ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 580/1346/26 Суддя (судді) першої інстанції: Василь ГАВРИЛЮК
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: - Осіпової О.О.,
суддів: - Златіна С.В., Воловика С.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними, -
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач), в якому просила:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачці з 01.05.2025 пільги на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до п. 11 ст. 20 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-ХІІ) з підстав перевищення середньомісячним доходом сім`ї, з розрахунку на одну особу, величини податкової соціальної пільги у 2025 році (4 240 грн);
- зобов`язати відповідача поновити нарахування та виплату позивачці з 01.05.2025 пільги на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до п. 11 ст. 20 Закону № 796-ХІІ на підставі заяви від 26.12.2025, без врахування розміру середньомісячного сукупного доходу сім`ї, з розрахунку на одну особу, за попередні 6 місяців.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 р. адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії відповідача щодо припинення позивачці виплати з 01 травня 2025 року соціальної пільги за користування комунальними послугами відповідно до п. 11 ст. 20 Закону № 796-ХІІ;
- зобов`язано відповідача поновити позивачці з 01 травня 2025 року виплату соціальної пільги за користування комунальними послугами відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 20 Закону № 796-ХІІ;
- у задоволенні іншої частини вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 р., відповідач подав апеляційну скаргу.
Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. На обґрунтування вимог зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права. Вказує, що з 01.05.2025 пільги на оплату житлово-комунальних послуг особам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, надаються лише за умови, що середньомісячний сукупний дохід сім`ї не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу. Крім того, відповідач зазначає, що середньомісячний дохід сім`ї позивачки перевищує встановлений законодавством розмір, а тому підстави для поновлення виплати пільги відсутні.
Позивачка правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась. Неподання відзиву відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає перегляду судового рішення судом апеляційної інстанції та розгляду справи за наявними у ній матеріалами.
Апеляційний розгляд справи відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних доказів.
Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що позивачка має право на пільги для осіб, віднесеним до категорії 1, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 24.09.2019.
За наслідками розгляду заяви позивачки від 29.12.2025 щодо поновлення виплати пільг на житлово-комунальні послуги, листом від 28.01.2026 № 1715-17632/Д-02/8-2300/26 відповідач відмовив позивачці у наданні пільг на житлово-комунальні послуги, оскільки середньомісячний сукупний дохід її сім`ї в розрахунку на одну особу перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу (розмір податкової соціальної пільги на 01.01.2025 становить 4 240 грн).
Дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті пільги на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до п. 11 ст. 20 Закону № 796-ХІІ позивачка вважає протиправними, а тому звернулась в суд з цим позовом.
Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до преамбули Закону № 796-ХІІ передбачено, що цей закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 20 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1 (п. 1 ст. 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги:
50-процентна знижка плати за користування житлом (квартирної плати, плати за управління багатоквартирними будинками), комунальними послугами (газ, електрична і теплова енергія, водопостачання, водовідведення та інші послуги) у межах середніх норм споживання, передбачених законом, телефоном (абонентна плата, оплата послуг електрозв`язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів при посекундному обліку їх тривалості). Зазначені у цьому пункті пільги надаються також членам сімей громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які проживають у жилих будинках (квартирах) усіх форм власності в межах норм, передбачених законом. До членів сімей громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, належать: дружина (чоловік), неповнолітні діти, непрацездатні батьки, особа, яка проживає разом з постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи особою з інвалідністю I групи та доглядає за нею, за умови, що ця особа не перебуває у шлюбі; особа, яка знаходиться під опікою або піклуванням громадянина, що має право на пільги, та проживає разом з ним.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2022 № 1041 "Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу Пенсійним фондом України" визначено, що з 01.12.2022 призначення житлових субсидій та пільг здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Порядок надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 373 (далі - Порядок № 373).
