ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
(про відмову у забезпеченні позову)
13 серпня 2026 року м. Житомир справа № 240/27336/26
категорія 108010000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Єфіменко О.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Гемопласт-Полісся" про забезпечення позову до подання позовної заяви до суду,
встановив:
10.08.2026 до Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Гемопласт-Полісся" (далі - Товариство, ТОВ "Гемопласт-Полісся") із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви до суду, в якій просить зупинити дію наказу Держлікслужби від 30.07.2026 № 1220-26.
Подану заяву представник товариства аргументує тим, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди життю та здоров`ю громадян України, оскільки фактично продукція товариства постачається по всій країні, включно з областями, які щоденно потерпають від ворожих обстрілів і атак, й від виконання строків та обсягів цих поставок залежить здоров`я та життя людей.
Розгляд заяви судом відкладався у зв`язку із перебуванням 12.08.2026 судді Єфіменко О.В. у відпустці.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову слід врахувати наступне.
Частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.2 ст.150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Пунктом 2 частини 1 статті 153 КАС України передбачено, що одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Частиною 2 статті 151 КАС України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що забезпечення адміністративного позову можливе виключно за наявності обставин визначених ч.2 ст.150 КАС України, які підлягають доведенню позивачем та встановленню судом у разі вжиття таких заходів.
Зокрема, варто зазначити, що розглядати заяву про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому що існує реальна загроза істотного ускладнення виконання чи невиконання рішення суду або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Застосований судом захід забезпечення позову має відповідати вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Водночас заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з правовими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Так, представник позивача в обґрунтування поданої заяви наголошує про ризик, який полягає в тому, що діючи договори підлягають оподаткуванню ПДВ за ставкою податку саме у розмірі 7%, оскільки на момент їх укладання марля медична та відрізи марлеви довжиною від 1 метра до 500 метрів були віднесені до медичних виробів, що підтверджувалось наявністю інформації в Реєстрі осіб, відповідальних за введення медичних виробів в обіг.
Представник товариства стверджує, що виключення з Реєстру, осіб відповідальних за введення медичних виробів, активних медичних виробів, які імплантують, та медичних виробів для діагностики in vitro (далі - Реєстр) в обіг тягне за собою критичні наслідки для підприємства. Вказує, що у разі зупинки постачання продукції підприємство буде змушене зупинити виробництво, відвантаження товару, участь в тендерах і закупівлях для державних установ (лікарні, шпиталі) та скоротити робочі місця. При цьому, звертає увагу суду, що наслідком неможливості виконувати договірні зобов`язання за більш ніж 108 договорами, стане нарахування до товариста штрафних санкцій з боку покупців, й це, безумовно заблокує роботу лікувальних закладів та створить вкрай несприятливі умови для поранених, травмованих пацієнтів.
З огляду на викладене, просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом з зупинення дії наказу Держлікслужби від 30.07.2026 № 1220-26, яким виключено Товариство з Реєстру.
Суд, дослідивши підстави, на яких ґрунтується заява про забезпечення позову, дійшов висновку про недоведеність існування, визначених у статті 150 КАС України обставин, за наявності яких суд може вжити заходи забезпечення позову.
Для вжиття заходів забезпечення позову необхідні поважні підстави та обґрунтування таких підстав належними доказами (в даному випадку такі відсутні).
При цьому, слід відмітити, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення в справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
Вказана позиція викладена у постанові від 28.03.2018 Великої Палати Верховного Суду у справі № 800/521/17 та на даний час не змінювалася.
При цьому, Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував на тому, що суд не вправі вживати заходи забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Як свідчать долучені до заяви матеріали справи, наказом Держлікслужби від 30.07.2026 № 1220-26 "Про обіг медичних виробів, активних медичних виробів, які імплантують, та медичних виробів" відповідно до абз.8 п.31 Технічного регламенту щодо медичних виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 № 753 (далі - Регламент) виключено ТОВ "Гемопласт-Полісся" з Реєстру на підставі надання недостовірної інформації особою, відповідальною за введення виробів в обіг. Таким Регламентом встановлені вимоги, які поширюються на медичні вироби та допоміжні засоби до них, а також встановлюють умови введення їх в обіг та/або експлуатації, і проведення процедури оцінки відповідності.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" висвітлено позицію щодо вжиття заходів забезпечення позову в адміністративних справах, в якій зазначено, зокрема, що судам необхідно враховувати, що, згідно з ч. 3 та 4 ст. 117 КАС України, забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; заборони вчиняти певні дії. В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.
Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.04.2025 року у справі № 320/17940/24.
Одночасно, слід звернути увагу, що Товариство було виключено із Реєстру з підстав надання недостовірної інформації, які у свою чергу будуть досліджуватися по суті спору, у разі його подання до суду.
Статтею 1 Закону України "Про підприємництво" від 07 лютого 1991 року № 698-XII підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб`єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.
Таким чином, підприємницька діяльність здійснюється на власний ризик підприємця. Отже, підприємство приймає на себе будь-які наслідки підприємницької діяльності як позитивні так і негативні. Перекладання відповідальності за ведення власної діяльності та інших суб`єктів є недопустимим.
Отже, позивачем не доведено необхідність вжиття заходу забезпечення позову з урахуванням положень частини другої статті 150 КАС України, оскільки застосований захід є таким, що суперечить приписам частини другої статті 151 КАС України
З огляду на викладене, суд виходить із того, що після подання до суду позовної заяви щодо оскарження наказу Держлікслужби від 30.07.2026 № 1220-26, кінцевою метою Товариства, за результатом розгляду справи по суті є його скасування та відновлення (включення) Товариства в вищевказаний Реєстр.
Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що забезпечивши цей позов шляхом зупинення дії наказу Держлікслужби від 30.07.2026 № 1220-26, будуть мати правові наслідки аналогічні тим, що могли б настати у разі задоволення позову.
Отже, задоволення заяви Товариства вказуватиме на те, що судом фактично буде ухвалено рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення є очевидно протиправним і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку. В даному випадку висновок щодо очевидності протиправності оскаржуваного наказу може бути зроблений судом лише за результатами розгляду справи по суті.
А тому, у контексті наведеного слід відмітити, що забезпечення позову шляхом вказаним позивачем у поданій заяві, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.
Відповідно до роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно з п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2, застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.
Суд звертає увагу на те, що застосування такого заходу забезпечення позову, який просить позивач, є неможливим без дослідження усіх обставин справи по суті розгляду, що в свою чергу, входить до предмету доказування.
Отже, підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що існування інституту забезпечення позову, обумовлено потребою в ефективному юридичному захисті прав та інтересів людини. Ефективне використання інституту забезпечення позову унеможливить порушення права людини, яке на думку останньої є порушеним.
Водночас використання засобів захисту не повинні невиправдано та необґрунтовано перешкоджати дії чи бездіяльність органів влади.
Враховуючи співвідношення інтересу заявника із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для інших заінтересованих осіб, суд дійшов висновку, що обрані ним заходи забезпечення позову не є співмірними із вимогами, які висуває до відповідача.
Доводи позивача не доведені належними та допустимими доказами у спірних правовідносинах.
Враховуючи викладене, суд вважає, що наявність ознак протиправності прийнятого наказу відповідача може бути виявлена тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, під час розгляду справи по суті, у разі подання до суду позовної заяви.
Тобто, висновок суду про правомірність чи протиправність дій відповідача, може бути викладено тільки у рішенні, ухваленому за наслідками розгляду справи.
Згідно з ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що наведені позивачем обґрунтування не свідчать про існування обставин, визначених ч.2 ст.150 КАС України, як підстав для забезпечення позову.
Виходячи з наведеного, у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову до подання до суду позовної заяви слід відмовити.
Керуючись ст. 150-154, 243, 248, 256 КАС України, суд, -
ухвалив:
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Гемопласт-Полісся" про забезпечення позову до подання позовної заяви відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя О.В. Єфіменко