ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2026 р. Справа № 592/7637/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Семененко М.О.,
Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,
за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 10.06.2026, головуючий суддя І інстанції: Литовченко О.В., м. Суми у справі № 592/7637/26
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції , інспектора Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції Хріна Віталія Юрійовича
про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми з позовом до Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач 1, ДПП), інспектора Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції Хріна Віталія Юрійовича (далі - відповідач - 2), в якому просив суд:
- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6863763 від 19.03.2026, винесену старшим лейтенантом поліції - інспектором 2 взводу 4 роти 1 батальйону УПП в Сумській області Хріном Віталієм Юрійовичем відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП, а провадження по справі закрити.
Позовні вимоги мотивував тим, що 19.03.2026 старшим лейтенантом поліції - інспектором 2 взводу 4 роти 1 батальйону УПП в Сумській області Хріном В.Ю. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6863763 відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП. Згідно даної постанови позивача піддано адміністративному стягненню у виді штрафу на користь держави у розмірі 3400 грн. 00 коп.
Зазначена постанова мотивована тим, що 19.03.2026 о 10-27 год. в с. Вільшана, дорога Н07 242 км водій, керуючи транспортним засобом в населеному пункті, позначеному дорожнім знаком 5.49 «Початок населеного пункту», рухався зі швидкістю 86 км/год., чим перевищив дозволену швидкість руху на 36 км/год. Швидкість вимірювалась приладом TruCAM LTI 20/20 ТС008384, при цьому не мав права керування таким транспортним засобом, чим порушив п. 2.1 «А» ПДР України. Особу встановлено на підставі військового квитка.
Під час винесення постанови не дотримано вимоги статей 245, 276, 278, 279, 280 КУпАП відповідно до яких завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та дотримання процесуального порядку розгляду справи. При розгляді справи не були з`ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність.
Позивач вважає, що дана постанова необґрунтована, винесена без наявності складу адміністративного правопорушення, викладені у постанові фактичні обставини не відповідають дійсності. Так, в постанові зазначено, що позивач не мав права керування таким транспортним засобом і водночас є водієм. Таким чином постанова ґрунтується на доводах, які є взаємовиключними в розумінні Правил дорожнього руху.
Згідно п. 2.1 "А" Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР) водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. В той же час позивачу інкриміновано те, що він не мав права керування, а не те, що він не мав при собі посвідчення водія, що не є тотожним.
Оскаржувана постанова не містить інформації, серійного номеру та назви технічного засобу, на який конкретно здійснювалась фіксація. Зазначено лише про відео, яке додається, чим порушено ч. 3 ст. 283 КУпАП.
Позивач також зазначив, що є військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_1 , та виконує бойові завдання, задіяний у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та виконує бойові завдання на російсько-українській ділянці кордону. Звернутися до суду не зміг оскільки перебував в районах несення військової служби та постійно виконує завдання із захисту та оборони держави. Тому також просив поновити строк на оскарження постанови.
Відповідач подав відзив на позов, у якому проти адміністративного позову заперечив в повному обсязі. Зазначив, що 19.03.2026 згідно з розстановкою сил та засобів роти № 4 батальйону управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції (далі - УПП в Сумській області ДПП) інспектор взводу № 2 роти № 4 батальйону УПП в Сумській області ДПП старший лейтенант поліції Хрін Віталій Юрійович ніс службу з охорони громадського порядку та забезпечення безпеки дорожнього руху в Сумській області. Під час несення служби у відповідності до вимог п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII) здійснювався контроль за дотриманням ПДР його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. 19.03.2026 близько 10 год. 27 хв. в Сумській області, Роменському районі, село Вільшана, автомобільна дорога Н-07, км. 242 позивач, керуючи транспортним засобом ACURA MDX, державний номерний знак НОМЕР_2 в населеному пункті, позначеному дорожнім знаком 5.49 «Початок населеного пункту», рухався зі швидкістю 86 (вісімдесят шість) км./год., що на 36 (тридцять шість) км./год. перевищує дозволену, правопорушення зафіксоване на прилад LTI 20/20 TruCAM II (серійний номер ТС 008384), чим порушив п. 12.4 ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Факт порушення позивачем встановленого обмеження руху в населеному пункті зафіксовано приладом LTI 20/20 TruCAM II (серійний номер ТС 008384), який законно було застосовано для фіксації правопорушень у ручному режимі. Таким чином, зупинка автомобіля позивача працівниками поліції відбулася через порушення позивачем вимог ПДР.