За змістом п. 1 цього Порядку № 373 він визначає механізм надання громадянам у грошовій формі таких пільг: на оплату абонентського обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг, а також житлово-комунальних послуг, а саме:
житлових послуг - послуг з управління багатоквартирним будинком;
комунальних послуг - послуг з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами;
на оплату абонентського обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг, а також витрат на управління багатоквартирним будинком, в якому створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельний (житловий) кооператив (далі - об`єднання), та витрат на комунальні послуги в такому будинку;
на придбання твердого палива і скрапленого газу.
Відповідно до п. 3-1 Порядку № 373 для призначення пільг пільговики, які перебувають на обліку в Реєстрі осіб, які мають право на пільги (далі - Реєстр), що є структурною підсистемою Єдиного соціального реєстру, або їх законні представники, або дієздатні повнолітні члени сім`ї пільговика, на яких поширюються пільги і відомості про якого наявні в Реєстрі, звертаються з відповідною заявою про надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу за формою згідно з додатком (далі - заява), до якої додається у разі потреби довідка про наявність у житловому приміщенні пічного опалення та/або кухонного вогнища на твердому паливі:
до 30 листопада 2022 р. включно - до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) за зареєстрованим (задекларованим) місцем проживання (або фактичним місцем проживання - у разі перебування на обліку в Реєстрі за фактичним місцем проживання);
починаючи з 01 грудня 2022 р. - до органів Пенсійного фонду України.
Для отримання пільги на придбання твердого палива і скрапленого газу заява подається щороку.
За приписами п. 4 Порядку № 373 право на отримання пільг, встановлених законами України, з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї визначається:
органами Пенсійного фонду України - відповідно до Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 р. № 389;
бюджетними установами, казенними підприємствами та комунальними некомерційними підприємствами, що утворюються у результаті реорганізації державних та комунальних закладів охорони здоров`я, - відповідно до Порядку надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2003 р. № 426.
У п. 6 Порядку № 373 зазначено, що на підставі даних Реєстру та інформації, отриманої відповідно до п. 5 цього Порядку, розраховують щомісяця суму пільги: на оплату житлово-комунальних послуг виходячи з розміру знижки, на яку пільговик має право згідно із законом, кількості членів сім`ї, які мають таке право відповідно до законодавчих актів, зазначених у п. 3 цього Порядку, та визначені ст. 51 Бюджетного кодексу України, та з урахуванням встановлених цін/тарифів (внесків) і державних соціальних нормативів у сфері житлово-комунального обслуговування. Пільги в період воєнного стану на оплату послуги з постачання та розподілу електричної енергії пільговикам надаються за наявності договору між суб`єктом господарювання, що надає комунальну послугу споживачу, та споживачем такої послуги незалежно від фактичної наявності/відсутності послуги з незалежних від споживача або суб`єкта господарювання, що надає комунальну послугу споживачу, причин; на придбання твердого палива і скрапленого газу виходячи з розміру знижки, на яку пільговик має право згідно із законом, з урахуванням мінімальних норм забезпечення твердим паливом і скрапленим газом та граничних показників їх вартості.
При цьому, відповідно до п. 6-1 Порядку № 373 у разі зміни обставин, що впливають на розмір пільг, проводиться перерахунок розміру пільг з місяця виникнення таких обставин. У разі необхідності проведення перерахунку пільг за минулі періоди строк, за який здійснюється такий перерахунок, не обмежується.
Згідно з п. 19 Порядку № 373 суми пільг, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пільговика або неповідомлення ним уповноваженому органу про зміну обставин, зазначених у п. 3 цього Порядку, на вимогу уповноваженого органу повертаються пільговиком.
Надання пільги припиняється:
з причин, що унеможливлюють її надання, зокрема в разі смерті пільговика, втрати права на пільгу, призначення житлової субсидії, - з місяця, що настає за місяцем настання зазначеної події;
за заявою пільговика - з місяця, що настає за місяцем її подання, якщо інше не обумовлено заявою.
У разі відмови пільговика добровільно повернути суму надміру перерахованої (виплаченої) пільги питання про її примусове стягнення вирішується в судовому порядку.
