ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2026 року справа №200/2853/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Блохіна А.А., суддів Пивовар І.В., Сіваченко І.В., при секретарі Савич Е.С., представника позивача - Козловської Д.В. , представника відповідача - Усенко І.М. розглянув у відкритому судовому засідання у режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника позивача Козловської Діани Валеріївни на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року у справі № 200/2853/25 (головуючий І інстанції Христофоров А.Б., повний текст складено 24.02.2026) за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про визнання протиправним та скасування рішення, -
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національного банку України, в якому позивач просив суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг Національного банку України від 16.12.2024 №21/1763-рк "Про визнання ділової репутації власника істотної участі у ТОВАРИСТВІ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНУНІВЕРСАЛ" ОСОБА_1 небездоганною".
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що 16 грудня 2024 року Комітетом з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг Національного банку України (надалі - Відповідач/ Національного банку України) прийнято рішення №21/1763-рк "Про визнання ділової репутації власника істотної участі у ТОВАРИСТВІ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНУНІВЕРСАЛ" ОСОБА_1 небездоганною" (надалі - Рішення № 21/1763-рк).
Ухвалюючи Рішення № 21/1763-рк, відповідач зазначив про те, що ним було отримано лист Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 31 жовтня 2024 року № 8/1/3-15266, про те, що позивач має паспорт громадянина російської федерації, виданий 23 жовтня 2002 року, який в подальшому був змінений на паспорт громадянина російської федерації у зв`язку із зміною установчих даних на " ОСОБА_2 ", виданий 11 лютого 2008 року. Також, в оскаржуваному рішенні, відповідач зазначає про те, що відповідно до наданої Департаментом захисту національної державності Служби безпеки України копії "Выписки из Единого государственного реестра налогоплательщиков в отношении физического лица" російської федерації станом на 29 жовтня 2024 року № V-20241[телефон приховано] Позивач має індивідуальний податковий номер російської федерації.
Представник позивача вказує, що враховуючи викладене, відповідач вважає, що до Позивача може бути застосована ознака небездоганної ділової репутації, передбачена пп. 7 п. 350 Глави 25 Розділу IV Положення № 199, у зв`язку із наявністю у нього громадянства держави, що здійснює збройну агресію проти України в значенні, наведеному в статті 1 Закону України «Про оборону України».
Представник позивача не погоджується із спірним рішенням, посилається на приписи Закону України «Про громадянство України», Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затверджений Указом Президента України № 215 від 27 березня 2001 та вказує, що згідно відповіді Державної міграційної служби України від 04.04.2025 з вих. №6.4.-3715/2-25, за наявними обліками ДМС, процедура втрати громадянства України стосовно позивача не ініціювалася, відповідно подання про втрату вказаною особою громадянства України, до ДМС України не надходило. Вважає, що вказана обставина підтверджує доводи позивача про відсутність у нього громадянства російської федерації.
Наголошує, що позивач є виключно громадянином України, про що свідчить наявність у нього паспорту громадянина України з безконтактним носієм № НОМЕР_1 виданого 02 серпня 2023, органом 8037 та РНОКПП НОМЕР_2 . Крім того, зазначає, що лист Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 31 жовтня 2024 року № 8/1/3-15266 та додані до нього документи не можуть розцінюватися як документи, якими відповідно до вимог пункту 87 Порядку № 215 підтверджується добровільне набуття позивачем як громадянином України громадянства іншої держави у повнолітньому віці і що внаслідок втрати громадянства України він не стане особою без громадянства.
Отже, представник позивача вважає, що безпосередньо лист Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 31 жовтня 2024 року № 8/1/3-15266 не може бути достатнім, достовірним, належним та допустимим доказом набуття чи існування у позивача громадянства іншої держави, без дослідження та аналізу заходів здійснених відповідачем в порядку визначеному Законом України «Про Службу безпеки України» та Законом України «Про контррозвідувальну діяльність».
За таких умов, враховуючи наведені вище фактичні обставини, неможливо вважати доведеним наявність у Позивача громадянства російської федерації виключно на підставі листа Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України та "Выписки из Единого государственного реестра налогоплательщиков в отношении физического лица" російської федерації станом на 29 жовтня 2024 року № V-20241[телефон приховано].
З урахуванням викладеного просила задовольнити позовні вимоги і визнати протиправним та скасувати рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг Національного банку України від 16.12.2024 №21/1763-рк "Про визнання ділової репутації власника істотної участі у ТОВАРИСТВІ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНУНІВЕРСАЛ" ОСОБА_1 небездоганною".
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року у справі № 200/2853/25 у задоволенні позову відмовлено.
Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт вказує, що ухвалюючи Рішення № 21/1763-рк, відповідач зазначив про те, що ним було отримано лист Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 31 жовтня 2024 року № 8/1/3-15266 щодо наявності у позивача паспорта громадянина російської федерації, виданого 23 жовтня 2002 року, який, в подальшому, був змінений на паспорт громадянина російської федерації у зв`язку із зміною установчих даних, виданий 11 лютого 2008 року. Також, в оскаржуваному рішенні, Відповідач зазначає про те, що відповідно до наданої Департаментом захисту національної державності Служби безпеки України копії «Виписки из Единого государственного реестра налогоплательщиков в отношении физического лица російської федерації станом на 29 жовтня 2024 року № У-20241[телефон приховано]» позивач має індивідуальний податковий номер російської федерації.
22.05.2025 на виконання вимог Ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 12.05.2025,Відповідачем було надано:
- лист Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 31 жовтня 2024 року № 8/1/3-15266;
- виписку из Единого государственного реестра налогоплательщиков в отношении физического лица російської федерації, станом на 29 жовтня 2024 року № У20241[телефон приховано].
Детальний аналіз листа Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 31 жовтня 2024 № 8/1/3-15266 свідчить про те, що висновок щодо наявності у позивача громадянства російської федерації був зроблений виключно на підставі огляду двох інтернет-ресурсів.
