РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
ПРО ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ БЕЗ РУХУ
12 серпня 2026 року м. Рівне №460/14924/26
Суддя Рівненського окружного адміністративного суду О.Р. Гресько після одержання позовної заяви
ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,
В С Т А Н О В И В:
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, щодо не видання довідки про вартість речового майна, що належить до видачі позивачу;
- зобов`язати відповідача видати довідку про вартість речового майна, що належить до видачі позивачу;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за неотримане речове майно позивачу;
- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію за неотримане речове майно позивачу.
Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Перевіривши матеріали позовної заяви в порядку статті 171 КАС України, суддя встановив, що адміністративний позов подано без додержання вимог, встановлених нормами КАС України.
За правилами частини першої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).
З позовної заяви та доданих до неї документів встановлено, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 01.05.2022 по 20.09.2025.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 20.09.2025 року №274 позивача було виключено зі списків військової частини та звільнено у запас.
Позивачем було проаналізовано довідку ОК-7 та встановлено ряд невідповідностей нарахованого йому грошового забезпечення. З метою уточнення нарахувань був направлений адвокатський запит на адресу відповідача, однак станом на момент подачі позову відповіді так і не надійшло. Позивач вважає, що вказане свідчить про вірність його міркувань щодо неправомірності нарахувань йому грошового забезпечення.
Так, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Оспорюваний позивачем період є триваючим, зокрема він охоплює проміжок часу з 01.05.2022 по 20.09.2025.
Правова норма, яка визначала строк звернення до суду за захистом своїх прав, а саме стаття 233 Кодексу законів про працюУкраїни (далі КЗпП України) була змінена. Так, з 19.07.2022 строк звернення до суду було обмежено.
Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України (в редакції, яка діє після внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо оптимізації трудових відносин") працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Таким чином звернення до суду з вимогою щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення в період з 19.07.2022 по 20.09.2025 обмежуються строком, встановленим статтею 233 КЗпП, а саме тримісячним строком з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.
З даним позовом до суду позивач звернувся 07.08.2026, тобто із пропуском тримісячного строку, встановленого статтею 233 КЗпП України.
В позові позивач зазначає, що вважає строк звернення до суду не пропущеним. Так, останній вказує, що перебіг строку звернення починається саме з моменту ознайомлення позивача з документально підтвердженою інформацією про обсяг і характер виплачених йому сум грошового забезпечення за кожен місяць зазначених періодів. В той же час, як під час служби, так і на дату виключення із списків особового складу позивача не було ознайомлено з інформацією про обсяг і характер виплачених сум грошового забезпечення за кожен місяць спірного періоду. Поряд з цим, будь-яких письмових повідомлень від відповідача про нараховані та виплачені позивачу суми грошового забезпечення за спірний період останнім отримано не було.
З даного приводу, суд зазначає наступне.
Позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 01.05.2022 по 20.09.2025. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 20.09.2025 року №274 позивача було виключено зі списків військової частини та звільнено у запас.
Згідно з висновком Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 25 червня 2026 року у справі № 520/25416/25 строк звернення до суду у спорах щодо виплати сум грошового забезпечення після звільнення зі служби обчислюється з дня отримання особою письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні (грошового атестата), а не з дня отримання відповіді на запит щодо уточнення окремих складових таких сум.
Водночас відсутність у такому документі повної інформації про механізм нарахування окремих складових грошового забезпечення не означає, що перебіг цього строку не обмежений часом і розпочинається лише після отримання відповіді на адвокатський запит чи інший інформаційний запит. Особа повинна діяти добросовісно та активно реалізовувати своє право на судовий захист, а час, необхідний для отримання додаткової інформації, включається до загального тримісячного строку звернення до суду.
Виходячи з наявних у суду матеріалів, неможливо точно встановити, коли позивач дізнався про порушення його права.
Аналізуючи зміст статті 122 КАС України, очевидним є те, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Отже, початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, грошове забезпечення є щомісячною виплатою, її розмір щомісяця відомий особі, яка її отримує, та отримуючи її у неналежному на думку особи розмірі вона має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про складові виплати, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Водночас, заробітна плата (грошове забезпечення) виплачувалася позивачу щомісячно, а тому про ймовірне порушення свого права за вказаний ним період позивач повинен був дізнатися при отриманні грошового забезпечення за кожний місяць.
Надалі, позивач був обізнаний кожного місяця про розмір свого грошового забезпечення, за кожний попередній місяць окремо.
Отже, з дня отримання певної виплати особою вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати, демонструючи свою необізнаність щодо причин визначення спірного розміру виплати звернулась до вповноваженої особи із заявою про надання відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від такого органу відповіді на подану заяву.
Аналогічного висновку дійшла Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19.
Зважаючи на вищевказане, судом встановлено, що позивач мав реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про перерахунок та виплату йому грошового забезпечення.
Аналіз довідки ОК-7 та направлення позивачем адвокатського запиту на адресу відповідача з метою уточнення нарахувань не змінює моменту, коли особа повинна була дізнатися про порушення свого права, а лише свідчать про початок активних дій задля його захисту.
Позивачем не наведено об`єктивних обставин, які б не дозволяли йому звернутися до суду у визначений законодавством строк.
Також суду не надано жодних доказів в підтвердження того, що позивач був позбавлений можливості раніше отримати інформацію про перерахунок та виплату йому грошового забезпечення. Доказів, що відповідач чинив йому перешкоди у отриманні відповідної інформації, позивачем також не надано.
Згідно з частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Зі змісту наведених правових норм вбачається, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному окремому випадку суд має чітко визначити, з якої сааме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Водночас норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Іншими словами, для поновлення строку звернення суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, що перешкоджали вчасному зверненню з адміністративним позовом, у зв`язку з чим позивач має довести суду їхню наявність і непереборність з доданням відповідних доказів, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків, а також принцип res judicata.
Частинами першою та другою статті 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на наведене, позовну заяву слід залишити без руху.
Позивачу слід усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення із зазначенням інших підстав для його поновлення, а також доказів поважності причин його пропуску.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 241, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
У Х В А Л И В :
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної зави протягом десяти днів з дня вручення (отримання) ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз`яснити позивачу, що відповідно до пункту першого частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя Олег ГРЕСЬКО