ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 640/1980/22 Суддя (судді) першої інстанції: Є.О. Кисельова
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Вівдиченко Т.Р., Кузьмишиної О.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк" Стандарт" до Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень та повідомлень,
В С Т А Н О В И В:
У січні 2022 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Стандарт» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у м. Києві та просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 03.12.2021 №27400/6/99-00-18-01-03-06;
- визнати протиправним та скасувати повідомлення ГУ ДПС в м. Києві від 15.09.2021 №2126152700198 за формою 27-ОПП про наявність заперечень проти проведення державної реєстрації припинення юридичної особи ПАТ КБ «СТАНДАРТ», як таке, що суперечить чинному законодавству України;
- визнати протиправним та скасувати повідомлення ГУ ДПС в м. Києві від 25.02.2016 №1626562701126 про наявність заперечень проти проведення державної реєстрації припинення юридичної особи ПАТ КБ «СТАНДАРТ», як таке, що суперечить чинному законодавству України.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що відповідно до рішення Правління Національного банку України від 18.06.2015 № 385 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «СТАНДАРТ», виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення 19.06.2015 №120 «Про початок процедури ліквідації ПАТ КБ «СТАНДАРТ» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ КБ «СТАНДАРТ. В подальшому термін ліквідації ПАТ «КБ «СТАНДАРТ» неодноразово продовжувався.
На виконання частини другої статті 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з метою завершення процедури ліквідації та припинення Банку як юридичної особи, своїм рішенням від 24.01.2019 № 160 виконавча дирекція Фонду затвердила ліквідаційний баланс та звіт про виконання ліквідаційної процедури ПАТ КБ «СТАНДАРТ». Тобто, Фонд в межах компетенції та на виконання своїх основних завдань вжив всіх необхідних заходів для виведення неплатоспроможного Банку з ринку та відповідно до статті 53 Закону 16.05.2019 було внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1071111[телефон приховано] про державну реєстрацію припинення ПАТ КБ «СТАНДАРТ» як юридичної особи, а отже ліквідаційна процедура була завершена, а Банк ліквідованим. Зазначають, що державну реєстрацію припинення ПАТ КБ «СТАНДАРТ» як юридичної особи було здійснено з дотриманням всіх необхідних процедур та у відповідності до чинного законодавства.
Проте, відповідно до рішення Окружного адміністративного суду міста Києва по справі № 640/15945/19 від 09.04.2020 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 640/15945/19 від 21.01.2021 за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві до ПАТ КБ «СТАНДАРТ», державну реєстрацію припинення юридичної особи ПАТ КБ «СТАНДАРТ» (код ЄДРПОУ: 36335426) було відмінено, а запис про Банк в ЄДР відновлено зі статусом «в стані припинення». Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду від 15 липня 2021 року № 732 «Про деякі питання ліквідації ПАТ КБ «СТАНДАРТ» з 15 липня 2021 року визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» повноваження під час здійснення ліквідації ПАТ КБ «СТАНДАРТ» до моменту внесення запису про державну реєстрацію припинення ПАТ КБ «СТАНДАРТ» до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вирішено здійснювати Фондом безпосередньо.
Підставами задоволення позову ГУ ДФС в м. Києві до ПАТ КБ «СТАНДАРТ» про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи стало направлення державному реєстратору від імені ГУ ДФС в м. Києві повідомлення за формою 27-ОПП від 25.02.2016 №1626562701126 про заперечення проти проведення державної реєстрації припинення юридичної особи ПАТ КБ «СТАНДАРТ», в якому було зазначено чотири підстави, а саме: 1) неможливість проведення документальної позапланової перевірки; 2) наявність податкового боргу в розмірі 34 407,50 грн.; 3) наявність об`єктів оподаткування або об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням; 4) відсутність повідомлень від фінансових установ про закриття всіх рахунків такого платника податків, в тому числі відкритих через відокремлені підрозділи.
Не погоджуючись із зазначеним повідомленням ГУ ДФС в м. Києві від 25.02.2016 №1626562701126, 19.08.2021 ПАТ «КБ «СТАНДАРТ», повноваження під час ліквідації якого здійснюються Фондом безпосередньо, було направлено лист до ГУ ДПС в м. Києві з проханням провести внутрішню перевірку щодо обґрунтованості та актуальності повідомлення ГУ ДФС в м. Києві за формою 27-ОПП від 25.02.2016 №1626562701126 про наявність заперечення проти припинення юридичної особи ПАТ КБ «СТАНДАРТ».
