити у відкритті провадження за заявою Військової частини НОМЕР_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 у справі № 240/22578/25.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження за нововиявленими обставинами надіслати особі, яка подала заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя М.Ф. Нагірняк