ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
06 серпня 2026 року м. Дніпро справа № 160/25214/25
Головуючий суддя І інстанції - Озерянська С.І.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),
суддів: Чередниченка В.Є., Шальєвої В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу 7 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.11.2025 в адміністративній справі №160/25214/25 за позовом ОСОБА_1 до 7 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до 7 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність 7 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області відносно ОСОБА_1 стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні, а саме ненарахування та невиплати його середнього грошового забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку, з урахуванням перерахованої індексації (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі), за період з 31 травня 2021 року по 18 липня 2022 року у повному обсязі та у період з 19 липня 2022 року по 20 серпня 2025 року - не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100;
- зобов`язати 7 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 його середнє грошове забезпечення, з урахуванням перерахованої індексації грошового забезпечення, за весь час затримки остаточного розрахунку, з урахуванням перерахованої індексації (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі), за період з 31 травня 2021 року по 18 липня 2022 року у повному обсязі та у період з 19 липня 2022 року по 20 серпня 2025 року - не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.11.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність 7 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Стягнуто з 7 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 54 378,44 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення змінити в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виплати індексації грошового забезпечення, зменшивши суму цього середнього грошового забезпечення до розумного розміру, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що позивач був звільнений у травні 2021 року, а за виплатою суми індексації до суду звернувся лише у 2024 році, збільшивши таким чином період розрахунку середнього грошового забезпечення на 3 роки. Однак, суд першої інстанції не взяв до уваги дії позивача, який в порушення ч. 3 ст. 13 ЦК України зловжив правами на свою користь. Також, позивач не надав суду жодних доказів щодо понесених ним витрат, яких би не було за вчасної сплати індексації відповідачем. Водночас відповідач виконав рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 по справі № 160/6449/24, що набрало законної сили 30.10.2024, добровільно, без зволікань. Грошові кошти у розмірі 64341,43 грн. були перераховані позивачу у повному обсязі. Жодних скарг щодо розрахунків чи строків виконання рішення суду по справі № 160/6449/24 на адресу відповідача від позивача не надходило.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходив службу у 7 державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, що підтверджується матеріалами справи.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 року у справі 160/6449/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до 7 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково, зобов`язано 7 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення, включно із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум; зобов`язано 7 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 травня 2021 року індексації грошового забезпечення в повному розмірі, з урахуванням нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.
20.08.2025 року згідно виписки з карткового рахунку позивачу нараховано та виплачено грошові кошти у розмірі 64 341,43 грн. на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі 160/6449/24.
Відповідно довідки про грошове забезпечення позивача від 18.09.2025 року №71, за березень 2021 року складає 12 411,42 грн., за квітень 2021 року складає 13 779,41 грн., середньоденний розмір заробітної плати, за останні два місяці перед звільненням, складає 429,36 грн.
Оскільки відповідач здійснив повний розрахунок із позивачем при звільненні, виплативши йому всі належні суми, лише 20.08.2025 року, позивач, вважаючи що має право на середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір між сторонами та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що виходячи з принципу пропорційності, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у даному спорі, становить 54 378,44 грн.
Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Приписами статті 117 КЗпП України (в редакції, чинній на момент звільнення позивача - 02 жовтня 2018 року та в попередній редакції Закону №3248-IV від 20 грудня 2005 року (далі - Закон №3248-IV)) передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Водночас, Законом №2352-ІХ текст статті 117 КЗпП України викладено у такій редакції: «У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.».
Наведена редакція статті 117 КЗпП України набрала законної сили з 19 липня 2022 року.
Отже, аналізуючи положення вказаних правових норм, колегія суддів зазначає, що з моменту набрання чинності Законом №2352-IX (з 19 липня 2022 року) положення статті 117 КЗпП України (в попередній редакції) втратили чинність, внаслідок чого було змінено правове регулювання відносин, які підпадають під дію цієї статті.
Тобто, до 19 липня 2022 року правове регулювання таких правовідносин здійснювалося відповідно до положень статті 117 КЗпП України в редакції Закону №3248-IV, тоді як після 19 липня 2022 року підлягає застосуванню стаття 117 КЗпП України в редакції Закону №2352-IX.
При цьому, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 117 КЗпП України у редакції Закону №3248-IV та були припинені на момент чинності дії цієї статті в редакції Закону №2352-IX, то в такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 117 КЗпП України (у попередній редакції), а у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми цієї статті (у новій редакції Закону №2352-IX).
Тобто, спірний період щодо стягнення середнього заробітку у цій справі та застосування до спірних правовідносин статті 117 КЗпП України умовно варто поділити на 2 частини: до 19 липня 2022 року (до набрання чинності Закону №2352-IX) та після запроваджених до неї змін, що діють з 19 липня 2022 року.
Такий правовий підхід узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі, викладеною у постанові від 06 грудня 2024 року у справі №440/6856/22.
Як видно з матеріалів справи днем звільнення позивача зі служби є 31.05.2021 року, а тому остаточний розрахунок мав бути проведений з позивачем 31.05.2021 року в день звільнення.
Між тим, належні до виплати суми в загальному розмірі 64 341,43 грн., були виплачені на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 року у справі 160/6449/24 лише 20.08.2025 року.
Таким чином суд приходить до висновку, що період затримки розрахунку при звільненні слід розділити: з 01.06.2021 року по 18.07.2022 року та з 19.07.2022 року по 19.08.2025 року.
Відповідно довідки про грошове забезпечення позивача від 18.09.2025 року №71, останнє за березень 2021 року складає 12 411,42 грн., за квітень 2021 року складає 13 779,41 грн., середньоденний розмір заробітної плати, за останні два місяці перед звільненням, складає 429,36 грн.
З огляду на зазначене, середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 01.06.2021 року по 18.07.2022 року становить 177 325,68 (429,36 грн. х 413 днів затримки).
Період з 19.07.2022 року по 19.08.2025 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 Кодексу законів про працю України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.
Враховуючи зміст статті 117 Кодексу законів про працю України, викладену відповідно до Закону України від 1 липня 2022 року № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», за період з 19.07.2022 року по 19.08.2025 року середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні становить 78 572,88 грн. (429,36*183).
Згідно довідки про грошове забезпечення при звільненні від 18.09.2025 року №71 вбачається, що з метою остаточного розрахунку при звільненні позивача зі служби, відповідачем добровільно було нараховано та виплачено ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 55 589,85 грн.
Також згідно інформації про нарахування та отримання одноразової грошової допомоги при звільненні особами рядового та начальницького складу служби цивільного захисту, ОСОБА_1 виплачену одноразову грошову допомогу при звільненні у сумі 182 914,75 грн.
Із врахуванням грошового забезпечення в сумі 64 341,43 грн. (виплаченого на виконання рішення суду від 20.05.2024 року у справі 160/6449/24) на яке позивач мав право на день звільнення, сума усіх належних позивачу при звільненні виплат становить 302 846,03 грн. (64 341,43 + 182 914,75 +55 589,85).
Отже, загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат складав 302 846,03 грн. (що становить 100%), з яких: 64 341,43 грн. (21,25%) кошти виплачені позивачу на підставі судового рішення.
Виходячи з принципів пропорційності, розумності та справедливості сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у даному спорі, становить 54 378,44 грн. (21,25% від 255 898,56 грн. (177 325,68 грн. + 78 572,88 грн.).
Отже, сума, яку постановив стягнути суд першої інстанції, визначена з урахуванням наведеного, у зв`язку з чим висновки останнього щодо розміру середнього заробітку, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, є правильними.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу 7 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.11.2025 в адміністративній справі №160/25214/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя С.М. Іванов
суддя В.Є. Чередниченко
суддя В.А. Шальєва