КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/2589/26
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Савонюка М.Я., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (надалі - відповідач), у якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №168, за період з 24.11.2025 по 19.03.2026 пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, включаючи час переміщення між закладами охорони здоров`я та перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення на підставі висновку військово-лікарської комісії, у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2026 рік у розмірі місячного грошового забезпечення відповідно до Розділу XXIV Наказу МОУ №260, за рапортом від 01.03.2026 року;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України №168, у розмірі 100 000 грн. на місяць за період з 24.11.2025 по 19.03.2026 пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, включаючи час переміщення між закладами охорони здоров`я та перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення на підставі висновку військово-лікарської комісії, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2026 рік у розмірі місячного грошового забезпечення відповідно до Розділу XXIV Наказу Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року, згідно з рапортом від 01.03.2026 року;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України «Про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова №168) пропорційно часу його перебування на лікуванні, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а також матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2026 рік.
У зв`язку із невиплатою спірних сум позивач вважає, що набув право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України «Про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Вказане призвело до порушення майнових прав позивача, а саме гарантованого статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей" отримання грошового забезпечення у законодавчо визначеному розмірі, що зумовило звернутися до суду із вказаним позовом за захистом своїх прав.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що виплата грошового забезпечення припиняється в разі перебування військовослужбовця на лікуванні у закладах охорони здоров`я та/або у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою понад чотири місяці підряд без відповідного продовження, оформленому у встановленому порядку.
Так відповідно до довідки військово - лікарської комісії військової частини НОМЕР_3 від 30.05.2025 №2025-0530-1152 молодший сержант ОСОБА_1 на підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб потребує відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) на 120 днів. Потребує тривалого лікування протягом 120 днів. У подальшому, інші довідки військово - лікарських комісій не вказують на необхідність проходження тривалого лікування молодшим сержантом ОСОБА_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 20.03.2026 №83, на підставі абзацу 2 пункту 9 розділу І наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (зі змінами) «Про затвердження порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» було встановлено не виплачувати молодшому сержанту ОСОБА_1 грошове забезпечення за останньою займаною посадою з 24.11.2025 по 19.03.2026 у зв`язку з перебуванням на лікуванні в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) більше чотирьох місяців.
Також звернув увагу суду, що представник позивача просить компенсувати втрату частини доходів (грошової винагороди), які останньому не нараховані і право на які він не набув, за період, який ще не настав. З урахуванням викладеного, на думку відповідача, звернення представника позивача з цими позовними вимогами до суду є передчасним, оскільки права Позивача на отримання компенсації втрати частини доходів не порушено.
Просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представником позивача надано відповідь на відзив, в якій зазначено, що жодна норма законодавства не передбачає автоматичного припинення права на виплату додаткової винагороди за постановою №168 лише через сплив чотиримісячного строку лікування. Щодо матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань вказала, що позивачем через систему СЕДО подано відповідний рапорт від 01.03.2026 із доданням підтверджуючих документів щодо отриманого поранення та тривалого лікування, що відповідачем фактично не спростовано.
Також вказала, що факт нездійснення відповідачем попереднього нарахування спірних сум не може позбавляти позивача права на компенсацію втрати частини доходів, оскільки це призвело б до можливості уникнення відповідальності шляхом простого ненарахування належних виплат. Просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представником відповідача надано заперечення на відповідь на відзив, в яких заперечив проти посилання позивача на те, що 01.03.2026 ним через систему СЕДО було подано рапорт із доданням документів, які підтверджують отримане поранення та тривале лікування. Відповідач зазначив, що до позовної заяви долучено лише копії супровідних листів ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03.03.2026 №1266/6/3287/1808 та №1266/6/3288/1809, у яких міститься інформація про направлення за належністю рапортів та доданих до них документів, однак зміст відповідних рапортів із цих листів встановити неможливо. При цьому самого рапорту від 01.03.2026 та документів, на які посилається позивач як на підтвердження отриманого поранення і тривалого лікування, до матеріалів справи не долучено.
Представником позивача надано додаткові пояснення у справі, в яких зазначено, що факт направлення документів ІНФОРМАЦІЯ_3 через систему СЕДО підтверджується долученими до позовної заяви супровідними листами ІНФОРМАЦІЯ_2 №1266/6/3287/1808 від 03.03.2026 та №1266/6/3288/1809 від 03.03.2026.
