ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2026 р. Справа № 520/12736/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П`янової Я.В.,
Суддів: Бегунца А.О. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2025, головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г., м. Харків, повний текст складено 17.10.25 у справі № 520/12736/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Харківській області
треті особи Начальник Головного управління Національної поліції в Харківській області Токар Петро Танасійович
про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі за текстом також - відповідач), третя особа: Начальник Головного управління Національної поліції в Харківській області Токар Петро Танасійович, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківської області від 02.05.2025 № 560 про застосування до інспектора взводу № 1 роти № 4 БПОП (стрілецького) ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні Присяги поліцейського, передбаченої частини першої статті 64 Закону України «Про Національну поліцію»; частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1,4 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1,2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію»;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківської області від 09.05.2025 року №256 о/с про звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 за п. 6 ч. І ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України);
- поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу № 1 роти № 4 БПОП (стрілецького) ГУНП в Харківській області;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 10.05.2025 по 19.05.2025 в сумі 32975,80 грн (тридцять дві тисячі дев`ятсот сімдесят п`ять грн 80 коп) з відрахуванням обов`язкових податків та зборів.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, із посиланням на обставини справи та практику Верховного Суду у зазначеній категорії справ, зауважує, що судом не належним чином досліджено обставини, що передували прийняттю наказу № 560 від 02.05.2025 про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Апелянт неодноразово повідомляв керівництво про наявні проблеми зі здоров`ям, зокрема - про сильні болі у лівому підребер`ї, що не зникали протягом тривалого часу. За місяць до оголошення бойового наказу він звернувся до медичної роти, перебував на лікарняному, а після цього неодноразово просив направити його на медичне обстеження, однак отримував відмову. Апелянт обґрунтовано вважає це проявом службової недбалості та недостатньої кваліфікації медичного персоналу. Суд не врахував, що апелянт не відмовився від виконання наказу, а повідомив про тимчасову нездатність його виконати за станом здоров`я, що прямо передбачено частиною другою статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Також суд не надав належної оцінки порушенням процедури службового розслідування. Згідно з частиною другою статті 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування має бути спрямоване на повне та об`єктивне з`ясування обставин, встановлення причин, умов, ступеня вини, тяжкості проступку, а також підготовку пропозицій щодо усунення причин. У справі апелянта службове розслідування проведено формально, без належного врахування пояснень апелянта, без залучення незалежних медичних експертів, без аналізу обставин, що знімають відповідальність. У висновку комісії не зазначено жодного факту, який би свідчив про умисну відмову від виконання наказу. Висновок комісії не містить належного обґрунтування, а лише констатує факт «неприбуття на позицію», що не є достатнім для кваліфікації дисциплінарного проступку. Окрім того, суд не врахував, що апелянт перебував у зоні бойових дій, де виконання наказів має бути узгоджене з реальними фізичними та психологічними можливостями особового складу. Відповідно до статті 19 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейські несуть відповідальність з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України». Суд не дослідив, чи дійсно дії апелянта вчинені в умовах крайньої необхідності, чи мав він можливість отримати медичну допомогу, чи створені умови для реалізації права на захист. Натомість, суд обмежився формальним посиланням на відеозапис, у якому зафіксовано, що апелянт повідомив про нездатність виконати наказ за станом здоров`я. Цей факт, навпаки, підтверджує добросовісність апелянта, його готовність служити, але з урахуванням об`єктивних обмежень. Також суд не врахував, що дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер і не може застосовуватись до особи, вина якої не встановлена у визначеному порядку, або яка діяла в умовах крайньої необхідності. Застосування найсуворішого виду стягнення - звільнення зі служби - без належного обґрунтування, без урахування обставин, що пом`якшують відповідальність, без аналізу альтернативних заходів, є порушенням принципу пропорційності, закріпленого у статті 3 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини. Окрім того, суд не забезпечив належного балансу між інтересами держави та правами особи. Апелянт має понад 22 роки служби, протягом яких неодноразово виконував бойові завдання, проходив навчання, дотримувався службової дисципліни. До моменту прийняття оскаржуваних наказів не мав стягнень, які б свідчили про системне порушення дисципліни чи неналежне виконання обов`язків. Не відмовлявся від служби, а лише просив відтермінування виконання наказу до проходження лікування. Ігнорування цих обставин свідчить про формальний підхід суду, який не відповідає стандартам належного здійснення правосуддя.
Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням усіх доказів та встановленням усіх обставин у справі. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
У письмових поясненнях до відзиву на апеляційну скаргу позивач зазначає, що загальна оцінка відзиву свідчить про його формальний характер, відсутність нових доказів, які б спростовували доводи апеляційної скарги, та ігнорування ключових обставин справи, зокрема, повідомлення апелянта про тимчасову нездатність виконати наказ за станом здоров`я, що прямо передбачено частиною другою статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 15.04.2025 до ГУНП в Харківській області надійшла доповідна записка т.в.о. командира БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області - майора поліції Есаулка В. І. від 08.04.2025 вих. № 733/119-38/14-2025, адресована начальнику ГУНП в Харківській області полковнику поліції Петру Токарю, в якій містилась інформація про відмову від виконання наказу зведених підрозділів Департаменту превентивної діяльності Національної поліції України від 07.04.2025 № 214 дск/ВСЛ «Про виконання бойового (спеціального) завдання» окремими поліцейськими БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області.