У цій справі суд встановив, що право на пільгу оплати комунальних послуг позивач має як ветеран внутрішніх справ відповідно до посвідчення № НОМЕР_2 , виданого 27.01.2005.
Апеляційний суд встановив, що з 01.05.2025 позивачці припинена виплата пільги на сплату житлово-комунальних послуг.
При цьому відповідач повідомив позивачці, що п. 7 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено, що у 2025 році пільги, передбачені, зокрема, п. 11 ч. 1 ст. 20 Закону № 796-ХІІ надаються за умови, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Під час надання оцінки підставам відмови позивачу у встановленні спірних пільг, колегія суддів зазначає таке.
Конституційний Суд України в п. 4 мотивувальної частини Рішення від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 зазначав, що предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абз. 8 п. 4 мотивувальної частини Рішення від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007). Крім того, виходячи з того, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України (далі - Кодекс), так само, як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями п. 1 ч. 2 ст. 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в Рішенні від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абз. 8 пп. 2.2 п. 2 мотивувальної частини).
Отже, Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить ст. 6, ч. 2 ст. 19, ст. 130 Конституції України.
Тому, враховуючи неодноразово викладену Конституційним Судом України юридичну позицію стосовно того, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони (зокрема, абз. 3, 4 пп. 5.4 п. 5 мотивувальної частини рішення від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008), суд зазначає, що Закон № 4059-IX не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
Слід наголосити, що зміни до Закону № 796-ХІІ у частині, яка регламентує спірні правовідносини, не вносилися, положення п. 11 ч. 1 ст. 20 Закону № 796-ХІІ залишаються чинними.
Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року № 5-рп(II)/2020, до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): "закон пізніший має перевагу над давнішим" (lex posterior derogat priori), "закон спеціальний має перевагу над загальним" (lex specialis derogat generali), "закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим" (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.
Закон України про Державний бюджет України не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми.
Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили щодо інших законів.
Водночас, Закон про Державний бюджет України - закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду (п. 24 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України).
Тобто існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати які можливо, застосувавши загальний принцип права "спеціальний закон скасовує дію загального закону" (lex specialis derogat generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.
Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis), тобто Закону № 796-ХІІ, а положення Закону № 4059-IX вважати загальними нормами (lex generalis).
Такий висновок Верховний Суд виклав у постанові від 11 вересня 2025 року у справі № 120/1081/25.
З урахуванням зазначеного, покликання відповідача у листі від 28.01.2026 на п. 7 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет на 2025 рік" апеляційний суд вважає необґрунтованими.
Щодо покликання відповідача у листі від 28.01.2026 на приписи Порядку № 389, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 1-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 № 389 (доповнено згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 1553 від 31.12.2024), установлено, що у 2025 році: пільги, передбачені, зокрема, п. 11 ч. 1 ст. 20 Закону № 796-ХІІ надаються за умови, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу відповідно до Порядку, затвердженого цією постановою.
Таким чином, Постанова КМУ № 389 встановлює умову для отримання пільги, що не встановлена Законом № 796-ХІІ.
Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Повноваження суду не застосовувати нормативно-правовий акт у разі висновку про його суперечність Конституцій України закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту кореспондує з принципом верховенства права.
При цьому, дотримання принципу верховенства права можливе лише за умови застосування судами під час розгляду та вирішення справ законодавчого акта, який відповідає критерію "якості закону".
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі нормативно-правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19).
При цьому, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
За такого правового регулювання, суд доходить висновку про наявність у позивачки права на пільги, встановлені п. 11 ч. 1 ст. 20 Закону № 796-ХІІ, оскільки п. 1-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 № 389 у спірних правовідносинах не застосовний.
Підсумовуючи викладене колегія суддів констатує протиправність дій відповідача щодо припинення позивачці виплати з 01 травня 2025 року соціальної пільги за користування комунальними послугами відповідно до Закону № 796-ХІІ.
Тож, доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Згідно з ч. 1 - 4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, колегія суддів,-
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.О. Осіпова
Суддя С.В. Златін
Суддя С.В. Воловик