Крім того, надані ІНФОРМАЦІЯ_3 на виконання ухвали суду документи спростовують доводи відповідача та підтверджують безперервність його лікування після отриманого поранення. Зокрема, після проходження ВЛК медичні документи та рапорти систематично направлялися до військової частини НОМЕР_1 , у зв`язку з чим відповідач був обізнаний про перебіг його лікування.
Наголосила, що довідкою ВЛК від 27.11.2025 №2025-1127-1248 визначено необхідність стаціонарного обстеження з подальшим переоглядом, що підтверджує продовження лікування. Тому відсутність у наступних довідках ВЛК окремого формулювання про потребу у тривалому лікуванні не може бути підставою для невиплати додаткової винагороди, оскільки такої умови постанова Кабінету Міністрів України №168 не містить.
29.04.2026 ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження), витребувано докази по справі.
Установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_4 від 09.11.2022 старшого солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_4 та призначено на посаду номера обслуги 3 мінометного взводу мінометної батареї (а.с. 85).
23.01.2025 під час виходу з позиції позивач потрапив під артилерійський обстріл, унаслідок чого отримав закриті переломи правого стегна та правої гомілки. Обставини отримання травми підтверджуються довідкою про обставини травми №215 від 28.01.2025 (а.с. 30).
Наказом командира Військової частини НОМЕР_4 від 23.01.2025 №23 молодшого сержанта ОСОБА_1 визначено таким, що вибув з 23.01.2025 на лікування до зведеного медичного загону Державної прикордонної служби України м. Дружківка (а.с. 85зв.)
Відповідно до довідки ВЛК КНП «Хмельницька обласна лікарня» Хмельницької обласної ради №2357 від 19.03.2025 травму позивача визнано тяжкою та такою, що пов`язана із захистом Батьківщини. На підставі статті 81 графи II Розкладу хвороб визначено потребу у відпустці для лікування після травми тривалістю 30 календарних днів (а.с. 34).
Згідно з довідкою госпітальної ВЛК КНП «Центральна міська лікарня міста Олександрія» Олександрійської міської ради №2025-0417-0906-1613-7 від 17.04.2025 травму позивача також визнано тяжкою, пов`язаною із захистом Батьківщини, та визначено потребу у відпустці для лікування після травми тривалістю 30 календарних днів (а.с. 36).
Довідкою ВЛК військової частини НОМЕР_3 №2025-0530-1152 від 30.05.2025 підтверджено, що травма позивача є тяжкою та пов`язаною із захистом Батьківщини; на підставі статті 81 графи II Розкладу хвороб встановлено потребу у відпустці для лікування після травми тривалістю 120 календарних днів (а.с. 38).
Наказом командира Військової частини НОМЕР_4 від 31.07.2025 №215, у зв`язку з вибуттям до нового місця служби, молодшого сержанта ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_4 (а.с. 86).
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.08.2025 №231 позивача, який прибув із Військової частини НОМЕР_4 , з 01.08.2025 зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 (а.с. 87зв.)
За результатами огляду гарнізонною ВЛК військової частини НОМЕР_3 складено довідку №2025-0924-1201 від 24.09.2025, відповідно до якої травму позивача визнано тяжкою та пов`язаною із захистом Батьківщини, а також визначено потребу у реабілітації тривалістю не менше 28 днів (а.с. 40).
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 25.09.2025 №293 молодшого сержанта ОСОБА_1 звільнено від займаної посади та зараховано у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 на підставі підпункту 15 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яким передбачено можливість зарахування військовослужбовця у розпорядження у разі його тривалого лікування у зв`язку з пораненням, травмою, контузією, каліцтвом або хворобою, отриманими в особливий період, - до повернення після лікування (а.с. 87).
Згідно з довідкою госпітальної ВЛК КНП «Обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Кіровоградської обласної ради» №2025-0914-0747-0 від 23.10.2025 позивач потребував реабілітації тривалістю не менше 30 днів; травму визначено як тяжку та таку, що пов`язана із захистом Батьківщини (а.с. 42).
Гарнізонною ВЛК військової частини НОМЕР_3 27.11.2025 складено довідку №2025-1127-1248, відповідно до якої позивач потребував стаціонарного обстеження з подальшим переоглядом у КНП «Обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Кіровоградської обласної ради». Травму позивача вкотре визначено як тяжку та пов`язану із захистом Батьківщини (а.с. 44).
