ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2026 р. Справа № 520/8527/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Семененко М.О.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2026, головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г., м. Харків, повний текст складено 10.06.26 по справі № 520/8527/26
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач-1, ГУ ПФУ в Донецькій області), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач-2, ГУ ПФУ в Харківській області), в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області про відмову в перерахунку пенсії, реєстраційний номер 204950022073 від 23 березня 2026 року;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 в розмірі 68 відсотків, виходячи з розміру суддівської винагороди 353600,00 грн, що становитиме 240448,00грн, з 01.01.2026;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату перерахованого довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2026 з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила про протиправність рішення ГУ ПФУ в Донецькій області, реєстраційний номер 204950022073 від 23 березня 2026 року, яким відмовлено їй в перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2026. Позивач вважає свої права порушеними, тому звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2026 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Так, в апеляційній скарзі позивач посилається на те, що обставини щодо стажу роботи позивача на посаді судді та відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання вже були встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, не змінювалися та не потребували повторного доказування в межах цієї справи. Законодавче регулювання зазначених правовідносин у цій частині також не зазнало змін. У позовній заяві позивач наголошувала, що розмір суддівської винагороди, визначений статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII), а відтак і розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, змінюється виключно у разі зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом України про Державний бюджет на відповідний рік. Окремо позивач звертала увагу суду на те, що про зміну зазначеного показника органи Пенсійного фонду України дізнаються безпосередньо із закону, а тому не потребують отримання будь-яких додаткових відомостей для встановлення самого факту виникнення підстав для проведення перерахунку. Також позивач зазначала, що довідка про суддівську винагороду має виключно інформаційний характер та не створює права на перерахунок і не може бути документом, від якого залежить реалізація такого права. Видаючи відповідну довідку, голова суду або інша уповноважена особа лише повідомляє орган Пенсійного фонду про розмір та складові суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Однак наведеним доводам позивача суд першої інстанції належної оцінки не надав та фактично поставив реалізацію права на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у залежність від наявності нової довідки про суддівську винагороду.
Також позивач зазначає, що на виконання Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020, Пенсійний фонд України та/або його органи повинен проводити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі зміни розміру складових суддівської винагороди працюючого судді, автоматично, незалежно від подання довідки про суддівську винагороду судді, що працює на відповідній посаді.
Наголошує, що підставою для виникнення у відповідача обов`язку здійснити перерахунок пенсії стало зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що є обставиною, яка тягне за собою зміну розміру грошового забезпечення та, як наслідок, необхідність перерахунку призначеної пенсії.
Звертає увагу, що Верховний Суд у своїй постанові 16 березня 2026 року по справі №560/5395/25 наголосив, що такий перерахунок не поставлений у залежність від звернення пенсіонера та має бути здійснений органами Пенсійного фонду України у силу прямої вказівки закону з моменту настання відповідної підстави (зростання розміру прожиткового мінімуму).
Враховуючи вищезазначене, позивач вважає, рішення відповідача-1 від 23 березня 2026 року № 204950022073 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову через неподання довідки про суддівську винагороду станом на 01.01.2026 таким, що не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, а також суперечить правовим висновкам Конституційного Суду України і Верховного Суду щодо автоматичного характеру перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
ГУ ПФУ в Харківській області, скористалося своїм правом та надало до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що ст. 7 Закону України від 09.11.2023 № 3460-ІХ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» передбачено, що у 2023-2026 роках прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді становить 2 102 гривні, тобто на рівні 2020 року. Отже, зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з січня 2026 року, не відбулося. За результатом розгляду матеріалів пенсійної справи та доданих до заяви документів, встановлено, що зміни розміру складових суддівської нагороди судді, який працює на відповідній посаді з січня 2026 року не відбувалися, тому підстави для проведення перерахунку відсутні.
Посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просило залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Від ГУ ПФУ в Донецькій області також надано відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач-1 посилається на те, що призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці або пенсії суддям регулюється статтею 142 Закону № 1402-VIII. Суддям, які вийшли у відставку, після досягнення чоловіками 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV), виплачується пенсія на умовах, визначених Законом, або за його вибором довічне грошове утримання.
Звертає увагу, що відповідно до частини 4 статті 142 Закону № 1402-VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного довічного грошового утримання.
Враховуючи вищенаведене відповідач-1 вважає, що оскільки підвищення суддівської винагороди судді не відбулося, то на даний час відсутні підстави для перерахунку у зв`язку зі зміною розміру складових суддівської винагороди.
