ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2026 р. Справа № 480/9449/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Семененко М.О. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.02.2026, головуючий суддя І інстанції: М.М. Шаповал, повний текст складено 23.02.26 по справі № 480/9449/25
за позовом Головного управління ДПС у Сумській області
до ОСОБА_1
про стягнення податкового боргу
ВСТАНОВИВ
Головне управління ДПС у Сумській області звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача податковий борг з орендної плати з фізичних осіб в сумі 37810,78 грн.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року позов Головного управління ДПС у Сумській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , Сумська область, м. Конотоп, вул. Депутатська, буд. 83 Б) податковий борг з орендної плати з фізичних осіб у сумі 37810,78 грн на розрахунковий рахунок UА078999980334159815000018530 отримувач ГУК Сумська область Конотопська міська територіальна громада 18010900, код отримувача-37970404, банк отримувача Казначейство України (ЕАП).
Шевченко Валерій Іванович , не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подав апеляційну скаргу , вважає, що рішення є незаконним, оскільки винесено судом першої інстанції з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи; недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильним застосування норм матеріального права. Вказує , що рішенням Сумського окружного адміністративного суду з нього стягнуто податковий борг з орендної плати з фізичних осіб у сумі 37810,78 грн., а не пеня з платежу - орендна плата з фізичних осіб, яка нарахована в період з 27.03.2024 по 03.11.2025, тобто поза межами строку давності. Також, вказує , що стягнення пені контролюючий орган має право ініціювати тільки в межах 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Посилаючись на обставини та обґрунтування , викладенні апеляційній скарзі , просить суд скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 по справі №480/9449/25 та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги, заявлені поза межами строків давності про стягнення пені у загальній сумі 37810,78 грн., залишити без розгляду повністю.
Головне управління ДПС у Сумській області подало до суду відзив на апеляційну скаргу , вказує, що податковий борг відповідача виник у період 27.03.2024-03.11.2025. По податковим повідомленням - рішенням, по яким за несвоєчасну сплату грошових зобов`язань відповідачу нарахована пеня, вже стягувався податковий борг в судовому порядку по справі № 480/27/21. Головне управління ДПС у Сумській області зверталось до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою про стягнення податкового боргу з ОСОБА_1 , що виник через несплату грошових/податкових зобов`язань у тому числі по ППР від 30.06.2018 № 270707-1305-1805, від 19.06.2019 № [номер приховано] та від 12.06.2019 № 37527-5013-1805. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 05.07.2022 по справі № 480/27/21 Головному управлінню ДПС у Сумській області відмовлено в задоволенні позову. Не погоджуючись з вищевказаним рішенням Сумського окружного адміністративного суду, Головне управління ДПС у Сумській області звернулось з апеляційною скаргою на дане рішення до Другого апеляційного адміністративного суду. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2024 по справі №480/2/21 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області задоволено, рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.07.2022 скасовано та прийнято нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. На виконання вказаної постанови, Сумським окружним адміністративним судом видно виконавчий лист, на підставі якого Державною виконавчою службою з відповідача стягнуто податковий борг, який виник у тому числі через несплату грошових/податкових зобов`язань по ППР від 30.06.2018 № 270707-1305-1805, від 19.06.2019 № [номер приховано] та від 12.06.2019 № 37527-5013-1805. Відповідно до даних ІКП в період з 27.03.2024-03.11.2025 здійснювалось зарахування коштів - стягнення в межах виконавчого провадження по вказаній судовій справі №480/27/21 в день зарахування коштів нараховано пеню за несвоєчасну сплату грошових зобов`язань по вказаним ППР. Таким чином, податковий борг по пені відповідача виник у день зарахування коштів (погашення податкового боргу). Нарахування пені проводиться контролюючим органом в ІКП в ІКС «Податковий блок» в автоматичному режимі. Таким чином нарахування пені відповідачу відбувались в день надходження коштів у рахунок погашення податкового боргу за період, який розпочався з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов`язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні від 30.06.2018 № 270707-1305-1805, від 19.06.2019 № [номер приховано] та від 12.06.2019 № 37527-5013-1805, до дня зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань, отже і відлік 1095 днів розпочинається саме з моменту виникнення заборгованості по пені, а не початку періоду за який вказана пеня нарахована. Отже, право на нарахування пені виникло у Головного управління ДПС у Сумській області з дня зарахування коштів на рахунок, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (27.03.2024 - 03.11.2025), а не 11.07.2018, 23.06.2019 та 30.06.2019 як зазначає у апеляційній скарзі відповідач. Крім того зазначаємо, що суми нарахованої пені та дії по її нарахуванню відповідачем у судовому порядку не оскаржувались. Також, під час розгляду вказаної справи судом першої інстанції відповідач проти позовних вимог не заперечував, відзив на позовну заяву не надав. З огляду на вищезазначене, вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного відповідачем рішення, правильно встановлені обставини справи, вказане рішення судом прийнято з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відповідно рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 є обґрунтованим та не підлягає скасуванню. Просить суд залишити рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 по справі № 480/9449/25- без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копію апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.
Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції , доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи у їх сукупності вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того , що заборгованість на суму 37 810,78 грн виникла внаслідок несплати до бюджету узгодженого податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб. Згідно статті 129 ПК України відповідачу нарахована пеня з платежу - орендна плата з фізичних осіб на загальну суму 37 810,78 гри через несвоєчасну сплату (стягнуто відповідно до Постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2024 № 480/27/21) грошових зобов`язань по податковим повідомленням-рішенням (далі - ППР): від 30.06.2018 №270707-1305-1805; від 19.06.2019 № [номер приховано]; від 12.06.2019 № 37527-5013-1805. Сума нарахованої пені в судовому чи адміністративному порядку відповідачем не оскаржувалось, самостійно не сплачена. Оскільки зазначені податкові повідомлення-рішення не оскаржувалися відповідачем ні в адміністративному, ні в судовому порядку, визначена ними сума грошового зобов`язання є узгодженою та набула статусу податкового боргу. Заборгованість відповідачем не сплачена, що підтверджується розрахунком податкового боргу, витягом з картки особового рахунку платника, і складає 37 810,78 грн. Враховуючи наведене , суд першої інстанції дійшов висновку щодо стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб у сумі 37810,78 грн на розрахунковий рахунок UА078999980334159815000018530 отримувач ГУК Сумська область Конотопська міська територіальна громада 18010900, код отримувача-37970404, банк отримувача Казначейство України (ЕАП).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову, виходячи з наступного.
Згідно п.15.1 ст.15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.
Згідно п.п.20.1.34 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Пунктом 59.1 статті 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Так, постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2024 по справі № 480/27/21 скасовано рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05 липня 2022 року та прийнято нове судове рішення про задоволення вимог адміністративного позову Головного управління Державної податкової служби у Сумській області. Стягнуто з ОСОБА_1 за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків, податковий борг з орендної плати з фізичних осіб (код податку 18010900) загальною сумою 163 968 (сто шістдесят три тисячі дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 86 копійок отримувач ГУК Сум.обл/Конотопська МТГ на р/р [рахунок приховано], код отримувача 37970404, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО банка одержувача 899998.
Зі змісту постанови вбачається , що Конотопської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області 14.07.2015 року сформована податкова вимога № 149-25, яка направлена платнику платків ОСОБА_1 щодо погашення суми податкового боргу 33.764,15 грн (т. 1, а.с. 19).
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 11.01.2017 року у справі № 818/1728/16, що набрало законної сили 06.02.2017 року, задоволені вимоги адміністративного позову Конотопської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області та з ОСОБА_1 стягнутий податковий борг по орендній платі за землю за період жовтень-грудень 2014 року та січень-грудень 2015 року в загальній сумі 45.451,55 грн.
07.05.2018 року ГУ ДПС у Сумській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 270707-1305-1805, яким ОСОБА_1 визначена сума податкового зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2018 рік в розмірі 52.302,08 грн, що вручено відповідачу 23.06.2018 року (т. 1, а.с. 4).
10.04.2019 року ГУ ДПС у Сумській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 37527-5013-1805-2017, яким ОСОБА_1 визначена сума податкового зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2017 рік в розмірі 28.085,50 грн, що вручено відповідачу у липні 2019 року відповідно до п. 4 розділу Ш Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом МФ України від 28.12.2015 року № 1204, зареєстрованого в Мінюсті України 22.01.2016 року за № 124/28254 (т. 1, а.с. 5).
10.04.2019 року ГУ ДПС у Сумській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 37527-5013-1805, яким ОСОБА_1 визначена сума податкового зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2019 рік в розмірі 52.302,08 грн, що вручено відповідачу у липні 2019 року відповідно до п. 4 розділу Ш Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом МФ України від 28.12.2015 року № 1204, зареєстрованого в Мінюсті України 22.01.2016 року за № 124/28254 (т. 1, а.с. 5).
