Роздільнянський районний суд Одеської області
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 511/4348/25
Номер провадження: 2/511/497/26
"13" серпня 2026 р.Роздільнянський районний суд Одеської області в складі: головуючого судді Теренчук Ж. В.
секретаря судового засідання Ніколас С.О.,
за участю:
представника позивача Лакотош Д.В. (дистанційно)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Роздільна Одеської області в режимі відеоконференцзв"язку в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ) про витребування безпідставно отриманих коштів (грошових активів),
в с т а н о в и в:
Короткий зміст позовної заяви.
ОСОБА_1 звернувся до Роздільнянського районного суду Одеської області з позовною заявою до ФОП ОСОБА_2 , в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в розмірі 55065,00 грн., а також суму сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Свої позовні вимоги обгрунтувала тим, що, у березні 2025 року, будучи також фізичною особою- підприємцем проводила з відповідачем перемовини щодо укладення договору на постачання кондиціонерного обладнання, надання відповідачем реквізитів для здійснення авансового платежу у розмірі 55065,00 грн та перерахування на розрахунковий рахунок відповідача зазначеної суми.
Як зазначає позивач, 09 квітня 2025 року він здійснив оплату на вимогу Відповідача. Кошти у сумі 55065,00 грн були перераховані з його поточного рахунку на поточний рахунок відповідача, що підтверджено платіжною інструкцією.
24 липня 2025 року позивач направив відповідачу офіційну письмову претензію про повернення сплачених коштів.
Зазначив, що жодних договорів між сторонами укладено не було та що відповідач ігнорував численні вимоги про повернення заявленої до стягнення суми. Посилаючись на ст. 1212 ЦК України, позивачка просила стягнути з відповідача суму безпідставно одержаних коштів.
Процесуальні дії.
Ухвалою суду від 05.01.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в судове засідання.
Ухвалою суду від 13.02.2026 року розгляд справи призначено в режимі відеоконференцзв`язку.
Позиції сторін.
В судовому засіданні судом винесено на вирішення учасників процесу питання щодо закриття провадження у справі.
В судовому засіданні представник позивача адвокат Лакотош Дмитро Валерійович не заперечував проти закриття провадження у справі.
Відповідач - ФОП ОСОБА_2 правом на подання відзиву не скористався, в судове засідання повторно не з`явився в той час як про дату, час та місце його проведення повідомлявся належним чином, шляхом направлення ухвали суду про відкриття провадження у справі на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - АДРЕСА_1 . Судова кореспонденція повернулася до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Судом по справі встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
09 квітня 2025 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перерахував з особистого поточного рахунку № НОМЕР_1 в АТ «УКРСИББАНК» Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 на поточний рахунок відповідача № НОМЕР_2 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 55065,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № PPI0015425 від 09.04.2025 року із призначенням платежу: « Авансовий платіж за виконання робіт зг. Договору від 2 квітня 2025 року та рах. на оплату №1 від 2 квітня 2025 р. Без ПДВ».
Як зазначає позивач, вказану суму грошових коштів було перераховано відповідачу у якості авансового платежу за товар, оскільки у квітні 2025 року між позивачем та відповідачем велись перемовини щодо укладення договору постачання кондиціонерного обладнання та позивач сподівався на укладення такого договору. Позивач стверджує, що відповідач надав свої банківські реквізити, продиктував призначення платежу, кошти було перераховано, проте жодних договорів між сторонами так і не було укладено.
Предметом позову є вимога про стягнення з відповідача безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 55065,00 грн.
Позивач звернувся до суду загальної юрисдикції, так як згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 припинив свою діяльність як ФОП 30.04.2025 року.
Нормативно- правове обгрунтування та висновки суду .
Суд, давши оцінку обґрунтованості заявлених позовних вимог, заслухавши пояснення у справі представника позивача прийшов до висновку про закриття провадження у справі, так як даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно із ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
В свою чергу статтею 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено предметну та суб`єктну юрисдикцію господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) ФОП.
Статтею 45 ГПК України встановлено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).
Відповідно до Постанови Верховного суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/1 (провадження №14-144 цс 18), з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України у вказаній редакції спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Відтак господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, як в даному спорі позивач ОСОБА_1 .
Також судом встановлено, що даний спір пов"язаний саме з підприємницькою діяльністю сторін у даному спорі.
Так ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Так відповідно до ст.1 Законом України «Про підприємництво» підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб`єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.
Суд вважає, що дані правовідносини виникли в процесі господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 , зокрема здійснення позивачем на користь ФОП ОСОБА_2 оплати за виконання робіт за договором, обов"язок відповідача вчинити певну дію господарського характеру на користь позивача після отримання коштів та право у позивача вимагати виконання зобов"язання після сплати коштів.
Таким чином, враховуючи суб`єктний склад та зміст правовідносин сторін, що виникли в процесі господарської діяльності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , суд вважає, що, така справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, так як даний спір пов`язаний з підприємницькою діяльністю позивача, який в подальшому втратив статус суб`єкта підприємницької діяльності та відповідача.
Не спростовує даний висновок суду і та обставина, що позивач в позові стверджував про відсутність між сторонами укладеного договору купівлі-продажу(поставки).
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. За таких обставин, суд дійшов до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.
На підставі зазначеного, керуючись п.1 ч.1 ст.255, ст. 260, 353 ЦПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 про витребування безпідставно отриманих коштів (грошових активів) в зв"язку з тим, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Роз`яснити позивачеві, що справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду ї шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня проголошення ухвали.
С Суддя: Ж. В. Теренчук