Однак, інформація, що в них містилась, не могла надавати відповідачу переконливих та беззаперечних доказів щодо факту отримання позивачем громадянства російської федерації. Дані з пошукових російських сервісів, які надані СБУ відповідачу на підтвердження наявності у позивача паспорту та коду російської федерації, враховуючи їх неофіційний характер, самі по собі не можуть бути достатніми для прийняття будь-якого рішення, яке може мати негативні наслідки для позивача, без їх належної перевірки. Факт можливого набуття позивачем громадянства іншої держави вимагав додаткової та ретельної перевірки, тому винесення відповідачем спірного рішення, за наявності у розпорядженні відповідача лише листа Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України, було передчасним.
Вказані документи не містять жодних підписів, печаток або будь яких інших ідентифікуючих ознак, які б дозволяли говорити про їх можливого автора.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом (недопустимі докази).Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 КАС України).
Що ж стосується "Виписки из Единого государственного реестра налогоплательщиков в отношении физического лица" російської федерації станом на 29 жовтня 2024 року, яка, нібито, була отримана в ході проведення огляду веб-сторінки (доступ до якого обмежений), то, по-перше, відсутні посилання на те яким саме чином вона була отримана, а по-друге, стосується « ОСОБА_2 » дата народження якого, співпадає з датою народження позивача, та не містить будь яких інших даних, які б беззаперечно надавали можливість ідентифікувати вказану особу та говорити про те, що вона і позивач, це одна і та ж сама особа.
Більше того, вказаний документ підписаний посиленим кваліфікаційним електронним підписом, що позбавляє можливості беззаперечно встановити ким саме і за яких умов він був наданий.
За ст.ст. 1, 5, 6 Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронним є документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа; для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис; накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа; обов`язковим реквізитом електронного документа є обов`язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили.
Відповідно до ст.7 Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі, з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".
Дані з пошукових російських сервісів, які надані Департаментом захисту національної державності Служби безпеки України на підтвердження наявності у позивача паспорту та коду російської федерації, враховуючи їх неофіційний характер, самі по собі не можуть бути достатніми для прийняття будь-якого рішення, яке може мати негативні наслідки для позивача, без їхньої належної перевірки.
Враховуючи викладене, дані, які були покладені в основу листа Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 31 жовтня 2024 № 8/1/3-5266, не мають обов`язкових реквізитів електронного документа, що виключає можливість їх використання в якості належних та допустимих доказів.
В ході розгляду даної справи, позивач ставив під сумнів відповідні копії, долучені до листа Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України, однак, суд не лише не витребував оригінали електронних доказів, але і взагалі поклав їх в основу оскаржуваного рішення.
Це має значення з огляду на правові висновки, викладені в постанові від 21.07.2022 у справі № 826/2538/18, Верховний Суд звертав увагу на те, що факт набуття особою громадянства іноземної держави повинен ґрунтуватися на беззаперечних доказах, позаяк тягне за собою негативні для державного службовця наслідки у вигляді звільнення особи з публічної служби.
Всупереч вказаним правовим висновкам Верховного Суду, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив :
« Отже, в даній справі лист СБУ та інформація, на підставі якої цей лист був складений не є предметом оскарження, судом не розглядається факт наявності чи відсутності у позивача громадянства іншої держави, у тому числі, питання джерел походження наданої СБУ інформації про вказаний факт, не є предметом розгляду у даній справі....»
Більше того, виходячи із логіки суду, наявність необхідних реквізитів в листі Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України, які ідентифікують його як офіційний документ, фактично роблять беззаперечною інформацію, яка в ньому міститься. Такі твердження є необґрунтованими з огляду на наступне.
Єдиною обґрунтованою підставою для ухвалення оскаржуваного Рішення №21/1763-рк, як на думку відповідача, такі на думку суду першої інстанції може бути лист Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 31 жовтня 2024 №8/1/3-15266з доданими до нього документами.
Як зазначив суд в оскаржуваному рішенні, він погоджується із доводами відповідача, що повноваження Національного банку щодо здійснення нагляду за діяльністю фінансових компаній, зокрема щодо оцінки ділової репутації власників істотної участі небанківської фінансової установи, визначені на законодавчому рівні та е його виключними (дискреційними) повноваженнями.
Позивач вважає, що відповідач діяв з помилковим застосуванням дискреції, без дотримання її меж передбачених законом, непрозоро, непослідовне та без дотримання процедур гарантії, належного вмотивування рішення, що свідчить про його свавільність (довільність) та помилковість щодо юридичних фактів, які не підтверджені належними і допустимими доказами.
Посилаючись на приписи ст.ст. 2,24,25 Закону України «Про Службу безпеки України», ст. 7 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність» , враховуючи наведені вище права та можливості їх реалізації надані органам Служби безпеки України, факт можливого набуття позивачем громадянства іншої держави вимагав додаткової та ретельної перевірки, а тому, винесення відповідачем спірного рішення виключно на підставі даних. наведених в листі Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України. було передчасним.
За таких умов, враховуючи наведені вище фактичні обставини, неможливо вважати доведеним наявність у позивача громадянства російської федерації виключно на підставі інформації наведеної у листі Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від31 жовтня 2024 №8/1/3-15266.
Позивач не ставив під сумнів наявність необхідного обсягу повноважень. а наголошував на тому. яким чином ці повноваження були реалізовані. в якій мірі і чи було застосовано всі механізми для підтвердження факту набуття позивачем громадянства іншої держави.
Також позивач спростовує перебування у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), а шлюб зареєстровано «ЗАГС г.Торез, 20.10.2000 р.».
Покликаючись на приписи ч. 2 ст.ст. 2,3,11 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», п. 6,13 Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2007 р. №1064, внесення до Реєстру відомостей про народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть здійснюється реєстратором одночасно із складенням відповідного актового запису цивільного стану.
