П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 120/17218/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дмитришена Руслана Миколаївна
Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.
13 серпня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування наказу,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції в якому просив:
-визнати протиправним та скасувати пункт 4 наказу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції №737 від 10.12.2024 про застосування до начальника відділу організації несення служби в місті Ізмаїл УПП в Одеській області ДПП капітана поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 капітан поліції відповідно до наказу Департаменту патрульної поліції від 21.01.2021 №75о/с призначений на посаду начальника відділу організації несення служби в місті Ізмаїл УПП в Одеській області ДПП.
Так, п. 4 наказу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції від 10.12.2024 №737, позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.
Вказаний наказ прийнятий за результатами службового розслідування щодо встановлення причин та обставин можливого вчинення дисциплінарного проступку інспектором відділу організації несення служби в м. Ізмаїл управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 , що виразилось у не наданні відповіді про результати розгляду звернення громадянина, про що стало відомо з доповідної записки інспектора роти з обслуговування м. Ізмаїл УПП в Одеській області ДПП сержанта поліції Андрія Бааджи від 15.09.2024 за №14698.
За Висновком службового розслідування, затвердженим 05.12.2024 начальником управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", пункту 1 частини третьої статті 1, пункту 7 частини першої статті 3 Дисциплінарного статуту, пункту 1.4 розділу І, підпункту 19 пункту 2.1 розділу ІІ посадової інструкції начальника ВОНС в м. Ізмаїл УПП в Одеській області ДПП, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 13.11.2018 №5112, на підставі пункту 2 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту, до начальника відділу організації несення служби в місті Ізмаїл УПП в Одеській області ДПП капітана поліції ОСОБА_1 рекомендовано застосувати дисциплінарне стягнення у виді догани.
Відповідно до оскаржуваного наказу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції від 10.12.2024 №737, згідно з висновком службового розслідування, призначеного наказом Управління від 21.11.2024 №699, через те, що капітан поліції ОСОБА_3 не проконтролював дотримання своїм підлеглим працівником виконання звернення та не запобіг вчиненню лейтенантом поліції ОСОБА_4 правопорушення службової дисципліни до позивача застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді догани.
Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступні обставини.
Відпвідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина 6 ст. 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
Так, правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України "Про Національну поліцію" №580-VIII від 02 липня 2015 року (Закон №580).
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону №580 у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно п. 1 та п 2 ч. 1 ст. 18 Закону №580-VIII, поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, а також професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.
Статтею 19 Закону №580 передбачені види відповідальності поліцейських. У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Законом України від 15.03.2018 року №2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (Дисциплінарний статут).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Згідно п. п. 1-6, 13 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених ст. 18 ЗУ "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського, зокрема, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України.
Приписами ч. 2-4 ст. 2 Дисциплінарного статуту визначено, що керівник - це службова особа поліції, наділена правами та обов`язками з організації службової діяльності підлеглих їй поліцейських та інших працівників поліції і контролю за їхньою службовою діяльністю. Керівник, якому поліцейський підпорядкований за службою, у тому числі тимчасово, є прямим керівником для нього. Найближчий до підлеглого прямий керівник є безпосереднім керівником. Під час виконання службових обов`язків поліцейський підпорядковується лише своєму безпосередньому та прямому керівникові.
Відповідно до ст. 4 Дисциплінарного мтатуту наказ є формою реалізації службових повноважень керівника, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа. Наказ має бути чітко сформульований і не може допускати подвійного тлумачення. Наказ може віддаватися усно чи видаватися письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку.
Згідно ч. 1 ст. 5 Дисциплінарного статуту поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов`язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 Дисциплінарного статуту, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених КУпАП.
Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (ч. 1 ст. 12 Дисциплінарного статуту).
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції (ч. 2 та ч. 3 ст. 13 Статуту).
Згідно ч. ч. 2, 3, 6, 10 ст. 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою. Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється МВС України.
Так, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893 затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (Порядок №893).
Пунктом 4 розділу V Порядку №893 визначено, що службове розслідування має встановити, з-поміж іншого, наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування.
У разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей застосування дисциплінарних стягнень у період дії воєнного стану (ч. 1 ст. 29 Закону України «Про Національну поліцію).
Так, із матеріалів справи встановлено, що Управлінням патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції (УПП в Одеській області ДПП) виданий наказ від 21.11.2024 №699 "Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії".
При цьому, службове розслідування проводилось щодо встановлення причин та обставин можливого вчинення дисциплінарного проступку інспектором відділу організації несення служби в м. Ізмаїл управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 , що виразилось у не наданні відповіді про результати розгляду звернення громадянина, про що стало відомо з доповідної записки інспектора роти з обслуговування м. Ізмаїл УПП в Одеській області ДПП сержанта поліції Андрія Бааджи від 15.09.2024 за №14698.
Відповідно до службового розслідування позивач не проконтролював дотримання своїм підлеглим працівником виконання звернення та не запобіг вчиненню лейтенантом поліції ОСОБА_4 правопорушення службової дисципліни. В свою чергу, ОСОБА_4 , отримавши 15.07.2024 за №Д-40/1 на розгляд звернення від гр. ОСОБА_5 , не виконав його належним чином, не надав заявнику відповідь на його звернення, та не вжив заходів з виконання вимог, порушених у зверненні питань в частині залучення додаткових осіб до розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно заявника, чим допустив неналежне виконання вимог частини першої статті 18 та частини першої статті 19 Закону України "Про звернення громадян", пунктів 1, 2 Дисциплінарного статуту та вимог Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 №55
Разом з тим, згідно ст. 18 Закону України "Про звернення громадян" громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, медіа, посадових осіб, має право:
-особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви;
- знайомитися з матеріалами перевірки;
- подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу;
- бути присутнім при розгляді заяви чи скарги;
- користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку;
-одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги;
- висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги;
- вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.
Відповідно до абз. 7 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
При цьому, відповідно до ст. 12 Закону України "Про звернення громадян", дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільним процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, Кодексом адміністративного судочинства України, законами України "Про судоустрій і статус суддів", "Про доступ до судових рішень", "Про запобігання корупції", "Про виконавче провадження", "Про адміністративну процедуру".
Якщо вирішення питань, порушених у заявах (клопотаннях) і скаргах громадян, належить до предмета регулювання Закону України "Про адміністративну процедуру", вони розглядаються в порядку, встановленому зазначеним Законом України.
Так, згідно звернення від 15.07.2024 громадянина ОСОБА_5 , останній просив перенести розгляд справи про адміністративне правопорушення на іншу дату, забезпечити особисту присутність під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно нього, з метою надання пояснень щодо обставин, що відбулися 05.06.2024, іншу особу та поліцейського І.Турабова.
Відповідно до ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:
1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення;
2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;
3) скасовує постанову і закриває справу.
4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Якщо буде встановлено, що постанову винесено органом (посадовою особою), неправомочним вирішувати цю справу, то така постанова скасовується і справа надсилається на розгляд компетентного органу (посадової особи).
Матеріалами справи підтверджується, що за результатами скарги ОСОБА_5 від 12.06.2024 за вх. №Д-38, постанову №2321710 від 05.06.2024 скасовано, а справу направлено на новий розгляд.
В межах нового розгляду, особа подавала клопотання про перенесення розгляду справи та виклику осіб до розгляду справи, що відповідає положенню ст. 280 КУпАП.
Отже, клопотання, звернення є правом їх подавати особою, яка притягується до адміністративної відповідальності в межах адміністративного провадження, що обумовлено положеннями ст. 280 КУпАП.
Водночас, у даному випадку на зверненні гр. ОСОБА_5 від 15.07.2024 позивачем, як начальником ВОНС в м. Ізмаїл УПП в Одеській області ДПП, проставлена резолюція від 15.07.2024, із відміткою "Контроль - 29.07", Гросу розглянути звернення відповідно до вимог чинного законодавства. Про результати розгляду проінформувати автора в установлений законом строк.