28.09.2021 ПАТ «КБ «СТАНДАРТ» було отримано лист - відповідь ГУ ДПС в м. Києві від 16.09.2021 за вихідним номером 26-15-12-12-19 без зазначення дати реєстрації такого листа. В листі від 16.09.2021 за вихідним номером 26-15-12-12-19 ГУ ДПС в м. Києві повідомив про те, що станом на 16.09.2021 по ПАТ КБ «СТАНДАРТ» (Код ЄДРПОУ 36335426) обліковується заборгованість у ГУ ДПС в м. Києві в розмірі 924 007,00 гривень та відповідно відсутні підстави для проведення заходів щодо зняття з обліку платника податків та відкликання заперечення за формою №27 - ОПП.
Також ГУ ДПС в м. Києві до листа від 16.09.2021 за вихідним номером 26-15-12- 12-19 додав копію ще одного повідомлення від 15.09.2021 №2126152700198 про наявність заперечень проти проведення державної реєстрації припинення юридичної особи ПАТ КБ «СТАНДАРТ», в якому було зазначено лише одну підставу такого заперечення: наявність податкового боргу, проте не було надано жодних роз`яснень чи скасовує це повідомлення попереднє, чи це додаткове заперечення до попереднього повідомлення.
Не погодившись з аргументами, викладеними у повідомленні Головного управління Державної податкової служби в місті Києві від 15.09.2021 №2126152700198 про наявність заперечень проти проведення державної реєстрації припинення юридичної особи, ПАТ «КБ «СТАНДАРТ», повноваження під час ліквідації якого здійснюються Фондом безпосередньо, було подано скаргу від 11.10.2021 № 212-49-2/21 на повідомлення ГУ ДПС в м. Києві від 15.09.2021 №2126152700198 та від 25.02.2016 №1626562701126.
За результатами розгляду скарги Державною податковою службою України прийнято рішення про результати розгляду скарги від 03.12.2021 №27400/6/99-00-18-01-03-06, яким скаргу банку залишено без задоволення, копія вказаного рішення була отримана 07.12.2021.
Вважають, що до спірних правовідносин, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед його вкладниками/кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України.
Також зазначають, що у випадку наявності податкового боргу, інших зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких вважається таким, що настав, а також тих, що безпосередньо пов`язані з ліквідаційною процедурою, відповідно до п. 3 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», контролюючий орган має заявити свої вимоги до банку.
Органи державної податкової служби, як кредитор, у порядку та в строк визначені нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» мали право подати до ПАТ «КБ «СТАНДАРТ» заяву на включення до реєстру кредиторів суми несплачених податкових зобов`язань в тому числі з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, що виникли до дати ліквідації.
Проте, звертають особливу увагу, що ДПС України не зверталося з кредиторськими вимогами до ПАТ КБ «СТАНДАРТ» щодо сплати податків і зборів, що виникли до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку або ті, що виникли безпосередньо під час проведення ліквідації та відповідно зазначені вимоги відсутні в реєстрі акцептованих вимог ПАТ КБ «СТАНДАРТ».
Крім того, відповідно до статті 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ліквідаційна процедура банку вважається завершеною з моменту затвердження ліквідаційного балансу, а банк ліквідованим - з моменту внесення запису про припинення банку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
На виконання частини другої статті 53 цього Закону з метою завершення процедури ліквідації та припинення банку як юридичної особи, своїм рішенням від 24.01.2019 № 160 виконавча дирекція Фонду затвердила ліквідаційний баланс та звіт про виконання ліквідаційної процедури ПАТ КБ «СТАНДАРТ».
Відтак, з моменту затвердження ліквідаційного балансу банку, на балансі банку більше обліковуються активи та грошові кошти, рахунки банку закриті, всі вимоги до банку, що не були задоволені вважаються погашеними.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «СТАНДАРТ» до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень та повідомлень задоволено частково.
Зобов`язано ГУ ДПС в м. Києві вжити заходів щодо відкликання повідомлення від 15.09.2021 №2126152700198 за формою 27-ОПП про наявність заперечень проти проведення державної реєстрації припинення юридичної особи ПАТ КБ «СТАНДАРТ», з урахуванням висновків суду.