Зокрема, у вказаній доповідній записці зазначено, що 07.04.2025 о 20:51 у визначеному місці в м. Краматорськ Донецької області до відома окремих поліцейських БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області, відряджених до зони ведення бойових дій у складі зведених підрозділів ДПОП «ОШБ «Лють» для виконання бойових (спеціальних) завдань, під час доведення наказу зведених підрозділів Департаменту превентивної діяльності Національної поліції України від 07.04.2025 № 214 дск/ВС «Про виконання бойового (спеціального) завдання», вимоги якого відмовились виконувати: заступник командира взводу № 1, роти № 4 капітан поліції ОСОБА_2 , інспектор взводу № 1 роти № 4 капітан поліції ОСОБА_1 , інспектор взводу № 1 роти № 4 старший лейтенант поліції ОСОБА_3 , поліцейський взводу № 1 роти № 4 старший сержант поліції ОСОБА_4 , поліцейський-водій взводу № 1 роти № 4 старший сержант поліції ОСОБА_5 , поліцейський взводу № 2 роти № 4 старший сержант поліції ОСОБА_6 .
Під час зачитування наказів проводилася відеофіксація, були присутні лікар та психолог, які протипоказань щодо їх готовності до несення служби не виявили.
Після ознайомлення з указаним наказом інспектор взводу № 1 роти № 4 БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області - капітан поліції ОСОБА_1 у непрямій формі відмовився від його виконання. Зазначений поліцейський повідомив, що наказ виконувати не відмовляється, але за станом здоров`я на даний час виконувати не може.
Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області від 15.04.2025 за № 1094 призначено провести службове розслідування за обставинами, викладеними у доповідній записці від 08.04.2025 вих. № 733/119-38/14-2025.
28.04.2025 було затверджено висновок службового розслідування, згідно з яким комісія ухвалила за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог частини першої статті 65 Конституції України, пунктів 1 та 2 частини першої статті 18, частини першої статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1 та 4 частини, третьої статті 1, частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту, підпунктів 1 пункту 1 розділу VII Положення про підрозділи поліції особливо призначення, затвердженого Наказом МВС України від 04.12.2017 № 987, до інспектора взводу № 1 роти № 4 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Харківській області - капітана поліції ОСОБА_1 застосувати дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області від 02.05.2025 за № 560 за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог частини першої статті 65 Конституції України, пунктів 1 та 2 частини першої статті 18, частини першої статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1 та 4 частини, третьої статті 1, частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту, підпунктів 1 пункту 1 розділу VII Положення про підрозділи поліції особливо призначення, затвердженого Наказом МВС України від 04.12.2017 № 987, до інспектора взводу № 1 роти № 4 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Харківській області - капітана поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області від 09.05.2025 за №256 о/с звільнено зі служби в поліції ОСОБА_1 за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).
Позивач, уважаючи висновки службового розслідування протиправними та необґрунтованими, а накази про звільнення з посади та служби в органах поліції незаконними, звернувся з позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваних наказів відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлений законом, добросовісно та розсудливо, з урахуванням усіх обставин справи, а тому відсутні підстави для визнання їх протиправними та скасування. Водночас суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки позовні вимоги про поновлення позивача на посаді та виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про скасування оскаржуваних наказів, підстави для їх задоволення також відсутні.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та доводам учасників справи, колегія суддів зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому продовжувався та діє на цей час.
Відповідно до статті 1 Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Отже, воєнний стан, як особливий правовий режим, вимагає вчинення уповноваженими суб`єктами стратегічних та оперативних заходів, спрямованих на захист держави, здійснення яких водночас пов`язане з небезпекою для життя і здоров`я.
Частиною 1 статті 1 Закону України "Про оборону України" від 06.12.1991 № 1932-XII визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Бойові дії - форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння). Воєнні дії - організоване застосування сил оборони та сил безпеки для виконання завдань з оборони України.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про оборону України" від 06.12.1991 № 1932-XII оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх складових сектору безпеки і оборони України, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту, а також готовності населення і території держави до оборони.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України "Про Національну поліцію" № 580-VІІІ від 02.07.2015, Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15.03.2018 за № 2337-VIII.
Частиною 1 статті 1 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 за № 580-VІІІ (далі також - Закон № 580-VIII) встановлено, що Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Відповідно до статті 2 Закону № 580-VIII завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Статтею 6 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону № 580-VІІІ поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
За приписами частини третьої статті 11 Закону № 580-VIII рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції.
Згідно з частиною 1 статті 17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
За приписами ч. 1 ст. 18 Закону № 580-VІІІ поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 19 Закону № 580-VIII, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Отже, службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.
Статтею 23 Закону № 580-VIII визначено основні повноваження поліції, серед яких, є зокрема, участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості.
Частиною 2 статті 24 Закону № 580-VIII передбачено, крім інших додаткових повноважень, що у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь в обороні України, у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
Водночас положеннями частини 2 статті 12 Закону України "Про Національну безпеку України" від 21.06.2018 №2469-VIII визначено, що до складу сектору безпеки і оборони, крім інших органів державної влади, входить Національна поліція України.
Відповідно до частин 1, 3-5 статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.
Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України.
Відповідно до частини 1 статті 64 Закону 580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові та усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягає вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки.
Поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону № 580-VIII).
Відповідно до статті 91 Закону 580-VIII особливий характер служби в поліції містить такі спеціальні умови для певних категорій поліцейських: службу у святкові та вихідні дні; службу позмінно; службу з нерівномірним графіком; службу в нічний час.
Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначається Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України " від 15.03.2018 за № 2337-VIIІ (далі - Дисциплінарний статут).
Положеннями ст.1 Дисциплінарного статуту встановлено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння (ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту).
В силу вимог частин першої та третьої статті 4 Дисциплінарного статуту наказ є формою реалізації службових повноважень керівника, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа. Наказ має бути чітко сформульований і не може допускати подвійного тлумачення. Наказ може віддаватися усно чи видаватися письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку.
Відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов`язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика.
За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов`язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу. У разі якщо поліцейський, який виконує наказ безпосереднього керівника, отримав від прямого керівника новий наказ, що стає перешкодою для виконання попереднього, він зобов`язаний негайно доповісти про це керівникові, який віддав (видав) такий наказ, і після отримання його згоди припинити виконання попереднього наказу. Керівник, який віддав (видав) новий наказ, повідомляє про це керівнику, який віддав (видав) попередній наказ. Поліцейському забороняється виконувати злочинний або явно незаконний наказ. У разі одержання наказу, що суперечить закону, підлеглий не повинен виконувати його, про що зобов`язаний невідкладно в письмовій формі доповісти керівнику, який віддав (видав) наказ, та своєму безпосередньому керівникові, а в разі наполягання на його виконанні - письмово повідомити про це прямому керівнику.
Виконання поліцейським злочинного або явно незаконного наказу, а також невиконання правомірного наказу тягнуть за собою відповідальність, передбачену цим Статутом та законом. Наказ вищих органів, керівників, посадових та службових осіб не може бути підставою для порушення поліцейським Конституції та законів України.
Отже, службова дисципліна полягає у виконанні, зокрема наказу керівника, відданого в межах наданих повноважень та відповідно до закону. Невиконання наказу є порушенням службової дисципліни.
Статтею 12 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Статтею 11 Дисциплінарного статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Відповідно до ст. 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
З метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування (частина 2 ст. 14 Дисциплінарного статуту).
Згідно з частинами 3, 4, 6 ст. 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
За приписами частини восьмої статті 14 Дисциплінарного статуту у разі надходження скарги на рішення, дії чи бездіяльність поліцейського, щодо яких вже проводиться службове розслідування, така скарга долучається до матеріалів службового розслідування.
За приписами частини першої статті 18 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.
Частиною другою цієї статті передбачено, що поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право:
1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються;
2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи;
3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", Законом України "Про державну таємницю" та іншими законами;
4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування;
5) користуватися правничою допомогою.
Згідно зі статтею 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.
Висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку.
Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Обставинами, що пом`якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.
У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
За кожен дисциплінарний проступок не може застосовуватися більше одного дисциплінарного стягнення.
У разі вчинення дисциплінарного проступку кількома поліцейськими дисциплінарне стягнення застосовується до кожного окремо.
Аналогічні правові норми викладені у Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України", затвердженому Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893 (далі за текстом - Порядок № 893), відповідно до п.1 розділу ІІ якого службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Відповідно до п. 1-3 розділу V Порядку № 893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування розпочинається із дня видання наказу про його призначення та завершується в день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка виконує його обов`язки, висновку службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Пунктами 7, 8 Розділу V Порядку № 893 передбачено, що розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження. У разі розгляду справи у формі письмового провадження рішення дисциплінарною комісією приймається без повідомлення та (або) виклику інших учасників службового розслідування на підставі наявних у справі матеріалів. За рішенням уповноваженого керівника розгляд справи може здійснюватися дисциплінарною комісією на відкритому засіданні, яке полягає в гласному та відкритому дослідженні обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування, за участю поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших заінтересованих осіб.
Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія (пункт 2 розділу VI Порядку проведення службових розслідувань).
У разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
З аналізу наведених норм Дисциплінарного статуту та Порядку проведення службових розслідувань слідує, що підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку, а розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться або у формі письмового провадження, або у відкритому засіданні, при цьому рішення про проведення розгляду справи у відкритому засіданні приймається керівником, який призначив службове розслідування, про що повинно бути вказано у наказі про призначення службового розслідування.
Як слідує з матеріалів справи, позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення за те, що він відмовився від виконання вимог наказу ЗП ДПД НПУ від 07.04.2025 № 214 дск/ВСЛ «Про виконання бойового (спеціального) завдання» та не прибув на визначені позиції.
Тим самим інспектор взводу № 1 роти № 4 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Харківській області - капітан поліції ОСОБА_1 вчинив дисциплінарний проступок, а саме: порушив вимоги частини першої статті 65 Конституції України, пунктів 1 та 2 частини першої статті 18, частини першої статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1 та 4 частини, третьої статті 1, частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту, підпункту 1 пункту 1 розділу VII Положення про підрозділи поліції особливо призначення, затвердженого наказом МВС України від 04.12.2017 № 987.
Як слідує з висновку службового розслідування, Наказом головнокомандувача Збройних сил України Сіверська МТГ, Званівська СТГ, Соледарська МТГ, Бахмутська МТГ, Світлодарська МТГ, Часовоярська МТГ та Торецька МТГ Бахмутського району, а також Костянтинівська МТГ Краматорського району Донецької області, визначені районами ведення воєнних (бойових) дій.
Відповідно до наказу ГУНП в Харківській області від 12.02.2025 № 18 о/с дск «Про відрядження поліцейських БПОП (стрілецький) ГУНП до ОСУВ «Хортиця» в підпорядкування командира зведених підрозділів ДПОП «ОШБ «Лють», наказу ДПОП «ОШБ «Лють» від 13.02.2025 № 170 дск «Про прийняття в оперативне підпорядкування, залучення до виконання бойових (спеціальних) завдань» та бойового розпорядження в.о. командира зведених підрозділів ДПОП «ОШБ «Лють» від 13.02.2025 № 171 дск/ВС ПКП-Костянтинівка, поліцейський БПОП (стрілецького) ГУНП в Харківській області - інспектор взводу № 1 роти № 4 капітан поліції ОСОБА_1 введений в оперативне підпорядкування до зведеного підрозділу ДПД НПУ з метою здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії проти України у порядку взаємодії підрозділів Національної поліції України зі Збройними Силами України, реагування на зміни в обстановці, ведення та посилення стійкості оборони м. Торецьк, Бахмутського району, Донецької області.
07.04.2025 о 20:51 у визначеному місці в м. Краматорськ Донецької області до відома окремих поліцейських БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області, відряджених до зони ведення бойових дій у складі зведених підрозділів ДПОП «ОШБ «Лють» для виконання бойових (спеціальних) завдань, зокрема і до позивача, доведено наказ ЗП Департаменту превентивної діяльності Національної поліції України від 07.04.2025 № 214 дск/ВС «Про виконання бойового (спеціального) завдання».
Після ознайомлення з бойовим наказом від 07.04.2025 № 214 дск/ВС шість поліцейських, серед яких і позивач, відмовились виконувати вимоги вказаного наказу.
Під час зачитування наказу від 07.04.2025 № 214 дск/ВСЛ «Про виконання бойового (спеціального) завдання» перед поліцейськими БПОП ГУНП застосовувалась відеофіксація на портативний відеореєстратор.
Під час проведення службового розслідування проведено огляд відеозаписів з портативного відеореєстратора поліцейських БПОП ГУНП, про що складено акт огляду відеозапису від 22.04.2025 № 958/119-15-2025.
Відповідно до акту від 22.04.2025 № 958/119-15-2025 при відкритті файлу № 1 «VID250407-195103F-000033-[телефон приховано].MOV» встановлено, що на ньому міститься відеозапис - фіксація зачитки бойового наказу. У цей час чоловічий голос за кадром повідомляє, що відеофіксація зачитки бойового наказу здійснюється старшим інспектором відділення моніторингу та контролю батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) ГУНП в Харківській області - старшим лейтенантом поліції Дарвіном І. В. Присутні: начальник відділу психологічного забезпечення управління кадрового забезпечення Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції « ІНФОРМАЦІЯ_1 »; старший інспектор з ОД відділу лікувально-евакуаційного забезпечення управління домедичної та медичної допомоги (мр) Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції « ІНФОРМАЦІЯ_1 »; поліцейські БПОП (стрілецького); особа, яка здійснює зачитку наказу.
При відкритті файлу під № 2 «VID250407-195555F-000033-[телефон приховано].MOV» встановлено, що на ньому міститься відеозапис фіксація зачитування поліцейським бойового наказу.
При відкритті файлу під № 3 «VID250407-200055F-000033-[телефон приховано].MOV» продовжується фіксація зачитування бойового наказу поліцейським БПОП (стрілецького). Після закінчення зачитки вказаного наказу, інспектор відділення моніторингу та контролю БПОП (стрілецького) ГУНП в Харківській області - старший лейтенант поліції Дарвін І. В., який здійснює відеофіксацію, підходить до поліцейського, який представився як ОСОБА_1 , на запитання повідомив, що суть наказу йому зрозуміла. На запитання, чи готовий він виконувати вказаний наказ, ОСОБА_1 повідомив, що виконувати наказ він не відмовляється, але за станом здоров`я на даний час виконувати не може. У цей час старший інспектор відділення моніторингу та контролю БПОП (стрілецького) ГУНП в Харківській області - старший лейтенант поліції Дарвін І. В. звертається до лікаря з питанням: Чи є у даного поліцейського обмеження до виконання наказу? На що лікар повідомляє, що обмежень не має. Після чого ОСОБА_7 знову задає питання ОСОБА_1 , чи відмовляється він від виконання наказу? На що останній говорить, що він не відмовляється, але…
Відповідачем надано до суду відеозаписи, які досліджено судом під час розгляду даної справи.
