ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 753/12714/25 Суддя (судді) першої інстанції: Каліушко Ф.А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Вівдиченко Т.Р., Ключковича В.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду м. Києва із позовом до Департаменту патрульної поліції, у якому просить суд постанову поліцейського 1 взводу 1 роти 2 батальйону полку 1 Управління патрульної поліції в місті Києві Грінцевича Іллі Ігоровича серії ЕНА №4867827 від 01 червня 2025 по справі про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 122 КУпАП, якою на ОСОБА_1 накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн скасувати, справу про адміністративне правопорушення закрити.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення за своєю формою та змістом не відповідає нормам чинного законодавства та не відображає дійсні обставини події. Зазначає, що не порушував правил дорожнього руху, а наданий доказ фіксації на приладі TruCam не може бути доказом, оскільки на фото зафіксовано автомобіль позивача та інший автомобіль, який рухався праворуч на смузі руху, ближній до працівників поліції. Вважає, що поліцейським не вжито жодних дій щодо надання можливості реалізувати право позивача на отримання правової допомоги. Також позивач наголошує, що відповідачем застосовано прилад TruCam в інший спосіб, ніж визначено статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію».
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 18 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Департамент патрульної поліції звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд приймаючи рішення у справі, не беручи до уваги відзив разом із додатками, позбавив Департамент патрульної поліції права на захист та подання доказів у справі, створивши умови відсутності доказів у справі. Апелянт вважає, що подання відзиву із порушення строку не є окремою правовою підставою для скасування оскаржуваної постанови поліцейського, оскільки це не призвело до неправильного вирішення справи в цілому.
Департамент патрульної поліції зауважує, що відеозапис та фото з приладу TruCam, на якому зафіксовано факт вчинення спірного правопорушення є належним доказом у справі.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2026 та від 10.08.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
Від позивача відзив на апеляційну скаргу не надходив, що не перешкоджає розгляду справи за наявними у ній матеріалами.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились, у зв`язку із чим, судом апеляційної інстанції постановлено про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи, аргументи та доводи сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, поліцейським 1 взводу 1 роти 2 батальйону полку 1 Управління патрульної поліції в місті Києві Грінцевичем Іллею Ігоровичем 01 червня 2025 винесено постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №4867827, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340,00 грн.
Згідно даної постанови, ОСОБА_1 01.06.2025 о 14 год. 37 хв. керував транспортним засобом «Honda CR-V», державний номерний знак НОМЕР_1 , в м. Києві по вул. Столичне шосе, 101 км, рухався зі швидкістю 80 км/год при дозволеній швидкості 50 км/год, чим перевищив встановлені обмеження швидкості на 20 км/год та порушив п. 12.4 ПДР - порушення швидкісного режиму в населених пунктах. Швидкість руху вимірювалась за допомогою приладу «TruCam TC08426, відео 474371, 473822».
Не погоджуючись із даною постановою про притягнення до адміністративної відповідальності, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що прилад TruCam при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу не може триматися руками інспектора поліції, а повинен бути стаціонарно вмонтованим, що доводиться приписами статті 40 Закону України «Про Національну поліцію». Відповідачем не надано до суду доказів того, що лазерний вимірювач швидкості TruCam в момент фіксації правопорушення був стаціонарно розміщений, а також того, що фіксація правопорушення здійснювалась в зоні дії дорожнього знаку 5.70. Тобто, з матеріалів справи неможливо встановити об`єктивну сторону згаданого вище правопорушення, оскільки відсутні належні докази вчинення такого правопорушення.
Також судом першої інстанції відзив та додані до нього матеріали повернуто заявнику без розгляду, оскільки відповідачем пропущено строк для подачі відзиву та не зазначено причин пропуску строку на подання відзиву, як і заяви/клопотання про його поновлення, відтак, суд дійшов висновку, що позбавлений можливості надати оцінку поважності причин пропуску строку на подання відзиву.
З такими висновками колегія суддів не погоджується та, переглядаючи рішення суду першої інстанції, надаючи оцінку спірним правовідносинам, виходить з наступного.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Нормами статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Положеннями частини першої статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР).
Пунктом 1.1 ПДР закріплено, що ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до пункт 12.9 б ПДР України водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6 та 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31 або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «й» пункту 30.3 ПДР України.
Частиною четвертою статті 122 КУпАП передбачено відповідальність, зокрема за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, за що передбачена відповідальність у виді накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 1 статті 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справ про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Ураховуючи викладене, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення повинні ґрунтуватись на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи та наданих доказів.
Колегією суддів апеляційного суду здійснено перегляд наданого відповідачем оптичного диску із відеозаписом із приладу TruCam, серійний номер 008426, файл «Video TruCam Т3 HONDA CR-V д.н.з. НОМЕР_1 .avi» (а.с.59), з якого вбачається, що на автодорозі Столичне Шосе, 101, о 14:39 06.01.2025 рухався транспортний засіб HONDA CR-V д.н.з. НОМЕР_1 зі швидкістю 80 км/год.
Таким чином, суд першої інстанції не повністю дослідив надані до суду докази, а також помилково не прийняв зазначені докази на підтвердження вини вчинення позивачем правопорушення.
Колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо повернення без розгляду відзиву представника відповідача із усіма поданими до нього матеріалами у зв`язку із несвоєчасним поданням до суду, виходячи із такого.
