ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2026 року
м. Харків
справа № 612/1032/25
провадження №22-ц/818/3977/26
Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів колегії - Пилипчук Н.П., Маміної О.В.
сторони справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», на заочне рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 26 березня 2026 року у складі судді Масла С.П.,-
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2025 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» ( надалі ТОВ) звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 1495-5624 від 10.01.2025 в розмірі 134488, 20 грн, а також судові витрати у розмірі 2422,40 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що 10.01.2025 між ТОВ та відповідачем за допомогою Веб-сайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про надання кредиту № 1495-5624.
Згідно умов кредитного договору, позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту - 28 700,00 грн; строк кредитування - 300 днів; базовий період - 14 днів; комісія за видачу кредиту - 20,00 % від суми кредиту; знижена % ставка - 0,90 % в день; стандартна % ставка - 1,00 % в день.
ТОВ свої зобов`язання виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок, вказаний відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою ТОВ про перерахування коштів через систему платежів LigPay, відповідно до умов укладеного Кредитного договору. Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного кредитного договору, шляхом прийняття грошових коштів.
Станом на 10.11.2025 року загальний розмір заборгованості відповідача за Кредитним договором становить: 134 488,20 гривень, а саме: заборгованість за кредитом - 28 700,00 гривень; заборгованість за нарахованими процентами - 85 698,20 гривень; заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК - 14 350,00 гривень; заборгованість по комісії - 5 740,00 гривень.
Заочним рішенням Близнюківського районного суду Харківської області від 26 березня 2026 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 1495-5624 від 10.01.2025 у розмірі 104 411 (сто чотири тисячі чотириста одинадцять) грн. 16 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 880 грн 80 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення мотивовано, тим що оскільки умовами договору підтверджено надання відповідачу кредитних коштів, а відповідачем не заперечується сума вказаної заборгованості, то позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту у розмірі 28 700,00 грн є обґрунтованими. Враховуючи ж правову позицію висловлену у постанові Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18 вважав частково обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 75 711,16 грн. в межах строку кредитування. В той же час, суд вважав безпідставними вимоги позивача щодо необхідності стягнення з відповідача заборгованості за процентами річних на підставі статті 625 ЦК України у розмірі 14350 грн, врахувавши при цьому їх нарахування у період дії в Україні воєнного стану. Також суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за комісією у розмірі 5740 грн., оскільки надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком позивача.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ТОВ «Укр Кредит Фінанс» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість, просило скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» загальну суму заборгованості за Кредитним договором № 1495-5624 від 10.01.2025 у розмірі 134, 488, 20 грн.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд неповно встановив обставини у справі та ухвалив рішення, що не відповідає фактичним обставинам у справі та вимогам закону. Оскільки строк кредитування відповідно до Кредитного договору № 1495-5624 від 10.01.2025 р становив 300 календарних днів, зокрема датою повернення кредиту встановлено 05.11.2025 року, то суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивач нараховував відсотки поза межами строку кредитування. Вказує, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» детально було описано інформацію як щодо базового періоду так і щодо строку кредиту, у зв`язку з чим суд першої інстанції помилково здійснив припущення про те, що позивач нараховував відсотки поза межами строку кредитування, оскільки відповідно до Договору про відкриття кредитної лінії № 1495-5624 від 10.01.2025 року, Правил надання споживчих кредитів та Розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування відсотків відбувалося лише впродовж строку кредитування, а саме 300 календарних днів (до 05.11.2025 включно). Крім того, апелянт наголошує, що відповідно до Розрахунку заборгованості за договором № 1495-5624 від 10.01.2025 року, штраф та пеня за невиконання умов договору стосовно ОСОБА_1 не нараховувались, а нарахування одноразової комісії відбулося одразу при відкритті кредитного договору за надання коштів.
