ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 серпня 2026 року справа № 380/8449/26
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Кухар Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії,-
в с т а н о в и в:
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), оформлене протоколом № 12 від 20.03.2026, в частині відмови у наданні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації;
- зобов`язати комісію ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та за наслідками розгляду заяви прийняти рішення про надання відстрочки;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17 березня 2026 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту тринадцятого частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року № 3543-XII. Проте, відповідачем відмовлено позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, що є протиправними.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого - суддю Кухар Н.А.
Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою про відкриття провадження запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву, а також роз`яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.
Вище вказану ухвалу було надіслано одержувачу - ІНФОРМАЦІЯ_1 в його електронний кабінет 05.05.2026 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Станом на дату винесення судом рішення відзиву на позовну заяву або заяви про визнання позову від відповідача не надходило.
Відповідно до частин 5 та 6 статті 162 КАС України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Частиною 1 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Суд, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За результатами розгляду заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовив у наданні відстрочки з підстав того, що у позивача наявна сестра, яка може здійснювати догляд за матір`ю.
Зважаючи на те, що відповідачем відмовлено у надані відстрочки від призову на військову службу на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», позивач звернувся до суду із даним позовом.
Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 Конституції України оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормами ст. 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів визнано обов`язком громадянина України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан, який на підставі Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжувався та станом на час розгляду справи триває.
Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які, зокрема, приписані до призовних дільниць зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки) для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
З матеріалів справи вбачається, що сестри позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 впродовж тривалого періоду часу фактично відсутні на території України та позбавлені можливості здійснювати будь-який догляд:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з вересня 2022 року перебуває поза межами України та проживає у Швейцарії. Згідно з наданою довідкою від 04.02.2026 соціального працівника «AJAM» (асоціація з прийому мігрантів), вона перебуває на повному державному соціальному забезпеченні, що підтверджує не лише її територіальну відсутність та неможливість здійснення догляду, а й відсутність у неї фінансової спроможності здійснювати утримання матері.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 13 серпня 2019 року по тепер постійно проживає та працює у Республіці Польща на підставі трудового договору, що підтверджується відповідною довідкою довідкою № 19/2026 ТОВ ГІВОНТ ХГ КОМАНДИТНЕ ТОВАРИСТВО та унеможливлює її фізичну присутність та здійснення необхідного догляду за матір`ю.
Проте суд вважає вказані доводи позивача не ґрунтуються на положеннях законодавства.
Статтею 51 Конституції України передбачено, що повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Статтею 47 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» від 16.12.1993 № 3721-XII визначено, що діти зобов`язані піклуватися про батьків похилого віку, подавати їм допомогу і підтримку, в разі необхідності здійснювати догляд за ними.
Відповідно до ст. 172 Сімейного кодексу України, дитина, повнолітні дочка, син зобов`язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу.
Отже, чинне законодавство України передбачає, що діти як члени сім`ї першого ступеня споріднення мають рівний обов`язок щодо здійснення догляду за своїми батьками, які через інвалідність або похилий вік потребують постійного догляду.
У свою чергу, відсутність факту спільного проживання/проживання за кордоном чи досягнення пенсійного віку членом сім`ї першого ступеня споріднення, пунктом 13 частини першої статті 23 Закону №3543-XII не визначено як підставу неможливості здійснення догляду за особою з інвалідністю І чи ІІ групи. Вказана норма Закону надає право військовозобов`язаному на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації виключно за умови відсутності інших членів сім`ї першого ступеня споріднення у особи з інвалідністю І чи ІІ групи, які зобов`язані її утримувати.
Постійне проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за кордоном не звільняє їх від обов`язків утримувати та здійснювати постійний догляд за своєю матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи.
Посилання позивача на те, що особи, що не проживають постійно в Україні та є відсутніми біля особи з інвалідністю не вважаються працездатною особою у розумінні Закону України "Про зайнятість населення", а тому не відносяться до числа працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону утримувати особу з інвалідністю є неспроможним, оскільки Закон України "Про зайнятість населення" регламентує інші правовідносини, а саме визначає правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття. При цьому наведене значення терміну працездатної особи - як особи віком від 16 років, які проживають на території України і за станом здоров`я здатні до активної трудової діяльності, стосується лише його значення, яке вживається саме в цьому Законі.
Суд вважає, що відповідач правомірно встановив наявність у ОСОБА_4 інших невійськовозобов`язаних осіб, які зобов`язані її утримувати та здійснювати постійний догляд, як за особою з інвалідністю І групи.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність прийнятого відповідачем рішення про відмову позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за його заявою від 17.03.2026.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає що позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії задоволенню не підлягає.
Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконання.
Щодо судових витрат, зокрема, сплаченого судового збору, він підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань у відповідності до приписів ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. 2, 77, 78, 94, 139, 241-246, 257-258, 262 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформація про учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Суддя Кухар Наталія Андріївна