МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про відмову в забезпеченні позову
12 серпня 2026 р. справа № 400/9932/26
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., розглянув заяву про забезпечення позову, подану представником Парпієва Дениса Валерійовича (с. Новоінгулка, Миколаївський р-н, Миколаївська обл., 56655) до подання позовної заяви,
В С Т А Н О В И В:
11 серпня 2026 року представник позивача Парпієва Дениса Валерійовича, до подання позовної заяви, подав до Миколаївського окружного адміністративного суду заяву про забезпечення позову, в якій просить суд заборонити командиру військової частини НОМЕР_1 вчиняти будь-які дії щодо направлення військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до іншого місця проходження військової служби або іншого територіального розташування військової частини за межами місця постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 , переведення до іншої військової частини, його відрядження до іншого місця несення військової служби, у тому числі до районів ведення бойових дій, тощо - до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом, який буде поданий із визначеними вимогами.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник зазначає, що дії з мобілізації ОСОБА_1 є незаконними та протиправними, а накази, якими його було призвано на проходження військової служби та зараховано до списків особового складу частини, підлягають скасуванню. За час розгляду позовної заяви позивача можуть направити в іншу військову частину, що ускладнить реалізацію права на оскарження незаконних рішень.
Відповідно до ст. 154 ч. 1-3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Наведена норма передбачає, що за загальним правилом, розгляд заяви про забезпечення позову проводиться судом без повідомлення учасників справи. Заявник викликається тільки у випадку необхідності надати додаткові пояснення та/або докази. Судове засідання для розгляду заяви про забезпечення позову призначається у виняткових випадках, за відсутності пояснень заявника та/або недостатності поданих ним доказів.
Суд не вбачає підстав для виклику заявника та призначення судового засідання, так як всі доводи викладені позивачем в заяві про забезпечення позову, до якої додані необхідні докази.
З урахуванням викладеного, суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.
Відповідно до ст. 150 ч. 1 і 2 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ст. 151 ч. 1 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Як вказує представник, він готує позов до суду з вимогами про визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період та направлення для проходження військової служби до військової частини; визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини; зобов`язання військової частини виключити позивача зі списків особового складу військової частини та звільнити від проходження військової служби.
Водночас, забезпечити позов представник позивача просить шляхом заборони направлення військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до іншого місця проходження військової служби або іншого територіального розташування військової частини за межами місця постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 , переведення до іншої військової частини, його відрядження до іншого місця несення військової служби, у тому числі до районів ведення бойових дій, що не передбачено нормами КАС України.
Фактично, представник позивача просить заборонити відповідачу військовій частині НОМЕР_1 вчиняти дії щодо залучення позивача до виконання обов`язків військової служби.
Позивач не надав суду жодного доказу наявності наказу про переміщення його з військової частини НОМЕР_1 до іншої військової частини, як і доказів того, що такі дії з боку військової частини НОМЕР_1 здійснюються чи плануються.
Дії щодо направлення позивача до іншого місця служби можуть бути вчинені військовою частиною НОМЕР_1 лише з прийняттям відповідного наказу, наявність якого на час розгляду даної заяви не підтверджується.
Відтак, такий наказ фізично не може бути предметом оскарження у даній справі, а тому забезпечення позову шляхом заборони військовій частині НОМЕР_1 вчиняти будь-які дії щодо направлення військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до іншого місця проходження військової служби або іншого територіального розташування військової частини за межами місця постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 , переведення до іншої військової частини, його відрядження до іншого місця несення військової служби, у тому числі до районів ведення бойових дій, тощо, є неспівмірним із предметом спору та фактично призведе до зупинення проходження позивачем військової служби до набрання законної сили рішенням суду.
Суд зазначає, що адміністративний позов не може бути забезпечений таким способом, який фактично підміняє собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
У питанні вжиття заходів забезпечення позову Верховний Суд сформував сталу правову позицію щодо застосування норм процесуального права, яка полягає в наступному: "Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди й мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі".
Такий правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 26.12.2019 року у справі № 640/13245/19 та від 20.03.2019 року у справі № 826/14951/18.
Також суд враховує, що з огляду на положення КАС України щодо повноважень адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу, в даному випадку військової частини НОМЕР_1 .
Суд враховує необхідність забезпечення балансу між інтересами заявника та публічним інтересом щодо належного функціонування військових формувань в умовах воєнного стану.
Також суд звертає увагу, що ч. 3 ст. 151 КАС України встановлено заборону на забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Як вже зазначав суд, представник позивача просить суд забезпечити позов шляхом заборони військовій частині НОМЕР_1 вчиняти будь-які дії щодо направлення військовослужбовця до іншого місця проходження військової служби або іншого територіального розташування військової частини за межами місця постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 , переведення до іншої військової частини, його відрядження до іншого місця несення військової служби, у тому числі до районів ведення бойових дій, тощо.
Між тим, питання переміщення військовослужбовців врегульоване нормами «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», яке затверджено Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008.
Пунктом 12 Положення визначено, що встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
З аналізу наведеної норми вбачається, що військовослужбовець може бути переведений з однієї військової частини до іншої за відповідним наказом уповноваженої особи.
За такого, обираючи спосіб забезпечення позову шляхом заборони направлення позивача до іншого місця проходження військової служби, представник фактично просить заборонити уповноваженій особі військової частини НОМЕР_1 приймати у майбутньому накази відносно нього. Тобто, обраний заявником спосіб забезпечення позову за своїм змістом є забороною вчиняти дії щодо виконання відповідних наказів, які можуть бути видані командиром військової частини НОМЕР_1 у майбутньому, що відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 151 КАС України, не допускається в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Таким чином, розглянувши подані документи і матеріали, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
Відповідно до ст. 256 ч. 1-2 КАС України, ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи (ст. 154 ч. 8 КАС України).
Керуючись ст. ст. 154, 241, 243, 248, 256 КАС України, суд, -
У Х В АЛ И В:
1. У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову, відмовити.
2. Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання.
3. Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання) в порядку, визначеному ст. ст. 295-297 КАС України.
Суддя Андрій Олександрович Мороз