Враховуючи викладене, представником позивача, неодноразово направлялися адвокатські запити до Центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), з метою отримання інформації про всі зареєстровані шлюби позивача, а також повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, що містить усі відомості певного актового запису цивільного стану, зміни та іншу інформацію, унесену до нього, або відомості про відсутність такого запису щодо позивача. Однак, відповіді на адвокатські запити так і не було надано.
Позивач зазначив, що згідно відповіді Державної міграційної служби України від 04.04.2025 з вих.№6.4.-3715/2-25 на адвокатський запит, за наявними обліками ДМС, процедура втрати громадянства України стосовно позивача не ініціювалася, відповідно, подання про втрату вказаною особою громадянства України, до ДМС України не надходило.
Вказана обставина підтверджує доводи позивача про відсутність у нього громадянства російської федераті.
Що ж стосується висновку спеціаліста № 41/25 за результатами проведення почеркознавчого дослідження за заявою адвоката Козловської Діани Валеріївни, складеного 21 серпня 2025 року, ТОВ «Центр судових експертиз «НОРМА» (надалі - Висновок спеціаліста № 41/25), то суд безпідставно не взяв його до уваги як належний та допустимий доказ.
У позовній заяві позивач зазначав про те, що оскаржуване Рішення №21/1763-рк ухвалене на підставі листа Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 31 жовтня 2024 року № 8/1/3-15266, про те, ні відповідач, ні Департамент захисту національної державності Служби безпеки України не надали позивачу, в тому числі, і на адвокатські запити, копії документів на яких базується вказаний лист Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України.
Вказані документи були надані відповідачем суду лише 22.05.2025 на виконання вимог Ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 12.05.2025.
Ознайомившись із вказаними документами, 12.06.2025 представником позивача було подано заяву до ТОВ «Центр судових експертиз «НОРМА» щодо проведення почеркознавчого дослідження.
Висновок спеціаліста № 41/25 за результатами проведення почеркознавчого дослідження був складений ТОВ «Центр судових експертиз «НОРМА», лише 21.08.2025,тобто більше ніж через два місяці після подання заяви.
Враховуючи, що висновок спеціаліста № 41/25 був складений лише 21.08.2025, позивач, був позбавлений можливості надати його в інший строк.
В оскаржуваному рішенні, суд стверджує, що позивачем, до закриття підготовчого провадження у справі (12.08.2025) не було повідомлено суд щодо проведення почеркознавчого дослідження
Відповідно до Висновку спеціаліста № 41/25, за результатами почеркознавчого дослідження, підпис, від імені Кропачова (Кропачев у російській транскрипції) Віталія Валерійовича, електрографічне зображення якого міститься в електрофотокопії Заяви про видачу (заміну) паспорта ОСОБА_4 , складеної від 25.10.2002 року, виконано не КропачовимВіталієм Валерійовичем, а іншою особою, з деяким наслідуванням якомусь справжньому підпису ОСОБА_1 .
Слід зазначити, що це саме відповідач посилався на Заяву про видачу (заміну) паспорта ОСОБА_4 , складеної від 25.10.2002 року, розміщену на сайті «Е^ ТО^АУ», як на підставу своїх заперечень проти задоволення позовних вимог.
У зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України 24 лютого 2022 року, Україна розірвала дипломатичні відносини з росією, що, у свою чергу, з цієї дати, унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства російської федерації в Україні, у зв`язку із припиненням його роботи на території України.
За таких умов, на сьогоднішній день позивач позбавлений можливості витребувати оригінал Заяви про видачу (заміну) паспорта ОСОБА_4 , складеної від 25.10.2002.
Крім того, слід врахувати і те, що «Заява про видачу (заміну) паспорта» прямо стосується спірного питання, відповідач не подав альтернативного дослідження чи альтернативного письмового доказу і не спростував доводів позивача, а встановлені у Висновку спеціаліста № 41/25 відомості узгоджуються з іншими доказами (письмовими поясненнями, паспортом позивача та відповіддю ДМС).
Все вище викладене, свідчить про те, що Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24.02.2026 по справі № 200/2853/25 ухвалене з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та наявне неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права.
Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу у якому проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а прийняте судом першої інстанції рішення, яке він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законним.
Відповідач зазначив, що визнання ділової репутації фізичної особи небездоганною є дискреційним повноваженням Національного банку. При цьому, дискреція не є довільною, вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Звертаємо увагу суду, що законодавство України не містить положень, які б уповноважували Національний банк перевіряти надану СБУ інформацію, проте містить імперативну норму, яка встановлює обов`язок для Національного банку визнати ділову репутацію фізичної особи небездоганною за наявності у неї громадянства держави-агресора. До такого ж висновку дійшов суд першої інстанції.
Ураховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що Рішення № 21/1763-рк прийнято правомірно, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, з використанням повноважень та з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття такого рішення, а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими, недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають.
Позивач зазначає, що Рішення № 21/1763-рк є протиправним та підлягає скасуванню, "оскільки прийнято "без достатніх, достовірних, належних та допустимих доказів набуття чи існування у ОСОБА_1 громадянства російської федерації".
Під час прийняття рішення про визнання ділової репутації ОСОБА_1 небездоганною Національний банк здійснив комплексну оцінку інформації, отриманої з офіційних джерел, а саме листа СБУ від 31.10.2024 та доданих до нього підтвердних документів, а також наявної у Національного банку інформації, отриманої від ТОВ "ФК "ФІНУНІВЕРСАЛ" та ОСОБА_1 .