За таких обставин, ГУ ПФУ в Донецькій області просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 308, п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є суддею у відставці Східного апеляційного господарського суду, згідно рішення Вищої ради правосуддя №1315/0/15-24 від 30.04.2024 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Східного апеляційного господарського суду у зв`язку з поданням заяви про відставку».
Зі змісту наявної в матеріалах справи копії вказаного рішення встановлено, що позивач Указом Президента України від 30 вересня 1999 року № 1246/99 була призначена на посаду судді арбітражного суду Луганської області строком на п`ять років. Постановою Верховної Ради України від 24 червня 2004 року № 1857-IV обрана безстроково на посаду судді місцевого господарського суду Луганської області. Постановою Верховної Ради України від 07 квітня 2005 року № 2535-IV обрана на посаду судді Луганського апеляційного господарського суду. Указом Президента України від 05 січня 2011 року № 5/2011 переведена на роботу на посаді судді Харківського апеляційного господарського суду. Указом Президента України від 28 вересня 2018 року № 295/2018 переведена на роботу на посаді судді Східного апеляційного господарського суду.
Рішенням ГУ ПФУ в Харківській області №204950022073 від 15.05.2024 було визначено стаж роботи на посаді судді 24 роки 6 місяців та призначено довічне грошове утримання судді у відставці з 04.05.2024 в розмірі 58 % від суддівської винагороди судді, визначеної у довідці Східного апеляційного суду №08-36/004185 від 06.05.2024 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2024 у справі №520/14488/24, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.11.2024, зобов`язано ГУ ПФУ в Харківської області здійснити призначення, перерахунок та виплату судді у відставці ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 68% від суддівської винагороди судді, визначеної у довідці Східного апеляційного господарського суду №08-36/004185 від 06.05.2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яка складає 223 337,50 грн, виходячи із загального стажу роботи судді, що має право на відставку, 29 років 07 місяців (стажу роботи на посаді судді 24 роки 07 місяців, та стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) 05 років), в розмірі 151 869,50 грн, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 04.05.2024.
Позивач звернулася до ГУ ПФУ в Харківській області із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2026, у зв`язку з підвищенням розміру прожиткового мінімуму з 01.01.2026.
Рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області №204950022073 від 23 березня 2026 року позивачу відмовлено в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.
Вважаючи протиправним зазначене рішення ГУ ПФУ в Донецькій області про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що саме довідка про суддівську винагороду є документом, який підтверджує конкретний розмір суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді, та слугує підставою для визначення (перерахунку) розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. За відсутності такої довідки пенсійний орган об`єктивно позбавлений можливості встановити розмір винагороди, який підлягає врахуванню при здійсненні перерахунку.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову з таких підстав.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України передбачає, що виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України.
Закон про Державний бюджет України - закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду (пункт 24 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України).
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, а також форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Частиною першою статті 4 Закону № 1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Питання виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці врегульоване статтею 142 Закону № 1402-VIII, частиною четвертою якого встановлено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Відповідно до частини першої статті 135 Закону 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" установлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб - 3 328 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, посадового окладу прокурора окружної прокуратури, посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - на рівні, встановленому для відповідного державного органу станом на 31 грудня 2025 року.
Таким чином, Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" для визначення базового розміру посадового окладу судді передбачена спеціальна розрахункова величина, розмір якої становить 2 102 грн.
Однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.
Визначені Конституцією України та Законом № 1402-VIII гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Конституційний Суд України неодноразово в своїх рішеннях підкреслював, що конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя (рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018).
30 вересня 2016 року набрали чинності зміни, внесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (далі - Закон № 1401-VIII), яким, зокрема, статтю 130 Основного Закону викладено в новій редакції, текст якої зазначено, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що "розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій".
Питання визначення розміру суддівської винагороди врегульовано статтею 135 Закону 1402-VIII (який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в його преамбулі), є законом про судоустрій в розумінні частини другої статті 130 Конституції України), зокрема, пунктами 1, 2 частини третьої якої визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;.
Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 № 2017-III (далі - Закон № 2017-III) державні соціальні стандарти - встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються з метою, зокрема, визначення механізму реалізації соціальних прав та державних соціальних гарантій громадян, визначених Конституцією України (положення статті 2 Закону № 2017-III).