Опитаний в ході проведення службового розслідування позивач повідомив, що 07.04.2025 в м. Краматорськ йому було доведено наказ ЗП ДПД НПУ «Про виконання бойового (спеціального) завдання», під час доведення якого він не відмовився від його виконання, але за станом здоров`я не міг його виконувати. Звертався до медичної роти 08.03.2025 зі скаргами на здоров`я (медична довідка № 1839 від 08.03.2025), направлення на медичне обстеження не отримав.
Опитана начальниця відділу психологічного забезпечення управління кадрового забезпечення Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ОСОБА_8 пояснила, зокрема, що 07.04.2025 о 20:51 вона була присутня у визначеному місці в м. Краматорськ Донецької області, де окремі поліцейські БПОП (стрілецького) ГУНП в Харківській області, відряджені до зони ведення бойових дій у складі зведених підрозділів ДПОП «ОШБ «Лють» для виконання бойових (спеціальних) завдань, під час доведення наказу ЗП ДПД НПУ від 07.04.2025 № 214 дск/ВС «Про виконання бойового (спеціального) завдання», відмовились виконувати вимоги вказаного наказу, зокрема і інспектор взводу № 1 роти № 4 БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області - капітан поліції ОСОБА_1 07.04.2025 за психологічною підтримкою та допомогою поліцейські, які відмовились від виконання бойового (спеціального) завдання, цього дня не зверталися. За об`єктивними, зовнішньо вираженими показниками (діями, вчинками, мовленням, зовнішнім виглядом) встановлено, що індивідуальні особливості перебігу психічних процесів та психічний стан зазначених поліцейських (станом на 07.04.2025) - задовільний. Гострих стресових реакцій та інших негативних станів, які вказували б на нездатність до виконання ними бойових (спеціальних) завдань, не спостерігалось.
Опитана старший інспектор з ОД відділу лікувально-евакуаційного забезпечення управління домедичної та медичної допомоги (мр) Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції « ІНФОРМАЦІЯ_1 » - лейтенант поліції ОСОБА_9 надала пояснення аналогічного змісту з поясненнями начальниці відділу психологічного забезпечення управління кадрового забезпечення Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ОСОБА_8 та зазначила, зокрема, що за медичною допомогою до лікарів медичної роти до моменту зачитування бойового наказу поліцейські не зверталися. За об`єктивними зовнішніми показниками фізичний стан вищевказаних поліцейських (станом на 07.04.2025) - задовільний. Гострих чи хронічних захворювань в стадії загострення, які вказували б на нездатність до виконання бойових (спеціальних) завдань, не спостерігалось.
До матеріалів службового розслідування також долучено довідку № 948/119-38/14-2025 від 22.04.2025, надану БПОП (стрілецького) ГУНП в Харківській області, про проходження підготовки (навченості): інспектором взводу № 1 роти № 4 БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області - капітаном поліції ОСОБА_1 .
Таким чином у ході службового розслідування встановлено вчинення дисциплінарного проступку позивачем, який відмовився від виконання вимог наказу ЗП ДПД НПУ від 07.04.2025 № 214 дск/ВСЛ «Про виконання бойового (спеціального) завдання» та не прибув на визначені позиції.
Згідно з частиною 3 статті 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Відповідно до частин 7, 8 статті 19 Дисциплінарного статуту, у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби (ч. 8 ст. 19 Дисциплінарного статуту).
Дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу (ч. 3 ст. 22 Дисциплінарного статуту).
Підставою для дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, інших нормативно - правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Законом України "Про внесення змін до законів України "Про Національну поліцію" та "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану" від 15.03.2022 № 2123-IX, який набрав чинності 01.05.2022, Дисциплінарний статут доповнено новим розділом V такого змісту:
Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану.
Частиною 1 статті 26 Дисциплінарного статуту визначено, що у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
У разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч.1 ст.29 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до частини 2 статті 29 Дисциплінарного статуту дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого звільнення зі служби в поліції.
Обираючи той чи інший вид стягнення у порядку, запропонованому законодавцем, від незначного (зауваження) до найсуворішого (звільнення зі служби), керівник, ураховуючи характер відповідного проступку, застосовує саме той вид дисциплінарного стягнення, який відповідає суті цього проступку і є йому співмірним.
Водночас застосування частини 2 статті 29 Дисциплінарного статуту виключно у поєднанні зі статтею 13, якою визначено перелік видів дисциплінарних стягнень та послідовність їх застосування, виключало б з процедури визначення виду стягнення такого визначального елементу, як оцінка характеру самого проступку, внаслідок однакового підходу до оцінки різних за ступенем тяжкості проступків та, відповідно, результату обрання виду відповідальності виключно в порядку послідовності.
Суд звертає увагу, що законодавець висуває підвищенні вимоги до поліцейського, що пов`язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.
Варто зауважити, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушенням Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.
Суд зазначає, що працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством. Має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції. В особистій поведінці у службових та позаслужбових стосунках з людьми не допускати проявів жорстокого або принизливого ставлення до людей, бути зразком чесності, тактовності та внутрішньої дисциплінованості, оскільки проходження служби в поліції несумісне з неправомірною поведінкою, ігноруванням вимог Конституції, законів України та Дисциплінарного статуту.
Згідно з пунктом 1 частини 1 розділу ІІ Завдання та обов`язки посадової інструкції, затвердженої 15.05.2023, до завдань поліцейського взводу, зокрема, належить участь у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також відсічі збройної агресії проти України, обороні України, у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму надзвичайного або воєнного стану у разі його оголошення по всій території України або в окремій місцевості, зокрема, шляхом виконання бойових розпоряджень, які надані уповноваженими посадовими особами та бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння), спеціальних та технічних засобів відповідно до законодавства України.
Відповідно до пункту 3 Завдання та обов`язки вказаної посадової інструкції поліцейський взводу зобов`язаний, серед іншого, знати та неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, бути вірним Присязі працівника поліції, мужньо і вправно служити народу України; безумовно виконувати накази прямих керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та невідкладно інформувати про це безпосереднього керівника; утримуватись від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також таких, що підривають авторитет Національної поліції України тощо.
Отже, до посадових обов`язків позивача, як поліцейського, віднесено безумовне виконання наказів прямих керівників, відданих (виданих) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону.
За змістом розділу 4 описаної вище посадової інструкції поліцейський взводу несе відповідальність, зокрема, за неякісне або несвоєчасне виконання посадових завдань та обов`язків, порушення Дисциплінарного статуту Національної поліції України та антикорупційного законодавства, недотримання Присяги працівника поліції та умисне невиконання доручень, наказів та розпоряджень прямих керівників, відданих (виданих) у межах наданих їм повноважень та відповідно до закону.
З огляду на встановлені службовим розслідуванням обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач відмовився від виконання наказу без наявності об`єктивних та поважних причин, які б реально унеможливлювали його виконання.
Щодо доводів позивача про тимчасову неможливість виконання наказу за станом здоров`я, колегія суддів зауважує на таке.
З метою нормативно-правового врегулювання організації медичного обстеження кандидатів на службу в поліцію, поліцейських, кандидатів на військову службу за контрактом, резервістів та військовослужбовців Національної гвардії України, Міністром внутрішніх справ України видано Наказ, яким затверджено Положення № 285 "Про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС".
Одним із основних завдань М(ВЛ)К є визначення за станом здоров`я та фізичного розвитку, а для окремих видів службової діяльності, за індивідуальними психофізіологічними особливостями, придатності кандидатів на службу в поліції, кандидатів на навчання за державним замовленням у закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ЗВО), здобувачів вищої освіти за державним замовленням у ЗВО, придатності поліцейських до подальшої служби в поліції, проходження служби у відрядженні за кордоном (підпункт 1 пункту 2 розділу І Положення № 285).
Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Положення № 285 направлення на медичний огляд для проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи, форму якого наведено в додатку 7 до цього Положення (далі - Направлення на медичний огляд), оформлюється підрозділами кадрового забезпечення поліції, командуванням головного органу військового управління, оперативно-територіальних об`єднань, з`єднань, військових частин НГУ (далі - військові частини).
Пунктом 8 розділу ІІІ Положення № 285 передбачено, що поліцейські, військовослужбовці, які впродовж 4 місяців не можуть приступити до виконання своїх службових обов`язків, обов`язків військової служби через захворювання, наслідки поранення (контузії, травми, каліцтва), що мають стійкий чи необоротний характер, направляються підрозділом кадрового забезпечення, командуванням військової частини на лікарську, військово-лікарську експертизи для визначення придатності до подальшого проходження служби. Час перебування поліцейських, військовослужбовців на лікуванні у зв`язку з одержанням ними при виконанні службових обов`язків поранень (травм, контузій, каліцтв) строками не обмежується. На медичний огляд вони направляються після закінчення лікування або визначення його наслідку.
Таким чином указаний припис установлює імперативний обов`язок направляти поліцейського підрозділом кадрового забезпечення на лікарську, військово-лікарську експертизи лише у разі, якщо особа впродовж 4 місяців не може приступити до виконання своїх службових обов`язків через захворювання, наслідки поранення (контузії, травми або каліцтва). Захворювання повинно мати стійкий і необоротний характер.
Так, із відеозапису вбачається, що капітан поліції ОСОБА_1 повідомляє, що виконувати наказ він не відмовляється, але за станом здоров`я на даний час виконувати не може.
Однак, з відеозапису не встановлено, що позивачем надано в день видання наказу від 07.04.2025 № 214 дск/ВСЛ «Про виконання бойового (спеціального) завдання» підтверджуючих документів про поважні причини невиконання наказу, в ході проведення службового розслідування від позивача до дисциплінарної комісії таких документів також не було надано, зокрема, висновку М(ВЛ)К.
Суд зауважує, що вказаний висновок, який би підтвердив неможливість виконання позивачем своїх службових обов`язків через захворювання, наслідки поранення (контузії, травми або каліцтва), не надано і до суду, як і самого звернення з рапортом на проходження ВЛК.
Окрім того, Головне управління Національної поліції в Харківській області звернулось листом за № 880/119-15-2025 від 16.04.2025 до Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Харківській області», в якому просило повідомити інформацію щодо звернення, зокрема, позивача зі скаргами на здоров`я.
У відповідь на вказаний лист Державна установа «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Харківській області» листом №33/41-920 від 29.04.2025 повідомила, що з 01.01.2025 ані до лікарів поліклініки, ані до лікарів госпіталю ДУ ТМО особи, вказані у запиті, не звертались.
Доказів відмови позивачу у направленні його на медичне обстеження, про що зазначено в апеляційній скарзі, матеріали справи не містять.
Звернення позивача 08.03.2025 до медичної роти, тобто за місяць до оголошення бойового наказу, перебування на лікарняному не свідчить про неможливість виконання наказу від 07.04.2025 за № 214дск/ВС.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що позивач перебував у зоні бойових дій, де виконання наказів має бути узгоджене з реальними фізичними та психологічними можливостями особового складу, колегія суддів наголошує, що на шикуванні поліцейських, під час доведення наказу зведеного підрозділів ДПОП Національної поліції України від 07.04.2025 № 214 дск/ВСЛ «Про виконання бойового (спеціального) завдання» були присутні як начальник відділу психологічного забезпечення управління кадрового забезпечення Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ОСОБА_8 , так і старший інспектор з ОД відділу лікувально-евакуаційного забезпечення управління домедичної та медичної допомоги (мр) Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції « ІНФОРМАЦІЯ_1 » - лейтенант поліції ОСОБА_9 .
Як ОСОБА_8 , так і ОСОБА_9 протипоказань до виконання бойового (спеціального) завдання у позивача не виявили. Крім того, у своєму письмовому поясненні ОСОБА_9 зазначила, що за медичною допомогою до лікарів медичної роти до моменту зачитування бойового наказу вказані поліцейські, в тому числі і позивач, не зверталися. За об`єктивними зовнішніми показниками фізичний стан вищевказаних поліцейських (станом на 07.04.2025) - задовільний. Гострих чи хронічних захворювань в стадії загострення, які вказували б на нездатність до виконання бойових (спеціальних) завдань, не спостерігалось.
Разом з цим колегія суддів не заперечує обставину наявності у позивача захворювання, однак зазначає, що ч. 2 ст. 5 Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" покладає на поліцейського обов`язок не лише негайно повідомити про неможливість виконання наказу безпосереднього керівника, але й зазначити, які заходи вжито поліцейським до подолання перешкод у виконанні наказу, що у даному випадку позивачем виконано не було, документів, що підтверджували б неможливість виконання службових обов`язків у зв`язку із станом здоров`я на час оголошення наказу від 07.04.2025 № 214 дск/ВСЛ «Про виконання бойового спеціального завдання» матеріали справи не містять.
Крім того, позивач не звертався із рапортом про направлення на ВЛК, станом на час оголошення наказу від 07.04.2025 № 214 дск/ВСЛ «Про виконання бойового спеціального завдання» відкритих листків непрацездатності не мав.
Таким чином посилання позивача на те, що невиконання наказу в даному випадку зумовлювалося об`єктивною фізичною неможливістю, колегія суддів уважає необґрунтованими.
З огляду на викладене, на момент доведення наказу від 07.04.2025 № 214 дск/ВСЛ «Про виконання бойового (спеціального) завдання» позивач знаходився на службі, що зобов`язувало його виконувати наказ керівництва.
Водночас суд зазначає, що позивачем не надані докази, які вказують на злочинність або явну незаконність наказу від 07.04.2025 № 214 дск/ВСЛ «Про виконання бойового спеціального завдання».
Після ознайомлення з наказом та під час службового розслідування позивач не висловлював сумніви щодо законності вказаного наказу.
В матеріалах справи відсутні беззаперечні докази неможливості виконання позивачем доведеного до його відома наказу, а проаналізувавши сукупність установлених обставин в ході службового розслідування, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що службовим розслідуванням доведено факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку, який полягає у невиконанні наказу від 07.04.2025 № 214 дск/ВСЛ.
Щодо обраного виду дисциплінарного стягнення, який, на думку позивача, є непропорційним та незаконним, то колегія суддів зазначає, що відповідно до висновків Верховного Суду, які викладені в постановах від 07.02.2020 у справі № 260/1118/18, від 08.08.2019 у справі № 804/3447/17, від 29.05.2018 у справі №800/508/17, від 02.10.2019 у справі № 804/4096/17, від 29 лютого 2024 року у справі № 260/5566/22, застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням усіх обставин вчинення дисциплінарного проступку та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Так, дисциплінарна відповідальність поліцейського виникає у разі вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто у разі недотримання чи неналежного дотримання службової дисципліни.
Службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими нормативними актами передбачені.
Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожного працівника поліції, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.
Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно - щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.
Враховуючи характер вчинених порушень, колегія суддів дійшла висновку, що приймаючи рішення щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції, відповідач діяв обґрунтовано.
Колегією суддів не встановлено обставин, які б свідчили про те, що висновки відповідача, якими він мотивував наявність підстав для застосування до позивача найсуворішого виду дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції, є довільними, нераціональними, не підтвердженими доказами або ж помилковими щодо фактів.
Колегія суддів зауважує, що адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Отже, питання ефективності державного управління, доцільності управлінських рішень перебувають поза межами критеріїв правомірності дій суб`єкта владних повноважень, які перевіряє суд.
Відповідно до приписів ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України предметом розгляду по суті в порядку адміністративного судочинства є не будь-які рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а лише ті, що породжують права та обов`язки учасників спірних правовідносин.
Отже, обов`язковою ознакою рішень, дій суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер.
Відповідно до частин 1-3 ст. 4 Дисциплінарного статуту наказ є формою реалізації службових повноважень керівника.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Дисциплінарного статуту поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов`язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати.
З огляду на наведене не дії відповідача, а його рішення у формі наказу породжує для позивача певні правові наслідки, має обов`язковий характер і може бути оскаржене у судовому порядку.
Наявність або відсутність дисциплінарного проступку в діях чи бездіяльності поліцейського встановлюється за результатами службового розслідування.
У цій справі судом установлено, що службове розслідування проведено відповідачем у спосіб, передбачений законом; висновок службового розслідування сформований у межах компетенції та з урахуванням реального військового стану в державі; вина позивача у порушенні службової дисципліни доведена належними та допустимими доказами.
Службовим розслідуванням установлено підстави для застосування до позивача крайнього заходу дисциплінарного впливу.
Отже, висновки Наказу про застосування дисциплінарного стягнення від 02.05.2025 за № 560 щодо того, що за своєю тяжкістю дисциплінарний проступок, скоєний позивачем, є таким, що не сумісний з подальшим проходженням служби, є належними та обґрунтованим.
Крім того, колегія суддів зазначає, що позивач був поліцейським батальйону поліції особливого призначення і відмовився від виконання наказу начальника в період воєнного стану.
Відповідно до розділу ІІ Положення про підрозділи поліції особливого призначення, затвердженого Наказом МВС від 04.12.2017 за № 987 (зі змінами відповідно до Наказу МВС України від 04.09.2023 за № 732) (далі - Положення), до завдань вказаних підрозділів відноситься, зокрема, участь в обороні України, виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану під час дії воєнного стану на всій території України або в окремій її місцевості та 60 днів після цього, підпунктом 10 пункту ІІІ Положення встановлено, що підрозділи поліції особливого призначення можуть брати участь за рішенням військового командування, погодженим з керівником поліції або уповноваженою ним особою, в обороні України відповідно до Закону України "Про оборону України шляхом безпосереднього ведення бойових дій у ході відсічі збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України під час дії воєнного стану та 60 днів після цього.
Згідно з підпунктом 1 пункту 1 розділу VII Положення поліцейські підрозділів особливого призначення зобов`язані неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльності поліції, Присяги поліцейського та вимог цього Положення.
Отже, позивач, будучи працівником правоохоронного органу та представником влади, нехтуючи даною Присягою на вірність Українському народові, ігноруючи вимоги нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, допустив вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у невиконанні Наказу від 07.04.2025 № 214 дск/ВСЛ «Про виконання бойового спеціального завдання».
Колегія суддів наголошує, що законодавцем покладено підвищенні вимоги до поліцейського, що пов`язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку, а в сучасних умовах участь в обороні нашої держави.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що при прийнятті оскаржуваних наказів відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлений законом, добросовісно та розсудливо, з урахуванням всіх обставин справи, пропорційно, неупереджено, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішень, а тому відсутні підстави для визнання протиправними та скасування спірних наказів.
Оскільки позовні вимоги про поновлення позивача на посаді та виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби, підстави для їх задоволення також відсутні.
В цій частині висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10 жовтня 2019 року у справі №815/2443/16, від 04 грудня 2019 року у справі № 824/355/17-а, від 26 січня 2021 року у справі № 2140/1342/18, від 13 серпня 2020 року у справі № 817/3305/15, від 24 листопада 2020 року у справі №2140/1341/18, від 19 квітня 2021 року у справі №240/2677/20.
Суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, доводи сторін спору, врахувавши вищезазначені норми матеріального права та процесуального права, зокрема, щодо оцінки доказів, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги таких висновків не спростовують.
З правовими позиціями Верховного Суду, на які посилається позивач в апеляційній скарзі, вказані висновки узгоджуються та їм не протирічать.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2025 у справі № 520/12736/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.В. П`янова
Судді А.О. Бегунц В.Б. Русанова