У період з 01.12.2025 по 09.01.2026 позивач перебував на лікуванні у КНП «Обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Кіровоградської обласної ради», що підтверджується випискою №4264 (а.с. 45), а з 10.01.2026 по 21.01.2026 - продовжував лікування у цьому ж закладі охорони здоров`я, що підтверджується випискою №105 (а.с. 46).
За результатами огляду госпітальною ВЛК КНП «Обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Кіровоградської обласної ради» 21.01.2026 складено довідку №2026-0121-0841-4104-0, відповідно до якої позивач потребував відпустки для лікування після поранення тривалістю 30 днів. Травму визначено як тяжку та пов`язану із захистом Батьківщини (а.с. 47).
З 22.01.2026 по 12.02.2026 позивач перебував на лікуванні у КНП «Центральна міська лікарня м. Олександрія» Олександрійської міської ради, що підтверджується відповідною випискою (а.с. 48).
Відповідно до свідоцтва про хворобу від 13.02.2026 №2026-0213-1435-4461-3 госпітальною ВЛК КНП «Обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Кіровоградської обласної ради» травму позивача визначено як тяжку та пов`язану із захистом Батьківщини, а на підставі статті 81 графи II Розкладу хвороб його визнано непридатним до військової служби з переоглядом через шість місяців. Постанову ВЛК, оформлену зазначеним свідоцтвом про хворобу, затверджено протоколом засідання 11 Регіональної ВЛК м. Вінниця від 24.02.2026 №2026-0224-0938-2728-3 (а.с. 49- 51).
У період з 20.02.2026 по 03.03.2026 позивач знову перебував на лікуванні у КНП «Обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Кіровоградської обласної ради», що підтверджується наявною у матеріалах справи випискою (а.с. 52).
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 20.03.2026 №83 молодшого сержанта ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» - за станом здоров`я.
Під час розгляду справи судом також досліджено документи, надані ІНФОРМАЦІЯ_4 на виконання ухвали суду.
Зокрема, ІНФОРМАЦІЯ_3 надано супровідний лист від 03.03.2026 №1266/6/3287/1808, направлений засобами системи електронного документообігу командиру Військової частини НОМЕР_1 . Разом із зазначеним листом відповідачу направлено рапорт ОСОБА_1 щодо здійснення перерахунку та виплати додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 за час перебування на лікуванні, довідку про обставини травми №215 від 28.01.2025 та виписку-епікриз із медичної картки стаціонарного хворого №105. Факт направлення цього рапорту також підтверджується заявою позивача від 09.04.2026 про надання відповідної інформації та відповіддю начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 21.04.2026 №6/5276 (а.с. 109- 112).
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої, другої статті 1 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 № 1934-XII (далі - Закон №1934) Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.
Згідно частини першої статті 5 Закону №1934 особовий склад Збройних Сил України складається з військовослужбовців і працівників Збройних Сил України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдину систему соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни регулює Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі Закон №2011-XII).
Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (абз. 1 п. 1 ст. 9 Закону №2011-XII).
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (п. 2 ст. 9 Закону №2011-XII).
За приписами пункту 4 статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" встановлено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.
24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-Х на території України введено воєнний стан через акт відкритої агресії з боку Російської Федерації та проведенням активних бойових дій, який триває й наразі.
Відповідно до п. 2, 3 Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану "заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (в первісній редакції) (далі - Постанова №168) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.04.2022 №400, яка набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022, було внесено зміни до Постанови №168, а саме пункт 1 постанови доповнити абзацами такого змісту:
"Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:
у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров`я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії;
захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення);
загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла)."
У подальшому постанову №168 доповнено пунктом 2-1 (зміни внесені постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168»), яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168», вказаний пункт 2-1 постанови №168 підлягає застосуванню з 24.02.2022.
Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 671 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 №730) (далі - Положення №671), Міністерство оборони України (далі за текстом - Міноборони) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Міноборони є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період. Міноборони є центральним органом виконавчої влади та військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили та Держспецтрансслужба.
Міноборони є уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі державної авіації.
Відповідно до пункту 8 Положення №671 Міноборони в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує і контролює їх виконання.
Накази Міноборони, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Нормативно-правові акти Міноборони підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.
Накази Міноборони, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов`язковими для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями незалежно від форми власності і громадянами.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197, затверджено «Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (далі - Порядок №260).