Згідно з приписами статті 6 Закону № 2017-III базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового обслуговування, соціального захисту, культури, охорони здоров`я та освіти.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень урегульовано Законом України "Про прожитковий мінімум" від 15.07.1999 № 966-XIV (далі - Закон № 966-XIV).
Відповідно до статті 1 Закону України № 966-XIV прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
Зазначеною нормою Закону № 966-XIV визначено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.
Статтею 4 Закону № 966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Слід зазначити, що Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді". Вказаним законом судді не віднесені до окремої соціальної чи демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Натомість статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" установлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб - 3 328 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, посадового окладу прокурора окружної прокуратури, посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - на рівні, встановленому для відповідного державного органу станом на 31 грудня 2025 року.
Варто зазначити, що зміни до Закону № 1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, а також в Закон № 966-XIV щодо визначення розміру прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.
Водночас Закон України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII.
Колегія суддів наголошує, що Закон України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
На такі аспекти при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про Держбюджет звертав увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.
Законом № 1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги повинен братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Зазначена конституційна гарантія незалежності суддів не може бути змінена без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, тобто суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402-VIII.
Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2026 року (3 328 грн) на іншу розрахункову величину, яка Законом № 1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2 102 грн), на підставі абзацу 5 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік", є протиправною.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 200/2309/25.
У постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 200/2309/25 судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17 листопада 2025 року у справі № 520/32171/24, у якій викладено правовий висновок про те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 102 грн відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" та, відповідно, що з 01 січня 2024 року не відбулась зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а отже відсутні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачці як судді у відставці та сформувати такий:
у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання;
для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
У справі №200/2309/25, як і у справі №520/8527/26, предмет спору стосується перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а саме наявності підстав для здійснення такого перерахунку з огляду на зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року.
Відмінність спірних відносин та фактичних обставин у справі №240/9028/24 від обставин справи, що розглядається, виключає можливість застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 24 квітня 2025 року у справі №240/9028/24, під час вирішення цього спору.
Крім того, як підтверджується матеріалами справи, Харківським окружним адміністративним судом у рішенні від 09.08.2024 у справі №520/14488/24, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.11.2024, було зобов`язано ГУ ПФУ в Харківської області здійснити призначення, перерахунок та виплату судді у відставці ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 68% від суддівської винагороди судді, визначеної у довідці Східного апеляційного господарського суду №08-36/004185 від 06.05.2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яка складає 223 337,50 грн, виходячи із загального стажу роботи судді, що має право на відставку, 29 років 07 місяців (стажу роботи на посаді судді 24 роки 07 місяців, та стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) 05 років), в розмірі 151 869,50 грн, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 04.05.2024.
Отже, позивач має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 68% від розміру суддівської винагороди.
Таким чином, колегія суддів враховуючи зміну розміру посадового окладу судді, який є складовою суддівської винагороди внаслідок зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в силу ст. 135 Закону № 1402-VIII доходить висновку про наявність підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці починаючи з 01.01.2026, виходячи з розміру суддівської винагороди судді апеляційного суду, визначеної із застосуванням розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених на 01 січня 2026 року - 3 328 грн в розмірі 68% від розміру суддівської винагороди.
Висновки суду першої інстанції про те, що без надання позивачем оновленої довідки у відповідача не виникає обов`язку здійснити позивачу перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, колегія суддів вважає помилковими, з огляду на таке.
Відповідно до частини 4 статті 142 Закону №1402-VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Отже, усі судді у відставці, яким призначено щомісячне довічне грошове утримання, мають право на його перерахунок у разі зміни розміру складових суддівської винагороди.
Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, регулюється розділом IV Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1 (в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 09.02.2023 № 7-2, яка набрала чинності 20.03.2023) (далі - Порядок № 3-1).
За Порядком № 3-1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці здійснюється або (1) на підставі списків, згідно яких відповідні органи видають довідки про суддівську винагороду працюючого судді/довідки про винагороду працюючого судді Конституційного Суду України за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди/винагороди судді Конституційного Суду України, що враховується для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, для кожного судді, зазначеного в списку, або (2) за зверненням судді у відставці шляхом подання до пенсійного органу заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду судді у відставці, видану компетентним органом.
Верховний Суд уже розглядав питання стосовно механізму перерахунку розміру щомісячного довічного утримання суддів і у постанові від 27.10.2022 у справі № 640/10564/21 зазначив:
"Довідка про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою не є юридичним фактом, з яким пов`язується виникнення права на перерахунок. Суддівська винагорода визначається безпосередньо законом.