Суд першої інстанції виходив з того, що ГУ ДПС у м. Києві не надано доказів в підтвердження звернення з кредиторськими вимогами до ПАТ КБ «СТАНДАРТ» щодо сплати податків і зборів, що виникли до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку або ті, що виникли безпосередньо під час проведення ліквідації та відповідно зазначені вимоги відсутні в реєстрі акцептованих вимог ПАТ КБ «СТАНДАРТ.
Враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що Головне управління Державної податкової служби у м. Києві безпідставно, у порушення положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» спрямував заперечення проти проведення державної реєстрації припинення юридичної особи по ПАТ «КБ «СТАНДАРТ» від 15.09.2021 № 2126152700198, чим допустив дії, які порушили права позивача, за захистом яких він звернувся до суду з цим позовом.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, 4 червня 2026 року представник Головного управління Державної податкової служби у м. Києві звернувся з апеляційною скаргою та просить скасувати рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 по справі №640/1980/22 в частині позовних вимог, а саме: в частині зобов`язання Головного управління ДПС в м. Києві щодо вжиття заходів щодо відкликання повідомлення від 15 вересня 2021 року № 2126152700198 за формою 27-ОПП про наявність заперечень проти проведення державної реєстрації припинення юридичної особи ПАТ «КБ «СТАНДАРТ»», з урахуванням висновків суду; 3. Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог публічного акціонерного товариства «комерційний банк» «Стандарт» (код ЄДРПОУ: 36335426) у повному обсязі.
Скарга мотивована тим, що рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 не відповідає вимогам Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на наступне: судом не вірно застосовано норми матеріального права; наведені порушення призвели до необ`єктивного, неправильного та незаконного вирішення справи.
Також апелянт наголосив на тому, що діяв відповідно до чинного законодавства та встановлених процедур, вказані обставини не були досліджені судом першої інстанції та не враховані під час вирішення справи, що дає підстави для скасування рішення суду та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2026 та від 08.07.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду у письмовому провадженні.
23.06.2026 позивач подав відзив на апеляційну скаргу та просить апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення; рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року у справі № 640/1980/22 в частині задоволених позовних вимог залишити без змін.
Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України у апеляційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права.
Відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до роз`яснень Постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом.
Відповідно до висновків Верховного Суду у справі № 2-814/10 від 20 вересня 2024 року, перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції відповідає принципу інстанційності судової системи та забезпечує виконання головного завдання «арреllatio» - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція по суті є наданням новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.
За фактичними обставинами справи, відповідно до рішення Правління Національного банку України від 18.06.2015 № 385 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «СТАНДАРТ», виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення 19.06.2015 №120 «Про початок процедури ліквідації ПАТ КБ «СТАНДАРТ» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ КБ «СТАНДАРТ. В подальшому термін ліквідації ПАТ «КБ «СТАНДАРТ» неодноразово продовжувався.
На виконання частини другої статті 53 Закону з метою завершення процедури ліквідації та припинення банку як юридичної особи, виконавча дирекція Фонду рішенням від 24.01.2019 № 160 затвердила ліквідаційний баланс та звіт про виконання ліквідаційної процедури ПАТ КБ «СТАНДАРТ». Тобто, Фонд в межах компетенції та на виконання своїх основних завдань вжив всіх необхідних заходів для виведення неплатоспроможного банку з ринку та відповідно до статті 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» 16.05.2019 було внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1071111[телефон приховано] про державну реєстрацію припинення ПАТ КБ «СТАНДАРТ» як юридичної особи, а отже ліквідаційна процедура була завершена, а банк ліквідованим.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.04.2020 та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 640/15945/19 від 21.01.2021 за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві до ПАТ КБ «СТАНДАРТ», державну реєстрацію припинення юридичної особи ПАТ КБ «СТАНДАРТ» (код ЄДРПОУ: 36335426) було відмінено, а запис про банк в ЄДР відновлено зі статусом - в стані припинення.
Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду від 15 липня 2021 року № 732 «Про деякі питання ліквідації ПАТ КБ «СТАНДАРТ» з 15 липня 2021 року визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» повноваження під час здійснення ліквідації ПАТ КБ «СТАНДАРТ» до моменту внесення запису про державну реєстрацію припинення ПАТ КБ «СТАНДАРТ» до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вирішено здійснювати Фондом безпосередньо.
