ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 серпня 2026 року м. Львів справа № 380/6341/26
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідач/ ІНФОРМАЦІЯ_2 ), у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову ОСОБА_2 у наданні права на відстрочку від призову під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», прийняте комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 , оформлене протоколом № 20;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на його утриманні перебуває троє неповнолітніх дітей, а тому він має право на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», однак відповідач оскаржуваним рішенням відмовив позивачу у реалізації такого його права, мотивувавши свою відмову тим, що до заяви про надання відстрочки не долучено письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти, та участь другого з батьків у їх вихованні. Позивач уважає таку відмову протиправною, оскільки, на його переконання, він має право на отримання відстрочки, адже на його утриманні перебуває троє дітей віком до 18 років та у нього відсутня заборгованість зі сплати аліментів, що підтверджено належним пакетом документів, наданих відповідачу. Крім того, позивача було звільнено з військової служби саме у зв`язку з перебуванням на його утриманні трьох дітей віком до 18 років, що додатково вказує на наявність у нього права на отримання відстрочки. У зв`язку з наведеним позивач звернувся з цим позовом до суду, який просить задовольнити повністю.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що комісія при ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянула документи, долучені позивачем до заяви про надання відстрочки та встановила, що ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 . У цьому шлюбі народилася дитина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини (із апостилем). Згідно з рішенням (заочне) Сихівського районного суду м. Львова від 15.05.2024 у справі № 464/1597/24 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 розірвано. У цьому шлюбі народилося двоє дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження. У рішенні суду про розірвання шлюбу не визначено місце проживання дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з батьком, що є військовозобов`язаним. Згідно з відповіддю Франківського ВДВС у м. Львові Львівського МУМЮУ № 14696 від 17.02.2026 ОСОБА_1 повідомлено про відсутність відкритих виконавчих проваджень у Франківському ВДВС у м. Львові Львівського МУМЮУ щодо стягнення аліментів з ОСОБА_1 . Ця відповідь свідчить, що на виконанні лише у Франківському ВДВС у м. Львові Львівського МУМЮУ немає виконавчого провадження щодо стягнення аліментів з ОСОБА_1 . Інших документів, які підтверджують, що ОСОБА_1 утримує та бере участь у вихованні неповнолітніх дітей - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 позивачем не подано. Позивачем до заяви про надання відстрочки відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не долучено письмовий договір між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у їх вихованні. Комісія не заперечує факт батьківства ОСОБА_1 щодо трьох неповнолітніх дітей, а вимагає надати документи, які б підтвердили факт утримання військовозобов`язаним неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , оскільки такий факт є основною підставою для надання відстрочки. Факт звільнення позивача з військової служби за аналогічними підставами не може братися до уваги під час прийняття рішення комісією, оскільки утримання трьох і більше дітей віком до 18 років є постійним тривалим у часі обов`язком, який має бути підтверджений на момент звернення із заявою про надання відстрочки. Саме на момент звернення Комісія зобов`язана здійснити перевірку факту належного утримання неповнолітніх дітей військовозоб`язаним, що не можна пов`язувати з підставами, які надали право на звільнення та відбулися раніше у часі.
З огляду на вказане просить у задоволенні позову відмовити повністю.
На спростування доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, позивач подав відповідь на відзив, у якій зазначає, що він є батьком трьох дітей віком до 18 років, не має заборгованості зі сплати аліментів та був звільнений з військової служби саме у зв`язку з перебуванням на утриманні трьох дітей, що підтверджується поданими доказами. Єдиною підставою для відмови у наданні відстрочки, як зазначено у відзиві, є неподання письмового договору між батьками щодо місця проживання дітей. Така підстава не передбачена законодавством, оскільки пункт 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначає єдину юридичну умову - перебування на утриманні трьох і більше дітей, а не наявність конкретного документа. Додаток 5 до Порядку № 560 встановлює перелік документів, який має альтернативний характер, а отже, не передбачає обов`язковості подання саме договору між батьками. Отже, відповідач фактично самостійно розширив перелік документів, що є прямим порушенням частини другої статті 19 Конституції України. Крім того, відповідач підміняє зміст поняття «утримання дітей» вимогою підтвердження їх проживання разом із батьком, що не відповідає законодавству.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 08 квітня 2026 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді від 14 квітня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін; витребувано у відповідача належно засвідчену копію протоколу № 20, яким позивачу відмовлено у наданні відстрочки за заявою, поданою 23 березня 2026 року.
Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є військовозобов`язаним, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_2 від 12 листопада 1999 року.
Заочним рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 15 травня 2024 року у справі № 464/1597/24 розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .
06 червня 2025 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 .
Позивач є батьком трьох дітей віком до 18 років, а саме:
- ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , матір - ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 15 лютого 2024 року;
- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , матір - ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 від 15 лютого 2024 року;
- ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , матір - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження № НОМЕР_6 від 26 серпня 2025 року.
253 березня 2026 року позивач через Центр надання адміністративних послуг звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою та пакетом документів про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
За результатами розгляду поданих позивачем заяви та документів комісія ІНФОРМАЦІЯ_2 ухвалила рішення, оформлене витягом з протоколу № 20 від 27 березня 2026 року, яким вирішила відмовити ОСОБА_1 у наданні відстрочки з такої підстави: «до заяви на відстрочку не долучено письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти, та участь другого з батьків у їх вихованні».
Про ухвалене рішення позивача повідомлено повідомленням від 30 березня 2026 року № 1890/3861, у якому вказано, що протоколом № 20 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період з такої причини: «до заяви на відстрочку не долучено письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти, та участь другого з батьків у їх вихованні».
Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, уважаючи його протиправним, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності рішення відповідача, оформленого витягом з протоколу № 20 від 27 березня 2026 року, про відмову в наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (пункт 3). Надалі відповідними Указами Президента України воєнний стан в Україні неодноразово продовжено, такий правовий режим триває й на сьогодні.
Також Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести в Україні загальну мобілізацію. Надалі відповідними Указами Президента України строки проведення в Україні загальної мобілізації неодноразово продовжено.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює та визначає Закон України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтею 23 Закону № 3543 передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, згідно з пунктом 3 частини першої статті 23 Закону № 3543 не підлягають призову на військову службу під час мобілізації жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Відповідно до частини восьмої статті 23 Закону № 3543 перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Процедуру надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі - Порядок № 560, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з приписами пунктів 56 - 57 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
За змістом положень пункту 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, військовозобов`язаних СБУ чи розвідувальних органів) особисто через центри надання адміністративних послуг подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Заява повинна містити такі обов`язкові відомості про військовозобов`язаного:
прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності);
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію (за наявності) та номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті громадянина України);
дату народження;
адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування);
адресу електронної пошти;
контактний номер телефону.
До заяви додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації відповідним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки або його відділом (Центральним управлінням або регіональним органом СБУ чи відповідним підрозділом розвідувального органу) не пізніше ніж протягом одного робочого дня з дня її отримання.
Під час подання заяви військовозобов`язаний пред`являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі).
Відповідно до приписів пункту 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання.
Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.
Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. У разі позитивного рішення у протоколі окремо зазначається строк, на який надано відстрочку, та строк дії відповідних законних підстав (настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку). У разі відмови у наданні відстрочки у протоколі зазначаються причини такої відмови.
У разі коли комісія надіслала відповідні запити до органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, строк розгляду заяви та документів, що підтверджують право військовозобов`язаного на відстрочку, не перевищує 15 календарних днів. У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісія не пізніше ніж на п`ятнадцятий день з дати реєстрації заяви приймає рішення на підставі поданих заявником документів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в протоколі.
У разі прийняття комісією рішення про відмову у наданні відстрочки заявникові (у тому числі військовозобов`язаному СБУ або розвідувальних органів) не пізніше ніж на наступний робочий день з дати прийняття такого рішення повідомляється про це у способи, визначені цим пунктом, за формою згідно з додатком 7.
У разі прийняття комісією рішення про відмову у наданні відстрочки за результатами розгляду заяви про надання відстрочки, поданої через центр надання адміністративних послуг, територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомляє відповідному центру надання адміністративних послуг та надсилає заявникові повідомлення про відмову у наданні відстрочки (додаток 7) на зазначену у заяві адресу електронної пошти.
За результатом розгляду заяви про надання відстрочки військовозобов`язаного СБУ або розвідувального органу довідка (додаток 6) або повідомлення про відмову (додаток 7) надсилається у спосіб, зазначений у заяві про надання відстрочки, засобами електронного або поштового зв`язку.
Рішення комісії може бути оскаржене у судовому порядку.
Додатком 5 до Порядку № 560 затверджено перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Так, документами, які підтверджують право військовозобов`язаних на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації згідно з пунктом 3 частини першої статті 23 Закону № 3543 (жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці), є:
свідоцтво про народження кожної дитини із зазначенням батьківства військовозобов`язаного та (або) рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовозобов`язаного (за наявності), інші документи, на підставі яких у військовозобов`язаного виник обов`язок утримувати падчерку, пасинка до досягнення ними 18 років відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України (за наявності), та один з таких документів:
1) свідоцтво про шлюб з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше);
2) рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), що є військовозобов`язаним;
3) рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), що є військовозобов`язаним;
4) письмовий договір між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у їх вихованні;
5) свідоцтво про шлюб з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше) та документи, які свідчать про відсутність у малолітніх, неповнолітніх падчерки, пасинка матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання (свідоцтво про смерть;
6) витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин;
7) рішення суду про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим;
8) вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі;
9) висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я чи витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, якщо зазначені мати, батько, дід, баба, повнолітні брати та сестри самі потребують постійного догляду;
10) рішення суду про позбавлення батьківських прав матері, батька);
11) інформація з Єдиного реєстру боржників про відсутність в Реєстрі відомостей про військовозобов`язаного за категорією стягнення (характером зобов`язання) «стягнення аліментів» з датою формування такої інформації не пізніше ніж за п`ять днів до дня подання заяви про надання відстрочки.
Аналіз положень Додатку 5 до Порядку № 560 вказує, що для підтвердження утримання дітей віком до 18 років особі, яка звертається за відстрочкою на цій підставі, необхідно подати свідоцтво про народження кожної дитини із зазначенням батьківства військовозобов`язаного та (або) рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовозобов`язаного (за наявності), а також один із документів, які перелічені нижче після формулювання «та один з таких документів».
Адже формулювання «та один з таких документів» вказує на альтернативність переліку документів, що підтверджують факт утримання дітей віком до 18 років.
Суд встановив, що до заяви від 23 березня 2026 року про надання відстрочки позивач надав пакет документів, серед яких, зокрема копії свідоцтва про народження кожної дитини позивача із зазначенням його батьківства, а також довідку Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 17 лютого 2026 року № 14696, відповідно до якої під час перевірки даних, що містяться у Автоматизованій системі виконавчого провадження та журналу реєстрації загальної вхідної кореспонденції Відділу, виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого документа щодо стягнення аліментів із ОСОБА_9 у Франківському відділі державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України не було та немає.
Утім, у спірному рішенні відповідач обмежився лише констатацією факту ненадання позивачем письмового договору між батьками про те, з ким будуть проживати діти, та участь другого з батьків у їх вихованні.
Тобто, відповідач вказав на ненадання позивачем лише одного з одинадцяти альтернативних документів, які зазначені у Додатку 5 до Порядку № 560, без жодного пояснення причини, чому саме цей документ, а не якийсь один з десяти інших мав бути наданий позивачем.
Водночас жодної правової оцінки наданій позивачем довідці Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 17 лютого 2026 року № 14696, яка містить відомості про відсутність виконавчих проваджень щодо стягнення аліментів з позивача, відповідач не надав.
Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що вказана довідка є недостатньою для підтвердження відсутності виконавчих проваджень щодо стягнення аліментів з позивача суд відхиляє, оскільки відповідні доводи не зазначені у спірному рішенні, як підстава для відхилення такої довідки, а подальше зазначення відповідачем мотивів неврахування того чи іншого документа не може вважатися належним обґрунтуванням ухваленого суб`єктом владних повноважень рішення, яке стосується прав та обов`язків особи, стосовно якої воно ухвалене.
Суд відзначає, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав їх прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів їх ухвалення.
Також пунктом 2 частини другої статті 2 КАС України передбачено, що суд перевіряє обґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень, тобто чи ухвалено таке рішення з урахуванням усіх обставин, що мали значення для його ухвалення.