Відповідно до ст. 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Базовий розмір посадового окладу судді Верховного Суду становить 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. До базового розміру посадового окладу додатково застосовуються регіональні коефіцієнти, зокрема, 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.
Розмір доплат за вислугу років; перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, що передбачає доступ до державної таємниці теж визначений безпосередньо законом.
Відомості про суд, де працював суддя, вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, що передбачає доступ до державної таємниці подаються до Пенсійного фонду під час призначення судді щомісячного довічного грошового утримання і зберігаються у матеріалах особової справи. Ці відомості залишаються незмінними
Розмір суддівської винагороди, визначений ст. 135 Закону № 1402-VIII, і, відповідно, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, може змінитися лише у разі зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлюється Законом України про бюджет на відповідний рік. Про ці зміни Пенсійний фонд знає безпосередньо з закону.
За таких обставин, довідка про суддівську винагороду має виключно інформаційний характер. Видаючи таку довідку, голова суду чи інша особа, що діє від його імені, лише інформує Пенсійний фонд про розмір та складові суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді.
Суд також звертає увагу на юридичну позицію Конституційного Суду України, висловлену у Рішенні від 18.02.2020 № 2-р/2020 (ч. 6 п. 16) про "автоматичне" здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі збільшення розміру такої винагороди.
Положення п. 1, 3 Розділу ІІ та п.2 Розділу ІІІ Порядку № 3-1, які передбачають необхідність звернення судді та надання довідки про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, не узгоджуються з принципом "автоматичності" перерахунку, про який йдеться у Рішенні Конституційного Суду України від 18.02.2020.
Рада суддів України теж неодноразово звертала увагу Пенсійного фонду України на необхідність запровадження "автоматичного" перерахунку та внесення змін до Порядку № 3-1. Зокрема, у рішеннях від 01.03.2019 № 12, від 09.04.2021 № 7.
Отже, незважаючи на чітку позицію Конституційного Суду України (ч. 6 п. 16 Рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020) та необхідність її безумовного виконання, незважаючи на неодноразові звернення Ради суддів України, відповідні зміни в частині "автоматичного" перерахунку до Порядку № 3-1 Пенсійним фондом України не внесено.
Зважаючи на вищенаведене, суд дійшов висновку, що до внесення змін до законодавства щодо статусу суддів Верховного Суду України на виконання Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020, Пенсійний фонд України та/або його органи повинен проводити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді Верховного Суду України у відставці у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді Верховного Суду, що працює на відповідній посаді, автоматично, незалежно від подання довідки про суддівську винагороду судді, що працює на відповідній посаді".
Згодом такий висновок підтримано Верховним Судом у постановах від 12.09.2023 у справі № 540/7777/21 та від 27.11.2023 у справі № 640/16655/21.
Застосовуючи зазначений висновок до спірних правовідносин, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки на виконання Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020, Пенсійний фонд України та/або його органи повинні проводити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, автоматично, незалежно від подання довідки про суддівську винагороду судді, що працює на відповідній посаді.
Наведене вище також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 12.09.2024 у справі №580/2522/24 в подібних правовідносинах.
Аналізуючи наведені нормативно - правові акти, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог, зробив помилкові висновки.
У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів доходить висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2026 року по справі № 520/8527/26, прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд ухвалить нове рішення, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
З матеріалів справи встановлено, що позивачем при зверненні до суду з адміністративним позовом сплачено судовий збір в сумі 2 129,60 грн згідно з платіжною інструкцією № 1389 від 09.04.2026 та при зверненні з апеляційною скаргою сплачено судовий збір в сумі 3 195 грн згідно з платіжною інструкцією № 1446 від 18.06.2026.
Враховуючи те, що апеляційна скарга судом задоволена, тому відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 5 324,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2026 по справі № 520/8527/26 - скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька обл., 84122, ЄДРПОУ 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (м-н Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області про відмову в перерахунку пенсії, реєстраційний номер 204950022073 від 23 березня 2026 року.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 в розмірі 68 відсотків, виходячи з розміру суддівської винагороди 353 600 грн, що становитиме 240 448 грн, з 01.01.2026.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату перерахованого довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2026 з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька обл., 84122, ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на судовий збір в загальному розмірі 5 324 (п`ять тисяч триста двадцять чотири) гривні 60 копійок.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя М.О. Семененко
Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий