ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 серпня 2026 року м. Чернігів Справа № 620/6773/26
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Виноградової Д.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі також відповідач), у якому просить:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 належного грошового забезпечення з березня по червень 2025 року з урахуванням усіх складових грошового забезпечення, у тому числі щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також додаткової винагороди передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року за період з 20.02.2025 року по 12.03.2025 року у розмірі до 100000 грн в розрахунку на місяць, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, у зв`язку із отриманням тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини за висновком військово-лікарської комісії;
зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з березня по червень 2025 року з урахуванням усіх складових грошового забезпечення, у тому числі щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також додаткову винагороду передбачену Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року за період з 20.02.2025 року по 12.03.2025 року у розмірі до 100000 грн. в розрахунку на місяць, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, у зв`язку із отриманням тяжкого поранення пов`язаного із захистом Батьківщини за висновком військово-лікарської комісії.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що грошове забезпечення позивача за період з березня по травень 2025 року нараховувалось та виплачувалось у неповному обсязі. Оскільки позивач був звільнений із військової частини НОМЕР_1 19 червня 2025 року, існують підстави вважати, що грошове забезпечення за червень 2025 року було виплачено у неналежному розмірі. Додаткова винагорода згідно Постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року за період з 20.02.2025 по 12.03.2025 стаціонарного лікування у зв`язку з отримання поранення пов`язаного із захистом Батьківщини мала бути внесена відповідачем до рапорту для подальшої виплати.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.06.2026 поновлено позивачу строк звернення до суду з даним позовом. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії документів, що стосуються предмету спору; довідку про грошове забезпечення позивача за спірний період з відображенням усіх складових грошового забезпечення помісячно зокрема, але не виключно додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану". Встановлено відповідачу 15-денний строк, з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву разом з доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення.
10.08.2026 (згідно вхідного штампу суду) від представника військової частини НОМЕР_1 на виконання вимог ухвали суду від 17.06.2026 надійшло клопотання про долучення доказів у справі, а саме довідки від 27.07.2026 № 813/31837.
Ухвала суду від 17.06.2026 була надіслана відповідачу через систему «Електронний суд» та доставлена до його електронного кабінету 18.06.2026 що підтверджується довідкою про доставку документа до електронного кабінету, однак у строк, встановлений судом, відзиву від відповідача до суду не надійшло.
Відповідно до статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи наведене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 з 19.06.2024 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , проходив військову службу та до 12.11.2024 приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.
12.11.2024 позивач отримав вибухову травму, вогнепальне осколкове наскрізне поранення верхньої третини правого стегна з пошкодженням стегнової артерії, вогнепальний скалковий перелом нижньої третини правої стегнової кістки, ішемія правої нижньої кінцівки 3А ст., вогнепальне осколкове наскрізне поранення правої гомілки, травматичний шок ІІ ст.
Відповідно до Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 19 листопада 2024 року №6057 травма отримана позивачем за обставин: безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань в складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 , в районі населеного пункту АДРЕСА_1 російської федерації внаслідок скиду боєприпасу з дрону.
Зі змісту долучених медичних документів вбачається, що позивач у період з:
12.11.2024 по 19.11.2024 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Центральна місця клінічна лікарня» Сумської міської ради;
19.11.2024 по 29.11.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у КМКЛ №6 м. Київ;
29.11.2024 по 12.12.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня» ТОР;
12.12.2024 по 19.12.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Заліщицька ЦМЛ»;
19.12.2024 по 08.01.2025 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Микулинецька обласна фізіотерапевтична лікарня реабілітації»;
09.01.2025 по 29.01.2025 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Микулинецька обласна фізіотерапевтична лікарня реабілітації»;
29.01.2025 по 19.02.2025 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Микулинецька обласна фізіотерапевтична лікарня реабілітації»;
20.02.2025 по 12.03.2025 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Більче-Золотецька обласна лікарня реабілітації імені В.Г. Вершигори» ТОР;
12.03.2025 по 04.04.2025 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Микулинецька обласна фізіотерапевтична лікарня реабілітації»;
10.04.2025 по 08.05.2025 перебував на стаціонарному лікуванні у військовій частині НОМЕР_2 .
За рішенням ВЛК Госпітальної ВЛК «Військова частина НОМЕР_2 » від 08.05.2025 (довідка ВЛК №2025-0508-0925-1755-3 від 08.05.2025) визнано, що позивач непридатний до військової служби, потребує звільнення від виконання службових обов`язків на 30 календарних днів (на строк, необхідний для оформлення та затвердження свідоцтва про хворобу, але не більше 30 календарних днів).
