11.08.2026 Єдиний унікальний номер 205/671/26
Справа № 205/671/26
Провадження № 2п/205/57/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2026 року м. Дніпро
Новокодацький районний суд міста Дніпра в складі: головуючого судді Федотової В.М., за участю секретаря судового засідання Волошенко Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 11 червня 2026 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2026 року відповідач ОСОБА_1 звернулася до Новокодацького районного суду міста Дніпра із заявою про перегляд заочного рішення суду.
В обґрунтування заяви зазначила, що 11.06.2026 року Новокодацьким районним судом міста Дніпра ухвалено заочне рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було задоволено у повному обсязі та вирішено питання розподілу судових витрат. Звертає увагу суду, що вона не була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, оскільки на момент направлення судової кореспонденції фактично не перебувала за адресою реєстрації у зв`язку із перебуванням за межами України з 18.07.2024 року. На думку відповідача, її неявка у судове засідання зумовлена поважними причинами, а не умисним ухиленням від участі у справі.
Враховуючи викладене, відповідача просить суд скасувати вказане заочне рішення та призначити справу до розгляду в загальному порядку.
Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 09.07.2026 року вказану заяву прийнято до розгляду та призначено судове засідання.
Суддя Федотова В.М. з 20.07.2026 року по 10.08.2026 року включно перебувала у відпустці.
Представник позивача направив до суду заперечення на заяву про перегляд заочного рішення у якій просив залишити вказану заяву без задоволення у зв`язку з її безпідставністю та необґрунтованістю. В обґрунтування заперечень зазначив, що відповідач була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи належним чином, про що зазначено у заочному рішенні суду. Окрім того, на сьогодні користувач мобільного застосунку «Дія», як учасник судового процесу, отримує повідомлення з інформацією про назву та адресу суду, номер зали судового засідання, єдиний унікальний номер справи, суть спору та сторони у справі. На думку представника, відповідач мала можливість і не була обмежена щодо отримання інформації по даній справі. Адреса, яка зазначена у позовній заяві, ідентична адресі, яку відповідач зазначила в заяві про перегляд заочного рішення, і саме на цю адресу направлялись судові повістки по справі. Окрім того, відповідач стверджує, що перебувала за межами України з 18.07.2024 року, проте не надає жодного належного та допустимого доказу на підтвердження своєї позиції, а тому підстави для перегляду заочного рішення у справі є недоведеними. Фактично доводи відповідача зводяться до незгоди із заочним рішенням суду та переоцінці вже встановлених судом обставин, що не відповідає вимогам статті 288 ЦПК України.
Сторони у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Неявка належним чином повідомлених сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду заяви.
За таких обставин, з урахуванням ч. 1 ст. 287 ЦПК України, суд вважає можливим провести розгляд заяви про перегляд заочного рішення за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, дослідивши заяву про перегляд заочного рішення та додані до неї документи, дійшов висновку, що заява про перегляд заочного рішення не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що 11.06.2026 року Новокодацьким районним судом міста Дніпра ухвалено заочне рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було задоволено, вирішено стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договорами у загальному розмірі 60 890,82 грн. та вирішено питання розподілу судових витрат.
Відповідно до положень ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача.
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 285 ЦПК України у заяві про перегляд заочного рішення, окрім обставин, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і доказів про це, повинно бути зазначено посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.
На підставі ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Тобто, для скасування заочного рішення необхідна наявність одночасно двох наведених умов.
Використання законодавцем в конструкції коментованої ст. 288 ЦПК України сполучника «і» дозволяє зробити висновок, що для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.
Наявність наведених обставин повинна бути у їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них, заочне рішення скасуванню не підлягає.
Отже, відповідач повинен вказати на докази, якими обґрунтовуються заперечення проти вимог позивача. При цьому, заочне рішення підлягає скасуванню, тільки якщо докази, на які посилається відповідач, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Аналогічна правова позиція викладена у п. 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції».
Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2024 року у справі № 756/11081/20, тлумачення статей 286, 287 ЦПК України в сукупності із ч. 1 ст. 288 ЦПК України дає підстави для висновку, що в разі, коли відповідач не довів наявність поважних причин неявки в судове засідання та неподання відзиву, а також не подав доказів по суті справи, суд залишає заяву про перегляд заочного рішення без задоволення. Для застосування повноважень, передбачених у ч. 3 ст. 287 ЦПК України, суд звертає увагу, по-перше, на подання доказів по суті справи, які потенційно можуть змінити висновки по суті спору, викладені в заочному рішенні, та, по-друге, звертає увагу на існування і доведеність поважних причин, через які відповідач не зміг з`явитися на судове засідання, а також подати відзив, у зв`язку із чим і було ухвалене заочне рішення.
Судом встановлено, що згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру від 19.01.2026 року, відповідач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . На вказану адресу судом було направлено копію ухвали про відкриття провадження по справі, копію позовної заяви та судові повістки.
При цьому, у заяві про перегляд заочного рішення відповідачем зазначена аналогічна адреса її реєстрації.
Відповідно до ч.ч. 2-5 ст. 128 ЦПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Виклик до суду відповідача було здійснено шляхом направлення судової повістки засобами поштового зв`язку за вказаною адресою.
Як вбачається із матеріалів справи, поштові відправлення разом із судовою повісткою про виклик відповідача до суду були повернуті на адресу суду із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 110, 121).
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, у разі якщо судове повідомлення направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною чи встановленою судом інформацією про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи, і повернуто відділом поштового зв`язку з посиланням на відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, чи у зв`язку із відмовою адресата отримати судову повістку, то вважається що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 10.05.2023 року у справі № 755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. В свою чергу особа, яка зареєструвала свої місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу. Це передбачено п.п. 118, 123 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.
Отже, для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, відсутність відповідача за адресою проживання, на яку направлялася повістка, не може бути перешкодою для розгляду справи.
Як на підставу скасування заочного рішення суду відповідача посилалася також на те, що вона перебувала за межами України з 18.07.2024 року, проте відповідних доказів не надала, а тому обставини перебування відповідача за межами України у період розгляду вказаної цивільної справи є недоведеними та не можуть бути взяті судом до уваги.
Згідно із ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, із заяви про перегляд заочного рішення вбачається, що обставини, на які посилається відповідач, не мають істотного значення для вирішення справи, не містять обставин та доказів, які не були відомі суду станом на момент розгляду справи.
Обставинам та доводам спору суд дав належну правову оцінку в мотивувальній частині вищевказаного заочного рішення, тому, враховуючи положення ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд не вбачає підстав для надання іншої оцінки обставинам справи, ніж вже зазначеної в заочному рішенні.
Відповідач ОСОБА_1 не надала суду жодних доказів, що мають істотне значення для правильного вирішення справи та спростовують висновки, викладені у заочному рішенні. Сама по собі незгода відповідача із ухваленим судом заочним рішення не може бути достатньою правовою підставою для його перегляду та скасування в порядку, визначеному ч. 1 ст. 288 ЦПК України.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, зокрема, право на справедливий судовий розгляд. При цьому ключовим принципами, які мають скеровувати тлумачення ст. 6 Конвенції, є верховенство права, правова певність і належне відправлення правосуддя. Принцип правової певності є одним з основних аспектів верховенства права вимагає, серед іншого, щоб остаточні рішення судів не могли бути поставлені під сумнів, тобто остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншим словами, цей принцип гарантує остаточність рішень. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Водночас скасування рішення суду, яке вже частково виконано, може (поряд з іншими обставинами) свідчити про зведення принципу res judicata нанівець (п. 35 Рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року у справі «Трегубенко проти України» (заява № 61333/00).
Варто зазначити, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу resjudicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що судом не встановлено обставин, які могли б вплинути на зміст ухваленого за результатами заочного розгляду справи рішення, законні підстави для скасування заочного рішення у суду відсутні, а тому заяву відповідача про перегляд заочного рішення слід залишити без задоволення.
Відповідно до ч. 4 ст. 287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 247, 284, 287, 260, 261, 353 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 11 червня 2026 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.
Роз`яснити заявнику, що відповідно до пункту 4 статті 287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене до апеляційного суду в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
У цьому разі строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Федотова В.М.