КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про залишення позовної заяви без руху
13 серпня 2026 року м. Київ № 320/31586/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просить суд:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_3 щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення, всіх одноразових виплат, а також всіх інших належних додаткових видів грошового забезпечення здійснених з 27.06.2024 по 28.08.2024, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військове, які визначити шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнту на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне грошове забезпечення, всі одноразові виплати, а також всі інші належні додаткові види грошового забезпечення здійснені з 27.06.2024 по 28.08.2024, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військове, які визначити шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнту на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Приписами частини третьої статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У силу норм частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду для захисту прав, свобод та інтересів особи.
Приписами частин першої та другої статті 233 Кодексу законів про працю України у редакції, чинній до 19 липня 2022 року, передбачалося, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - у місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник мав право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352-ІХ, який набрав чинності 19 липня 2022 року, внесено зміни, зокрема, до статті 233 КЗпП України.
Згідно з частинами першою та другою статті 233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-ІХ) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду у місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України).
За змістом статті 234 КЗпП України (у редакції Закону №2352-ІХ) у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити такі строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, минуло не більше одного року.
Як убачається з матеріалів позовної заяви, позивач просить, зокрема, зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за періоди з 27.06.2024 по 28.08.2024.
Отже, під час спірного періоду діє нова редакція КЗпП України щодо застосування тримісячного строку на звернення до суду.
Натомість із цим позовом позивач звернувся лише 01.08.2026, тобто після спливу двох років після припинення служби у відповідача (28.08.2024).
Суд також враховує, що позивач звернувся до суду за захистом свого права через значний проміжок часу після завершення проходження служби та проведення остаточного розрахунку при звільненні, хоча саме з цього моменту він об`єктивно мав можливість дізнатися про складові нарахованого йому грошового забезпечення та, у разі незгоди з проведеним розрахунком, своєчасно реалізувати право на судовий захист.
Сам по собі факт подальшого отримання документів, довідок чи направлення адвокатських запитів не змінює моменту, з якого особа повинна була дізнатися про можливе порушення свого права, а свідчить лише про початок збору доказів для звернення до суду. Інше тлумачення фактично дозволяло б особі на власний розсуд визначати початок перебігу процесуального строку шляхом направлення відповідних запитів через будь-який проміжок часу після виникнення спірних правовідносин, що суперечило б принципу юридичної визначеності.
Отже, позивач пропустив установлений законом строк звернення до суду.
Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, в ухвалах від 29 листопада 2023 року у справі №990/233/23, від 07 грудня 2023 року у справі №990/242/23, постановах від 19.01.2023 у справі №460/17052/21, від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 та від 21.01.2026 у справі №200/8730/24.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування тримісячного строку звернення до суду після припинення трудових (службових) правовідносин викладено також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №711/4010/13-ц, від 08 лютого 2022 року у справі №755/12623/19 та від 12 листопада 2025 року у справі №306/2708/23.
Суд окремо наголошує, що наведений підхід не суперечить Рішенню Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року №1-р/2025.
Зміст зазначеного Рішення свідчить, що Конституційний Суд України розмежував правове становище працівника, який продовжує перебувати у трудових правовідносинах, та особи, яка вже звільнена. Неконституційним було визнано положення щодо застосування тримісячного строку саме до працівників, які продовжують перебувати у трудових відносинах, тоді як щодо звільнених працівників відповідне правове регулювання залишилося незмінним.
У цій справі позивач припинив проходження служби 28.08.2024, а тому саме у день звільнення та проведення остаточного розрахунку він об`єктивно мав можливість дізнатися про складові виплаченого йому грошового забезпечення та, у разі незгоди, звернутися до суду у встановлений законом строк.
Отже, висновки Конституційного Суду України щодо неконституційності тримісячного строку звернення до суду не поширюються на спірні правовідносини, оскільки після припинення служби існує юридично визначений момент остаточного розрахунку, з яким закон пов`язує початок реалізації права на судовий захист.
Згідно із частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Поважними причинами пропуску процесуальних строків визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, що підтверджені належними доказами.
Дотримання строків звернення до суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин. Обмеження строку звернення направлене на досягнення юридичної визначеності у відносинах та стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Встановлення таких строків не обмежує право на доступ до правосуддя, що підтверджується рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 та практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, рішенням у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).
Оскільки позивачем не наведено будь-яких об`єктивно непереборних обставин, які завадили своєчасному зверненню до суду протягом установленого законом строку, суд дійшов висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду .
Для усунення недоліків позовної заяви позивачу необхідно подати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначити причини пропуску строку та навести переконливі аргументи і докази на підтвердження наявності обставин об`єктивного та непереборного характеру, які створили суттєві перешкоди для своєчасного звернення до суду у спірний період та протягом усього подальшого часу до моменту звернення із цим позовом.
Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.
Відповідно до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви мають бути усунені шляхом подання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин його пропуску та доказів існування об`єктивних і непереборних обставин, які унеможливили своєчасне звернення до суду щодо позовних вимог.
Зважаючи на надану законодавцем до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС технічну можливість розглядати (формувати та зберігати) справи в паперовій, електронній чи змішаній формі, суддя вважає за доцільне дану справу розглядати у змішаній формі (електронній формі).
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху.
Встановити позивачеві п`ятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви у спосіб, визначений даною ухвалою шляхом завантаження відповідних матеріалів в електронному вигляді до Електронного суду до цієї справи.
Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) позивачу (його представнику), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Панченко Н.Д.