РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2026 року справа № 580/4943/26
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Паламаря П.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов адвоката Голоднюка В.В. в інтересах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ), Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ) в якому, з урахуванням уточнень, просить:
- визнати дії представників ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягають у примусовому направленні ОСОБА_1 на медичний огляд без попереднього оповіщення (вручення повістки), протиправними;
- визнати протиправним та скасувати наказ керівника ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині призову (мобілізації) на військову службу ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу підрозділу вказаної частини;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 в особі командира цієї військової частини звільнити та виключити ОСОБА_1 , з списків особового складу підрозділу цієї військової частини.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивача затримано, доставлено до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1 та направлено на проходження ВЛК. ВЛК в свою чергу проведено формально та поверхнево, не надано позивачу можливості надати медичні документи, що підтверджують наявні у нього хронічні захворювання та реальний стан здоров`я. Тому, вважає, що призов позивача та направлення для проходження військової служби під час мобілізації в особливий період здійснено протиправно.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 21.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю та серед іншого зазначив, що позивач у 2018 році військово-лікарською комісією був визнаний непридатним у мирний час, обмежено придатним у воєнний час. У зв`язку із непроходженням позивачем ВЛК до 05.06.2025, ІНФОРМАЦІЯ_3 (Чорнобай) в Реєстрі було сформовано подання №Е3199296 до Золотоніського районного відділу поліції ГУНП в Черкаській області щодо розшуку і доставления ОСОБА_1 , до ТЦК та СП для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Позивач був доставлений працівниками поліції 25.04.2026, як особа яка порушила військовий облік. Того ж дня позивача направлено на проходження ВЛК. Оскільки позивачем не було надано документів, які б вказували на те, що він почав проходити ВЛК. Згідно довідки ВЛК №2026-0425-1459-0637-0 від 25.04.2026 позивачу встановлено діагноз: К64.2 (хронічний геморой третього ступеня), Б45.3 (Соматоформна вегатативна дисфункція, деприсивно-іпохондричний синдром із епізодами ПА), М54.4 (Люмбальгія без порушення функцій (КТ ГВХ та ПВХ від 2021, згідно медичних записів - кили ТhЗ, Тh7, L3-S1, стеноз на рівні L5). В зв`язку з виявленням у позивача вищевказаних захворювань його було визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони. На підставі вище вказаного висновку військово-лікарської комісії, позивача призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період, на підставі відповідного наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (з основної діяльності) від 26.04.2026 № 1397 та направлено до військової частини НОМЕР_1 , наказом командира якої, позивача зараховано до списків особового складу цієї частини. Представник відповідача наголошує, що вищевказана категорія придатності чітко кореспондує наявним у позивача діагнозам (зокрема, люмбальгії без порушення функцій). Комісія ухвалила законне та обґрунтоване рішення, обмеживши залучення ОСОБА_1 до виконання завдань на лінії бойового зіткнення у складі штурмових підрозділів, але визнавши його здатним виконувати обов`язки у підрозділах забезпечення. Також зауважив щодо незворотності призову, так як позивач вже набув статусу військовслужбовця.
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечив та серед іншого зазначив, що рішення начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 в частині призову на направлення позивача для проходження військової служби за мобілізацією до Військової частини НОМЕР_1 вже реалізовані, а тому визнання його протиправним не матиме наслідком звільнення позивача з військової служби.
Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій проти аргументів відповідача заперечив, та серед іншого вказує, що незаконна мобілізація може порушувати права громадян, зокрема право на свободу та право на обрання форми служби. Захист цих прав може включати звернення до суду, а також право на звільнення з військової служби, якщо незаконна мобілізація є наслідком порушення закону.
Крім того, представник позивача подав до суду додаткові пояснення по справі, в яких зазначив, що фактичне доставлення позивача до ТЦК та СП без його згоди, утримання його у приміщенні ТЦК та СП та вилучення засобів зв`язку свідчить про істотне втручання у гарантоване Конституцією України право на свободу та особисту недоторканність. Вважає, що незаконне обмеження свободи позивача стало вихідною та визначальною обставиною для всіх наступних дій відповідача, зокрема проведення військово-лікарської комісії, оформлення документів щодо мобілізації та видання наказу про призов на військову службу під час мобілізації. Отже, всі подальші рішення, прийняті внаслідок такого незаконного обмеження свободи позивача, не можуть вважатися такими, що прийняті на законних підставах, оскільки є похідними від первинного порушення конституційних прав позивача.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
Відповідно до тимчасового посвідчення № НОМЕР_2 (замість військового квитка) від 15.10.2019, виданого ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_1 прийнято на тимчасовий облік запасу Збройних Сил України на підставі того, що він є непридатним до в\с у мирний час, обмежено придатним у в/час за статтею 83а, гр.І наказу МОУ №402-2008. Протокол №17 від 22.11.2018.