СБУ було виявлено, зафіксовано та задокументовано у відповідному листі факти, що свідчать про наявність у ОСОБА_1 громадянства російської федерації, а також надано до Національного банку копії витягу із публічного реєстру російської федерації "СПО СК: "АС "Российский паспорт", що містить в тому числі фото ОСОБА_1 , його персональні дані (дату і місце народження, та іншу інформацію), та виписки із " ОСОБА_5 государственного реестра налогоплательщиков в отношении физического лица" стосовно ОСОБА_6 .
Отже, Національний банк не використовував припущення щодо можливого громадянства російської федерації у ОСОБА_1 , а опирався на інформацію, яка була підтверджена документами, наданими СБУ.
Крім того, лист СБУ від 31.10.2024 має усі необхідні реквізити, які ідентифікують його як офіційний документ, зокрема лист підписаний уповноваженою особою - Першим заступником начальника департаменту - начальником Головного управління контррозвідувального забезпечення об`єктів критичної інфраструктури та протидії фінансування тероризму Департаменту захисту національної державності ОСОБА_7 . При цьому додаток до вказаного листа також оформлений належним чином, зокрема акт огляду інтернет ресурсів від 29.10.2024 складений та підписаний уповноваженою особою - консультантом-експертом з (ОП) 3 відділу 1 управління ГУ "І" ДЗНД СБУ майором ОСОБА_8 . Зазначене констатував також суд першої інстанції.
Зазначає, що Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у своїй постанові від 15.02.2021 у справі № 727/5768/18 зазначила, що офіційний документ має відповідати таким ознакам: "документ має бути складено, видано чи посвідчено відповідною особою в межах її компетенції за визначеною законом формою та з належними реквізитами; зафіксована в такому документі інформація повинна мати юридично значущий характер підтверджені чи засвідчені нею конкретні події, явища або факти мають спричиняти чи бути здатними спричинити наслідки правового характеру у вигляді виникнення (реалізації), зміни або припинення певних прав та/або обов`язків чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності.
Одночасно правозастосування це владна діяльність компетентних органів та посадових осіб з підготовки і прийняття індивідуального юридичного рішення в юридичній справі на основі юридичних фактів і конкретних правових норм. Також поняття правозастосування можна визначити як управлінську діяльність органів державної влади, зокрема їх посадових осіб, а також уповноважених державою суб`єктів з винесення конкретно-індивідуальних приписів, якими на одних учасників правовідносин покладаються обов`язки, а іншим надаються права ".
З огляду на вказане, у Національного банку відсутні підстави вважати лист СБУ від 31.10.2024 неналежним і недостовірним доказом. Крім того, розпорядник інформації - СБУ в силу закону зобов`язаний надавати достовірну, точну та повну інформацію.
Зауважує, що саме СБУ є органом спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України, тому документально підтверджена цим органом інформація про наявність у ОСОБА_1 громадянства російської федерації не може ставитись Національним банком під сумнів. Отже, у Національного банку є підстава для визнання ділової репутації ОСОБА_1 небездоганною.
Відповідач звертає увагу суду, що аналогічну позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 22.12.2020 у справі № 826/17409/18, зазначивши, що: "саме СБУ є органом спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України, отримання від якого документально підтвердженої інформації про те, що діяльність платіжної системи містить ризики виникнення загроз національній безпеці України є підставою для застосування такого заходу впливу як виключення платіжної системи з реєстру платіжних систем.
При цьому, варто врахувати, що іншого заходу впливу при отриманні такої інформації відносно платіжної системи законодавством не передбачено, тому доводи скаржника про можливість застосування НБУ альтернативного заходу впливу не ґрунтується на нормах законодавства...
... НБУ не має повноважень діяти на власний розсуд, перевіряючи отриману від СБУ інформацію або встановлювати вину уповноважених осіб платіжної організації."
Крім того, питання оспорювання встановлення факту наявності чи відсутності у позивача громадянства іншої держави не є предметом розгляду у даній справі.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 05.02.2024 у справі № 990/163/23 зазначив: "... Суд не вважає обґрунтованими й такими, що заслуговують на увагу, доводи представника позивача про те, що факт добровільного набуття ОСОБА_1 як громадянином України громадянства іншої держави, а саме - російської федерації повинен бути підтверджений саме паспортом цією держави, тоді як інформація, викладена у листі Служби безпеки України від 31.01.2023 № 2/3/2-2316нт з додатками, не є таким документом, оскільки відповідно до покладених на Службу безпеки України завдань щодо попередження, виявлення, припинення та розкриття протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України (частина друга статті 2 Закону України "Про Службу безпеки України"), цей державний орган з правоохоронними функціями наділений необхідним обсягом повноважень, у тому числі в ході контррозвідувальної діяльності (статті 24, 25 Закону України "Про Службу безпеки України", стаття 7 Закону України "Про контррозвідувальну діяльність"), які дозволяють йому виявити факт набуття громадянином України громадянства іншої держави.
Посилання представника позивача на те, що скріншот з інтернет-ресурсу "ЕГРН-ДОКУМЕНТ" не має функції ідентифікації паспорта до певної особи, а лише відповідає на питання його дійсності на підставі заданих відомостей про серію та номер, Суд вважає безпідставними, оскільки позивач, перебуваючи за межами України та користуючись послугами адвокатів, які надають адвокатські послуги на території російської федерації, не довів належними та допустимими доказами, що паспорт російської федерації серії НОМЕР_1 належить не йому, а іншій особі.
Доводи представника позивача стосовно того, що наданий Службою безпеки України до Державної міграційної служби України витяг не містить будь-якої інформації, яка б свідчила про його приналежність до інтернет-ресурсу АС "российский паспорт", а також про те, що компетентні органи інших держав не мають вільного доступу до системи АС "российский паспорт", спростовуються положеннями пунктів 1-3 частини другої статті 7 Закону України "Про контррозвідувальну діяльність ".