Звернення зареєстроване в журналі звернень громадян Відділу з відміткою Гросу - 15.07.2024.
Також матеріалами справи підтверджується, що в Журналі міститься відмітка від 17.07.2024 Д-40/1 відправлене заявнику Укрпоштою від 17.07.2024 повідомлення про запрошення до ВОНС на 29.07.2024.
Разом з тим, відповідно до ст. 7 ЗУ "Про звернення громадян", якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.
Отже, клопотання, яке подається у справі про адміністративне правопорушення, передається/пересилається у п`ятиденний термін відповідній посадовій особі, про що повідомляється громадянин, який подав звернення.
Те, що гр ОСОБА_5 повідомлено 17.07.2024 про запрошення його до відділу для розгляду вчиненого адміністративного правопорушення, не звільняє старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 від обов`язку проінформувати автора в установлений законом строк, як то зазначено резолюцією керівника Відділу.
Матеріалами службового розслідування підтверджується, що ОСОБА_4 відповідь заявнику не надав, оскільки вважав, що кімнатою адміністративної практики розглянута заява, а про повторний розгляд справи заявник повідомлений про час, дату та місце розгляду.
Водночас, відповідно до Дисциплінарної скарги гр ОСОБА_5 на дії старшого сержанта поліції ОСОБА_6 , її автор вказує, що рішення про відкладення справи 15.07.2024 на 29.07.2024 об 11:00год. фактично прийняв т.в.о. командира роти ОСОБА_2 .
Отже, з наведеного слідує, що про відкладення розгляду справи заявник повідомлений, про що сам стверджує у своїй скарзі. Питання щодо виклику осіб, про що йдеться в матеріалах службового розслідування, то дане питання має розглядатися та вирішуватися посадовою особою в межах справи про адміністративне правопорушення. Проте матеріали справи не містять доказів, що автора звернення повідомлено про передачу його прохання щодо виклику осіб на розгляд посадовій особі, яка розглядає справу про адміністративне правопорушення.
Відтак, під час здійснення службового розслідування, у Висновку вказано, що позивач не проконтролював дотримання своїм підлеглим працівником виконання звернення та не запобіг вчиненню лейтенантом поліції ОСОБА_4 правопорушення службової дисципліни, тому до нього застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді догани.
Однак, такий захід дисциплінарного стягнення є неспівмірним вчиненому проступку, з урахуванням того факту, що гр ОСОБА_5 був повідомлений про розгляд справи про адміністративне правопорушення на 29.07.2024, що підтверджується матеріалами справи. Зокрема, повідомленням від 17.07.2024, яким запрошено заявника до Відділу, до того ж особа сама не заперечувала цього. Особа з`явилась до відділу поліції на розгляд справи, що підтверджується її скаргою, доповідними записками посадових осіб поліції.
При цьому, підставою для застосування до поліцейського дисциплінарних стягнень є вчинення дій, що порушують службову дисципліну. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини працівника органів поліції, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого керівник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні порушника складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтувавши при цьому своє рішення у відповідному наказі, зокрема, в частині обрання виду стягнення серед установлених законом.
Так, пунктом 1, 2 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що поліцейський зобов`язаний:
1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 1, п. 7 ч. 1 ст. 3 Дисциплінарного статуту обумовлено, що службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію" зобов`язує поліцейського, зокрема бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України
Так, керівник несе відповідальність за дотримання підлеглими службової дисципліни. З метою забезпечення дотримання службової дисципліни керівник зобов`язаний, зокрема, але не виключно, контролювати дотримання підлеглими службової дисципліни, аналізувати її стан та об`єктивно доповідати про це безпосередньому керівникові, проводити профілактичну роботу із зміцнення службової дисципліни та запобігання вчиненню підлеглими правопорушень.
Пунктом 1.4 розділу І, підпунктом 19 пункту 2.1 розділу ІІ посадової інструкції начальника ВОНС в м. Ізмаїл УПП в Одеській області ДПП, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 13.11.2018 №5112 вказано, що у своїй діяльності начальник відділу керується Конституцією України, Законом України "Про Національну поліцію", Законом України "Про запобігання корупції" та іншими законами України, постановами Верховної Ради України, указами та розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, Положеннями про відділ організації несення служби в місті Ізмаїл управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, наказами Міністерства внутрішніх справ України та Національної поліції України, цією Інструкцією, іншими наказами, розпорядженнями та дорученнями керівництва, за винятком тих, що порушують Конституцію України та закони України, або з явно незаконними чи злочинними.
До основних завдань начальника відділу віднесено здійснення контролю за діловодством, збереженням документів, організації роботи з документами згідно з законодавством України, організації службового листування з питань, що стосується діяльності відділу та відповідно до компетенції відділу.
Згідно ч. 1-3 ст. 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Таким чином, для підтримання службової дисципліни та з метою недопущення її порушень в подальшому до поліцейських застосовуються дисциплінарні стягнення. При цьому в залежності від тяжкості дисциплінарного проступку та його наслідків (зокрема щодо завдання суспільної небезпеки та/або завдання шкоди інтересам та правам інших поліцейських, а також за вчинення дій, що підривають авторитет поліції), законодавцем визначені види дисциплінарних стягнень.
Відповідно до ч.ч. 3-6 ст 19 Дисциплінарного Статуту, під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Обставинами, що пом`якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.
Для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у частині четвертій цієї статті, обставини, що пом`якшують відповідальність поліцейського.
Обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є: 1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння; 2) вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення; 3) вчинення дисциплінарного проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого поліцейського, службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення стосовно нього; 4) настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку; 5) вчинення дисциплінарного проступку на ґрунті ідеологічної, релігійної, расової, етнічної, гендерної чи іншої нетерпимості.
Відповідно до Висновку службового розслідування, дисциплінарною комісією при визначенні виду стягнення враховано, що позивач не має діючих дисциплінарних стягнень. При цьому комісією не визначено обставин, що обтяжують відповідальності, що передбачено Дисциплінарним Статутом.
Також, відповідно до службової характеристики позивач за час служби в поліції зарекомендував себе задовільно, наполегливий у досягненні поставлених завдань, відданий справі служіння народові України.
Отже, відповідачем при застосуванні до позивача дисциплінарного стягнення, не враховано попередню поведінку та ставлення до служби, позивач не має діючих дисциплінарних стягнень, позитивно характеризується по службі, а також є учасником бойових дій.
В оскаржуваному наказі жодним чином не обґрунтовано необхідність застосування до позивача дисциплінарного стягнення саме у вигляді догани, при цьому не мотивовано неможливість обмежитись зауваженням, як одним з видів дисциплінарного стягнення, з метою недопущення позивачем в подальшому порушень службової дисципліни.
При цьому, міра відповідальності повинна відповідати тяжкості вчиненого порушення з урахуванням всіх обставин та наслідків вчиненого порушення, особі правопорушника, заподіяння вчиненим порушенням шкоди інтересам суспільству, службовій діяльності та дисципліні, а також ступеню вини правопорушника та обставинам, за яких таке правопорушення було вчинене.
В той же час, дії позивача за встановлених обставин у справі не спричинили негативних наслідків будь-кому, не несли загрозу суспільству, а також не підривають авторитет поліції.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що п. 4 оскаржуваного наказу не відповідає критеріям правомірності, викладеним в ч. 2 ст. 2 КАС України в частині обґрунтованості прийняття, неупередженості, розсудливості, з дотриманням принципу рівності перед законом, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), а відтак є протиправним та підлягає скасуванню.
При цьому, доводи та аргументи апелянта зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про його незгоду із правовою оцінкою судом першої інстанції обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.
Крім того, у апеляційній скарзі не зазначено жодної норми матеріального або процесуального права, яку порушив суд першої інстанції під час розгляду даної справи та обставини або доказу, якому суд першої інстанції не дослідив чи не надав належної оцінки.
Враховуючи вище викладене колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Граб Л.С. Сторчак В. Ю.