ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/7850/26 Справа № 175/2313/21 Суддя у 1-й інстанції - Васюченко О.Г. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:
судді-доповідача Никифоряка Л.П.,
суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В.,
за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О.,
Учасники справи:
скаржник/боржник ОСОБА_1 ,
стягувач ОСОБА_2 ,
заінтересовані особи Слобожанський відділ державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в особі головного державного виконавця Статьєвої Ауріки Василівни, Служба у справах дітей Новокодацького району Дніпровської міської ради, Служба у справах дітей виконавчого комітету Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області,
розглянув відкрито в залі судових засідань апеляційного суду в м. Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2026року, головуючий у суді першої інстанції Васюченко О.Г.
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст вимог скарги
01 травня 2026року ОСОБА_1 звернулась в суд зі скаргою на рішення та дії державного виконавця, в якій вимагала:
визнати неправомірними дії головного державного виконавця Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Статьєвої Ауріки Василівни по складанню актів державного виконавця від 28 квітня 2026року про невиконання боржником судового рішення та винесення постанови про накладення штрафу на боржника ОСОБА_1 від 29 квітня 2026року в рамках виконавчого провадження №80440548, відкритого на підставі виконавчого листа, виданого 27 лютого 2026року Дніпровським районним судом Дніпропетровської області по справі №175/2313/21 про встановлення систематичних побачень з малолітніми дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ;
зобов`язати головного державного виконавця Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Статьєву А.В. поновити порушені права боржника та скасувати постанову про накладення штрафу на боржника ОСОБА_1 від 29 квітня 2026року на користь держави у розмірі 3 400,00грн за невиконання рішення суду боржником згідно акта державного виконавця від 28 квітня 2026року.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2026року відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 ,, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Слобожанський відділ державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в особі головного державного виконавця Статьєвої А.В., Служба у справах дітей Новокодацького району Дніпровської міської ради, Служба у справах дітей виконавчого комітету Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії, та рекомендовано заявнику звернутися до належного адміністративного суду з відповідною позовною заявою у порядку адміністративного судочинства.
Суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження у справі, виходив з того, що скарга не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
25 травня 2026року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_5 подала безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи "Електронний суд" апеляційну скаргу на ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2026року.
В апеляційній скарзі заявниця виклала вимогу про скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, оскільки на момент звернення до місцевого суду з відповідною скаргою чинний порядок оскарження сторонами виконавчого провадження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця передбачав необхідність звернення саме до суду, який видав виконавчий документ, тобто в даному випадку до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області, який видав виконавчий лист, на підставі якого було відкрито виконавче провадження, в межах якого державним виконавцем винесена оскаржувана постанова.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Інші учасники справи своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористались та відзиву на апеляційну скаргу не подавали.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
29 травня 2026року ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду витребувано з Дніпровського районного суду Дніпропетровської області цивільну справу №175/2313/21 (провадження 4-с/175/14/26); та 04 червня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 08 червня 2026року відкрито апеляційне провадження у справі.
18 червня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до судового розгляду на 1650год 11 серпня 2026року.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, довідкою про доставку електронного листа та отримання документів в Електронному суді.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка ухвали, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині, що заявник звернувся до суду в порядку та керуючись нормами ЦПК України саме зі скаргою, а не з позовною заявою до відповідного адміністративного суду, як це передбачено нормами КАС України, водночас спірні правовідносини виникли з приводу оскарження правомірності дій та рішень державного виконавця при винесенні постанови про накладення штрафу від 29 квітня 2026року, що полягало у неправильному застосуванні виконавцем норм Закону, тобто предметом оскарження є саме рішення державного виконавця про стягнення штрафу; у зв`язку з цим суд виснував, що заявник помилково звернувся до суду зі скаргою в порядку цивільного судочинства, в той час як рішення, дії чи бездіяльність виконавця щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), зокрема, постанов державного виконавця про накладення штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані, можуть бути оскаржені до відповідного адміністративного суду.