Ухвалюючи постанову у справі № 480/27/21 , суд апеляційної інстанції встановив , що податковий борг у розмірі 163968,86 грн або в іншій сумі відповідачем ОСОБА_1 не сплачений, наведені в постанові вище податкові повідомлення-рішення контролюючого органу є узгодженими та в установленому порядку відповідачем не оскаржені, тому дійшов висновку про задоволення вимог адміністративного позову ГУ ДПС у Сумській області.
З матеріалів справи вбачається , що податковим органом на підставі вимог ст. 129 ПК України нараховано пеню за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань по податковим повідомленням-рішенням: від 30.06.2018 № 270707-1305-1805, від 19.06.2019 № [номер приховано] та від 12.06.2019 № 37527-5013-1805.
В апеляційній скарзі позивач вказує , що пеня нарахована в період з 27.03.2024 по 03.11.2025 поза межами строку давності , а стягнення пені контролюючий орган має право ініціювати тільки в межах 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.
У відзиві на апеляційну скаргу податковий орган вказує , що відповідно до даних ІКП в період з 27.03.2024-03.11.2025 здійснювалось зарахування коштів - стягнення в межах виконавчого провадження по вказаній судовій справі №480/27/21 , в день зарахування коштів нараховано пеню за несвоєчасну сплату грошових зобов`язань по вказаним ППР. Нарахування пені проводилось контролюючим органом в ІКП в ІКС «Податковий блок» в автоматичному режимі. Тобто, нарахування пені відповідачу відбувались в день надходження коштів у рахунок погашення податкового боргу за період, який розпочався з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов`язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні від 30.06.2018 № 270707-1305-1805, від 19.06.2019 № [номер приховано] та від 12.06.2019 № 37527-5013-1805, до дня зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань, отже і відлік 1095 днів розпочинається саме з моменту виникнення заборгованості по пені, а не початку періоду за який вказана пеня нарахована. Отже, право на нарахування пені виникло у Головного управління ДПС у Сумській області з дня зарахування коштів на рахунок, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (27.03.2024 - 03.11.2025), а не 11.07.2018, 23.06.2019 та 30.06.2019 як зазначає у апеляційній скарзі відповідач.
Надаючи правову оцінку таким доводам апелянта колегія суддів виходить з наступного.
Згідно пп. 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 ПК України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно п. 129.1, п. 129.3, п. 129.4 ст. 129 ПК України нарахування пені розпочинається: при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов`язання у встановлених цим Кодексом випадках, не пов`язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов`язання, визначеного за результатами перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов`язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом; при нарахуванні контролюючим органом за результатами перевірки податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, у разі виявлення його заниження - на суму такого заниження, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов`язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження, та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання; при виявленні контролюючим органом за результатами перевірки заниження податковим агентом податкового зобов`язання при нарахуванні (виплаті) оподатковуваного доходу на користь нерезидентів або інших платників податків та/або несвоєчасної сплати, несплати (неперерахування) податковим агентом утриманих (нарахованих) податків до або під час виплати оподатковуваного доходу на користь нерезидента або іншого платника податків - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податковим агентом суми податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом. Нарахування пені закінчується (крім пені, передбаченої підпунктами 129.1.2, 129.1.4 пункту 129.1 цієї статті): у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів на відповідний рахунок платника податків та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань; у день проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов`язань відповідного бюджету перед таким платником податків; у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України); при прийнятті рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його частини). На суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, якщо її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.
У контролюючого органу виникло право нарахувати пеню ОСОБА_1 щодо несплати узгодженого зобов`язання по вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями від 30.06.2018 № 270707-1305-1805, від 19.06.2019 № [номер приховано] та від 12.06.2019 № 37527-5013-1805 відповідно з 11.07.2018р., з 30.06.2019р. та з 23.06.2019р. , після спливу 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання , визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.
Так, дійсно з 01.01.2021 набрав чинності Закон України від 16.01.2020 № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві». Відповідно до цього Закону до статті 129 Податкового кодексу України включено пункт 129.9.
Відповідно до положень підпункту 129.9.1 пункту 129.9 статті 129 Податкового кодексу України пеня не нараховується, а нарахована пеня підлягає анулюванню у випадку закінчення 1095 дня, що настає за днем, коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню платнику податків.
Тобто, з 01.01.2021 пеня не нараховується, а нарахована підлягає анулюванню, зокрема, у разі закінчення 1095 дня, що настає за днем, коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню платнику податків.