Однак, ухвалюючи спірне рішення, відповідач не надав належної правової оцінки заяві позивача від 23 березня 2026 року з документами, наданими на підтвердження права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, визначеного пунктом 3 частини першої статті 23 Закону № 3543, зокрема вищевказаній довідці органу Державної виконавчої служби України, якою підтверджується факт відсутності на примусовому виконанні виконавчого документа щодо стягнення аліментів з позивача, що свідчить про необґрунтованість такого рішення, тобто його ухвалення відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, без урахування всіх обставин, що мали значення для його ухвалення.
Водночас суд також враховує, що факт відсутності в Єдиному реєстрі боржників відомостей про позивача за категорією стягнення (характером зобов`язання) «стягнення аліментів» підтверджується долученою позивачем до матеріалів справи інформацією з Єдиного реєстру боржників.
Суд також відзначає, що на підставі вимог частини першої статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із частинами першою, другою статті 181 Сімейного кодексу України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Отже, закон зобов`язує батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а способи виконання такого обов`язку батьками визначаються за домовленістю між ними.
Своєю чергою, право на отримання відстрочки за підставою, передбаченою пунктом 3 частини першої статті 23 Закону № 3543, вказана норма пов`язує саме з утриманням трьох і більше дітей віком до 18 років, а не з їх вихованням.
Однак, відповідач вирішив вказати не ненадання позивачем саме документа з інформацією про проживання дітей та участь другого з батьків у їх вихованні, оминувши той факт, що умовою для отримання відстрочки за підставою, яку обрав позивач, є саме факт утримання дітей і виконання цього обов`язку батьками покладений на них імперативними нормами закону.
Ураховуючи викладене, суд доходить висновку, що спірне рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене витягом з протоколу № 20 від 27 березня 2026 року, про відмову в наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» належить визнати протиправним та скасувати.
Стосовно позовної вимоги зобов`язального характеру, а саме про зобов`язання відповідача надати позивачу відстрочку від призову під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», суд зазначає таке.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 КАС критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.
Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, ухвалювати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Пунктом 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання.
Пунктом 60 Порядку № 560 визначено, що на підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Отже, саме відповідач в особі відповідної комісії у розглядуваній ситуації має виключну компетенцію в питаннях оформлення відстрочки від мобілізації.
Своєю чергою, як слідує із матеріалів справи, відповідач належно не оцінив подані позивачем разом із заявою від 23 березня 2026 року про надання відстрочки документи, а лише обмежився констатацією факту неподання позивачем одного із одинадцяти альтернативних документів, що підтверджують факт утримання дітей віком до 18 років, які визначені у Додатку 5 до Порядку № 560, що суд визнав протиправним. Водночас розгляд та оцінка отриманих документів є дискреційними повноваженнями відповідача, які суд перебирати на себе не може.
Притім, суд відхиляє покликання позивача на те, що його було звільнено з військової служби саме у зв`язку з перебуванням на його утриманні трьох дітей віком до 18 років, що додатково вказує на наявність у нього права на отримання відстрочки, адже звільнення з військової служби та надання відстрочки є різними за своєю правовою природою правовідносинами, які врегульовані різними нормами права, тож наявність у позивача певного права в одних із цих правовідносин не може автоматично свідчити про наявність такого ж права й у інших.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що належним способом відновлення порушеного права позивача у спірних правовідносинах є саме зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 23 березня 2026 року про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Під час повторного розгляду зазначеної заяви відповідачу належить ухвалити обґрунтоване рішення, що буде відповідати критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень (частина друга статті 2 КАС України), приписам Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Порядку № 560 (у редакції, чинній на дату звернення позивачем із заявою від 23 березня 2026 року про надання відстрочки), з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Отже, розглядувану позовну вимогу зобов`язального характеру належить задовольнити частково.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
За змістом правил статті 139 КАС України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 1065,00 грн.
Оскільки позов містить позовні вимоги немайнового характеру, які хоча і частково, але задоволені судом, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає з урахуванням кількості, а не розміру задоволених/незадоволених позовних вимог.
Отже, відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень належить суму судового збору в розмірі 1064,96 грн.
Докази понесення сторонами витрат, пов`язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні, тому їх розподіл не здійснюється.
Керуючись ст.ст.72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене витягом з протоколу № 20 від 27 березня 2026 року, про відмову в наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_10 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23 березня 2026 року про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 1064,96 грн сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 11 серпня 2026 року.
Суддя Клименко Оксана Миколаївна