Справа № 462/7121/26
провадження 2-н/462/1572/26
У Х В А Л А
13 серпня 2026 року, суддя Залізничного районного суду міста Львова Ліуш А.І. розглянувши матеріали заяви Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за послуги постачання теплової енергії,-
ВСТАНОВИВ:
заявник звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу за послуги постачання теплової енергії. Дослідивши матеріали поданої заяви, суд приходить до переконання про необхідність відмови в її задоволенні, з огляду на наступне.
У відповідності до ч. 3 ст. 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Відповідно до п. 10 вищевказаної Постанови норми ЦПК України не передбачають можливості часткового задоволення заяви про видачу судового наказу, оскільки він видається лише за умови безспірності вимог.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Так, як вбачається з поданої заяви заявник просить здійснити стягнення крім основної заборгованості ще інфляційні втрати та 3% річних.
В той же час, суд зазначає, що 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який продовжувався Указами Президента України № 133/2022 від 14 березня 2022 року, № 259/2022 від 18 квітня 2022 року, № 341/2022 від 17 травня 2022 року, № 573/2022 від 12 серпня 2022 року, № 757/2022 від 07 листопада 2022 року й діє станом на день розгляду справи.
17 березня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану № 2120-IX від 15 березня 2022 року, яким внесено зміни до законодавчих актів України, зокрема розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що заявлена стягувачем грошова вимога у визначеному ним розмірі не має ознак безспірності, які є обов`язковою передумовою для видачі судового наказу.
Так, формуючи загальний розмір заборгованості, стягувач включив до нього, крім основної суми боргу, також інфляційні втрати та три проценти річних, нараховані за період дії встановлених законодавством обмежень щодо застосування відповідної відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання. Відтак, заявлення до стягнення таких нарахувань за період, протягом якого законодавцем встановлено спеціальні обмеження щодо їх стягнення, виключає можливість визнання всієї заявленої стягувачем суми такою, що безумовно підлягає стягненню.
При цьому суд звертає увагу, що наказне провадження за своєю правовою природою передбачає можливість видачі судового наказу лише щодо вимог, які є безспірними як щодо підстав їх виникнення, так і щодо розміру. Наявність у здійсненому стягувачем розрахунку сум, правові підстави для стягнення яких за відповідний період обмежені законом, свідчить про невідповідність заявленої вимоги критерію безспірності.
Більше того, суд в межах наказного провадження не наділений повноваженнями самостійно коригувати здійснений стягувачем розрахунок, виключати з нього інфляційні втрати та три проценти річних і видавати судовий наказ виключно щодо основної суми заборгованості, оскільки таке фактично становило б часткове задоволення заяви про видачу судового наказу, що не відповідає правовій природі та процесуальному порядку наказного провадження.
Таким чином, оскільки до заявленої до стягнення суми включено нарахування, які здійснені за період дії відповідного законодавчого обмеження та не можуть бути стягнуті у заявленому порядку, вимога стягувача в цілому не є безспірною. За таких обставин відсутні правові підстави для видачі судового наказу на заявлену стягувачем суму, у зв`язку з чим суд приходить до переконання про необхідність відмови у його видачі на підставі п. 8 ч. 1 ст. 165 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.161,165, 261 ЦПК України, суддя,-
ПОСТАНОВИВ:
в задоволенні заяви Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за послуги постачання теплової енергії,- відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя А.І. Ліуш