Також, апеляційна скарга містить доводи щодо необґрунтованості рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості по комісії, оскільки Закон України «Про споживче кредитування» прямо передбачає право кредитодавця встановлювати комісію та є спеціальним нормативним актом, який регулює відповідні правовідносини і його норми мають пріоритет над загальними положеннями Цивільного кодексу України. Оскільки вищевказаний договір укладений поза межами періоду, на який поширюється звільнення від відповідальності, передбачене Законом України «Про споживче кредитування», положення про звільнення боржника від відповідальності не підлягають застосуванню. Отже, вважає, що позивач має законні та обґрунтовані підстави для нарахування та стягнення з Відповідача процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, як способу захисту порушеного грошового зобов`язання.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що 10.01.2025 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачем за допомогою веб-сайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про надання кредиту № 1495-5624.
Згідно умов кредитного договору, позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб в сумі 28 700,00 грн.; строк кредитування - 300 днів; базовий період - 14 днів; комісія за видачу кредиту - 20,00 % від суми кредиту; знижена % ставка - 0,90 % в день; стандартна % ставка - 1,00 % в день.
ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» свої зобов`язання виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок, вказаний відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про перерахування коштів від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через систему платежів LigPay, відповідно до умов укладеного Кредитного договору. Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС».
Станом на 10.11.2025 року згідно розрахунку заборгованості загальний розмір заборгованості відповідача за Кредитним договором становить: 134 488,20 гривень, а саме: заборгованість за кредитом - 28 700,00 гривень; заборгованість за нарахованими процентами - 85 698,20 гривень; заборгованість за процентами річних на підставі ст 625 ЦК - 14 350,00 гривень; заборгованість по комісії - 5 740,00 гривень.
Договір підписано відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора А6943.
У пункті 13 Договору передбачені реквізити сторін, а саме номер особистого електронного платіжного засобу ОСОБА_1 НОМЕР_1 .
Додатками №№2,3 до договору про відкриття кредитної лінії № 1495-5624 від 10.01.2025 року є таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за стандартною та зниженою процентними ставками, що також підписані відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора А6943.
В матеріалах справи також наявні правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «НА ВСЕ» затверджених наказом директора ТОВ «Укр Кредит Фінанс» №113-П від 31.10.2024 року та паспорт споживчого кредиту в якому викладені усі істотні умови кредиту. Вказані документи підписані відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора А6943.
Згідно довідки ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту вбачається, що за кредитним договором № 1495-5624від 10 січня 2025 року через платіжну систему LiqPay, платіж [номер приховано] на карту № НОМЕР_1 перераховано 28700,00 гривень.
Згідно з розрахунком заборгованості, доданим до позовної заяви, заборгованість відповідача за кредитним договором № 1495-5624 від 10.01.2025 станом на 10.11.2025 за відповідачем ОСОБА_1 обліковується заборгованість у розмірі 134488, 20 грн яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 28700,00 грн, з заборгованості за нарахованими відсотками - 85698, 20 грн, заборгованості за відсотками за ст. 625 ЦК України - 14350,00 грн та заборгованості за комісією - 5740, 00 грн (а.с.42-49).
Таким чином, позивач просив суд стягнути з Позичальника суму заборгованості за Кредитним договором, а саме: прострочену заборгованість за тілом кредиту - 28700,00 грн, заборгованість за нарахованими відсотками - 85698, 20 грн, заборгованість за відсотками за ст. 625 ЦК України - 14350,00 грн та заборгованість за комісією - 5740, 00 грн.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Матеріали справи свідчать про те, що оспорюваний договір укладений в електронній формі.
Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».
Зокрема, в ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
За змістом ч.13 ст.11 вищевказаного Закону докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України.
Наведене свідчить, що відповідач ознайомився і погодився з умовами договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч.13 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію".
Встановлені під час розгляду фактичні обставини у справі свідчать про те, що Правила надання грошових коштів у вигляді позики ТОВ Укр Кредит Фінанс перебувають в загальному доступі, розміщенні на веб-сайті кредитодавця https://credos.com.ua та в розумінні статтей 641,644 ЦК України єпублічною пропозицією (офертою) на укладення договору позики із визначенням порядку і умов кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений; сторони не досягли б згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.
