Справа № 509/5153/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2026 року с-ще. Овідіополь
Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Спічак В.О.,
за участю секретаря судового засідання: Пірожок В.Ю.
розглянувши в порядку окремого провадження в приміщенні суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до Овідіопольського відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті особи,-
ВСТАНОВИВ:
Стислий виклад позиції заявника
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Овідіопольського відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті особи.
Заявлені вимоги мотивує тим, що заявниця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звертається до суду в порядку окремого провадження з метою встановлення факту смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Лисичанськ, Сєвєродонецького району Луганської області на тимчасово окупованій території батька заявниці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який був зареєстрований на день смерті за адресою: Могилівська область, Шкловський район, с. Голобурди.
Заявниця зазначає, що у неї відсутні документи, які дозволяють зареєструвати смерть ОСОБА_2 згідно вимог національного законодавства та отримати свідоцтво про смерть, встановленого Україною зразка, оскільки Свідоцтво про смерть, видане окупаційною владою Лисичанським міським відділом запису актів цивільного стану департаменту запису актів цивільного стану міністерства юстиції луганської народної республіки від 02.07.2026 року, серія НОМЕР_1 є недійсним і не створює жодних юридичних наслідків, однак зазначені у ньому відомості об`єктивно й достовірно підтверджують факт смерті батька заявника саме на тимчасово окупованій території України.
Враховуючи вищевикладене, заявниця просить встановити факт, що має юридичне значення, для проведення державної реєстрації смерті у відповідних органах реєстрації актів цивільного стану України, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Лисичанськ, Сєвєродонецького району Луганської області (тимчасово окупована територія України) помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження деревня Голобурди, Шкловського району, Могильовської області, та зазначає, що на час смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 був зареєстрований за адресою: деревня Голобурди, Шкловського району, Могильовської області.
Процесуальні дії
Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 27.07.2026 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку окремого провадження в судовому засіданні 13.08.2026 на 08 год. 30 хв.
У судове засідання заявниця не з`явилася, подала заяву про проведення судового засідання без її участі.
Представник Овідіопольського відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином.
З урахування особливостей розгляду вказаної категорії справ, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності належним чином повідомлених сторін про розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Фактичні обставини, встановлені судом
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження - деревня Голобурди, Шкловського району, Могильовської області, був зареєстрований за адресою: деревня Голобурди, Шкловського району, Могильовської області, що підтверджується відміткою у його паспорті на сторінці 9 (паспорт серія НОМЕР_2 , виданий Лисичанським МВ УМВС України в Луганській області).
ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 . На підтвердження родинних зв`язків надано копії паспорта громадянки України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; копії паспорта громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серія НОМЕР_2 , виданий Лисичанським МВ УМВС України в Луганській області; свідоцтво про народження серія НОМЕР_3 , що видане 22.08.1974 року, з якого вбачається, що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , її батьками вказано ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 в місті Лисичанськ Сіверськодонецького району Луганської області що з ІНФОРМАЦІЯ_6 перебуває під тимчасовою окупацією російською федерацією.
На підтвердження факту смерті ОСОБА_2 заявницею надано свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження - деревня Голобурди, Шкловського району, Могильовської області, відповідно якого ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , видавник свідоцтва - окупаційна влада Лисичанським міським відділом запису актів цивільного стану департаменту запису актів цивільного стану Міністерства юстиції Луганеської народної Республіки, дата видачі 02 липня 2026 року, серія НОМЕР_1 ; довідка про смерть № С-00922 від 02 липня 2026 року видана Лисичанським міським відділом запису актів громадського стану департаменту запису актів цивільного стану Міністерства юстиції Луганської Народної Республіки; медичне свідоцтво про смерть Серія 43 №249260234 від 02 липня 2026 року видана ГБУЗ «Лісичанська центральна міська багатопрофільна лікарня» ЛНР; медична карта пацієнта, який отримував медичну допомогу в амбулаторних умовах № 1-0798 (3-0798) від 17.10.2023 року; фотографія пам`ятної таблички з могили ОСОБА_2 , що містить дату народження та дату смерті ОСОБА_2 .
Мотиви суду
Відповідно до ч. 7 ст. 19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони пр.ав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015року № 389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (ст. 2 зазначеного Закону України).
Загальновідомою та такою, що не потребує доказування за змістом ст. 82 ЦПК України є обставина, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч.1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, останній раз Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" подовжено з 3 лютого 2026 року до 4 травня 2026 строком на 90 діб.
Відповідно до вимог п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» передбачено, що заяви про встановлення факту смерті особи в певний час розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті. Заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.
Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Відповідно до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією що затверджений Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 (в редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 26 травня 2026 р. № 987) місто Лисичанськ Сіверськодонецького району Луганської області з 04.07.2022 року перебуває під тимчасовою окупацією російською федерацією.
У постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути зокрема письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник;
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 49 ЦК України, смерть фізичної особи підлягає державній реєстрації органами державної реєстрації актів цивільного стану.
Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.
Згідно з ч. 2 ст. 319 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» було роз`яснено, що заяви про встановлення факту смерті особи в певний час (п.7 ст.273 ЦПК України, в редакції яка діяла на той час) приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті. Заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин. При цьому слід мати на увазі, що встановлення з зазначених підстав факту смерті відрізняється від встановлення факту реєстрації смерті (яке провадиться на підставі п.4 ст.273 ЦПК і полягає у з`ясуванні, насам перед, обставин не самої події смерті, а її реєстрації в органах реєстрації актів громадянського стану) та від оголошення особи померлою, яке провадиться за правилами глави 35 ЦПК.
Статтею 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
Згідно з ч. 1-2 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
Статтею 17 ч. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.
За положеннями ст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Згідно з ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання.
Відповідно до Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 №52/5, підставою для проведення державної реєстрації смерті є, зокрема, лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 №545, рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.
Питання щодо можливості використання як доказів у справі про встановлення факту народження та смерті особи в певний час на тимчасово окупованій території України документів, які видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на такій території, має вирішуватися з урахуванням загальних положень цивільного процесуального законодавства України щодо належності та допустимості доказів (статті 76, 77 ЦК України). Зокрема, належними відповідно до частини першої є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; допустимими за змістом частини першої ст. 78 ЦПК України є докази, одержані в порядку, встановленому законом.
Під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справі судом береться до уваги практика (ЄСПЛ), а саме правові висновки, що зазначені у справі «Кіпр проти Туреччини». Ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), висновок ЄСПЛ слід розуміти у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території.
Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей, шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території.
З урахуванням наведеного вище, суд враховує данні наведені в документах, що були видані на тимчасово окупованій территорії щодо смерті ОСОБА_5 , та надані заявницею до суду.
Оцінюючи вказані документи, суд дійшов висновку, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.
Суд виснував, що обставини, повідомлені заявницею, знайшли своє належне підтвердження під час судового розгляду справи, отже, враховуючи вказані норми, оцінивши усі докази в сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги заявниці є обґрунтованими і доведеними, тому є всі підстави для встановлення факту смерті ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження деревня Голобурди, Шкловського району, Могильовської області, був зареєстрований за адресою: деревня Голобурди, Шкловського району, Могильовської області), померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 у місті Лисичанськ Сєвєродонецького району Луганської області (тимчасово окупована територія України).
Відповідно до ч. 4 ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 319 ЦПК України дане рішення є підставою для державної реєстрації смерті ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження: деревня Голобурди, Шкловського району, Могильовської області, був зареєстрований за адресою: деревня Голобурди, Шкловського району, Могильовської області), померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 у місті Лисичанськ Сєвєродонецького району Луганської області (тимчасово окупована територія України).
Керуючись ст. 12, 13, 95, 263-265, 317, 319, 354, 355 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 до Овідіопольського відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті особи, - задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження: деревня Голобурди, Шкловського району, Могильовської області, був зареєстрований за адресою: деревня Голобурди, Шкловського району, Могильовської області), померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Лисичанськ Сєвєродонецького району Луганської області (тимчасово окупована територія України).
Рішення суду є підставою для державної реєстрації смерті ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження: деревня Голобурди, Шкловського району, Могильовської області, був зареєстрований за адресою: деревня Голобурди, Шкловського району, Могильовської області), померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Лисичанськ Сєвєродонецького району Луганської області (тимчасово окупована територія України).
Копію рішення направити до Овідіопольського відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
Судове рішення підлягає негайному виконанню.
Оскарження рішення суду не зупиняє його виконання.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Спічак В.О.