Як правову підставу для відмови у відкритті провадження суд визначив пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України, за яким суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, так як висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають обставинам справи, порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права.
Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016року (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах як завершальна стадія судового провадження є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Рішення підлягають примусовому виконанню, серед іншого, на підставі виконавчих листів (частина перша статті 3 Закону № 1404-VIII).
Матеріалами справи підтверджується, що на виконанні у головного державного виконавця Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Статьєвої А.В. перебуває виконавче провадження № 80440548 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 27 лютого 2026року Дніпровським районним судом Дніпропетровської області по справі №175/2313/21, про встановлення систематичних побачень з малолітніми дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно зі статтею 4471 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги /стаття 451 ЦПК України/.
За змістом частини першої статті 448 ЦПК України скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 , посилався на норми статті 287 КАС України, а також на норми статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що діяла до 23 квітня 2026року та передбачала, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом; рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Проте, суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 з тих мотивів, що скарга не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, не врахував, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку виконання судових рішень, рішень інших органів та цифровізації окремих етапів виконавчого провадження» № 4833-IX від 07 квітня 2026року було внесено зміни до Закону України «Про виконавче провадження» та, серед іншого, частину першу статті 74 вказаного Закону викладено в такій редакції: «1. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку».
Зміни до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» набрали чинності 24 квітня 2026року та діють на теперішній час.
Тобто, на момент звернення 01 травня 2026року ОСОБА_1 до суду першої інстанції зі скаргою на рішення та дії державного виконавця Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Статьєвої А.В. щодо складання актів від 28 квітня 2026року та винесення постанови про накладення штрафу від 29 квітня 2026року частина перша статті 74 Закону № 1404-VIII (в редакції Закону № 4833-IX від 07 квітня 2026року) імперативно визначала, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанов виконавця про накладення штрафу, можуть бути оскаржені саме до суду, який видав виконавчий документ.
Та суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не навів жодних мотивів та детального пояснення своїх міркувань для застосування 11 травня 2026року при вирішенні питання про відкриття провадження за скаргою ОСОБА_1 , яка була подана через систему "Електронний суд" 01 травня 2026року, положень частини першої статті 74 Закону № 1404-VIII в редакції, яка діяла до 24 квітня 2026року. Причин такого процесуального підходу місцевий суд в своїй ухвалі не пояснив.
Крім того, суд першої інстанції, не навів мотивів в обґрунтування своїх посилань на норми статті 287 КАС України, яка передбачає право на звернення до адміністративного суду з позовною заявою, у випадку якщо особа вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено її права, свободи чи інтереси. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 01 травня 2026року звернулась до суду не з позовною заявою, а зі скаргою на дії та рішення державного виконавця.
Також, колегія суддів вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на постанови Великої Палати Верховного Суду, які містять правові висновки щодо положень частин першої та другої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» та розмежування юрисдикції судів, оскільки такі висновки Верховного Суду стосуються норм статті 74 Закону № 1404-VIII в редакції, яка діяла до 24 квітня 2026року.
Оскільки акти державного виконавця від 28 квітня 2026року та постанова про накладення штрафу від 29 квітня 2026року, дії по складанню яких оскаржує у своїй скарзі ОСОБА_1 , були складені в рамках виконавчого провадження № 80440548, відкритого з метою примусового виконання виконавчого листа по справі №175/2313/21, то з урахуванням положень частини першої статті 74 Закону № 1404-VIII, скарга ОСОБА_1 підлягає розгляду судом, який видав цей виконавчий документ, тобто Дніпровським районним судом Дніпропетровської області.
Відтак передчасним та помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та наявні підстави для відмови у відкритті провадження.
Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм процесуального права виходить суд апеляційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, суд не виконав в повній мірі вимоги закону про обґрунтованість та законність ухвали суду та саме порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 374 ЦПК України задовольнити апеляційну скаргу та скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2026року про відмову у відкритті провадження у справі постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 .
Ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2026року - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 13 серпня 2026року.
Судді: