ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2026 року справа №200/9354/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гаврищук Т.Г., суддів: Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 р. у справі №200/9354/25 (головуючий І інстанції Тарасенко І.М.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання призначити пенсію,-
УСТАНОВИВ:
Позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення № 046350021136 Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області від 14.11.2025 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, ОСОБА_1 , без врахування рішення Конституційного Суду від 23.01.2020 року № 1/-р/2020 у справі № 1- 5/2018(746/15);
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу період перебування у відпустці по догляду за дітьми з 01.01.2004 року по 29.02.2004 року, з 07.03.2004 року по 31.07.2004 року, з 04.08.2004 року по 31.12.2004 року, з 10.08.2008 року по 03.11.2008 року та період роботи з 19.03.2025 року по 03.11.2025 року до пільгового стажу роботи по списку № 2;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, з 16 жовтня 2025 року, з дня наступного за днем досягнення пенсійного віку з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 року рішенні № 1-р/2020.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення № 046350021136 Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області від 14.11.2025 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, ОСОБА_1 , без врахування рішення Конституційного Суду від 23.01.2020 року № 1/-р/2020 у справі № 1- 5/2018(746/15).
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період перебування у відпустці по догляду за дітьми з 01.01.2004 року по 29.02.2004 року, з 07.03.2004 року по 31.07.2004 року, з 04.08.2004 року по 31.12.2004 року, з 10.08.2008 року по 03.11.2008 року та період роботи з 19.03.2025 року по 03.11.2025 року до пільгового стажу роботи по списку № 2
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06 листопада 2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах оскільки відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року в справі № 1- р/2020.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального права, просив рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог.
В обґрунтування зазначено, що до страхового стажу не зараховано періоди догляду до трьохрічного віку за утриманцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01.01.2004 року по 29.02.2004 року, з 07.03.2004 року по 31.07.2004 року, з 04.08.2004 року по 31.12.2004 року, оскільки відсутня довідка з органів соціального захисту населення про отримання (неотримання) допомоги та за утриманцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 10.08.2008 року по 03.11.2008 року, оскільки згідно реєстру застрахованих осіб відсутня інформація про сплату страхових внесків.
До пільгового стажу не зараховано період роботи з 19.03.2025 року по 03.11.2025 року відповідно до пільгової довідки від 03.11.2025 року № 05, оскільки пільгова довідка не відповідає додатку № 5, визначеного Порядком №637 (відсутнє посилання на статтю 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).
Пільговий стаж позивача, станом на 01.04.2015 становить лише 08 років 02 місяці, що є менше 10 років, та не дає права на призначення пенсії згідно з пунктом «б» статті 13 Закону №1788-ХІІ.
Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
06 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернулась через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України, із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058), яка опрацьовувалась за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів.
За принципом екстериторіальності розгляд заяви здійснено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 14.11.2025 року № 046350021136 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу та необхідного пенсійного віку.
Зазначено що вік позивача - 50 років, страховий стаж позивача становить 22 роки 11 місяців 2 дні, а пільговий стаж на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 становить 17 років 3 місяці 14 днів.
До страхового стажу не зараховано: періоди догляду до трьохрічного віку за утриманцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01.01.2004 року по 29.02.2004 року, з 07.03.2004 року по 31.07.2004 року, з 04.08.2004 року по 31.12.2004 року, оскільки відсутня довідка з органів соціального захисту населення про отримання (неотримання) допомоги та за утриманцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 10.08.2008 року по 03.11.2008 року, оскільки згідно реєстру застрахованих осіб відсутня інформація про сплату страхових внесків.
До пільгового стажу не зараховано період роботи з 19.03.2025 року по 03.11.2025 року відповідно до пільгової довідки від 03.11.2025 року № 05, оскільки пільгова довідка не відповідає додатку № 5, визначеного Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутністю трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (відсутнє посилання на статтю 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
03.10.2017 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (Закон №2148-VIII), що доповнив Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Закон №1058-ІV) розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини 2 статті 114 такого змісту: «На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.»
Відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (Закон №1788-ХІІ) право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Згідно з пунктом "б" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (Закон №213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше встановлений пунктом "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Разом з тим, відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213-VIII.
Крім того, згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного рішення суду конституційної юрисдикції застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Отже, рішенням №1-р/2020 від 23.01.2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону №1788-XII, у зв`язку з чим вони втратили чинність з дня ухвалення цього рішення (пункт 2 резолютивної частини). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми у редакції до внесення змін Законом №213-VIII.
Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України).
На момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого, в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20, справа №560/12743/21 щодо якої є типовою, дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України").
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, всупереч доводів Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у цій справі слід застосувати саме норми Закону №1788-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, а не Закону №1058-ІV.
Таким чином, вирішуючи питання про призначення пенсії позивачці відповідач не застосував підхід, який був би найбільш сприятливим для останньої, а саме: не врахував висновки, викладені Конституційним Судом України в рішенні від 23 січня 2020 року № 1-р/2020.
Щодо не зарахування до страхового стажу періодів догляду до трьохрічного віку за утриманцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01.01.2004 року по 29.02.2004 року, з 07.03.2004 року по 31.07.2004 року, з 04.08.2004 року по 31.12.2004 року, оскільки відсутня довідка з органів соціального захисту населення про отримання (неотримання) допомоги та за утриманцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 10.08.2008 року по 03.11.2008 року, оскільки згідно реєстру застрахованих осіб відсутня інформація про сплату страхових внесків, суд зазначає наступне.
Пунктом «ж» частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) передбачені види трудової діяльності, що зараховуються до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зокрема встановлено, що до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Водночас за змістом статті 181 Кодексу законів про працю України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу за спеціальністю.
