ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про відмову у забезпеченні позову
13 серпня 2026 року м. Полтава Справа № 440/11011/26 Провадження №ЗП/440/11/26
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Сич С.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви ОСОБА_1 до виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення,
В С Т А Н О В И В:
12 серпня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, у якій просить застосувати заходи по забезпеченню позову шляхом зупинення дії рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області № 1970 від 24.07.2026 та заборонити іншим особам вчиняти будь-які дії (проводити психіатричний огляд, встановлювати діагноз, надавати довідки тощо) на підставі цього рішення до завершення розгляду даної справи судом та набранням рішенням суду законної сили.
Частиною 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Вирішуючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви, суд дійшов наступних висновків.
Частиною 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно із статтею 153 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Відповідно до частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
У постанові Верховного Суду від 16 березня 2020 року у справі №640/4769/19 викладено такі висновки щодо застосування норм права: "заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу".
Особа, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 77 КАС України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Застосування судом обраних позивачем заходів забезпечення позову не може ґрунтуватися лише на припущеннях позивача, як і суду. Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що надані докази та доводи позивача на цьому етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Як слідує з матеріалів заяви, рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 24.07.2026 №1970 "Про надання згоди на психіатричний огляд малолітньої ОСОБА_2 ", розглянувши заяву гр. ОСОБА_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про надання згоди на психіатричний огляд малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , подання служби у справах дітей Крюківської районної державної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про надання згоди на психіатричний огляд малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у закладі з надання психіатричної допомоги від 21.07.2026 №03-32/1209, рішення комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (витяг з протоколу №25 від 22 липня 2026 року), на підставі статті 11 Закону України "Про психіатричну допомогу", керуючись ст.ст. 52, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", - вирішено надати згоду на психіатричний огляд малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заявник не погодився з цим рішенням та у заяві про забезпечення позову зазначив про свій намір оскаржити це рішення до суду.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявником зазначено, що описане вище рішення має очевидні ознаки протиправності, зважаючи на те, що ОСОБА_1 проти психіатричного огляду своєї малолітньої доньки не заперечує, однак бажає, щоб психіатричний огляд був проведений лікарями в іншому закладі охорони здоров`я, що розташований у м. Харкові, тоді як мати дитини ОСОБА_3 на засіданні озвучила намір провести психіатричний огляд у відокремленому підрозділі - обласна консультативна психоневрологічна поліклініка зі стаціонаром №2 м. Кременчук КП "Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради", з чим заявник категорично не згоден. ОСОБА_1 ставить під сумнів медичні рішення лікарсько-консультативної комісії, що викладені у довідках цього закладу охорони здоров`я, які він наразі оскаржує в іншій адміністративній справі №440/3251/26. Зазначає, що прийняте органом опіки та піклування рішення нехтує найкращими інтересами дитини на кваліфікований медичний огляд та допомогу, а невжиття заходів забезпечення позову призведе до істотного ускладнення чи унеможливить виконання рішення суду та поновлення порушених прав.
Оскільки у заяві ОСОБА_1 зазначив про те, що предметом позову буде визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 24.07.2026 №1970 "Про надання згоди на психіатричний огляд малолітньої ОСОБА_2 ", тому за відсутності вимог зобов`язального характеру немає підстав вважати, що виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову може бути істотно ускладненим чи унеможливленим.
Щодо повідомлення заявника про те, що стороною у адміністративній справі може стати ОСОБА_3 , суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 4, 5 статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.
Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об`єднання; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об`єднання; 3) про затримання іноземця або особи без громадянства; 4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб`єкту владних повноважень законом.
Таким чином, фізична особа у такій категорії адміністративних справ не може бути відповідачем та справа з вимогами до такої фізичної особини не відноситься до юрисдикції адміністративних судів.
У заяві про забезпечення позову, поданій у власних інтересах, ОСОБА_1 зазначає про порушення інтересів своєї дитини, водночас, звертається до суду із заявою не в інтересах дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а у власних інтересах.
При цьому, ОСОБА_1 не зазначено, які саме його права, свободи або інтереси будуть порушені і їх неможливо буде поновити (необхідно буде докласти значних зусиль та витрат для захисту цих прав) в разі не вжиття заходів забезпечення позову, адже положеннями частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено забезпечення позову не у випадку наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, а у випадку, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Заявником не наведено відомостей про конкретні негативні наслідки невідворотного характеру, які можуть спричинити порушення прав позивача в такий мірі, що для їх відновлення необхідно було б докласти значних зусиль, або захист цих прав був би неможливий без вжиття судом заходів забезпечення позову.
Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до приписів статті 11 Закону України "Про психіатричну допомогу" психіатричний огляд проводиться з метою з`ясування: наявності чи відсутності в особи психічного розладу, потреби в наданні їй психіатричної допомоги, а також для вирішення питання про вид такої допомоги та порядок її надання.
Дані психіатричного огляду з висновком про стан психічного здоров`я особи, а також причини звернення до лікаря-психіатра та медичні рекомендації фіксуються у медичній документації.
Відтак, психіатричний огляд є складовою психіатричної допомоги людині, результати якого фіксуються у медичній документації, незгода з висновками якої може бути предметом спору у судах.
ОСОБА_1 не обґрунтовано того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду, тобто не доведено наявності підстав, передбачених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов`язковими для постановлення ухвали про забезпечення позову.
Щодо наявності очевидних ознак протиправності рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 24.07.2026 №1970 "Про надання згоди на психіатричний огляд малолітньої ОСОБА_2 ", яким надано згоду на психіатричний огляд малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та порушення цим рішенням прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду ОСОБА_1 , то вони повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом.
Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення (дії, бездіяльність) явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушують права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень.
В іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення, дій чи бездіяльності та порушення ними прав, свобод чи інтересів позивачів до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі.
Отже, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має встановити наявність саме таких ознак, які свідчать про протиправність оскаржуваного рішення (дії, бездіяльності) поза обґрунтованим сумнівом, а не встановлювати правомірність/протиправність оскаржуваного рішення (дії, бездіяльності) на цій стадії.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 12 березня 2025 року у справі № 380/20209/24.
У даному випадку вказане потребує з`ясування обставин в адміністративній справі з підтвердженням відповідними доказами і наданням оцінки аргументам учасників справи, що, в свою чергу, фактично зумовлює вирішення спору по суті та, як наслідок, не відповідає завданням інституту забезпечення позову.
Підсумовуючи все викладене вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, тому у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 150-154, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України,
П О С Т А Н О В И В:
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви ОСОБА_1 до виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду, в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.С. Сич