ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/34089/24 Суддя (судді) першої інстанції: Лиска І.Г.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий суддя Парінов А.Б.,
судді: Беспалов О.О.,
Кравченко Є.Д.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И В:
В Київському окружному адміністративному суді перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 з 27.03.2024 доплати до пенсії у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб»; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 27.03.2024 щомісячну доплату у розмірі 2000,00 грн., до призначеної пенсії у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», з урахуванням раніше виплачених сум без обмеження максимального розміру пенсії.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач ( далі - апелянт) подав апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду, у якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, мотивуючи це наступним.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у м. Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" №2262-ХІІ..
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03.01.2024 у справі №320/35036/23 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві з 01.12.2019 року перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву" №6324 від 17.03.2023 року, виданої станом на листопад 2019 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11. 2015 р. № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції'", та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.12.2019 року по день проведення перерахунку.
Так, після перерахунку пенсії на виконання вищезазначеного рішення, відповідач припинив виплату позивачу щомісячної доплати відповідно до постанови КМУ від 14.07.2021 №713 (а.с. 5-6).
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою в якій, посилаючись на протиправне припинення щомісячної доплати відповідно до постанови КМУ від 14.07.2021 №713, просив поновити вказану виплату.
Листом від 19.04.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві проінформувало позивача, що у разі коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 1 березня 2018 р., щомісячна доплата, встановлена абзацами першим і другим цього пункту, не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 гривень. Якщо сума збільшення пенсії під час її перегляду (перерахування) перевищила 2000 гривень, щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту, не встановлюється.
Зазначено, що збільшення пенсії за період з березня 2018 року до липня 2021 року перевищує 2000,00 грн. Отже, підстави для встановлення щомісячної доплати, передбаченої постановою КМУ № 713, відсутні.
Разом з тим, пенсійний орган повідомив, що пенсія позивача виплачується без обмеження максимальним розміром.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що перерахунок пенсії, проведений Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві на виконання судового рішення з метою усунення порушеного права позивача на належний розмір пенсії, право на яку виникло до 1 березня 2018 року, не є перерахунком у зв`язку зі зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії. Відтак суд визнав за позивачем право на щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 713.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі в органах внутрішніх справ регулює Закон України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ).
Відповідно до положень статті 63 Закону №2262-XII перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано статтею 63 Закону № 2262-XII, згідно із якою перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Отже, Кабінету Міністрів України надано право на встановлення умов та порядку перерахунку пенсій, а також розміри складових грошового забезпечення для такого перерахунку.
Кабінет Міністрів України постановою від 13.02.2008 № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393» затвердив Порядок № 45.
Пунктом 1 Порядку № 45 передбачено, що пенсії, призначені відповідно до Закону № 2262-ХІІ, у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Абзацом 1 пункту 5 Порядку № 45 в редакції постанови № 103 передбачено, що під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.
При цьому у Додатку 2 до Порядку № 45 міститься форма довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, яку постановою № 103 було викладено в новій редакції, в якій відсутні такі складові грошового забезпечення, як щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, в адміністративній справі № 826/3858/18, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови № 103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45.
Відтак, у зв`язку із скасуванням пунктів 1 та 2 Постанови № 103 обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії скасоване.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2019 року у справі №826/12704/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року, визнано протиправним та скасовано пункт 3 Постанови № 103.
Верховний Суд у постанові від 08 листопада 2022 року у справі № 420/2473/22 зазначив, що законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження визначати умови, порядок та розміри перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб. При цьому повноваження Уряду поширюються на визначення підстав, механізму та розміру такого перерахунку, однак не на зміну встановленого статтею 43 Закону № 2262-ХІІ переліку складових грошового забезпечення. Отже, приводом для перерахунку пенсії є підвищення розміру грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, тоді як його структура визначається виключно законом і не може змінюватися Кабінетом Міністрів України.
Крім того, Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які суперечать Конституції та законам України, незалежно від того, чи були такі акти оскаржені в судовому порядку та чи залишаються вони чинними на момент розгляду справи (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18 та від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19).
З метою поетапного зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених військовослужбовцям та іншим особам, пенсійне забезпечення яких здійснюється відповідно до Закону № 2262-ХІІ, до законодавчого врегулювання цього питання Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
Пунктом 1 Постанови № 713 з 1 липня 2021 року встановлено щомісячну доплату у розмірі 2 000 грн особам, яким пенсію призначено до 1 березня 2018 року відповідно до Закону № 2262-ХІІ, а також окремим особам, яким пенсію призначено після цієї дати з грошового забезпечення, визначеного станом на 1 березня 2018 року або раніше.
Водночас зазначеною постановою передбачено, що у разі перегляду (перерахунку) пенсії після 1 березня 2018 року така доплата не виплачується, крім випадків, коли внаслідок такого перегляду (перерахунку) розмір пенсії збільшився менш ніж на 2 000 грн. У такому разі доплата встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.
Як вбачається з пояснювальної записки до проекту Постанови № 713, її метою є поетапне зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 1 березня 2018 року, які виникли після проведення їх перерахунку.
Суд враховує, що Постанова № 713 пов`язує право на отримання щомісячної доплати не з будь-яким фактом перерахунку пенсії після 1 березня 2018 року, а лише з таким перерахунком, який виключає необхідність додаткової компенсації шляхом встановлення зазначеної доплати.
