Справа № 509/5435/25
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2026 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:
судді Козирського Є.С.,
при секретарі Лепешенковій В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Овідіополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлосервіс» про захист прав споживачів та зобов`язання укласти договори про надання житлово-комунальних послуг,-
ВСТАНОВИВ:
25 вересня 2025 року представник позивача адвокат Сіржант Ю.В. звернувся до суду з вищевказаним позовом в якому просить суд зобов`язати відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛО СЕРВІС» укласти із позивачкою на типових умовах договір про надання послуг з поводження із побутовими відходами, договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, договір про користування електричною енергією, договір із індивідуальним споживачем про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, з обслуговування квартири АДРЕСА_1 , співвласником якої є позивачка ОСОБА_1 ; стягнути з відповідача на користь позивачки вартість правничої допомоги в розмірі 10 000,00 грн.
В обгрунтування позову зазначив, що Позивачка є власником 1\2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Комунальні послуги з обслуговування квартири за вказаною адресою надає відповідач. Раніше між сторонами були наявні укладені договори про надання комунальних послуг. Але декілька місяців тому позивачці стало відомо, що мали місце зміни, тому вона звернулася до відповідача із питанням та отримала відповідь про укладення відповідачем договорів про надання комунальних послуг з обслуговування вказаної квартири із іншими особами, які безпідставно та без дозволу позивачки заселилися у вказану квартиру, та про закінчення строку дії договорів, укладених між позивачкою та відповідачем. Відповідачу було поштою 12.08.2025 року спрямовано заяву про укладення комунальних договорів. Відповідачем було вказану заяву отримано 29.08.2025 року. 04.09.2025 року позивачка отримала усну відповідь під час прийому посадовцями відповідача. Її повідомили, що жодних договорів між сторонами не буде укладено доки, поки не буде розглянуто спір, який перебуває на розгляді Овідіопольського районного суду Одеської області, в справі 509/6805/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - ТОВ «ГРАД ІНВЕСТ ПЛЮС» про визнання частково недійсним договору та переведення права та обов`язків покупця. На доводи позивачки щодо неприйнятності та необґрунтованості такої відповіді працівники відповідача відповіді не надали. Позивачка бажає сплачувати вартість житлово-комунальних послуг за адресою належної їй квартири. Але вона не може сплачувати, оскільки особові рахунки відкриті не на ім`я позивачки, а на ім`я інших осіб, відповідно до договору, укладеного відповідачем із невідомими позивачці особами. На думку позивачки, належним способом захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивачки буде зобов`язання відповідача укласти із позивачкою договори про надання житлово-комунальних послуг, а саме - договір про надання послуг з поводження із побутовими відходами, договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, договір про користування електричною енергією, договір із індивідуальним споживачем про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення. Договори мають бути укладені на типових умовах.
Представником відповідача було надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , у зв`язку із необгрунтованістю та безпідставністю. Зазначив, що 30 листопада 2021 році забудовник ТОВ « ГРАД ІНВЕСТ ПЛЮС» на підставі договору укладеного із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 № 16/269,2-32/01 передав об`єкт нерухомості. Відповідно до п.1.1. Договору об`єкт нерухомості це квартира в готовності «під ключ», що розташована за адресою: масив № НОМЕР_1 , смт Авангард, Овідіопольський р-н, Одеська обл., із характеристиками: секція «269,2», квартира «32», площа «34,06», кількість житлових кімнат - 1, поверх - «2». Таким чином, на підставі вищезазначеного договору, а також договору купівлі-продажу майнових прав від 29.06.2021р №16/269,2-32, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було передано у користування об`єкт нерухомості - квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (далі по тексту - квартира) у рівних долях. До Договору Забудовником було надано додаток про Стан готовності об`єкта нерухомості, відповідно до якого у ОСОБА_7 та ОСОБА_2 наявна інформація про всі комунікації які приєднані до квартири та про всі роботи з інженерного забезпечення. В подальшому 01 грудня 2021 року під час заселення у квартиру стороні по договору були передані паспорти на котел та прилади обліку (водомір, електролічильник), був зроблений детальний огляд всієї квартири, в т.ч. комунікацій та з урахуванням того, що об`єкт готовий до експлуатації, був переданий експлуатуючій організації та укладені договори з ТОВ «ЖИТЛО СЕРВІС» на послуги з поводження з побутовими відходами, про користування електричною енергією та послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення. Це свідчить про те, що позивачу відомо та не заперечується той факт що до квартири під`єднані лише 1 лічильний світла, 1 лічильний водопостачання та 1 лічильник газу.