За рішенням ВЛК Госпітальної ВЛК «Військова частина НОМЕР_2 » від 21.05.2025 (свідоцтво про хворобу №2025-0521-1600-0861-0 від 21.05.2025) визнано, що позивач непридатний до військової служби.
Також судом встановлено, що позивач у період з 16.09.2025 по 24.11.2025 перебував на стаціонарному лікуванні у ДУ «ТМО МВС України по Чернігівській області».
Відповідно до рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи 36/25/985/Р від 24.06.2025 позивачу встановлена ІІ група інвалідності за основним діагнозом Y36.2 - Ушкодження внаслідок військових дій, спричинені іншими видами вибухів та уламків, одержані під час захисту Батьківщини.
Відповідно до копії витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.06.2025 № 170, позивача звільнено з військової служби у відставку за підпунктом «б» (за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців), пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», справи та посаду здав 19.06.2025 року.
Зі змісту позовної заяви та долучених до неї доказів встановлено, що позивачу припинено нарахування та виплату додаткової винагороди, а також грошового забезпечення з березня по червень 2025 року.
У подальшому, представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом, однак відповіді не отримав.
06.05.2026 представник позивача звернувся до Міністерства оборони України зі скаргою, у відповідь на яку військова частина НОМЕР_1 листом від 25.05.2026 № 813/22398 повідомила, що після опрацювання документів, зазначених у вказаному листі, буде прийнято рішення, щодо внесення змін до наказів командира військової частини НОМЕР_1 на доплати додаткової винагороди із розрахунку 100 тис. грн. за місяць за період такого лікування, відпустки за станом здоров`я. Також надано довідку про нараховані додаткову винагороду та грошове забезпечення.
Вважаючи вказану бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до абзацу 1 статті 1-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XІІ) законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.
Частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон України №2232-ХІІ) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до статті 1-2 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон №2011-ХІІ, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно із статтею 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі Порядок №260, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), пунктом 2 розділу І якого передбачено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Згідно з пунктом 8 розділу І Наказу №260 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).
Відповідно до пункту 9 розділу І Наказу №260 грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва)) (далі - відпустка для лікування у зв`язку з хворобою), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).
Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до пункту 17 розділу І Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64 в Україні введено воєнний стан, який триває по сьогодні.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова №168, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 1 Постанови №168 установлено, що в період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно з пунктом 1-2 Постанови №168 виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Аналогічні по суті положення відображені у розділі XXXIV Наказу №260.
При цьому, відповідно до пункту 11 розділу XXXIV Наказу №260 у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, - за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року N 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за N 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини (пункт 12 розділу XXXIV Наказу №260).
Відповідно до пункту 13 розділу XXXIV Наказу №260 військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров`я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров`я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.
Підготовка проєктів наказів для здійснення виплати додаткової винагороди покладається на підрозділи, що відповідають за ведення обліку особового складу (пункт 16 розділу XXXIV Наказу №260).
Таким чином, спеціальними нормами наведеного законодавства України передбачено, що у випадку перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні у зв`язку з отриманням тяжкого поранення йому нараховується та виплачується додаткова винагорода в розмірі 100000 грн. - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, на період дії воєнного стану немає обов`язкової умови щодо безперервного перебування на стаціонарному лікуванні.
Тобто, у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі 100 000 гривень.
Підставою для видачі наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), видана за формою згідно з додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року N 402.
Матеріалами справи підтверджується, що 12.11.2024 позивач отримав вибухову травму, вогнепальне осколкове наскрізне поранення верхньої третини правого стегна з пошкодженням стегнової артерії, вогнепальний скалковий перелом нижньої третини правої стегнової кістки, ішемія правої нижньої кінцівки 3А ст., вогнепальне осколкове наскрізне поранення правої гомілки, травматичний шок ІІ ст.
Відповідно до Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 19 листопада 2024 року №6057 травма отримана позивачем за обставин: безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань в складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 , в районі населеного пункту АДРЕСА_1 російської федерації внаслідок скиду боєприпасу з дрону.
