Справа № 638/21074/25
Провадження № 2/638/3545/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2026 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Цвіри Д.М.,
за участю секретаря судового засідання - Мажукіної Г.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
встановив:
В провадженні Шевченківського районного суду м. Харкова перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 23 серпня 2008 року між ОСОБА_3 (після укладення шлюбу - ОСОБА_1 ) та ОСОБА_2 було укладено шлюб, зареєстрований Дзержинським відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції 23 серпня 2008 року, про що видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 . У шлюбі у сторін народилася дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач зазначає, що у ході подружнього життя стосунки між сторонами не склалися, вони мають різні погляди на життя, спільні інтереси та взаєморозуміння відсутні, почуття любові та поваги один до одного сторони втратили. Позивач та відповідач протягом багатьох років разом не проживають, спільного господарства не ведуть. У зв`язку з цим позивачем подано до Шевченківського районного суду м. Харкова позовну заяву про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Також позивач зазначає, що спільна дитина сторін - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом із нею. Відповідач участі у житті та вихованні дитини не бере, добровільно матеріальної допомоги на її утримання не надає. Враховуючи, що дитина постійно проживає разом із матір`ю та перебуває на її утриманні, а відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, позивач звернулася до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання спільної дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
23 січня 2026 року відповідач подав відзив на позовну заяву про стягнення аліментів, у якому не погоджується з позовними вимогами та вважає заявлений розмір аліментів необґрунтованим. Зазначає, що до весни 2022 року він повністю забезпечував сім`ю та дитину, оплачував комунальні послуги, забезпечував сім`ю продуктами харчування та іншими необхідними витратами. Після смерті батька у 2023 році відповідач здійснює постійний догляд за своєю матір`ю, якій понад 83 роки, яка, за його твердженням, має онкологічне захворювання та потребує стороннього догляду. У зв`язку з цим відповідач зазначає про відсутність можливості працевлаштування та отримання стабільного доходу.
Посилаючись на зазначені обставини, відповідач просить визначити розмір аліментів у частці 1/6 його доходу як тимчасовий захід, а у разі неможливості визначення аліментів у частці від доходу - у мінімальному розмірі, передбаченому законом.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 06 листопада 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача та позивач в судове засідання не з`явились, через канцелярію суду подали заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали в повному обсязі.
Відповідач в судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позов.
Суд, розглянувши позов, повно та всебічно дослідивши надані докази, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, як беруть участь у справі.
З матеріалів справи вбачається, що згідно копії свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 , виданого 23.08.2008 Дзержинським відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб 23.08.2008, про що складено відповідний актовий запис № 504, після держаної реєстрації шлюбу прізвище дружини - ОСОБА_5 .
Згідно копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 , виданого 26.02.2019 Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 та його батьками вказані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Позивач ОСОБА_1 проживає разом з сином ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.
Статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з частиною другою статті 3 Конвенції держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Статтями 8, 11 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що батько та мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Згідно ч. 1 ст.192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Виходячи зі змісту ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15травня 2006 року №3«Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» та ч. 1 ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось з них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Посилання відповідача на здійснення постійного догляду за матір`ю похилого віку, відсутність можливості працевлаштування та стабільного доходу не можуть бути підставою для позбавлення позивачки права на обраний нею спосіб стягнення аліментів.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги представника позивача та стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини в розмірі частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позову до суду до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до ст. 430 ЦПК України, у справах про стягнення аліментів суд допускає негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць. Таким чином, необхідно допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
З матеріалів справи вбачається, що позовна заява про стягнення аліментів подана до суду 24 жовтня 2025 року, а тому з відповідача підлягають стягненню на користь позивача аліменти, починаючи з дня звернення до суду, а саме з 24 жовтня 2025 року.
Розв`язуючи питання розподілу судових витрат між сторонами суд виходить з вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, за якими судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частиною 6 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
Враховуючи, що позов судом задоволений у повному обсязі, позивач від сплати судового збору звільнений, з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у сумі - 1211, 20 грн.
Керуючись ст.ст. 75, 84, 91,112-115 Сімейного кодексу України, ст.ст. 4, 12, 81, 141, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частки з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24 жовтня 2025 року та до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з моменту проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua).
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ).
Суддя Д.М. Цвіра