Згідно постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_7 , оформленої у вигляді довідки від 25.04.2026 №2026-0425-1459-0637-0, солдат (запасу) ОСОБА_1 на підставі статті 23в, 43б, 17б графи ІІ Розладу хвороб, графи ТДВ придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.
Відповідно до копії облікової картки з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів позивач з 02.01.2019 до 25.04.2026 перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_8 . 25.04.2026 позивача взято на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_9 та 26.04.2026 знято з обліку, як особу, яка призвана на військову службу за мобілізацією.
В обліковій картці, в розділі (34) "Відомості про медичний огляд" наявна інформація про те, що 22.11.2018 ВЛК 1-го ІНФОРМАЦІЯ_8 позивач визнаний непридатним у мирний час, обмежено придатним у воєнний час; 25.04.2026 ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_7 визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.
Згідно скриншоту з мобільного застосунку "Резерв+", позивач є невійськовозобов`язаним, перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_9 , звання солдат, постанова ВЛК - придатний до служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, закладах (установах), медпідрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, ОЗ, охорони, дата ВЛК - 25.04.2026. Також, наявний запис - «Знято з обліку». Причина зняття/виключення: "військовослужбовці".
Згідно Витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.04.2026 №1397 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову служби під час мобілізації, на особовий період» солдата ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації, на особовий період та відправлено до військової частини НОМЕР_1 .
Згідно Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.04.2026 №118 солдата ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_7 відповідно до мобілізаційного розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 від 29 березня 2026 року №502/2/1/3/734дек м.Чернігів, призначено на посаду машиніста екскаватора відділення дорожчої техніки інженерно-дорожнього взводу інженерно- дорожньої роти військової частини НОМЕР_1 та зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , на всі види забезпечення з 27.04.2026.
Вважаючи протиправними направлення на медичний огляд без попереднього оповіщення (вручення повістки) та прийняті надалі наказ про мобілізацію і зарахування до списків особового складу військової частини, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Пунктом 2 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022військовому командуванню разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указом Президента України «Про Загальну мобілізацію» №69/2022 від 24.02.2022 оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
На час розгляду цієї адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні безперервно триває, відтак до спірних правовідносин застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу за мобілізацією в умовах воєнного стану.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також засади проходження в Україні військової служби. передбачені Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частини 1, 2 статті 1 Закону №2232-XII).
Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) (частини 7 статті 1 Закону №2232-XII).
Відповідно до частини першої статті 39 Закону №2232-XII призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів врегульовані Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII).
Відповідно до статті 1 Закону №3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
За приписами частини першої статті 4 Закону №3543-XII організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Відповідно до статті 22 Закону №3543-XII громадяни зобов`язані, зокрема, але не виключно, проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
Особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України.
Відповідно до пункту 69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560) резервісти та військовозобов`язані, які в мирний час були призначені на комплектування військових частин (установ) з врученням мобілізаційних розпоряджень під час мобілізаційного розгортання Збройних Сил та інших військових формувань, призиваються на військову службу під час мобілізації, на особливий період за результатами раніше пройдених медичних оглядів та їх опитування про наявність або відсутність скарг на стан здоров`я. Резервісти або військовозобов`язані, у яких відсутні скарги на стан здоров`я, на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду не направляються.
Особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію.
У разі проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду під час мобілізації та/або воєнного стану строк дії довідки з висновком щодо придатності до військової служби становить один рік.
Згідно із до пунктами 70-72 Порядку №560 порядок проведення медичного огляду резервістів та військовозобов`язаних, персональний склад військово-лікарських комісій, порядок їх роботи визначаються у порядку, встановленому Міноборони.
Медичний огляд резервістів та військовозобов`язаних може проводитися у закладах охорони здоров`я, що мають відповідний договір із НСЗУ за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік.
Рішення щодо придатності резервіста та військовозобов`язаного для проходження військової служби за станом здоров`я визначається військово-лікарською комісією при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
У разі незгоди громадянина з рішенням військово-лікарської комісії при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки на підставі його заяви громадянин направляється для проходження військово-лікарської комісії при обласному (Київському та ІНФОРМАЦІЯ_10 .
Відповідно до пунктів 74, 75 Порядку №560 військовозобов`язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, в тому числі ті, які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю), за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видаються направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформовані відповідно до пункту 74-1 цього Порядку.
Придатність резервістів та військовозобов`язаних до військової служби за станом здоров`я кожним лікарем визначається індивідуально. Висновки про придатність або непридатність резервістів та військовозобов`язаних до військової служби, подані ними скарги та об`єктивні дані, виявлені у процесі медичного огляду, а також установлений діагноз вносяться кожним лікарем до картки обстеження та медичного огляду та до інших документів, що засвідчується особистим підписом лікаря та скріплюється його особистою печаткою, із зазначенням дати проведення медичного огляду відповідно до вимог, визначених Міноборони.
До інформації про діагноз та результати медичних втручань (застосування методів діагностики, профілактики або лікування, пов`язаних із впливом на організм людини), які вносяться до картки обстеження та медичного огляду, додається відповідний код до кожного діагнозу та результату медичних втручань за класифікацією, визначеною класифікатором хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я та класифікатором медичних інтервенцій, затвердженими відповідними наказами Мінекономіки.
Рішення (постанову) військово-лікарської комісії щодо придатності резервіста або військовозобов`язаного до проходження військової служби під час мобілізації вноситься до бази даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів не пізніше ніж протягом наступного дня з дня надходження відповідного рішення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (пункт 77 Порядку №560).
Контроль за направленням та проходженням резервістами та військовозобов`язаними військово-лікарської комісії покладається на керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки (пункт 78 Порядку №560).
Призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюють, зокрема, військовозобов`язаних та резервістів (крім резервістів, які уклали контракти на проходження служби у військовому резерві) - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період оформляється наказом керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, командира військової частини, керівника розвідувального органу або визначеного ним керівника відповідного підрозділу, Голови СБУ, його заступників чи керівника підрозділу, органу, закладу, установи СБУ.
У разі призову військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період не за місцем їх перебування на військовому обліку (крім тих осіб, що добровільно виявили бажання проходити військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період) такі особи перед призовом на військову службу беруться на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, який здійснює їх призов. Відомості про взяття таких осіб на військовий облік вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів перед їх направленням на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду (пункт 81 Порядку №560).
Пунктом 82 Порядку №560 передбачено, що наказ про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період видається:
керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - в день відправлення військової команди до військової частини (установи);
командиром військової частини, керівником розвідувального органу або визначеним ним керівником відповідного підрозділу розвідувального органу, Головою СБУ, його заступниками чи керівником підрозділу, органу, закладу, установи СБУ - в день призову та зарахування до списків військової частини (підрозділу, органу, закладу, установи СБУ).
Зі змісту положень статті 23 Закону №3543-XII вбачається, що призову на військову службу під час мобілізації підлягають військовозобов`язані, які, з-поміж іншого, визнані придатними до військової служби за станом здоров`я відповідно до висновку військово-лікарської комісії.
Відповідно до Закону України від 12.02.2025 №4235-ІХ "Про внесення змін до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" пунктом 2 встановлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Про обов`язок пройти протягом дев`яти місяців з дня набрання чинності Законом України №3621-IX від 21.03.2024 повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби для громадян України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності Закону України №3621-IX від 21.03.2024, зауважив Верховний Суд у постанові від 27.01.2026 у справі № 240/13658/25.
Судом встановлено, що відповідно до тимчасового посвідчення № НОМЕР_2 (замість військового квитка) від 15.10.2019, виданого ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_1 прийнято на тимчасовий облік запасу Збройних Сил України на підставі того, що він є непридатним до в\с у мирний час, обмежено придатним у в/час за статтею 83а, гр.І наказу МОУ №402-2008.
За наведених обставин, позивач зобов`язаний був до 05.06.2025 пройти повторно медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, самостійно звернувшись до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Як вбачається з позовної заяви, позивач не заперечує той факт, що він в строк до 05.06.2025 до ТЦК для проходження ВЛК не звертався. За таких обставин, позивач не заперечив факт порушення ним вимог військового обліку щодо необхідності у визначений в законі строк пройти медичний огляд військово-лікарської комісії для визначення придатності для проходження військової служби.