Зі змісту долучених медичних документів вбачається, що позивач у період з:
12.11.2024 по 19.11.2024 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Центральна місця клінічна лікарня» Сумської міської ради;
19.11.2024 по 29.11.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у КМКЛ №6 м. Київ;
29.11.2024 по 12.12.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня» ТОР;
12.12.2024 по 19.12.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Заліщицька ЦМЛ»;
19.12.2024 по 08.01.2025 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Микулинецька обласна фізіотерапевтична лікарня реабілітації»;
09.01.2025 по 29.01.2025 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Микулинецька обласна фізіотерапевтична лікарня реабілітації»;
29.01.2025 по 19.02.2025 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Микулинецька обласна фізіотерапевтична лікарня реабілітації»;
20.02.2025 по 12.03.2025 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Більче-Золотецька обласна лікарня реабілітації імені В.Г. Вершигори» ТОР;
12.03.2025 по 04.04.2025 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Микулинецька обласна фізіотерапевтична лікарня реабілітації»;
10.04.2025 по 08.05.2025 перебував на стаціонарному лікуванні у військовій частині НОМЕР_2 .
За рішенням ВЛК Госпітальної ВЛК «Військова частина НОМЕР_2 » від 08.05.2025 (довідка ВЛК №2025-0508-0925-1755-3 від 08.05.2025) визнано, що позивач непридатний до військової служби, потребує звільнення від виконання службових обов`язків на 30 календарних днів (на строк, необхідний для оформлення та затвердження свідоцтва про хворобу, але не більше 30 календарних днів).
За рішенням ВЛК Госпітальної ВЛК «Військова частина НОМЕР_2 » від 21.05.2025 (свідоцтво про хворобу №2025-0521-1600-0861-0 від 21.05.2025) визнано, що позивач непридатний до військової служби.
Також судом встановлено, що позивач у період з 16.09.2025 по 24.11.2025 перебував на стаціонарному лікуванні у ДУ «ТМО МВС України по Чернігівській області».
Відповідно до рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи 36/25/985/Р від 24.06.2025 позивачу встановлена ІІ група інвалідності за основним діагнозом Y36.2 - Ушкодження внаслідок військових дій, спричинені іншими видами вибухів та уламків, одержані під час захисту Батьківщини.
З огляду на викладене, суд погоджується з доводами позивача про наявність у нього права на отримання додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, за період перебування на стаціонарному лікуванні.
Принцип правової визначеності є невід`ємною, органічною складовою принципу верховенства права. Про це у низці своїх рішень зазначає зокрема Європейський Суд з прав людини. У своїх рішеннях Конституційний Суд України також посилається на принцип правової визначеності, наголошуючи на тому, що він є необхідним компонентом принципу верховенства права.
Принцип правової визначеності (певності) загальний принцип права, який гарантує забезпечення легкості з`ясування змісту права і можливість скористатися цим правом у разі необхідності.
Так, Конституційний Суд України сформулював у Рішенні від 22.09.2005 №5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками, в якому зазначається, що «із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі» (абзац другий підпункту 5.4 п. 5 мотивувальної частини) [14]. Цим Конституційний Суд України наголосив, що невизначеність, нечіткість правової норми призводить до її неоднакового розуміння та тлумачення, що в практичній площині призводить до різного застосування.
У справі «Sunday Times v. United Kingdom» Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції термін «передбачено законом» передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін «передбачено законом» має на увазі не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика. Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія (ЄСПЛ аналогічної позиції дотримується у справі «Steel and others v. The United Kingdom»).
Також у рішенні в справі «The Sunday Times v. United Kingdom» Європейський суд зазначив, що закон повинен бути досить доступним, він повинен служити для громадянина відповідним орієнтиром, достатнім у контексті, в якому застосовуються певні правові норми у відповідній справі; норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, яка дає можливість громадянинові регулювати свою поведінку.
При цьому, ЄСПЛ у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
У взаємозв`язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Відповідно до приписів статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно із статтею 90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Таким чином, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано, тому судові витрати, що підлягають відшкодуванню, відсутні.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 належного грошового забезпечення з березня по червень 2025 року з урахуванням усіх складових грошового забезпечення, у тому числі щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 за період з 20.02.2025 по 12.03.2025 у розмірі до 100000 грн в розрахунку на місяць, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, у зв`язку із отриманням тяжкого поранення пов`язаного із захистом Батьківщини за висновком військово-лікарської комісії.
Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з березня по червень 2025 року з урахуванням усіх складових грошового забезпечення, у тому числі щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також додаткову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 за період з 20.02.2025 по 12.03.2025 у розмірі до 100000 грн в розрахунку на місяць, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, у зв`язку із отриманням тяжкого поранення пов`язаного із захистом Батьківщини за висновком військово-лікарської комісії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 .
Повний текст рішення виготовлено 13 серпня 2026 року.
Суддя Дар`я ВИНОГРАДОВА