Так, ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 01.09.2025 встановлено строк для подачі відзиву на позовну заяву не пізніше п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали. Відзив представником відповідача подано до суду із пропуском строку, а саме 03.11.2025. Водночас сам факт пропуску строку для подання відзиву не може бути безумовною підставою для повернення без розгляду усіх матеріалів та доказів, поданих разом із ним.
Суд першої інстанції фактично позбавив відповідача можливості реалізувати надані йому процесуальні права та виконати обов`язок щодо подання доказів на підтвердження обставин, на які він посилається, передбачений статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Саме по собі недотримання строку подання відзиву на позовну заяву не звільняє від обов`язку надати оцінку поданим доказам та вирішити питання щодо мождливості їх врахування під час розгляду справи.
Отже, висновок суду першої інстанції про повернення без розгляду відзиву разом з усіма доданими до нього матеріалами є передчасним, оскільки судом не було належним чином розмежовано процесуальні наслідки пропуску строку подання відзиву та питання допустимості й оцінки доказів, поданих відповідачем.
Колегія суддів звертає увагу, що із тексту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 не погоджується із оскаржуваною постановою у зв`язку із тим, що відповідачем застосовано прилад TruCam в інший спосіб, ніж визначено статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію». Виходячи із зазначеного, позивач не погоджується із способом застосування приладу вимірювання швидкості.
З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Матеріали справи свідчать, що факт вчинення адміністративного правопорушення був зафіксований лазерним вимірювачем швидкості транспортних засобів TruCam ТС008426.
Kазерний вимірювач швидкості TruCam ІІ LTI 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому, враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.
Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення Правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam.
Згідно технічних характеристик, прилад, за допомогою якого проводився замір швидкості «TruCam ІІ» LTI 20/20, спроможний робити фото- та відео зйомку в автоматичному режимі, тому його покази можливо розцінювати, як беззаперечний доказ по справі.
Колегія суддів зазначає, що прилад Trucam ТС08426 не є автоматичним засобом вимірювальної техніки.
Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08 лютого 2016 року № 193.
Вказаний тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний Trucam TC008426» отримав сертифікат відповідності та сертифікат перевірки типу (а.с.58, 60).
Згідно характеристик прилад Trucam є придатним до застосування, як у ручному так і в автоматичному режимі і відповідає необхідним вимогам.
Згідно Експертного висновку від 24.12.2020 №04/05/02-3560 в об`єкті - вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam ТС008426 - правильно реалізовано криптографічний алгоритм шифрування AES, визначений п. 5.1 ДСТУ ISO/IEC 18033-3:2015.
Доказуючи правомірність винесеної постанови, представник відповідача надав суду першої інстанції, зокрема відеозаписи та фото з приладу TruCam серійний № TC008426.
При дослідженні наданих доказів, колегією суддів встановлено, що на відеозаписі зафіксовано рух автомобіля HONDA CR-V д.н.з. НОМЕР_1 швидкість руху (80км/год), а також відображено місце вчинення правопорушення, а саме м. Київ, вул. Столичне шосе, 101 км.
Так, із тексту позовної заяви вбачається, що позивач, посилаючись на положення статті 40 Закону України «Про Національну поліцію», вказує, що при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу автоматична фото - і відеотехніку повинна бути розміщена в порядку визначеному вказаною нормою Закону (стаціонарно вмонтованим способом), натомість ручне розміщення засобів автоматичної фото - і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам статті 40 названого Закону.
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Отже, вказаною нормою не встановлено обмежень щодо використання лазерного вимірювача швидкості TruCam в ручному режимі.
При цьому, згідно листа ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» (ДП «Укрметртестстандарт») від 01 жовтня 2019 року № 22-38/49, лазерний вимірювач ТruСam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто, конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач ТruСАМ також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортних засобів в автоматичному режимі (а.с. 64).
З огляду на викладене, доводи позивача, що використання приладу TruCam у ручному режимі суперечить вимогам статті 40 Закону України «Про Національну поліцію», є безпідставними.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено належними доказами протиправність притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП.
Суд наголошує, що водій при керуванні автомобілем зобов`язаний в першу чергу дотримуватись вимог ПДР України, дорожніх знаків та дорожньої розмітки, не розраховуючи на те, що факт вчинення правопорушення не буде належним чином зафіксований.
Отже, беручи до уваги наведене вище, колегія суддів вважає, що вчинення позивачем порушення п.12.4 ПДР підтверджено відповідачем належними і допустимими доказами.
Враховуючи наявні докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, колегія суддів приходить до висновку, що інспектор патрульної поліції під час розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності та винесення постанови серії ЕНА №4867827 від 01 червня 2025, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а оскаржувана постанова повністю відповідає вимогам ст. 283 КпАП України.
Отже, доводи, зазначені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції та спростовують висновки суду першої інстанції, а відтак, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідно до положень частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який ним, в даному випадку, не виконано.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки допущені порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неповного з`ясування обставин справи, та передчасного висновку про необхідність скасування оспорюваної постанови серії ЕНА №4867827 від 01 червня 2025.
Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно п. 2 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - задовольнити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 грудня 2025 року у справі №753/12714/25 скасувати, прийняти нову постанову у справі, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина
Судді Т.Р.Вівдиченко
В.Ю.Ключкович