Посилання представника позивача на невручення позивачу повістки та направлення на проходження військово-лікарської комісії суд відхиляє, оскільки відповідно до абзацу другого пункту 69 Порядку № 560, особи, які не проходили медичний огляд або у яких відсутнє чинне рішення військово-лікарської комісії про придатність до військової служби, , або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію.
Положення абзацу третього пункту 69 Порядку № 560 щодо направлення на медичний огляд шляхом вручення повістки стосуються громадян, які самостійно прибули до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних.
Натомість, як зазначив представник відповідача у відзиві на позовну заяву, позивача доставлено 25.04.2026 до територіального центру комплектування та соціальної підтримки працівниками Національної поліції, як особу яка порушила правила військового обліку, а тому відсутність окремо врученої повістки на проходження військово-лікарської комісії не свідчить про протиправність наказу про його призов на військову службу під час мобілізації.
При цьому, незаконне утримання позивача у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 та позбавдення його волі, як стверджує представник позивача не підтверджено належними та допустимими доказами.
Щодо доводів позивача стосовно захворювань та дій лікарів ВЛК, суд враховує правові висновки Верховного Суду у постанові від 13.06.2018 у справі №806/526/16 відповідно до яких у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.
Згідно з висновками Верховного Суду, наведених у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі №810/5009/18, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду. Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу. Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд в межах розгляду справи не вправі надавати власну оцінку на предмет наявності підстав для встановлення причинного зв`язку захворювання.
Згідно постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_7 , оформленої у вигляді довідки від 25.04.2026 №2026-0425-1459-0637-0, солдат (запасу) ОСОБА_1 на підставі статті 23в, 43б, 17б графи ІІ Розладу хвороб, графи ТДВ придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.
Суд зазначає, що у разі наявності сумніву у позивача щодо правильності висновку стосовно ступеня його придатності до військової служби, позивач або його представник мав право звернутися до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_11 для перегляду відповідної постанови.
Щодо вимоги про скасування наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.04.2026 №1392 в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації в особливий період ОСОБА_1 , суд також вважає за необхідне зауважити, що зазначений наказ - є індивідуальним правовим актом, який вичерпав свою дію фактом призову позивача на військову службу та зарахування останнього до складу військової частини.
Пунктом 19 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні.
Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних. Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих суб`єктів; містять індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі.
Так, в абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 23.06.1997 №2-зп у справі №3/35-313 вказано, що за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.
У пункті 5 рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 №9-рп/2008 в справі №1-10/2008 зазначено про те, що при визначенні природи "правового акта індивідуальної дії" правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що "правові акти ненормативного характеру" стосуються окремих осіб, "розраховані на персональне застосування" і після реалізації вичерпують свою дію.
Відтак, рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 від від 26.04.2026 №1392 в частині призову та направлення позивача для проходження військової служби за мобілізацією до військової частини - вже реалізований, а тому визнання його протиправним не матиме наслідком звільнення позивача з військової служби.
Також позовна вимога до військової частини про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини про зарахування до списків особового складу позивача та виключити його із списків особового складу даної військової частини, не підлягає задоволенню, як така, що є похідною вимогою та актом індивідуальної дії, який вичерпав свою дію, а тому порушень прав позивача з боку військової частини відсутні.
Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що за приписами пункту 4 частини 1 статті 24 Закону №2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Таким чином, з 26.04.2026 (день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки) позивач проходить військову службу та набув правового статусу «військовослужбовець».
Згідно пункту 2 пункту 225 Положення №1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Пункт 233 Положення №1153/2008 передбачає, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
підстави звільнення з військової служби;
думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
При звільненні військовослужбовця з військової служби за рішенням командування військової частини відповідно до підпункту 1 пункту 35 цього Положення рапорт на звільнення військовослужбовцем не подається. У такому разі командуванням військової частини складається аркуш бесіди з військовослужбовцем за формою, визначеною Міністерством оборони України.
Статтею 26 Закону №2232-XII визначені підстави звільнення з військової служби.
Отже, за наявності підстав, визначених статтею 26 Закону №2232-ХІІ, позивач має право у встановленому порядку ініціювати питання про звільнення з військової служби, в тому числі за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби.
Щодо інших посилань сторін, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, заявлені позивачем вимоги є такими, що задоволенню не підлягають.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.
Суддя Петро ПАЛАМАР