До 01.02.2023 Порядок №260 не містив в собі норм щодо виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану, передбаченої Постановою №168.
Наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 №44, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.01.2023 за №177/39233, набирає чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з 01 лютого 2023 року, затверджено Зміни до Порядку №260.
Вказаними змінами Порядок №260 доповнено новим розділом "XXXIV. Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану".
Пунктами 10-12 розділу XXXIV Порядку №260 передбачено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем.
Керівниками військово-лікарських (лікарсько-експертних) комісій закладів охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100 000 гривень за час цієї відпустки.
Отже, зі змісту наведених норм убачається, що для виплати додаткової винагороди у розмірі, збільшеному до 100 000 грн у розрахунку на місяць, у спірних правовідносинах передбачено дві самостійні підстави: перебування військовослужбовця у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров`я, включаючи час переміщення між такими закладами, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.
Суд відхиляє посилання відповідача на абзац другий пункту 9 розділу I Порядку №260 та сплив чотиримісячного строку лікування як на підставу для невиплати додаткової винагороди. Зазначена норма регулює тривалість виплати грошового забезпечення за останньою займаною посадою військовослужбовцю, який перебуває на лікуванні, та не встановлює умов чи обмежень для виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168. Підстави та умови виплати такої винагороди визначені спеціальними положеннями Постанови №168 та розділу XXXIV Порядку №260, які не пов`язують право на неї з чотиримісячним строком лікування.
Не ґрунтуються на наведених нормах і доводи відповідача про відсутність у подальших довідках ВЛК формулювання щодо необхідності «тривалого лікування». Для виплати винагороди за час стаціонарного лікування визначальними є факт такого лікування у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, та належне підтвердження обставин отримання поранення. Крім того, наказом від 25.09.2025 №293 сам відповідач зарахував позивача у розпорядження командира військової частини на підставі підпункту 15 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України саме у зв`язку з тривалим лікуванням, що не узгоджується з твердженням про відсутність підтвердження продовження лікування після 30.05.2025.
Матеріалами справи підтверджено, що після тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, позивач перебував на стаціонарному лікуванні: з 01.12.2025 по 09.01.2026 та з 10.01.2026 по 21.01.2026 у КНП «Обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Кіровоградської обласної ради»; з 22.01.2026 по 12.02.2026 у КНП «Центральна міська лікарня м. Олександрія» Олександрійської міської ради; з 20.02.2026 по 03.03.2026 у КНП «Обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Кіровоградської обласної ради». Отже, документально підтвердженим є стаціонарне лікування позивача у сукупні періоди з 01.12.2025 по 12.02.2026 та з 20.02.2026 по 03.03.2026.
Водночас доказів перебування позивача на стаціонарному лікуванні, переміщення між закладами охорони здоров`я або фактичного перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення у періоди з 24.11.2025 по 30.11.2025, з 13.02.2026 по 19.02.2026 та з 04.03.2026 по 19.03.2026 матеріали справи не містять. Самі по собі висновки ВЛК про потребу у стаціонарному обстеженні чи відпустці для лікування не підтверджують фактичного перебування у відповідному статусі протягом усіх заявлених позивачем днів. Тому позов у цій частині задоволенню не підлягає.
Таким чином, бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою №168, за періоди з 01.12.2025 по 12.02.2026 та з 20.02.2026 по 03.03.2026 є протиправною.
Щодо вимоги про одночасну компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб суд зазначає, що відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, така компенсація виплачується військовослужбовцям одночасно з виплатою грошового забезпечення, грошових винагород та інших належних виплат. Отже, нарахування і виплата присудженої додаткової винагороди має бути здійснена з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку №44.
Щодо виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2026 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 розділу ХХIV Порядку №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 7 розділу ХХIV Порядку №260 розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та щомісячні додаткові види грошового забезпечення за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Під час виплати зазначеної допомоги військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні, та тим, які на день підписання наказу про надання цієї допомоги звільнені від посад, до місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються оклад за військовим званням, посадовий оклад, надбавка за вислугу років та щомісячні додаткові види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які отримували військовослужбовці за останніми займаними посадами.
Згідно пункту 9 розділу ХХIV Порядку №260 виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Отже, аналізуючи викладене, варто зазначити, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців і входить до його складу. Виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира та за наявності у військовослужбовця відповідних умов, визначених окремим дорученням Міністра оборони України у 2026 році.