ОСОБА_2 , керуючись ч. 3 ст. 18, ст. 32, ст. 35 Закону №580-VIII, підійшов до позивача, відрекомендувався, пояснив суть правопорушення, попросив пред`явити для перевірки посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб відповідно до п. 2.4 ПДР.
Однак, позивач не пред`явив для перевірки своє посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії, повідомивши працівникам поліції, що посвідчення на право керування транспортними засобами відповідної категорії «В» не отримував. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію - транспортний засіб ACURA MDX, державний номерний знак НОМЕР_2 відноситься до категорії легкових транспортних засобів. В свою чергу легкові автомобілі належать до транспортних засобів категорії «В». На момент зупинки транспортного засобу ACURA MDX, державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням позивача, останній не маючи посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії керував легковим автомобілем, чим порушив п. 2.1 а ПДР України, тобто керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
ОСОБА_2 пояснив позивачу, що він порушив вимоги п. 2.1 а ПДР, а саме: позивач керував легковим автомобілем не маючи права керування таким транспортним засобом, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 126 КУпАП. ОСОБА_2 роз`яснив позивачу вимоги ст. 63 Конституції України та ст.ст. 268, 289 КУпАП та повідомив, що справу буде розглянуто на місці скоєння правопорушення, про що свідчить особистий підпис позивача в п. 8 оскаржуваної постанови. Права позивачу були зрозумілі. Жодних заяв та клопотань позивач під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не заявляв. 19.03.2026, розглянувши в присутності позивача матеріали адміністративної справи, ОСОБА_2 виніс постанову серії ЕНА №6863763 у справі про адміністративне правопорушення про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. ОСОБА_2 оголосив позивачу постанову серії ЕНА №6863763 від 19.03.2026 та вручив її копію позивачу про що свідчить його особистий підпис в п. 9 оскаржуваної постанови.
Правопорушення та провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП зафіксовано на цифрову нагрудну відеокамеру Motorola Solutions моделі Video Badge VB-400 VB-440-64- НОМЕР_3 .
Відповідач зазначив, що надіслати до суду відеозапис провадження у справі про адміністративне правопорушення, де зафіксовано процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення за ст. 126 КУпАП відносно позивача не має можливості у зв`язку з тим, що сплинув строк зберігання відеозаписів. Відповідно до п. 3 розділу VIII Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 №1026 (далі - Інструкція №1026) строк зберігання відеозаписів з портативних відеореєстраторів становить 30 діб. Вищевказана інформація підтверджується копією довідки за підписом інспектора сектору зв`язку та телекомунікацій УПП в Сумській області ДПП старшого лейтенанта поліції Дар`ї Рамільцевої.
27.05.2026 від відповідача надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду в зв`язку з пропуском строку звернення до суду з позовом.
01.06.2026 від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких він зауважив, що підстави щодо поновлення строку звернення до суду викладені у позовній заяві, де зазначені посилання на обставини щодо проходження військової служби позивачем та відповідну практику Верховного Суду. Крім того, в справі наявні відповідні докази.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 10.06.2026 поновлено ОСОБА_1 строк встановлений для звернення з адміністративним позовом на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6863763 від 19.03.2026, як пропущений з поважних причин. Заяву про залишення позову без розгляду від 26.05.2026 представника відповідача - Департаменту патрульної поліції залишено без задоволення. Позовну заяву ОСОБА_1 - задоволено. Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6863763 від 19.03.2026, винесену старшим лейтенантом поліції - інспектором 2 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області Хріном Віталієм Юрійовичем про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП у виді штрафу у розмірі 3400 гривень скасовано. Закрито адміністративне провадження по справі про адміністративне правопорушення за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: 03048, місто Київ, Вулиця Федора Ернста, будинок 3) на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 665 грн. 60 коп.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем 1 подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач 1 посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відповідачем/апелянтом не доведено правомірність винесення оскаржуваної постанови, що призвело до неправильного вирішення справи.