Верховний Суд констатував, що докази, отримані СБУ в межах контррозвідувальної діяльності, зокрема відомості з інтернет-ресурсів російської федерації, є належними та допустимими для підтвердження факту добровільного набуття особою іноземного громадянства.
Згідно частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Висновки Верховного Суду, викладені у вищевказаних постановах підлягають обов`язковому врахуванню під час вирішення спірних правовідносин.
Позивач зазначає, що "суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги як належний та допустимий доказ висновок спеціаліста № 41/25 від 21.08.2025".
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 74 КАС України встановлено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Предметом розгляду адміністративної справи № 200/2853/25 є оскарження Рішення № 21/1763-рк, а не встановлення достовірності/недостовірності інформації, зазначеної у листі СБУ від 31.10.2024. При цьому, як вже зазначалося вище, Національний банк не має повноважень діяти на власний розсуд, перевіряючи отриману від СБУ інформацію у вказаному листі.
Враховуючи викладене, проведена експертиза електрофотокопії заяви про видачу (заміну) паспорта ОСОБА_1 не відноситься до предмету доказування у адміністративній справі № 200/2853/25.
Крім того, відповідно до статті 108 КАС України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.
Висновок спеціаліста № 41/25 за результатами проведення почеркознавчого дослідження не додано до матеріалів справи в установлені строки та у позовній заяві позивачем не зазначено про обставин, що повідомляють про звернення до спеціаліста для отримання зазначеного висновку.
Крім того, статтею 173 КАС України визначено завдання підготовчого провадження, зокрема, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів.
Під час розгляду справи № 200/2853/25 у підготовчому провадженні, представником позивача не повідомлено суд та учасників справи про звернення 12.06.2025 року до ТОВ "Центр судових експертиз "НОРМА" із заявою щодо проведення почеркознавчого дослідження.
Крім того, ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12.08.2025 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.
Відповідно до частини першої статті 192 КАС України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Відповідно до Реєстру атестованих судових експертів свідоцтво ОСОБА_9 - не дійсне.
Отже, висновок спеціаліста № 41/25 від 21.08.2025 не може оцінюватися судом як допустимий доказ в контексті приписів статей 72, 74 КАС України. До такого ж висновку дійшов суд першої інстанції.
На підставі викладеного представник відповідача просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі.
У судовому засіданні 16.07.2026 представник позивача підтримала апеляційну скаргу просила її задовольнити, проти чого заперечувала представник відповідача, просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача і залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права дійшов наступного висновку.
Позивач, ОСОБА_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України з безконтактним носієм № НОМЕР_1 виданий 02 серпня 2023, органом 8037, РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також, поданих ТОВ "ФК "ФІНУНІВЕРСАЛ" до Національного банку України відомостей про структуру власності, власником істотної участі у ТОВ "ФК "ФІНУНІВЕРСАЛ" є Позивач, який опосередковано володіє часткою у розмірі 100 % статутного капіталу ТОВ "ФК "ФІНУНІВЕРСАЛ".
Національним банком України отриманий лист від Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України (лист від 31 жовтня 2024 року № 8/1/3-15266) про те, що ОСОБА_1 має паспорт громадянина російської федерації, виданий 23 жовтня 2002 року, який в подальшому був змінений на паспорт громадянина російської федерації у зв`язку із зміною установчих даних на " ОСОБА_2 ", виданий 11 лютого 2008 року.
Відповідно до наданої Департаментом захисту національної державності Служби безпеки України копії "Выписки из Единого государственного реестра налогоплательщиков в отношении физического лица" російської федерації станом на 29 жовтня 2024 року № V- 20241[телефон приховано] ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) має індивідуальний податковий номер російської федерації.
На підставі отриманої інформації директором Департаменту ліцензування Національного банку, на адресу Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг складено доповідну записку від 13.12.2024 № В/27-0026/157242 щодо наявності у власника істотної участі ТОВ "ФК "ФІНУНІВЕРСАЛ" ОСОБА_1 ознак небездоганної ділової репутації.
16 грудня 2024 року Комітетом з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг Національного банку України прийнято рішення №21/1763-рк "Про визнання ділової репутації власника істотної участі у ТОВАРИСТВІ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНУНІВЕРСАЛ" ОСОБА_1 небездоганною".
Не погоджуючись із рішенням від 16.12.2024 року №21/1763-рк "Про визнання ділової репутації власника істотної участі у ТОВАРИСТВІ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНУНІВЕРСАЛ" ОСОБА_1 небездоганною", позивач через свого представника звернувся до суду із даним позовом.
Позивача вважає, що спірне Рішення № 21/1763-рк є необґрунтованим, оскільки прийнято на підставі листа Служби безпеки України, який, на думку Позивача, не є достатнім, достовірним, належним та допустимим доказом набуття чи існування у нього громадянства іншої держави.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд першої інстанції виходив з наступного.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналізуючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 2 Закону України "Про Національний банк України" (далі - Закон про Національний банк) Національний банк є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.
Відповідно до пункту 8-1 частини першої статті 7 Закону про Національний банк Національний банк здійснює державне регулювання та нагляд на індивідуальній та консолідованій основі на ринках небанківських фінансових послуг за діяльністю небанківських фінансових установ, інших осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, та осіб, які надають супровідні послуги, в межах, визначених Законом України "Про фінансові послуги та фінансові компанії" (далі - Закон про фінансові послуги) та іншими законами України.
Згідно з пунктом другим частини першої статті 22 Закону про фінансові послуги державне регулювання та нагляд за діяльністю з надання фінансових послуг, визначених пунктами 1 - 8 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється Національним банком.
Відповідно до частини першої статті 25 Закону про фінансові послуги нагляд за ринковою поведінкою здійснюється Регулятором з метою захисту прав і законних інтересів клієнтів (у тому числі споживачів), надавачів фінансових та супровідних послуг, забезпечення ефективності ринку фінансових послуг, прозорості та відкритості його функціонування, а також забезпечення функціонування належного конкурентного середовища на ринку фінансових послуг та підвищення довіри до нього. Нагляд за ринковою поведінкою здійснюється Національним банком, зокрема щодо ділової репутації власників істотної участі фінансових установ та керівників надавачів фінансових та супровідних послуг, а також інших кваліфікаційних вимог, встановлених до керівників і працівників надавачів фінансових та супровідних послуг (пункт 6 частини другої цієї статті).
Згідно з частиною шостою статті 40 Закону про фінансові послуги власники істотної участі у фінансовій компанії повинні мати бездоганну ділову репутацію та відповідати іншим вимогам, встановленим нормативно-правовими актами Регулятора.
Пунктом 11 частини першої статті 1 Закону про фінансові послуги визначено, що ділова репутація - сукупність зібраної Регулятором документально підтвердженої інформації про фізичну або юридичну особу, що дає можливість зробити висновок про відповідність її діяльності вимогам законодавства, діловій практиці та професійній етиці, а також відомості про професійні та управлінські здібності фізичної особи.
Відповідно до підпункту 10 пункту 41 глави 3 розділу ІІ Положення про авторизацію надавачів фінансових послуг та умови здійснення ними діяльності з надання фінансових послуг, затвердженого постановою Правління Національного банку від 29.12.2023 № 199 (далі - Положення № 199), юридична особа, яка здійснює діяльність, зазначену в пункті 36 глави 3 розділу II Положення № 199, зокрема діяльність фінансової компанії, протягом усього строку дії ліцензії повинна відповідати, серед інших, вимозі щодо відповідності ділової репутації власників істотної участі небанківської фінансової установи вимогам законів України та Положення № 199.
Підпунктом 4 пункту 344 глави 24 розділу IV Положення № 199 передбачено, що оцінка ділової репутації власників істотної участі небанківської фінансової установи здійснюється Національним банком протягом усього строку дії ліцензії небанківської фінансової установи на вид діяльності з надання фінансових послуг.
Згідно з підпунктом 7 пункту 350 глави 25 розділу IV Положення № 199 ознакою небездоганної ділової репутації фізичної особи, пов`язаною з дотриманням законодавства України та публічного порядку, є наявність в особи, зокрема, громадянства держави, що здійснює збройну агресію проти України в значенні, наведеному в статті 1 Закону України "Про оборону України". Пунктом 380 глави 29 розділу IV Положення № 199 визначено, що Національний банк під час оцінки ділової репутації особи комплексно аналізує інформацію, включаючи отриману під час здійснення нагляду за ринками фінансових послуг.
Суд першої інстанції вірно погодився із доводами відповідача, що повноваження Національного банку щодо здійснення нагляду за діяльністю фінансових компаній, зокрема щодо оцінки ділової репутації власників істотної участі небанківської фінансової установи, визначені на законодавчому рівні та є його виключними (дискреційними) повноваженнями.
Згідно з пунктом 371 глави 28 розділу IV Положення № 199 Національний банк має право здійснювати оцінку ділової репутації фізичних осіб також на підставі документів та інформації, отриманих від надавача фінансових послуг, юридичних осіб, фізичних осіб, державних органів, а також з офіційних джерел.
Відповідно до пункту 374 глави 29 розділу IV Положення № 199 Національний банк у разі виявлення під час оцінки ділової репутації фізичної особи ознаки небездоганної ділової репутації, визначеної в пункті 350 глави 25 розділу IV Положення № 199, визнає ділову репутацію такої особи небездоганною.
У своєму позові, позивач просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг Національного банку України від 16.12.2024 №21/1763-рк "Про визнання ділової репутації власника істотної участі у ТОВАРИСТВІ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНУНІВЕРСАЛ" ОСОБА_1 небездоганною", оскільки воно прийнято без достатніх, достовірних, належних та допустимих доказів набуття чи існування у позивача громадянства іншої держави, а саме на підставі листа Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 31 жовтня 2024 № 8/1/3- 15266.
Крім того, позивач вказує, що надана Національному банку інформація, на підставі якої було прийнято Рішення № 21/1763-рк, має "неофіційний характер" та "не може бути достатньою для прийняття будь-якого рішення, яке може мати негативні наслідки для Позивача, без її належної перевірки", з її змісту "незрозуміло коли, кому, за яких умов і найголовніше ким була надана ця інформація".
З цього приводу суд зазначив таке.
Відповідно до пунктів 1, 4 статті 19 Закону України «Про національну безпеку України» Служба безпеки України є державним органом спеціального призначення з правоохоронними функціями, що забезпечує державну безпеку, здійснюючи з неухильним дотриманням прав і свобод людини і громадянина: протидію розвідувально-підривній діяльності проти України; боротьбу з тероризмом; контррозвідувальний захист державного суверенітету, конституційного ладу і територіальної цілісності, оборонного і науково-технічного потенціалу, кібербезпеки, інформаційної безпеки держави, об`єктів критичної інфраструктури; охорону державної таємниці. Повноваження Служби безпеки України визначаються законодавством України.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про Службу безпеки України» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон України «Про Службу безпеки України»), Служба безпеки України - це державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України. Служба безпеки України підпорядкована Президенту України.
Згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про Службу безпеки України» до завдань Служби безпеки України також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень проти миру і безпеки людства, тероризму та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.
Положеннями пункту 4 статті 24, пункту 12 частини першої статті 25 Закону України «Про Службу безпеки України» визначено, що Служба безпеки України відповідно до своїх основних завдань зобов`язана здійснювати контррозвідувальні заходи з метою попередження, виявлення, припинення і розкриття будь-яких форм розвідувально-підривної діяльності проти України. Службі безпеки України, її органам і співробітникам для виконання покладених на них обов`язків надається право в інтересах контррозвідки і оперативно-розшукової діяльності створювати інформаційні системи та вести оперативний облік в обсязі і порядку, що визначаються завданнями, покладеними на Службу безпеки України цим Законом.
Пунктами 1-3 частини другої статті 7 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для виконання визначених законом завдань та за наявності підстав, передбачених статтею 6 цього Закону, в ході контррозвідувальної діяльності органи, підрозділи та співробітники Служби безпеки України мають право: здійснювати контррозвідувальний пошук, оперативно-розшукові заходи з використанням оперативних та оперативно-технічних сил і засобів, опитувати осіб за їх згодою, використовувати їх добровільну допомогу; виявляти, фіксувати і документувати гласно і негласно розвідувальні, терористичні та інші посягання на державну безпеку України, вести їх оперативний облік, здійснювати візуальне спостереження в громадських місцях із застосуванням фото-, кіно- і відеозйомки, оптичних та радіоприладів, інших технічних засобів; проводити контррозвідувальні операції та відповідні оперативні і оперативно-технічні заходи з метою попередження, своєчасного виявлення і припинення розвідувально-підривної, терористичної та іншої протиправної діяльності на шкоду державній безпеці України.
Суд не вважає обґрунтованими й такими, що заслуговують на увагу, доводи представника позивача про те, що інформація з інтернет - ресурсів не могла надавати відповідачу переконливих та беззаперечних доказів щодо факту отримання позивачем громадянства російської федерації, а дані з пошукових російських сервісів, які надані СБУ відповідачу на підтвердження наявності у позивача паспорту та коду російської федерації, враховуючи їх неофіційний характер, самі по собі не можуть бути достатніми для прийняття будь-якого рішення, яке може мати негативні наслідки для позивача, без їх належної перевірки, оскільки відповідно до покладених на Службу безпеки України завдань щодо попередження, виявлення, припинення та розкриття протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України (частина друга статті 2 Закону України «Про Службу безпеки України»), цей державний орган з правоохоронними функціями наділений необхідним обсягом повноважень, у тому числі в ході контррозвідувальної діяльності (статті 24, 25 Закону України «Про Службу безпеки України», стаття 7 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність»), які дозволяють йому виявити факт набуття громадянином України громадянства іншої держави.
Зазначені правові висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 3 лютого 2023 року у справі № 0940/1503/18, постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.09.2024 року у справі 990/163/23, від 10.07.2025 року у справі № 990/312/23.
В матеріалах справи наявні копії витягу із публічного реєстру російської федерації "СПО СК: "АС "Российский паспорт", що містить в тому числі фото ОСОБА_1 , його персональні дані (дату і місце народження, та іншу інформацію), та виписки із "Единого государственного реестра налогоплательщиков в отношении физического лица" стосовно ОСОБА_6 .
У контексті обставин цієї справи суд враховує, що внаслідок агресивної війни російської федерації проти України, масових злочинів проти людяності, воєнних злочинів, вчинення російською федерацією терористичних актів проти України, з лютого 2022 року припинено поштове сполучення між Україною та російською федерацією, а згодом на підставі Закону України від 1 грудня 2022 року № 2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» офіційно припинено відносини України з російською федерацією та республікою білорусь щодо правової допомоги у цивільних, сімейних та кримінальних справах.
Тобто компетентні органи України позбавлені можливості взаємодіяти з відповідними органами російської федерації, зокрема звертатись із офіційними запитами про надання інформації щодо отримання громадянами України громадянства російської федерації.
Разом із цим у даній справі відповідач надав докази, які здатні підтримати умовивід щодо існування певної обставини з надзвичайно високим ступенем переконливості, у тому числі, щодо наявності у позивача громадянства російської федерації.
Судом встановлено, що лист СБУ від 31.10.2024 № 8/1/3-15266 містить усі необхідні реквізити, які ідентифікують його як офіційний документ, зокрема лист підписаний уповноваженою особою - Першим заступником начальника департаменту - начальником Головного управління контррозвідувального забезпечення об`єктів критичної інфраструктури та протидії фінансування тероризму Департаменту захисту національної державності СБУ Анатолієм Лойфом. При цьому додаток до вказаного листа також оформлений належним чином, зокрема акт огляду інтернет ресурсів від 29.10.2024 складений та підписаний уповноваженою особою - консультантом-експертом з (ОП) 3 відділу 1 управління ГУ "І" ДЗНД СБУ майором ОСОБА_8 .
Позивач стверджує, що дані які були покладені в основу листа Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 31 жовтня 2024 № 8/1/3-15266, не мають обов`язкових реквізитів електронного документа, що виключає можливість їх використання в якості належних та допустимих доказів.
Стосовно цього, суд звертає увагу, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (ст.5 Закону "Про електронні документи та електронний документообіг").
Згідно з п.12 ч.1 ст.1 Закону "Про електронні довірчі послуги" електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис. Кваліфікованим електронним підписом є удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа (п.23 ч.1 ст.1 зазначеного Закону).
Водночас відповідно до ч.1 ст.99 КАС електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, визначеному законом.
Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (частини 2,3 ст. 99 КАС України), однак є однією з форм, в якій учасник справи має право подати електронний доказ, який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст. 72 КАС України).
Враховуючи викладене, лист СБУ та інформація, на підставі якої цей лист був складений не є предметом оскарження, судом не розглядається факт наявності чи відсутності у позивача громадянства іншої держави, у тому числі питання джерел походження наданої СБУ інформації про вказаний факт, не є предметом розгляду у даній справі, а тому судом надається йому оцінка в сукупності із оцінкою дій (компетентності) та рішення Національного банку України "Про визнання ділової репутації власника істотної участі у ТОВАРИСТВІ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНУНІВЕРСАЛ" ОСОБА_1 небездоганною".
В свою чергу колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 374 глави 29 розділу IV Положення про авторизацію надавачів фінансових послуг та умови здійснення ними діяльності з надання фінансових послуг, затвердженого постановою Правління Національного банку від 29.12.2023 № 199 (далі - Положення № 199) Національний банк у разі виявлення під час оцінки ділової репутації фізичної особи ознаки небездоганної ділової репутації, визначеної в пункті 350 глави 25 розділу IV Положення № 199, визнає ділову репутацію такої особи небездоганною. Отже, зазначена норма є імперативною, тобто Національний банк зобов`язаний визнати ділову репутацію фізичної особи небездоганною, якщо така особа є громадянином держави, що здійснює збройну агресію проти України - російської федерації.
Суд погоджується із доводами відповідача, що визнання ділової репутації фізичної особи небездоганною є дискреційним повноваженням Національного банку. При цьому, дискреція не є довільною, вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів звертає увагу, що законодавство України не містить положень, які б уповноважували Національний банк перевіряти надану СБУ інформацію, проте містить імперативну норму, яка встановлює обов`язок для Національного банку визнати ділову репутацію фізичної особи небездоганною за наявності у неї громадянства держави-агресора.
Вищезазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 22.12.2020 у справі № 826/17409/18.
Колегія суддів вважає помилковим посилання представника позивача на постанову Верховного Суду від 21.07.2022 у справі № 826/2538/18, з огляду на те, що обставини зазначеної справи не є релевантними з даною справою.
У вищезазначеній справі Верховний Суд зазначив: «Колегія суддів зауважує, що лист Посольства Великої Британії в Україні від 11 квітня 2017 року дійсно містить інформацію про наявність у ОСОБА_2 іноземного громадянства. Проте, з огляду на неофіційний характер указаного листа та відсутність у ньому будь-яких реквізитів, який повинен мати паспортний документ, а саме номеру та дати видачі, наявна у цьому листі інформація потребувала перевірки КМУ, як суб`єктом призначення позивача, про що вказано у частині другій статті 84 Закону № 889-VIII.»
Між тим, у даній справі підставою прийняття оскаржуваного рішення був лист СБУ з відповідними додатками.
Щодо висновку спеціаліста № 41/25 за результатами проведення почеркознавчого дослідження за заявою адвоката Козловської Діани Валеріївни складеного 21 серпня 2025 року, ТОВ «Центр судових експертиз «НОРМА», суд першої інстанції не прийняв його до уваги як належний та допустимий доказ з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до змісту ст. 101 КАС України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Згідно ч. 3 ст. 101 КАС України, висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 70 КАС України спеціалістом є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками, необхідними для застосування технічних засобів, і призначена судом для надання консультацій та технічної допомоги під час вчинення процесуальних дій, пов`язаних із застосуванням таких технічних засобів (фотографування, складання схем, планів, креслень, відбору зразків для проведення експертизи тощо). Допомога та консультації спеціаліста не замінюють висновок експерта. (ч. 2 ст. 70 КАС)
Частиною 2 ст. 74 КАС встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд зауважив, що представником позивача наданий саме висновок спеціаліста № 41/25 за результатами проведення почеркознавчого дослідження за заявою адвоката Козловської Діани Валеріївни складеного 21 серпня 2025 року, ТОВ «Центр судових експертиз «НОРМА», що в свою чергу виключає можливість його оцінки як допустимого доказу в контексті приписів ст. 72,74 КАС України.
Крім того, статтею 173 КАС України визначено завдання підготовчого провадження, зокрема, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів. Однак, під час розгляду справи № 200/2853/25 у підготовчому провадженні, представником позивача не повідомлено суд та учасників справи про звернення 12.06.2025 року до ТОВ «Центр судових експертиз «НОРМА» із заявою щодо проведення почеркознавчого дослідження, в той час, як ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12.08.2025 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті, а клопотання про долучення висновку спеціаліста надійшло до суду тільки 03.09.2025 року.
Колегія суддів звертає увагу, що при наданні заяви до ТОВ «Центр судових експертиз «НОРМА» щодо проведення почеркознавчого дослідження ( разом з заявою було надано електрофотокопію власноруч заповнену Заяву про видачу (заміну) паспорта Кропачова ( ОСОБА_10 , складеної від 25.10.2002 року - на одному аркуші, яка містилась в додатках до листа Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 31 жовтня 2024 року № 8/1/3- 15266).
Між тим, на вирішення почеркознавчого дослідження було поставлено лише одне питання - «Чи виконано підпис від імені Кропачова (Кропачев у російській транскрипції) Віталія Валерійовича, електрографічне зображення якого міститься в електрофотокопії Заяви про видачу (заміну) паспорта ОСОБА_4 , складеної від 25.10.2002 року - ОСОБА_1 або іншою особою?», питання - «Чи виконано текст, власноруч заповненої заяви, ОСОБА_4 » не ставилось, відповідний аналіз не проводився. Відповідач був позбавлений позивачем можливості поставити перед спеціалістом питання для проведення почеркознавчого дослідження.
Суд не погодився з правовою позицією позивача, що процедура втрати громадянства України стосовно позивача не ініціювалася, відповідно подання про втрату вказаною особою громадянства України, до ДМС України не надходило, а тому це підтверджує доводи щодо відсутності у нього громадянства російської федерації, з огляду на те, що дійсно добровільне набуття повнолітнім громадянином України громадянства іншої держави (держав) є підставою для втрати ним громадянства України. Водночас цей факт не є підставою для автоматичної втрати громадянства України. Юридичний факт «втрати громадянства» набуває довершеності з постановленням Президентом України відповідного указу.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника позивача Козловської Діани Валеріївни на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року у справі № 200/2853/25 залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року у справі № 200/2853/25 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 13 серпня 2026 року.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді І. В. Пивовар
І.В. Сіваченко