За обставинами даної справи позичальник (відповідач ОСОБА_1 ) шляхом власноручного введення одноразового ідентифікатора А6943, отриманого від позивача, вчинив дії на укладення договору про відкриття кредитної лінії № 1495-5624 від 10.01.2025 тобто договір вважається укладеними у відповідності до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» та, відповідно, сторони досягли згоди щодо всіх їх істотних умов.
Судовим розглядом було встановлено, що вказаний кредитний договір відповідачем підписано електронним підписом, недійсним в судовому порядку не визнавався, а відтак є чинним і підлягає до виконання його сторонами. Відповідач під час укладення кредитного договору, ознайомився з його текстом та істотними умовами кредитування а саме: сумою кредиту, процентною ставкою, строком кредитування, графіком платежів та порядком погашення заборгованості, що підтверджується особистим електронним підписом позичальника. Оскільки, кредитний договір був підписаний відповідачем без будь-яких застережень, суд приходить до висновку, що остання погодилася з його умовами та зобов`язалася виконувати їх.
Факт видачі кредитних коштів позичальнику підтверджується довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту № 1495-5624 від 10.01.2025. Зазначене узгоджується із висновками Верховного суду які викладені у постанові від 12 лютого 2025 року по справі 679/1103/23 в яких викладено що довідка про перерахування за допомогою платіжної системи кредиту на вказану позичальником картку є належним доказом отримання відповідачем кредитних коштів.
Крім того колегія суддів зазначає що відповідно розділу 13 договору № 1495-5624 від 10.01.2025 визначені реквізити сторін з якого вбачається номер платіжної картки відповідача а саме № НОМЕР_1 . Тобто у апеляційного суду немає сумнівів щодо належності вказаної карти відповідачу оскільки він сам вказав такий платіжний засіб під час укладення кредитного договору. Матеріали справи не містять доказів того що відносно ОСОБА_1 вчинялись шахрайські дії, докази звернень до правоохоронних органів відповідача відсутні так і відсутні докази того що зазначені персональні дані відповідача були використані третіми особами.
Відповідно до умов кредитного договору позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 28700,00 грн (п. 4.1 Договору); строк кредитування 300 днів, дата повернення кредиту 05.11.2025 (п. 4.9 Договору); денна % ставка 0,946 (п.4.12 Договору).
Верховний Суд у своїй постанові Великої Палати від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 виснував, що відповідно до ч.1 ст.1048 та ч.1 ст.1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Право кредитодавця нараховувати передбачені кредитом проценти припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (строку, на який позичальник отримав кредит) чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України.
Так відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 1495-5624 від 10.01.2025 вбачається, що з 10.01.2025 по 23.01.2025 року включно нараховувалась знижена процентна ставка 0, 90 %, а з 24.01.2025 по 05.11.2025 - стандартна процентна ставка за користування кредитом у розмірі 1,00 % на день.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, тобто належним виконанням зобов`язань з боку відповідача є повернення кредиту та сплата процентів за користування ним у строки, у розмірі та валюті, як це було визначено кредитним договором.
Відповідно до пункту 4.6 Договору, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту за ставкою: стандартна процентна ставка становить 1.00 % за кожен день користування Кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключенням строку використання Позичальником права користування Кредитом за зниженою процентною ставкою).
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за процентами у розмірі 75711, 16 грн., виходив із даних, що містяться у Додатку до договору № 1495-5624 від 10.01.2025, а саме Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки відповідно до Методики Національного банку України, розрахованої за умови застосування зниженої процентної ставки за користування кредитом у розмірі 0, 90 % на день.
Проте, вказана вартість визначена із урахуванням сплати грошових коштів позичальником у відповідності до встановленого графіку платежів.