Так, матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб ACURA MDX, державний номерний знак НОМЕР_2 був законно зупинений працівниками поліції після фіксації порушення швидкісного режиму технічним засобом на прилад LTI 20/20 TruCAM II (серійний номер ТС 008384). Після зупинки транспортного засобу ОСОБА_2 було встановлено особу водія та під час перевірки документів виявлено, що останній не отримував посвідчення водія відповідної категорії, тобто не мав права керування транспортним засобом, у зв`язку з чим відносно позивача було винесено постанову за ч. 2 ст. 126 КУпАП. Крім того, на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови відповідачем/апелянтом разом із відзивом на позовну заяву було надано відповідь Територіального сервісного центру РСЦ ГСЦ МВС України №5946 від 26.05.2026, відповідно до якої позивач посвідчення водія на право керування транспортними засобами не отримував. Вказаний доказ безпосередньо підтверджує встановлені ОСОБА_2 обставини щодо відсутності у позивача права керування транспортними засобами та свідчить про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП. Однак суд першої інстанції не надав належної оцінки зазначеному доказу та не навів мотивів його відхилення, дійшовши при цьому висновку про недоведеність правомірності постанови.
Також суд першої інстанції ототожнив відсутність на момент розгляду справи відеозаписів з нагрудних камер поліцейських із відсутністю доказів вчинення адміністративного правопорушення. При цьому не враховано, що зазначені відеозаписи були видалені у зв`язку із закінченням встановлених строків їх зберігання. Відповідно до п. 3 розділу VIII Інструкції №1026 від 18.12.2018 строк зберігання відеозаписів з портативних відеореєстраторів становить 30 діб. Відсутність відеозаписів провадження у справі про адміністративне правопорушення не спростовує встановлених ОСОБА_2 обставин правопорушення та не свідчить про протиправність винесеної постанови.
Крім того, судом залишено поза увагою, що позивач отримав примірник постанови та засвідчив своїм підписом факт роз`яснення йому прав, передбачених ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. Будь-яких зауважень щодо порушення процедури розгляду справи, не роз`яснення прав або незгоди із встановленими обставинами правопорушення під час розгляду справи позивачем не заявлялося.
Також судом не враховано, що матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження доводів позивача про те, що транспортним засобом керувала інша особа. Твердження про відсутність доказів керування транспортним засобом ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені жодними належними і допустимими доказами. За таких обставин висновок суду про недоведеність відповідачем правомірності винесеної постанови не відповідає фактичним обставинам справи та наявним доказам, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Стосовно задоволення позивачу відшкодування понесених витрат по сплаті судового збору в розмірі 665 грн. 60 коп. судом першої інстанції, апелянт зазначив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що позовна заява про скасування постанови серії ЕНА №6863763 від 19.03.2026 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі сформована в системі «Електронний суд» 06.05.2026. Отже, при зверненні до Ковпаківського районного суду м. Суми з позовною заявою позивачу з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 532 грн. 48 коп., а не 665 грн. 60 коп., як зазначено в позовній заяві. За таких обставин, суд першої інстанції мав за результатами розгляду цієї справи стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь позивача судовий збір у розмірі 532 грн. 48 коп.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Зауважив, що при розгляді справи не було належним чином враховано обставини, передбачені ст.ст. 33, 34, КУпАП, у зв`язку з чим незрозуміло чому інспектор прийшов до висновку про накладання адміністративного стягнення. Відповідачем не надано жодного належного, допустимого та достовірного доказу, який би підтверджував факт керування позивачем автомобілем за обставин, викладених в оскаржуваній постанові. Як докази на підтвердження законності постанови відповідачем надані документи, з приводу яких позивач зазначив: з файлу із назвою [номер приховано]_03200_0319_104638_F0195.jpg (фотозображення), де зображено автомобіль з написами над автомобілем іноземною мовою (мовою держави агресора), не убачається де його здійснено, в який час, у якому місці, хто перебуває за кермом; копія експертного висновку, копія про повірку, копія листа Украметртестсстандарт тощо не мають жодного відношення до зображень та відео, де міститься мова держави агресора, оскільки якщо б поліцейським використовувались певні прилади, які сертифіковані в Україні, то вказані прилади б не створювали відео/зображення із мовою держави агресора; файл відеозапис [номер приховано]_03200_0319_104638.avi містить виключно фіксацію руху автомобіля, жодна швидкість на відеозаписі на фоні автомобіля не зафіксована, як і час, місце та дата здійснення відеозапису та руху автомобіля. Хто керує автомобілем відео інформації не містить, як і роз`яснення прав водію, процесу розгляду справи. Лише на мить з`являються записи ворожою незрозумілою мовою; в позовній заяві чітко зазначено, що викладені у постанові фактичні обставини не відповідають дійсності. Більш того, постанова винесена саме за ч. 2 ст. 126 КУпАП, з огляду на що відповідач має підтвердити відповідним відеозаписом обставини, викладені у постанові (всі елементи складу правопорушення), а тільки нібито фіксацію перевищення швидкості приладом. В той же час, відповідачем не надано жодного доказу, який би підтверджував факт керування позивачем автомобілем у вказані в постанові час та місці, як і процесу розгляду справи, роз`яснення прав особі тощо. Більш того, оскаржувана постанова не містить інформації, серійного номеру та назви технічного засобу, на який конкретно здійснювалась фіксація. Зазначено лише про відео з Motorola solutions VB-400 470817, і якого з відзивом не надано.
Також позивач вказав, що в апеляційній скарзі відсутнє прохання щодо того, яке рішення має прийняти суд апеляційної інстанції, зазначено лише про прохання скасувати рішення суду.
В судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просив розглянути справу без участі позивача та його представника.
Відповідно до частини 3 статті 268, частини 2 статті 313 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін.
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 19.03.2026 інспектором взводу №2 роти №4 батальйону №1 УПП в Сумській області старшим лейтенантом поліції Хрін В.Ю. була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серія ЕНА № 6863763 відносно позивача, в якій зазначено, що 19.03.2026 о 10:27:04 в с. Вільшана, дорога Н07 242 км водій, керуючи транспортним засобом ACURA MDX реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , в населеному пункті, позначеному дорожнім знаком 5.49 «Початок населеного пункту» рухався зі швидкістю 86 км/год., чим перевищив дозволену швидкість руху на 36 км/год. Швидкість вимірювалась приладом TruCAM LTI 20/20 ТС008384, при цьому не мав права керування таким транспортним засобом, чим порушив п. 2.1 «а» ПДР - керування ТЗ особою, яка не має права керування таким ТЗ та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП. На ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3400,00 грн.
У графі 7 "До постанови додаються" зазначено: "Відео з Motorola Solutions VB-400 470817.
Непогоджуючись з постановою серії ЕНА № 6863763 від 19.03.2026 позивач звернувся з цим позовом до суду.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що об`єктивною стороною вказаного правопорушення є керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом. До відзиву на позовну заяву відповідачем не додано відеозаписи з відеореєстраторів поліцейських, на яких зафіксована подія та процедура складання протоколу про адміністративне правопорушення. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем у відповідності до ст. 77 КАС України не доведено обставин правомірності рішення службової особи, хоча в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Вирішуючи клопотання позивача про поновлення строку для оскарження постанови суд врахував, що позивач є військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 , виконує бойові завдання та задіяний у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії. Вчасно звернутись до суду не мав можливості оскільки перебував в районах несення військової служби. Суд вважав, що проходження військової служби є поважною причиною для поновлення строку звернення до суду. Відтак, суд дійшов висновку, що клопотання про поновлення строку звернення до суду підлягає задоволенню, а заява про залишення позову без розгляду від 26.05.2026 представника відповідача - Департаменту патрульної поліції без задоволення.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів встановила таке.
За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 23 Закону №580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону №580-VIII, визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України "Про дорожній рух" №3353-XII від 30.06.1993 (далі - Закон №3353-XII), учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
За пунктом 1.3. ПДР, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).
Згідно з пунктом 1.9. ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до підпункту "а" пункту 2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Пунктом 2.4 ПДР визначено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також а) пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Згідно з частиною 2 статті 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з приписами статті 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина четверта статті 116-2, стаття 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша і друга статті 121-3, частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, стаття 127-3, частини перша і друга статті 127-4, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша і п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, стаття 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, частина перша статті 173-8, стаття 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), частини перша і третя статті 175-3 (у частині порушень, пов`язаних із незабезпеченням безперешкодного доступу громадян до об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту, у випадках та порядку,
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Частиною 2 статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
У вказаних вище випадках, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі (стаття 283 КУпАП) на місці вчинення правопорушення.
За приписами пункту 5 Розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України №1395 від 07.11.2015 (далі - Інструкція №1395), постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.
Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Тобто, стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до частини 3 статті 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Отже, частиною 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами КАС України не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 24.01.2019 у справі №428/2769/17, від 13.02.2020 у справі №524/9716/16-а, від 19.02.2020 у справі №607/3394/17.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.03.2026 інспектором взводу №2 роти №4 батальйону №1 УПП в Сумській області старшим лейтенантом поліції Хрін В.Ю. була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серія ЕНА № 6863763 відносно позивача, в якій зазначено, що 19.03.2026 о 10:27:04 в с. Вільшана, дорога Н07 242 км водій, керуючи транспортним засобом ACURA MDX реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , в населеному пункті, позначеному дорожнім знаком 5.49 «Початок населеного пункту» рухався зі швидкістю 86 км/год., чим перевищив дозволену швидкість руху на 36 км/год. Швидкість вимірювалась приладом TruCAM LTI 20/20 ТС008384, при цьому не мав права керування таким транспортним засобом, чим порушив п. 2.1 «а» ПДР - керування ТЗ особою, яка не має права керування таким ТЗ та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП. На ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3400,00 грн.
У графі 7 "До постанови додаються" зазначено: "Відео з Motorola Solutions VB-400 470817.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Зміст пункту 1 статті 247 КУпАП свідчить про те, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до статті 251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.
Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 40 Закону №580-VIII поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.
Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.
Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні.
Інформація про змонтовані/розміщені технічні прилади, технічні засоби повинна бути розміщена на видному місці.
Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За визначенням статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підтвердження факту вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 відповідачем надано до суду відеозапис - файл «[номер приховано]_03200_0319_104638.avi» та фотозображення - файл «[номер приховано]_03200_0319_104638_F0195.jpg», отримані за допомогою технічного засобу TruCam.
Зазначеним відеозаписом зафіксовано рух автомобіля ACURA д.н.з. НОМЕР_2 , а на фотозображенні відображено цей транспортний засіб із зазначенням показників вимірювання, зокрема швидкості, ліміту швидкості, дистанції та серійного номеру технічного засобу. Водночас із наданих матеріалів неможливо встановити особу, яка керувала транспортним засобом у момент фіксації правопорушення, а відтак і підтвердити, що саме позивач здійснював керування.
Апелянт посилається на те, що провадження у справі про адміністративне правопорушення було зафіксовано також за допомогою цифрової нагрудної відеокамери Motorola Solutions моделі Video Badge VB-400 VB-440-64-KF-N №470817, посилання на яку міститься в оскаржуваній постанові. Водночас відповідач зазначає, що надати відповідний відеозапис до суду не має можливості у зв`язку із закінченням строку його зберігання.
Колегія суддів не приймає такі доводи апелянта як спростування висновків суду першої інстанції, оскільки посилання на наявність відеозапису з нагрудної камери без його фактичного надання суду не підтверджує змісту зафіксованої на ньому інформації та, відповідно, не доводить факту керування транспортним засобом саме позивачем. Саме по собі зазначення в постанові номера технічного засобу та посилання на відповідний відеозапис не може замінити належного доказу, який дає можливість суду безпосередньо встановити обставини, що мають значення для вирішення справи.
Колегія суддів зазначає, що посилання відповідача на сплив установленого строку зберігання відеозапису не звільняє його від обов`язку доказування правомірності оскаржуваної постанови. Відповідно до частини другої статті 77 КАС України саме на відповідача покладається обов`язок довести правомірність свого рішення у разі заперечення проти адміністративного позову. Тому неможливість надати суду відеозапис у зв`язку із закінченням строку його зберігання не може тлумачитися на користь доведеності обставин, на які посилається суб`єкт владних повноважень.
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 126 КУпАП, полягає саме у керуванні транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом. Відтак, встановлення факту руху транспортного засобу із перевищенням дозволеної швидкості, без встановлення особи водія, саме по собі не підтверджує вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною другою статті 126 КУпАП.
Отже, надані відповідачем відеозапис та фотозображення з TruCam підтверджують лише факт руху транспортного засобу та зафіксовані технічним засобом показники його швидкості, однак не дають можливості встановити особу водія. Водночас відеозапис із нагрудної камери, на який посилається апелянт, суду не надано, а тому його зміст не може бути покладений в основу висновку про доведеність факту керування транспортним засобом саме позивачем.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявності в діях позивача обов`язкової ознаки об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого частиною другою статті 126 КУпАП, - факту керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом. Відтак доводи апелянта не спростовують правильності висновків суду першої інстанції про недоведеність правомірності оскаржуваної постанови.
Суд звертає увагу на те, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача.
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі №295/3099/17.
Колегія суддів зауважує, що сам факт складання постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
При цьому колегія суддів враховує, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а.
Із врахуванням вищевикладеного, оцінюючи в сукупності наявні в справі докази, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржувана постанова необґрунтована, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, оскільки відповідачем не подано належних доказів, які б підтвердили вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 126 КУпАП.
Колегія суддів не надає оцінки іншим доводам апеляційної скарги та запереченням сторін, оскільки вони не впливають на правильність вирішення справи та не можуть спростувати встановлених судом обставин щодо недоведеності факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 126 КУпАП. Встановлення судом відсутності належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт керування транспортним засобом саме позивачем, є достатньою підставою для висновку про протиправність оскаржуваної постанови та її скасування.
Згідно з частиною 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для скасування постанови серії ЕНА №6863763 від 19.03.2026 та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Апеляційна скарга не містить доводів щодо висновків суду першої інстанції в частині поновлення позивачу строку звернення до суду та відмови у задоволенні заяви Департаменту патрульної поліції про залишення позовної заяви без розгляду. З огляду на відсутність відповідних доводів апеляційної скарги зазначені висновки суду першої інстанції не є предметом апеляційного перегляду, а відтак колегія суддів не надає їм оцінки.
Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2026 року становить 3328,00 грн.
При визначенні розміру ставки судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви про оскарження постанови про адміністративне правопорушення застосуванню підлягають положення ч. 5 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (за висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 18.03.2020 у справі № 543/775/17), відповідно до яких ставка судового збору складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з положеннями частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Оскільки позовну заяву подано через підсистему «Електронний суд», при зверненні до суду з позовною заявою позивачу, з урахуванням коефіцієнта 0,8, необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 532,48 грн (3328,00 грн х 0,2 х 0,8). Саме зазначений розмір судового збору підлягав стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.
В той же час суд першої інстанції в резолютивній частині рішення стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь позивача судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп., що на 133 грн 12 коп перевищує судовий збір, який позивач мав сплатити за подання даного позову.
Враховуючи, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , проте невірно визначив розмір судового збору, який підлягав сплаті позивачем за подання позову, та, який, відповідно, слід стягнути з відповідача на користь позивача, колегія суддів вважає, що рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 10.06.2026 слід змінити в частині стягнення на користь ОСОБА_1 судових витрат зі сплати судового збору при зверненні до суду. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
При цьому, колегія суддів зазначає, що позивач не позбавлений можливості звернутися до суду першої інстанції із відповідною заявою щодо повернення іншої частини судового збору (133,12 грн), як такої, що сплачена у розмірі більшому, ніж встановлено законом, у відповідності до статті 7 Закону України "Про судовий збір".
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Положеннями ст. 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини 1, частини 4 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити частково.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 10.06.2026 у справі № 592/7637/26 змінити в частині розподілу судових витрат зі сплати судового збору шляхом викладення п`ятого абзацу резолютивної частини рішення в наступній редакції:
"Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: 03048, місто Київ, Вулиця Федора Ернста, будинок 3) на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 532 грн 48 коп.".
В іншій частині рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 10.06.2026 у справі № 592/7637/26 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя М.О. Семененко
Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло
Повний текст постанови складено 12.08.2026 року