Підставами задоволення позову ГУ ДФС в м. Києві до ПАТ КБ «СТАНДАРТ» про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи стало направлення державному реєстратору від імені ГУ ДФС в м. Києві повідомлення за формою 27-ОПП від 25.02.2016 №1626562701126 про заперечення проти проведення державної реєстрації припинення юридичної особи ПАТ КБ «СТАНДАРТ», в якому було зазначено чотири підстави, а саме:
1) неможливість проведення документальної позапланової перевірки;
2) наявність податкового боргу в розмірі 34 407,50 грн;
3) наявність об`єктів оподаткування або об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням;
4) відсутність повідомлень від фінансових установ про закриття всіх рахунків такого платника податків, в тому числі відкритих через відокремлені підрозділи.
Не погоджуючись із зазначеним повідомленням ГУ ДФС в м. Києві від 25.02.2016 №1626562701126, 19.08.2021 ПАТ «КБ «СТАНДАРТ», повноваження під час ліквідації якого здійснюються Фондом безпосередньо, направлено лист до ГУ ДПС в м. Києві з проханням провести внутрішню перевірку щодо обґрунтованості та актуальності повідомлення ГУ ДФС в м. Києві за формою 27-ОПП від 25.02.2016 №1626562701126 про наявність заперечення проти припинення юридичної особи ПАТ КБ «СТАНДАРТ».
28.09.2021 ПАТ «КБ «СТАНДАРТ», повноваження під час ліквідації якого здійснюються Фондом безпосередньо, отримано лист - відповідь ГУ ДПС в м. Києві від 16.09.2021 за вихідним номером 26-15-12-12-19.
У листі від 16.09.2021 за вихідним номером 26-15-12-12-19 ГУ ДПС в м. Києві повідомив про те, що станом на 16.09.2021 по ПАТ КБ «СТАНДАРТ» (Код ЄДРПОУ 36335426) обліковується заборгованість у ГУ ДПС в м. Києві в розмірі 924 007,00 гривень та відповідно відсутні підстави для проведення заходів щодо зняття з обліку платника податків та відкликання заперечення за формою №27 - ОПП.
Також ГУ ДПС в м. Києві до листа від 16.09.2021 за вихідним номером 26-15-12- 12-19 додав копію повідомлення від 15.09.2021 №2126152700198 про наявність заперечень проти проведення державної реєстрації припинення юридичної особи ПАТ КБ «СТАНДАРТ», в якому зазначено лише одну підставу такого заперечення: наявність податкового боргу.
Не погодившись з аргументами, викладеними у повідомленні Головного управління Державної податкової служби в місті Києві від 15.09.2021 №2126152700198 про наявність заперечень проти проведення державної реєстрації припинення юридичної особи, ПАТ «КБ «СТАНДАРТ», повноваження під час ліквідації якого здійснюються Фондом безпосередньо, подано скаргу від 11.10.2021 № 212-49-2/21 на повідомлення ГУ ДПС в м. Києві від 15.09.2021 №2126152700198 та від 25.02.2016 №1626562701126.
За результатами розгляду скарги Державною податковою службою України прийнято рішення про результати розгляду скарги від 03.12.2021 №27400/6/99-00-18-01-03-06, яким скаргу банку залишено без задоволення, копія вказаного рішення була отримана 07.12.2021.
Вказані обставини слугували підставами звернення до суду з цим адміністративним позовом.
Станом на дату прийняття рішення судом першої інстанції ПАТ «КБ «СТАНДАРТ» перебуває в стані припинення, перебуває на обліку в ГУ ДПС в м. Києві.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців регулюються Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 №755- IV (далі - Закон №755-IV).
Відповідно до ч.13 ст.17 Закону №755-IV передбачено, що для державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації на підставі рішення про припинення юридичної особи, прийнятого учасниками юридичної особи або відповідного органу юридичної особи, а у випадках, передбачених законом, - рішення відповідних державних органів, або судового рішення про припинення юридичної особи, не пов`язаного з її банкрутством, після закінчення процедури припинення, але не раніше закінчення строку заявлення вимог кредиторами, подаються такі документи: 1) заява про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її ліквідації; 2) довідка архівної установи про прийняття документів, що відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню.
Згідно з пунктом 1 частини 5 ст. 25 Закону №755-IV порядок проведення спрощеної процедури державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації включає проведення реєстраційної дії щодо початку проведення спрощеної процедури державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру - не пізніше наступного робочого дня з дати настання підстави, передбаченої частиною четвертою цієї статті.
Відповідно ч. 7 ст. 25 Закону №755-IV порядок проведення спрощеної процедури державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації включає:
1) проведення реєстраційної дії щодо початку проведення спрощеної процедури державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру - не пізніше наступного робочого дня з дати настання підстави, передбаченої частиною четвертою цієї статті;
2) державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її ліквідації - не пізніше наступного робочого дня після отримання відомостей:
про відсутність заборгованості із сплати податків і зборів та відсутність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування;
про відсутність заборгованості із сплати страхових коштів до Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування.
Підстави для відмови у державній реєстрації визначені у ч.1 ст.28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», зокрема, документи для державної реєстрації припинення юридичної особи подані щодо юридичної особи, що ліквідується, стосовно якої надійшли відомості про наявність заборгованості із сплати податків і зборів та/або наявність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім банків, стосовно яких процедура ліквідації здійснюється відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (абз. 7 п. 11).
Отже, нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини визначено перелік документів, які необхідно подати для здійснення реєстраційної дії та встановлено вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації, зокрема, щодо юридичної особи, що ліквідується, стосовно якої надійшли відомості про наявність заборгованості із сплати податків і зборів та/або наявність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за виключенням банків щодо яких процедура ліквідації здійснюється відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв`язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України (стаття 1).
Статтею 77 Закону України «Про банки та банківську діяльність» визначено, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, повідомляє про це банк та надсилає рішення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Відповідно до п.п. 6, 17 частини 1 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
Статтею 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює заходи щодо проведення процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку, у тому числі шляхом виконання плану врегулювання, здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банку.
Положеннями частини 3 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Вимоги за зобов`язаннями банку із сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред`являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.
Наказом Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України 18.03.2016 № 759/5/371 затверджено Порядок інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань й інформаційними системами Державної фіскальної служби України.
Цей Порядок визначає механізм інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Реєстр) й інформаційними системами Державної фіскальної служби України, у тому числі обміну документами в електронній формі (далі - Інформаційна взаємодія).
Інформаційна взаємодія здійснюється на центральному рівні в електронній формі інформаційно-телекомунікаційними засобами з використанням засобів технічного та криптографічного захисту інформації відповідно до вимог законодавства з питань захисту інформації.
У пункті 9 цього Порядку зазначено, що підтвердження щодо отримання відомостей про проведені реєстраційні дії, документів в електронній формі з Реєстру формується Державною фіскальною службою України автоматично програмними засобами ведення реєстрів Державної фіскальної служби України та передається до Реєстру одночасно із завантаженням таких відомостей, документів до реєстрів Державної фіскальної служби України.
Також, частина 6 ст. 13 Закону № 755-ІV та п. 11.14 розділу XI Порядку обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, передбачають, що для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи контролюючий орган передає до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) у порядку інформаційної взаємодії між ЄДР та інформаційними системами ДФС відомості про відсутність (наявність) заборгованості зі сплати податків і зборів за формою №27-01111.
Відповідно до абз. 2 пп. 2 п. 2 спільного наказу Міністерства юстиції України та Міністерства фінансів України № 759/5/371 від 18.03.2016 року "Про інформаційну взаємодію між Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань й інформаційними системами Державної фіскальної служби України", зареєстрованого в Мінюсті 25.03.2016 за № 446/28576, до запровадження обміну документами в електронній формі між Реєстром та інформаційними системами Державної фіскальної служби України щодо подання запитів державними реєстраторами юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань і передачі до Реєстру відомостей про відсутність (наявність) заборгованості зі сплати податків і зборів, про відсутність (наявність) заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, про узгодження плану реорганізації юридичної особи такі відомості передаються Державною фіскальною службою України до Реєстру з урахуванням технічних можливостей Реєстру та інформаційних систем Державної фіскальної служби України, а саме про наявність заборгованості зі сплати податків і зборів - шляхом надсилання повідомлень про наявність заперечень проти проведення державної реєстрації припинення юридичної особи за формою № 27-ОПП.
Вказаним Наказом визначено, що повідомлення за формою № 27-ОПП надсилається із обов`язковим зазначенням причин заперечень контролюючого органу щодо здійснення державної реєстрації припинення юридичної особи, а саме: наявність заборгованості зі сплати податків і зборів.
У межах спірних правовідносин, підставами для заперечень проти проведення державної реєстрації припинення юридичної особи ПАТ «КБ «СТАНДАРТ» (код 36335426) від 15.09.2021 № 2126152700198 слугувало те, що у позивача обліковується заборгованість зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваного юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (КБК 18010400) по території обслуговування ТУ ДПС у Харківській області (Київський район м. Харкова) (код регіону - 2031) у сумі 63 181,86 грн.
Враховуючи, що ліквідація ПАТ «КБ «СТАНДАРТ» здійснювалась в порядку Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відтак наявність податкової заборгованості не є підставою для пред`явлення заперечень проти проведення державної реєстрації припинення юридичної особи.
Таким чином, податковим органом не наведено, а судом не встановлено наявності законодавчо визначених підстав для відмови у проведенні державної реєстрації припинення юридичної особи ПАТ «КБ «СТАНДАРТ», тому державна реєстрація припинення юридичної особи має бути здійснена відповідно до положень та в порядку Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», що регулює спірні правовідносини.
Згідно з частиною 1 ст. 48 Закону України «Про банки та банківську діяльність» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження:
1) здійснює повноваження органів управління банку;
2) приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку;
3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів;
4) вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб, оновлює інформацію, що міститься у Кредитному реєстрі Національного банку України;
5) звільняє працівників банку відповідно до законодавства України про працю;
6) заявляє відмову від виконання договорів та в установленому законодавством порядку розриває їх. Цей пункт не застосовується до правочинів, зобов`язання за якими припиняються у процедурі ліквідаційного неттінгу, що здійснюється в порядку, встановленому статтею 54-1 цього Закону;
7) передає у встановленому порядку на зберігання документи банку, що підлягають обов`язковому зберіганню;
8) здійснює повноваження, що визначені частиною другою статті 37 цього Закону;
9) здійснює відчуження активів та/або зобов`язань банку, якщо це було передбачено планом врегулювання, або в інших випадках, передбачених цим Законом;
10) повертає ініціатору переказу кошти, що надійшли на кореспондентський рахунок банку для зарахування на поточні рахунки клієнтів банку або для виплати переказів протягом процедури ліквідації до дня відкриття банком накопичувального рахунка в Національному банку України (крім коштів, призначенням платежу за якими є погашення зобов`язань перед банком).
Положеннями частини 3 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Вимоги за зобов`язаннями банку із сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред`являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.
Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачена спеціальна процедура ліквідації банків, у якій відповідач не позбавлений права брати участь шляхом задоволення вимог кредиторів, у тому числі стягнення податкової заборгованості.
Водночас, апелянтом не надано доказів в підтвердження звернення з кредиторськими вимогами до ПАТ КБ «СТАНДАРТ» щодо сплати податків і зборів, що виникли до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку або ті, що виникли безпосередньо під час проведення ліквідації та відповідно зазначені вимоги відсутні в реєстрі акцептованих вимог ПАТ КБ «СТАНДАРТ.
Керуючись наведеним, судова колегія погоджує висновки суду першої інстанцій про те, що податковий орган безпідставно, у порушення положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» спрямував заперечення проти проведення державної реєстрації припинення юридичної особи по ПАТ «КБ «СТАНДАРТ» від 15.09.2021 № 2126152700198.
У зв`язку з викладеним, суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «СТАНДАРТ» в такій частині шляхом зобов`язання ГУ ДПС в м. Києві вжити заходів щодо відкликання повідомлення від 15.09.2021 №2126152700198 за формою 27-ОПП про наявність заперечень проти проведення державної реєстрації припинення юридичної особи ПАТ КБ «СТАНДАРТ», з урахуванням висновків суду.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен аргумент заявника; ст. 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінювання, що є предметом регулювання, насамперед, національного законодавства та оцінювання національними судами (зокрема, рішення у справі «Суомінеен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97).
У п. 96 рішення у справі «Вагнер та J.M.W.L. проти Люксембургу» (Wagner and J.M.W.L. v. Luxembourg, №76240/01) та у п. 72 рішення у справі «Фабрі проти Франції» (Fabris v. France, №16754/08) ЄСПЛ підкреслив, що навіть якщо суди не зобов`язані викладати мотиви відмови стосовно кожного доводу сторін, вони не звільнені від обов`язку розглядати їх належним чином і надавати оцінку основним наданим доводам. Крім того, якщо ці доводи стосуються прав і свобод, що гарантовані Конвенцією і протоколами до неї, національні суди повинні розглядати їх в обов`язковому порядку і з особливою ретельністю, тому що йдеться про засади принципу субсидіарності.
ЄСПЛ також неодноразово наголошував, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган державної влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36).
На підставі вищенаведеного колегія суддів зауважує, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: Т.Р. Вівдиченко
О.М. Кузьмишина