В той же час, як вбачається із розрахунку заборгованості ТОВ «Укр Кредит Фінанс», відповідач не здійснював погашення кредиту що й призвело до подорожчання кредиту і збільшення розміру нарахованих процентів за період користування кредитом - оскільки проценти нараховуються щоденно на фактичний залишок непогашеного тіла кредиту, при цьому проценти за користування кредиту нараховувались до останнього дня строку дії цього договору а саме до 10.11.2025 року що підтверджується розрахунком заборгованості.
Таким чином розмір нарахованих процентів за кредитним договором № 1495-5624 від 10.01.2025 повністю узгоджується із розрахунком заборгованості та умовами кредитного договору.
Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідачем не надано.
Тому колегія суддів вважає, що вказаний розрахунок заборгованості є належним доказом, котрий узгоджується з умовами кредитного договору.
Даних, що відповідач у добровільному порядку нараховану заборгованість за кредитним договором погасив, матеріали справи не містять.
Отже, судом першої інстанції зроблено хибний висновок щодо необхідності стягнення з відповідача заборгованості за відсотками у розмірі 75711, 16 грн в той час, як дійсна сума прострочених платежів по процентах, становить 85698, 20 грн.
Відтак, оскільки суд першої інстанції неправильно визначив порядок та розмір процентів, що підлягали нарахуванню у межах укладеного між сторонами договору, рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за процентами за кредитним договором №1495-5624 від 10.01.2025 року у розмірі 85698, 20 грн.
Що стосується апеляційних вимог щодо задоволення позову в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по комісії у розмірі 5740 грн, колегія суддів вважає їх безпідставними з огляду на наступне.
У постанові Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі за № 343/557/15-ц зроблено висновок: «Так, за змістом частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній станом на 08 травня 2007 року) до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.
Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.
Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.
Згідно зі ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Частиною третьою вищезазначеної статті (в редакції на час укладення кредитного договору) передбачено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.
Згідно із ч. 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.
Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16 послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.»
Колегія суддів звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).
Відтак, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про незаконність рішення суду в частині відмови у задоволені вимоги про стягнення з відповідача комісії за надання кредиту в сумі 5740,00 грн. Рішення суду в цій частині підлягає залишенню без змін.
Що стосується доводів апелянта про безпідставність відмови суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача процентів, передбачених ст. 625 ЦК України, колегія суддів також не вбачає підстав для їх задоволення.
Так, відповідно до ч.10 та ч.11 ст.265 ЦПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.
Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України №64/2022від 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.
Таким чином, на переконання колегії суддів, позовні вимоги, в частині нараховування інфляційних витрат і 3% річних , задоволенню не підлягають.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення відмову у задоволені позовних вимог в цій частині дійшов правильного висновку, відтак, апеляційна скарга в цій частині задоволенню також не підлягає.
Разом з тим, оскільки суд неправильно визначив порядок та розмір процентів, що підлягали нарахуванню у межах укладеного між сторонами договору, рішення суду підлягає зміні в частині визначеного судом розміру стягнення. Замість стягнутих судом 104 411 грн 16 коп, належить стягнути 114 398 грн 20 коп.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частин або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягає застосуванню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.2, ч.13 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання позовної заяви 2422,40 грн та за подання апеляційної скарги 3633,60 грн, а всього 6034 грн.
Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме (85,06 %) з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у сумі 5128,90 грн.
Керуючись ст.ст. 367,368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375,381,382-384,389 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»- задовольнити частково.
Заочне рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 26 березня 2026 року - змінити в частині визначеного судом розміру стягнення.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1495-5624 від 10.01.2025 року у загальному розмірі 114398(сто чотирнадцять тисяч триста дев`яносто вісім) гривень 20 коп.
Здійснити перерозподіл судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (ЄДРПОУ 38548598) судовий збір у розмірі 5128 (п`ять тисяч сто двадцять вісім ) гривень 90 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.Ю. Тичкова
Судді: Н.П. Пилипчук
О.В. Маміна