При цьому як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 13 травня 1997 року № 1-зп/1997, стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
Закон від 16.01.2020 № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» не містить прямої вказівки про надання його нормам зворотної дії в часі, а отже його дія не розповсюджується на період до набрання ним чинності.
Тобто положення підпункту 129.9.1 пункту 129.9 статті 129 Податкового кодексу України щодо не нарахування пені чи анулювання нарахованої пені у разі проведення такого нарахування поза межами 1095 дня, що настає за днем, коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню, розповсюджується виключно на правовідносини які виникли з 01.01.2021.
Положення Податкового кодексу України, у тому числі статті 129, не містять прямої вказівки на те, коли у контролюючого органу виникає право нарахувати пеню платнику податків.
Такі норми, зокрема пункти 129.1 та 129.3 статті 129 Податкового кодексу України, визначають лише початок нарахування пені (день, від якого слід проводити нарахування) та закінчення нарахування пені (останній день нарахування).
Відтак на переконання колегії суддів право на нарахування пені у контролюючого органу виникає також з моменту (дня) початку строку, визначеного Податковим кодексом України, для нарахування пені у відповідному випадку.
Тобто початок нарахування пені збігається в часі з правом (обов`язком) контролюючого органу здійснити таке нарахування пені.
Отже, враховуючи, що положення підпункту 129.9.1 пункту 129.9 статті 129 Податкового кодексу України розповсюджується на правовідносини які виникли з 01.01.2021, то відповідно за вказаним підпунктом анулюванню підлягатиме пеня, право по нарахуванню якої виникло у контролюючого органу з 01.01.2021 та нарахування такої пені контролюючим органом проведено поза межами 1095 днів з дня виникнення такого права.
Слід також зазначити, що питання анулювання пені не є предметом спору у цій справі. Крім того слід враховувати, що підпункт 129.9.1 пункту 129.9 статті 129 Податкового кодексу України передбачає анулювання пені за певних умов та при дотриманні певної процедури, дотримання чи не дотримання яких має бути перевірено судами у разі спірності правовідносин саме щодо анулювання пені, а не в межах спору щодо стягнення заборгованості.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачем не було надіслано відзиву на позовну заяву, також, відсутні в матеріалах і докази оскарження відповідачем правомірності нарахування пені і в окремому судовому процесі, чи пред`явлення зустрічного позову в межах цієї справи.
Як встановлено вище право на нарахування пені виникло у контролюючого органу ще в 2018 та 2019 роках, тобто задовго до 01.01.2021.
Слід також зазначити, що дата звернення до суду з цим позовом (12.12.2025, тобто вже після набрання чинності та дії підпункту 129.9.1 пункту 129.9 статті 129 Податкового кодексу України) не є визначальним для застосовності підпункту 129.9.1 пункту 129.9 статті 129 Податкового кодексу України у спірних правовідносинах.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного суду від 27 червня 2024 року у справі № 160/538/23 та від 04 квітня 2025 року у справі №820/1105/18.
При цьому , колегія суддів зазначає наступне.
Податковим кодексом України пеня визначена, як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, самі норми щодо порядку нарахування та сплати пені встановлені окремою Главою 12. Пеня, як спосіб забезпечення податкового боргу нараховується на суму податкового боргу, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні (при нарахуванні суми грошового зобов`язання контролюючими органами за результатами перевірки) та закінчується, зокрема, у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Таким чином, обов`язок сплати пені пов`язаний з обов`язком погашення податкового боргу.
Враховуючи вищенаведене та те , що в межах спірних відносин постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2024 по справі № 480/27/21 стягнуто з ОСОБА_1 податковий борг з орендної плати з фізичних осіб загальною сумою 163 968 (сто шістдесят три тисячі дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 86 копійок по податковим повідомленням - рішенням від 30.06.2018 № 270707-1305-1805, від 19.06.2019 № [номер приховано] та від 12.06.2019 № 37527-5013-1805 (сума нарахованої пені у розмірі 37810,78 грн здійснена контролюючим органом на податковий борг відповідача минулих періодів, а саме по вказаним податковим повідомленням-рішенням), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача спірної суми пені за відповідний період .
Доводи апеляційної скарги з вищенаведених підстав є помилковими .
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність та обґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 по справі № 480/9449/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис) З.Г. Подобайло
Судді (підпис) (підпис) М.О. Семененко І.С. Чалий