Відтак, аналіз наведених норм права, а також мети прийняття Урядом вказаної Постанови № 713 свідчить про те, що перерахунок пенсії, проведення якого згідно з абзацом третім пункту 1 Постанови № 713 є обставиною, що виключає можливість нарахування щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн до розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-ХІІ, має бути обумовлений підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ на підставі нормативно-правого акта компетентного органу, оскільки в такий спосіб досягається мета, яка слугувала підставою для ухвалення Постанови № 713, а саме зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, визначених на законних підставах. Натомість перерахунок пенсії, проведений на виконання судового рішення з метою усунення порушеного права особи на належний розмір пенсії, право на отримання якої у особи виникло до 01.03.2018, не є перерахунком пенсії у зв`язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.11.2022 у справі № 420/2473/22, від 02.03.2023 у справі № 600/870/22-а, від 04.04.2023 у справі № 380/25987/21, від 18.04.2023 у справі № 560/6528/22, від 26.04.2023 у справі № 380/4510/22 та від 17.05.2023 у справі № 620/5518/22, від 28.10.2025 року у справі № 320/8377/24.
Так, в постанові від 03 лютого 2026 року у справі №420/34281/24 Верховний Суд наголошує на тому, що перерахунок пенсії, здійснений на виконання судового рішення у зв`язку з визнанням протиправним та нечинним нормативно-правового акта, яким було обмежено складові грошового забезпечення, за своєю правовою природою є способом відновлення порушеного права та має наслідком приведення пенсійних прав особи у стан, який мав існувати з моменту їх виникнення (ab initio). Такий перерахунок не є підвищенням пенсійного забезпечення у розумінні абзацу третього пункту 1 постанови КМУ №713, оскільки не створює нових соціальних гарантій і не змінює розмірів бюджетних видатків на майбутнє, а лише усуває наслідки неправомірного нормативного регулювання. Відтак він не може розглядатися як юридична підстава для припинення щомісячної доплати, встановленої з метою зменшення диспропорцій у пенсійному забезпеченні.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що перерахунок пенсії позивача, проведений відповідачем на виконання судового рішення з метою відновлення порушеного права на належний розмір пенсії, право на яку виникло до 1 березня 2018 року, не є перерахунком у зв`язку зі зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії. Відтак такий перерахунок не позбавляє позивача права на щомісячну доплату, передбачену Постановою № 713, метою якої є поетапне зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 1 березня 2018 року.
Посилання апелянта на правові висновки Верховного Суду, викладені у зразковій справі № 400/6254/24, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані.
Так, предметом розгляду у справі № 400/6254/24 було питання правомірності припинення виплати щомісячної доплати, передбаченої Постановою № 713, після перерахунку пенсії, проведеного на виконання судового рішення у зв`язку зі зміною розміру грошового забезпечення військовослужбовців, зумовленою зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Натомість у цій справі спір виник у зв`язку з припиненням виплати зазначеної доплати після перерахунку пенсії, здійсненого на виконання судового рішення на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, виданої у зв`язку зі скасуванням пунктів 1, 2, 3 Постанови № 103, а також пункту 5 і додатка 2 Порядку № 45. Такий перерахунок був спрямований на відновлення порушеного права позивача шляхом урахування всіх складових грошового забезпечення, передбачених статтею 43 Закону № 2262-ХІІ.
Отже, хоча в обох випадках перерахунок пенсії здійснювався на виконання судового рішення, його правова природа та підстави є різними. З огляду на це правові висновки Верховного Суду, викладені у справі № 400/6254/24, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Враховуючи викладені обставини у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дії пенсійного органу щодо не нарахування та невиплати позивачу з 27.03.2024 доплати до пенсії у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» та зобов`язання здійснити таку виплату.
Разом із тим, колегія суддів встановила, що матеріали справи не містять належних доказів порушення прав позивача внаслідок обмеження виплати пенсії максимальним розміром.
Так, відповідно до наявного у матеріалах справи витягу з пенсійної справи, розмір пенсії позивача за вислугу років (з урахуванням надбавок) станом на 01.03.2024 становив 12747,50 грн та фактично не був обмежений максимальним розміром.
Реалізуючи гарантоване статтею 55 Конституції України право на судовий захист, особа самостійно визначає, яке саме право чи охоронюваний законом інтерес, на її думку, порушено, а також спосіб його захисту. Водночас під час розгляду справи суд має перевірити не лише наявність такого порушення на момент звернення до суду, а й відповідність обраного способу захисту характеру порушеного права та його здатність забезпечити реальне відновлення цього права.
Адміністративному судовому захисту підлягають лише реально порушені права та інтереси особи. Суд не вправі задовольняти позовні вимоги, спрямовані на запобігання можливим майбутнім порушенням, якщо на час розгляду справи такі порушення відсутні.
Відсутність факту порушення права або невідповідність обраного способу захисту встановленим законом способам є самостійною підставою для відмови у задоволенні відповідних позовних вимог.
Колегія суддів також враховує, що відповідач не приймав рішень щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром та не здійснював виплат у зменшеному розмірі з цієї підстави. За таких обставин відсутні підстави для зобов`язання відповідача у майбутньому здійснювати нарахування та виплату щомісячної доплати без обмеження максимальним розміром пенсії.
У зв`язку з цим колегія суддів дійшла висновку, що обраний судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права підлягає зміні, оскільки на момент розгляду справи факт такого порушення не підтверджений матеріалами справи.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналізуючи всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відповідно до ст. 315 за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін;
2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення;
3) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково;
4) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у визначених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині;
5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю
Згідно з частиною першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись статтями 77, 34, 242, 311, 315, 316, 321, 325, 328 - 331 КАС, суд-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року - змінити, виклавши пункт третій його резолютивної частини у наступній редакції:
«Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 27.03.2024 щомісячну доплату у розмірі 2000,00 грн., до призначеної пенсії у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.».
В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді: О.О. Беспалов
Є.Д. Кравченко
(Повний текст постанови суду виготовлено 12 серпня 2026 року)