ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ПРО ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ БЕЗ РУХУ
12 серпня 2026 року Справа № 280/8225/26 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Стрельнікова Н.В., перевіривши матеріали позовної заяви
Військової частини НОМЕР_1
до ОСОБА_1
про стягнення майнової шкоди,
ВСТАНОВИВ:
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Військової частини НОМЕР_1 (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач) відповідно до якого позивач просить суд:
стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 кошти у сумі 8 226,46 грн. за вчинення майнової шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано її з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визначення причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
За змістом частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Абзацом другим частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень установлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог.
Разом із тим частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
За визначенням, наведеним у пункті 17 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, публічна служба - це, зокрема, військова служба.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.06.2022 у справі № 362/643/21 дійшла висновку, що військова служба є різновидом публічної служби.
Отже, військова служба охоплюється поняттям публічної служби у значенні, наведеному в Кодексі адміністративного судочинства України.
Як вбачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів, спірні правовідносини виникли у зв`язку з проходженням відповідачем військової служби, оскільки позовні вимоги обґрунтовані обставинами, встановленими за результатами службового розслідування, проведеного за фактом самовільного залишення військової частини, внаслідок чого, на думку позивача, відповідач завдав державі шкоду у розмірі 8226,46 грн. (сума втраченого майна, яке рахується за відповідачем).
Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що у даній справі, попри те, що позивач є суб`єктом владних повноважень, він, як учасник правовідносин, спір у яких виник у зв`язку з проходженням відповідачем публічної служби, мав звернутися до суду у місячний строк, передбачений частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 24.01.2025 у справі № 480/11300/23.
Відповідно до вимог ст. 4 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.
Згідно з ст.12 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
З аналізу вказаних норм слідує, що особа притягується до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди. Тобто, вказаною нормою, передбачено строк, протягом якої особа може бути притягнута до відповідальності, тоді як строки звернення до суду щодо відшкодування такої шкоди, зазначеним Законом не встановлені, а встановлені КАС України, а саме ч.5 ст.122.
Таким чином, у спірних правовідносинах строк звернення до суду з даним позовом становить місячний строк, який підлягає обчисленню з моменту відмови особи від добровільного відшкодування завданої матеріальної шкоди.
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.05.2026 №978-ОД «Про результати проведення службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_1 » було вирішено стягнути з відповідача суму завданої державі шкоди в розмірі 8226,46 грн.
Доказів відмови відповідача від її добровільного відшкодування до матеріалів справи не надано.
Отже, з дня винесення наказу від 01.05.2026 №978-ОД позивач був обізнаний про обставини, які, на його переконання, є підставою для звернення до суду з даним позовом, а відтак саме з цього часу розпочався перебіг строку звернення до суду.
Проте позов подано до суду 07.08.2026, тобто поза межами місячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Питання ж поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 січня 2012 року у справі «Рисовський проти України» підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.
Як зазначає Європейський Суд з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (п.п. 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, заявник зобов`язаний демонструвати свою готовність брати участь на всіх етапах розгляду справи та утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у її розгляді, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури судового розгляду.
Згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Частиною 1 статті 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно із ст. 166 КАС України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.
Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.
Вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення викладені в ст.167 КАС України.
Позивачем не надано належних обґрунтувань, заяв, клопотань щодо поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин пропуску строку звернення.
Суддя зауважує, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою, встановлено ставку судового збору - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позивачем заявлено одну позовну вимогу майнового характеру щодо стягнення з відповідача завдану майнову шкоду у розмірі 8 226,46 грн.
Отже, судовий збір за даним позовом, з урахуванням приписів частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» становить 2662,40 грн.
Всупереч вимог частини 3 статті 161 КАС України позивачем до позову не додано доказів сплати судового збору.
Розглянувши клопотання про відстрочення сплати судового збору суд вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина 1 стаття 132 КАС України).
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина 2 стаття 132 КАС України).
Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк (частина 1 стаття 133 КАС України).
На підтвердження відсутності коштів на сплату судового збору до позову додана виписка з рахунку за 09.06.2026. Разом з тим, позов подано до суду 07.08.2026 при цьому доказів відсутності коштів на рахунку позивача в цей день до позову не додано.
Відповідно до ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160,161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 171 КАС України, суддя -
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору, - відмовити.
Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди, - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
Роз`яснити позивачу, що недоліки позовної заяви можуть бути усунені шляхом надання суду:
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оформленої у відповідності до статті 167 КАС України, із зазначенням інших підстав для його поновлення /або обґрунтувань за яких позивач вважає, що строк звернення до суду у відповідній частині не пропущений, разом із доказами на підтвердження таких обставин;
- оригіналу платіжного документу на підтвердження сплати судового збору в розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір» (2662,40 грн.).
Роз`яснити позивачу, що відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу (ч.3 ст.169 КАС України) .
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Н.В. Стрельнікова