Звертає увагу суду, що послуги (житлово-комунальні, далі по тексту -послуги) надавалися відповідачем вчасно та без зауважень, про що свідчить відсутність судових спорів в відкритих джерелах, а також що не заперечується безпосередньо самим позивачем. Крім того, у 2024 році у приміщенні ТОВ «ЖИТЛО СЕРВІС» сталася пожежа, під час якої були втрачені документи, зокрема і за 2021 рік. Посилання про те що «декілька місяців тому позивачці стало відомо, що мали місце зміни» не зрозумілі, маніпулятивні, оскільки надання послуг відповідачем не зупинялися, тому права позивача не порушені, а позивачем обрано неналежний спосіб захисту свої прав. Так, у вересні 2024 році дійсно укладені договори на комунальні послуги із іншим титульним співвласником квартири ОСОБА_4 і слід зауважити, що укладені договори на сьогодні в судовому порядку не оскаржені та є чинними. Посилання позивача на те що відповідач займає монопольне становище на ринку усіх послуг, на які позивач зажадав укласти договори також не відповідає дійсності, оскільки відповідач не займає монопольне становище з послуг теплопостачання, управління багатоповерхових будинків, електричної енергії, що також не підтверджено жодним належним доказом, наданим до позовної заяви. Позивач посилається на те, що належним способом захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивачки буде зобов`язання відповідача укласти із позивачкою договори про надання житлово-комунальних послуг на типових умовах є неприйнятним з наступних підстав. Зі змісту позовної заяви та додатків до неї відсутні будь-які відомості про порушене право позивача, комунальні послуги споживачу за адресою спірної квартири надаються безперервно, відмов з підстав вчинення необхідних дій позивачем/надання повного комплекту документів для укладання договорів позивачем також не має, тому позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, викладеного у прохальній частині позову про зобов`язання відповідача укласти договори. До того ж Позивач, заявляючи свої вимоги не обґрунтував правові підстави для задоволення такої вимоги. Тому відсутність (недоведеність) у позивача порушеного права, є самостійною підставою для відмови в позові
Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, взявши до уваги обставини спору та пояснення сторін, дослідивши представлені письмові докази, надавши належну правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд дійшов наступного висновку.
Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов`язання в натурі. Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 30 листопада 2021 році забудовник ТОВ «ГРАД ІНВЕСТ ПЛЮС» на підставі договору укладеного із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 № 16/269,2-32/01 передав об`єкт нерухомості.
Відповідно до п.1.1. Договору об`єкт нерухомості це квартира в готовності «під ключ», що розташована за адресою: масив № НОМЕР_1 , смт Авангард, Овідіопольський р-н, Одеська обл., із характеристиками: секція «269,2», квартира «32», площа «34,06», кількість житлових кімнат - 1, поверх - «2».
На підставі вищезазначеного договору, а також договору купівлі-продажу майнових прав від 29.06.2021р №16/269,2-32, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було передано у користування об`єкт нерухомості - квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (далі по тексту - квартира) у рівних долях.
До Договору Забудовником було надано додаток про Стан готовності об`єкта нерухомості, відповідно до якого у ОСОБА_7 та ОСОБА_2 наявна інформація про всі комунікації які приєднані до квартири та про всі роботи з інженерного забезпечення.
В подальшому 01 грудня 2021 року під час заселення у квартиру стороні по договору були передані паспорти на котел та прилади обліку (водомір, електролічильник), був зроблений детальний огляд всієї квартири, в т.ч. комунікацій та з урахуванням того, що об`єкт готовий до експлуатації, був переданий експлуатуючій організації та укладені договори з ТОВ «ЖИТЛО СЕРВІС» на послуги з поводження з побутовими відходами, про користування електричною енергією та послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення. Це свідчить про те, що позивачу відомо та не заперечується той факт що до квартири під`єднані лише 1 лічильний світла, 1 лічильний водопостачання та 1 лічильник газу. (а.с.58, 60-70)
Відповідно до статей 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.
Відповідно до ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать послуги з централізованого постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізованого опалення, вивезення побутових відходів та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Також, нормою п.3 ч.2 ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено обов`язок виконавця підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово- комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Крім того, відповідно до статті 322 ЦК України на власника покладається тягар утримання майна.
Частиною другою статті 382 ЦК України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Частинами 1, 4 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов`язує.
Статтею 360 ЦК України встановлено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.
Так у вересні 2024 році дійсно укладені договори на комунальні послуги із іншим титульним співвласником квартири ОСОБА_4 .
Укладені договори на сьогодні в судовому порядку не оскаржені та є чинними.
З позовної заяви вбачається, що відповідачем було присвоєно єдиний особистий рахунок на надання/ обліку комунальних послуг до спірної квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що зумовлено наявністю лише одного лічильника обліку споживання електроенергії, лічильника обліку споживання водопостачання та лічильника обліку споживання газу, однак позивачем заявлені вимоги на укладення договорів лише на 1/2 частину майна, якою вона володіє, тобто позивач фактично бажає розділити особовий рахунок.
Проте, розподіл особового рахунку є можливим лише за умови укладення з кожним із споживачів окремих договорів про надання послуг.
Однак в даному випадку такий принцип неможливий оскільки до квартири згідно проекту установлені лише один лічильник обліку газу, електроенергії та холодної води.
Інших відомостей про технічну можливість та про існування у володінні позивача інших лічильників обліку електроенергії та водопостачання позивач не надавав ані відповідачу ані під час розгляду справи.
Пунктом 10 Правил користування приміщеннями житлових будинків (в редакції, затвердженій Постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2006р. №45) встановлено, що у разі коли між мешканцями квартири відсутня згода щодо оплати житлово-комунальних послуг та інших послуг плата розподіляється:
- за електроенергію при загальному лічильнику - пропорційно потужності побутового електричного обладнання кожного співвласника, наймача (орендаря);
-за газ, водопостачання та водовідведення, освітлення підсобних приміщень
- за чисельністю членів сім`ї, що проживають у квартирі, та осіб, які проживають у квартирі більше ніж місяць;
- за послуги з централізованого опалення, утримання житлових будинків і споруд та прибудинкових територій - за встановленими тарифами відповідно до опалювальної та загальної площі приміщення, яким користується співвласник, наймач (орендар).
Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення, можливо лише у випадку визначення конкретної житлової площі, якою користується кожна з осіб, яка претендує на оформлення особового рахунку на своє ім`я, та визначення площі приміщень, що перебуватимуть у спільному користуванні. Однак у витягу з ДРРП міститься інформація про загальну площу квартири і відомості про безпосередню площу виділеної позивачу не зазначено.
Судових рішень про виділ частини із спільної сумісної власності або інших документів не надано.
При цьому позивачці, як співвласнику квартири було рекомендовано погодити питання відшкодування безпосередньо із іншим співвласником або надати документальне підтвердження визначення порядку користування квартирою чи її поділ, тим більше що за наявною інформацією позивач не проживає у квартирі, не отримує послуги та не є споживачем у розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Таким чином відповідачем не було надано відмови, однак рекомендовано вирішити таке питання відповідно до чинного законодавства із співвласником. (а.с.73)
Отже, судом встановлено, що житлово-послуги надавалися відповідачем вчасно та без зауважень, що не заперечується безпосередньо самим позивачем.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини 1статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У підпунктах 11.82-11.85 постанови від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20 та підпунктах 8.43-8.46 постанови від 16.11.2022 у справі № 911/3135/20 Велика Палата Верховного Суду вказувала, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. При цьому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16). При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.
Вирішуючи цивільний спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.
Спосіб захисту - це матеріально-правовий засіб примусового характеру, за допомогою якого відбувається відновлення/визнання порушеного/оспорюваного права чи законного інтересу особи.
Таким чином, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права та забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.
Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом.
Як неодноразово звертав увагу Верховний Суд, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Таким чином, з урахуванням тих позовних вимог з якими звернувся позивач відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд прийшов до висновку, що позивач, відповідно до ст. 263 ЦПК України не зміг належним чином обґрунтувати свої позовні вимоги, а тому в задоволені позову необхідно відмовити.
Позивач при поданні позову не сплатив судовий збір, так як звільнений від сплати судового збору відповідно до закону, суд прийшов до висновку, щодо відмови в позовних вимогах в повному обсязі, а тому відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст.12, 13, 19, 23, 76-80, 141, 158, 258, 259, 264, 265, 273 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлосервіс» про захист прав споживачів та зобов`язання укласти договори про надання житлово-комунальних послуг - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 07 серпня 2026 року.
Суддя: Є. С. Козирський