Частинами 3 статті 179 Кодексу законів про працю України передбачено, що за бажанням матері або батька дитини одному з них надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» від 21.11.1992 № 2811-XII (далі - Закон № 2811-XII, в редакції, чинній станом на 2003 рік) право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має не застрахована в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Згідно з статтею 14 Закону № 2811-XII допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду за дитиною по день досягнення дитиною вказаного віку включно. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку непрацюючій особі призначається на підставі виданої за місцем проживання довідки про те, що вона не працює (не служить, не навчається) і дитина проживає разом з нею.
Відповідно до абзацу 7 підпункту 2 пункту 2.1 Порядку №22-1 період догляду у 2004 році особою за дитиною до досягнення нею трирічного віку, одним з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікуном, піклувальником - за дитиною з інвалідністю, непрацюючою працездатною особою - за особою з інвалідністю І групи або за престарілим, який за висновком закладу охорони здоров`я потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, підтверджується довідкою органів соціального захисту населення про отримання (неотримання) допомоги, передбаченою додатком 10 до Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 вересня 2006 року №345, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06 жовтня 2006 року за №1098/12972.
В той же час пунктом 11 Порядку №637 передбачено, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі:
свідоцтва про народження дитини або паспорта громадянина України (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть);
документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.
Документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала, і те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював, є:
виписка з трудової книжки;
відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, отримані в порядку взаємного обміну інформацією;
інформація із системи персоніфікованого обліку.
З наведеного убачається, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми до досягнення ними трирічного віку зараховується до страхового стажу та встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть) та документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.
Як вбачається з матеріалів справи, свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 18.06.2002 підтверджено, що позивач ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 26.08.2008 підтверджено, що позивач ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Відповідно до посвідчення № НОМЕР_4 від 01.03.2011 року позивач має статус багатодітної родини.
Період перебування у відпустці по догляду за дітьми, ОСОБА_1 була працевлаштована на підприємстві.
Позивач у своєму позові зазначала, що станом на день звернення до Пенсійного фонду з заявою на призначення пенсії, територія Покровського району, перебуває в зоні проведення бойових дій, а отже у неї відсутня можливість надати документи що підтверджують факт отримання (неотримання) допомоги з органів соціального захисту населення, а також причина відсутності інформації про сплату страхових внесків їй не відома.
Крім того, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області не доведено того факту, що позивач в періоди з 01.01.2004 року по 29.02.2004 року, з 07.03.2004 року по 31.07.2004 року, з 04.08.2004 року по 31.12.2004 року, з 10.08.2008 року по 03.11.2008 року не перебувала у відпустці по догляду за дітьми.
Отже, періоди з 01.01.2004 року по 29.02.2004 року, з 07.03.2004 року по 31.07.2004 року, з 04.08.2004 року по 31.12.2004 року, з 10.08.2008 року по 03.11.2008 року мають бути зараховані до страхового стажу позивача.
Щодо доводів апелянта, що до пільгового стажу не зараховано період роботи з 19.03.2025 року по 03.11.2025 року відповідно до пільгової довідки від 03.11.2025 року № 05, оскільки пільгова довідка не відповідає додатку № 5, визначеного Порядком №637, суд зазначає наступне.
Відповідно до запису № 11 трудової книжки НОМЕР_5 від 10.04.2002 року, ОСОБА_1 працює на ЗФ «Західно-Донбаська» з 19 березня 2025 року по теперішній час на посаді машиніста установок збагачення та брикетування.
Крім записів в трудовій книжці, факт роботи позивача на зазначеній посаді підтверджує довідка про пільгову роботу № 05 від 03.11.2025 року, де зазначено що робота на посаді «машиніста установок збагачення та брикетування» віднесена до списку № 2 р. 1 п. 1 КМУ № 162 від 11.03.1994 року, зазначена посада атестована наказом № 62 від 02.05.2025 року.
Довідка № 05 від 03.11.2025 року містись підписи уповноважених осіб, завірена печаткою підприємства.
Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у
ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пункт 3 Порядку № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто надання уточнюючої довідки необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Крім того, суд зауважує, що певні недоліки чи неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації (у даному випадку - уточнюючих довідок) з вини підприємства-роботодавця не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Верховний Суд у постановах від 28.02.2018 року у справі №428/7863/17, від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 року у справі №423/1881/17, від 29.03.2019 року у справі №548/2056/16-а неодноразово висловлював позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Отже, записи у трудовій книжці, з урахуванням інформації про пільговий характер роботи, що вказана у довідці від 03.11.2025 року № 05, підтверджують характер роботи позивача на посадах та роботах, що віднесені до Списку №2.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до пільгового стажу позивача за Списком № 2 період роботи 19.03.2025 року по 03.11.2025 року на посаді машиніста установок збагачення та брикетування в ЗФ «Західно-Донбаська».
Тобто, позивач відповідає вимогам передбаченим п. "б" статті 13 Закону № 1788-XII, а саме вік - 50 років, наявність 20 років стажу, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.
На підставі викладеного, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період перебування у відпустці по догляду за дітьми з 01.01.2004 року по 29.02.2004 року, з 07.03.2004 року по 31.07.2004 року, з 04.08.2004 року по 31.12.2004 року, з 10.08.2008 року по 03.11.2008 року та період роботи з 19.03.2025 року по 03.11.2025 року до пільгового стажу роботи по списку № 2 та повторно розглянути заяву від 06 листопада 2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року в справі № 1- р/2020.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 р. у справі №200/9354/25 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 р. у справі №200/9354/25 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 13 серпня 2026 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Т.Г. Гаврищук
Судді: А.А. Блохін
І.В. Сіваченко