Справа № 505/3008/26
Провадження 2-н/505/347/2026
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.08.2026 року суддя Подільського міськрайонного суду Одеської області Павловська Г.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про видачу судового наказу з вимогою про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей -
ВСТАНОВИЛА:
Заявник ОСОБА_1 звернувся до Подільського міськрайонного суду Одеської області з заявою про видачу судового наказу, в якій просить стягнути з боржника ОСОБА_2 на свою користь аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі частини з усіх його видів заробітку, доходу щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з моменту подачі заяви і до досягнення дітьми повноліття.
Вивчивши заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, суд приходить до наступних висновків.
Завдання наказного провадження зводяться до прискорення вирішення справ, предметом яких є вимоги, пов`язані зі стягненням з боржника грошових коштів.
До характерних ознак наказного провадження належать: документальність, тобто наявність письмових доказів, що підтверджують вимоги заявника, які є безспірними, спрощеність та відсутність цивільної процесуальної форми (без виклику та участі сторін).
Доказами, у контексті статті 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказами у цивільному процесі можуть бути: письмові, речові та електронні докази; висновки експертів; показання свідків.
Згідно ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.5 ст.183 СК України, той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 є батьком дітей, на утримання яких заявлено вимогу про стягнення аліментів.
Разом із тим на підтвердження того, що малолітні діти фактично проживають разом із заявником та перебувають саме на його утриманні, заявником подано акт про обстеження умов проживання від 22.07.2026 року, довідку №23-25/113 від 22.07.2026 року, видану старостою Косівського старостинського округу Валентини Цигуй та витяги з реєстру територіальної громади.
Водночас витяги з реєстру територіальної громади підтверджує відомості щодо задекларованого (зареєстрованого) місця проживання особи та сам по собі не є безумовним підтвердженням фактичного проживання дітей разом із заявником та їх перебування на його утриманні.
Акт про обстеження умов проживання від 22.07.2026 року та довідка квартального комітету також не містять достатніх відомостей, які б безспірно підтверджували факт утримання дітей заявником, а лише зазначають обставини їх проживання за відповідною адресою.
Таким чином, із поданих до заяви документів не вбачається безспірного підтвердження обставин, на яких ґрунтується вимога ОСОБА_1 про стягнення аліментів, зокрема факту перебування дітей на його утриманні.
При цьому наказне провадження є спрощеною формою судового провадження, яка застосовується до вимог, що мають безспірний характер та підтверджуються належними документами.
У даному випадку для встановлення обставин фактичного проживання дітей разом із заявником та перебування їх на його утриманні необхідна оцінка доказів у їх сукупності, що виходить за межі розгляду вимог у порядку наказного провадження.
За таких обставин суд дійшов висновку, що подані заявником документи не дають можливості безспірно встановити обставини, на яких ґрунтується заявлена вимога, а тому наявні підстави для відмови у видачі судового наказу.
Відповідно до частини третьої статті 165 ЦПК України у разі, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу, суддя відмовляє у видачі судового наказу.
Згідно з частиною першою статті 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому розділом II цього Кодексу, після усунення її недоліків.
Керуючись статтями 160, 161, 163, 165, 166 ЦПК України, суддя
ПОСТАНОВИЛА:
Відмовити у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про видачу судового наказу з вимогою про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей.
Роз`яснити ОСОБА_1 , що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Г.В.Павловська