При цьому, Законом №2011-XII не визначено порядку та розміру виплати військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а згідно ч. 4 ст. 9 цього Закону, Міністру оборони України надано повноваження стосовно визначення порядку виплати грошового забезпечення, в тому числі й матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Постановою №704 і Наказом №260 встановлено лише граничний розмір виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, який не повинен перевищувати місячного грошового забезпечення, а право керівників державних органів надавати військовослужбовцям матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань обмежене розміром асигнувань, що виділяються на утримання таких державних органів.
Таким чином, Законом №2011-XII делеговано Міністру оборони України повноваження щодо визначення порядку виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, які обмежені лише граничним розміром такої виплати та розміром виділених асигнувань на утримання військовослужбовців.
04.01.2026 Міністр оборони України прийняв окреме доручення №38/уд, яким визначено умови виплати у 2026 році матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та передбачено її виплату у розмірі місячного грошового забезпечення за наявності встановлених цим дорученням підстав.
Судом встановлено, що до звільнення з військової служби позивач подав рапорт про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2026 рік. Рапорт разом із супровідними документами був направлений ІНФОРМАЦІЯ_3 до Військової частини НОМЕР_1 засобами системи електронного документообігу, що підтверджується наявними у справі документами (а.с. 122-123).
Отже, заперечення відповідача щодо відсутності в матеріалах справи доказів подання такого рапорту спростовані документами, отриманими судом під час розгляду справи на виконання ухвали про витребування доказів.
Зі змісту пунктів 1, 7 та 9 розділу XXIV Порядку №260 вбачається, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань надається за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а питання наявності підстав для її виплати та визначення розміру допомоги підлягає вирішенню уповноваженою посадовою особою з урахуванням умов, установлених на відповідний рік.
Таким чином, надходження належним чином оформленого рапорту породжувало у відповідача обов`язок розглянути його по суті та прийняти за результатами розгляду відповідне мотивоване рішення. Водночас суд не може підміняти командира військової частини та первинно вирішувати питання, які законодавством віднесені до його компетенції, до завершення встановленої процедури розгляду рапорту.
Доказів розгляду рапорту ОСОБА_1 про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2026 рік та прийняття за ним будь-якого рішення відповідач суду не надав. За таких обставин суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо нерозгляду зазначеного рапорту.
Належним та ефективним способом захисту порушеного права у цій частині є визнання такої бездіяльності протиправною та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 розглянути рапорт позивача по суті з урахуванням поданих документів і прийняти за результатами його розгляду відповідне рішення. Вимога про безпосереднє нарахування та виплату матеріальної допомоги задоволенню не підлягає, оскільки судом не встановлено, що відповідач розглянув рапорт та відмовив у виплаті допомоги з конкретних підстав, які могли б бути перевірені судом.
Щодо вимоги про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 2 Закону України від 19.10.2000 №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсації підлягають грошові доходи громадян, які не мають разового характеру. Отже, дія цього Закону не поширюється на виплати, які за своєю правовою природою є разовими.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.05.2026 у справі №280/8933/24 дійшла висновку, що додаткова винагорода, встановлена Постановою №168 у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, за час стаціонарного лікування або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення, є різновидом одноразового додаткового грошового забезпечення військовослужбовця, тобто доходом разового характеру. У зв`язку з цим приписи Закону №2050-III на таку виплату не поширюються.
Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань відповідно до розділу XXIV Порядку №260 також надається один раз на рік і за своєю правовою природою є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення. Тому вона також не належить до доходів, на які поширюється Закон №2050-III.
За таких обставин правові підстави для нарахування позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати спірної додаткової винагороди та матеріальної допомоги відсутні, а позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, з огляду на встановлені обставини та наведене правове регулювання позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Оскільки судові витрати, які підлягали б розподілу відповідно до положень КАС України, сторонами не понесені, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100000 гривень пропорційно із розрахунку на місяць за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з отриманою травмою під час захисту Батьківщини у період з 01.12.2025 по 12.02.2026 та з 20.02.2026 по 03.03.2026.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100000 гривень пропорційно із розрахунку на місяць за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з отриманою травмою під час захисту Батьківщини у період з 01.12.2025 по 12.02.2026 та з 20.02.2026 по 03.03.2026.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2026 рік.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2026 рік по суті та прийняти відповідне рішення.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 12 серпня 2026 року.
Повне найменування учасників:
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 )
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК