Справа № 523/17347/26
Провадження №2-о/523/484/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" серпня 2026 р. м.Одеса
Пересипський районний суд міста Одеси
у складі: головуючої - судді Кремер І.О.,
з участю секретаря судових засідань Павлова О.В.,
з участю представника заявника - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання № 24 в м. Одесі в порядку окремого провадження цивільну справу № 523/17347/26 за заявою представника заявника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , за участю заінтересованої особи - ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису, -
ВСТАНОВИВ:
Представник заявника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , за участю заінтересованої особи - ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про видачу обмежувального припису. Обґрунтовуючи вимоги поданої заяви вказує на те, що заявниця проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом із сестрою ОСОБА_4 . Квартира перебуває у спільній власності заявниці, її сина та сестри, частка заявниці у праві власності на квартиру становить 1/2.
Заявниця вказує, що до її сестри приходить та фактично проживає у квартирі її співмешканець ОСОБА_3 , який, за твердженням заявниці, не є співвласником квартири та перебуває у спільному житлі без її дозволу, поводиться агресивно та зухвало і вчиняє щодо неї домашнє насильство психологічного характеру.
Обґрунтовуючи необхідність застосування обмежувального припису, заявниця посилалась, зокрема, на постанову Суворовського (нині Пересипського) районного суду м. Одеси від 21 лютого 2025 року у справі № 523/2278/25, якою ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. Зі змісту зазначеної постанови вбачається, що 25 січня 2025 року ОСОБА_3 за місцем проживання вчинив щодо ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, що полягало, зокрема, у висловлюванні нецензурною лайкою.
Також заявниця посилалася на інші документи, які, на її думку, підтверджують наявність конфліктних відносин між останньою та ОСОБА_3 , а також терміновий заборонний припис стосовно кривдника від 04 листопада 2025 року строком на три доби із 04.11.2025 року по 07.11.2025 року.
Заявниця змушена звернутися до суду із заявою про встановлення обмежувального припису щодо кривдника задля забезпечення ефективного способу захисту від домашнього насилля щодо неї. У зв`язку з цим, просить суд задовольнити дану заяву та ухвалити рішення, яким видати обмежувальний припис стосовно кривдника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на шість місяців, яким визначити наступні тимчасові обмеження, а саме:
-заборонити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наближатися на відстань меншу ніж 300 метрів до місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ;
-заборонити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наближатися на відстань меншу ніж 300 метрів до місця перебування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , де б вона не знаходилась;
-заборонити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особисто або через третіх осіб розшукувати, переслідувати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;
-заборонити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , контактувати, вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто або через третіх осіб, крім випадків згоди на це ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Представник заявниці ОСОБА_2 - ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд ухвалити рішення, яким задовольнити дану заяву. На запитання головуючої судді щодо того, чому за наявності постанов про притягнення ОСОБА_3 до відповідальності за вчинення домашнього насильства у 2025 році заявниця звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису лише у 2026 році, представник заявника пояснив, що заявниця вважає домашнє насильство таким, що продовжується. Окрім того, представник заявника зазначив, що заінтересована особа чинить перешкоди щодо користування майном, однак із позовом щодо відповідних перешкод заявниця до суду не зверталася.
Заінтересована особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, сповіщався судом про час та місце розгляду справи.
Заслухавши пояснення представника заявниці, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд доходить наступного висновку.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до розділу ІV глави 13 ЦПК України розгляд справ про видачу і продовження обмежувального припису поводиться в порядку окремого провадження.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить 1/2 житлової квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується наявним в матеріалах справи Витягом з Державного реєстру речових прав № 396265319 від 24.09.2024 року.
Протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 613196 від 29 січня 2025 року складеного відносно ОСОБА_3 встановлено, що останній 25 січня 2025 року об 21:00 годині за місцем мешкання АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї рідної сестри своєї співмешканки гр. ОСОБА_2 , а саме висловлювалася нецензурною лайкою на її адресу. Своїми діями ОСОБА_3 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП. ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Постанови Суоровського (нині Пересипського) районного суду м. Одеси постановленої в рамках розгляду справи № 523/2278/25 від 21.02.2025 року.
Окрім того, в матеріалах справи наявна постанова Одеського апеляційного суду в рамках розгляду справи 523/24815/25 від 24.04.2026 року, якою апеляційну скаргу ОСОБА_2 було задоволено частково, постанову судді Пересипського районного суду м. Одеси від 16.03.2026 року було скасовано та прийнято нову постанову, якою закрито провадження по справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у звязку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушеня строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу. Зокрема, на розгляді судів двох інстанцій був протокол Серії ВАД № 757033 від 04.11.2025 року відповідно до якого 24.09.2025 року приблизно о 18год. 00хв. за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_3 вчинив повторно протягом року домашнє психологічне насильство відносно сестри дружини гр. ОСОБА_2 , а саме розбив посуд, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією вищевказаної постанови.
Відносно ОСОБА_3 також було винесено терміновий заборонний припис стосовно кривдника Серії АА № 421824 від 04 листопада 2025 року строком на три доби із 04.11.2025 року по 07.11.2025 року
Згідно ст. 350-2 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана батьками та іншими законними представниками дитини, родичами дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачухою або вітчимом дитини, а також органом опіки та піклування в інтересах дитини, яка постраждала від домашнього насильства, - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», або особою, яка постраждала від насильства за ознакою статі, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».
Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України від 07.12.2017 № 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Згідно з п.п. 2, 7 ч. 2 ст. 3 Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: колишнє подружжя; батьки (мати, батько) і дитина (діти).
За тлумаченням ст. 3 Європейської Конвенції, Україна має зобов`язання захистити громадян від нелюдського і принизливого поводження і ставлення шляхом вжиття заходів для забезпечення того, щоб особи не піддавалися такому поводженню, включаючи нелюдське і принизливе поводження зі сторони інших осіб (не представників держави). Такі заходи повинні передбачати ефективний захист і включати кроки по попередження нелюдського та принизливого ставлення про яке влада знала чи повинна була знати.
Відповідно до пунктів 3, 4, 14 та 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.
Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - подружжя, батьки (мати, батько) і дитина (діти).
Предметом доказування є вчинення по відношенню до заявника домашнього насильства, що є необхідною умовою для можливості застосування судом до заінтересованої особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи(п. 9 ч.1 ст.1 Закону).
Згідно з ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника має, зокрема, постраждала особа або її представник.
Частиною другою статті 26 цього Закону визначено перелік заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків, які можуть бути встановлені обмежувальним приписом.
Водночас частиною третьою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» прямо встановлено, що рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у його видачі приймається на підставі оцінки ризиків.
Таким чином, сам по собі факт вчинення домашнього насильства у минулому не є безумовною та достатньою підставою для видачі обмежувального припису. Під час вирішення питання про застосування такого заходу суд має встановити не лише факт попереднього насильства, але й наявність на момент розгляду справи обґрунтованого ризику його продовження чи повторного вчинення, для запобігання якому необхідне застосування саме тимчасового судового заходу.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 21 листопада 2018 року у справі № 756/2072/18 (провадження № 61-19328св18), від 09 грудня 2019 року у справі № 756/11732/18 (провадження № 61-49077св18).
Згідно приписів ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У справі № 640/23804/18 (провадження № 61-3848св19) Верховний Суд у постанові від 29 серпня 2019 року, підтримуючи висновки судів попередніх інстанцій щодо відмови в задоволенні заяви про видачу обмежувального припису, вказав, що звернення заявника до органів поліції не підтверджує факт вчинення заінтересованою особою домашнього насильства, що є необхідною умовою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Судом встановлено, що наведені заявницею документи дійсно свідчать про наявність у минулому конфліктних ситуацій між учасниками справи та про вчинення ОСОБА_3 у 2025 році дій, які були предметом розгляду компетентних органів.
Інші наведені у заяві обставини, пов`язані з подіями 2025 року, також не свідчать самі по собі про наявність актуального ризику вчинення домашнього насильства станом на час розгляду цієї справи у серпні 2026 року.
При цьому суд бере до уваги, що між подіями, які підтверджені письмовими доказами, та зверненням до суду із заявою про видачу нового обмежувального припису минув значний проміжок часу.
Із матеріалів справи не вбачається належних та достатніх доказів того, що після відповідних подій 2025 року ОСОБА_3 вчинив щодо ОСОБА_2 нові конкретні дії, які на час розгляду справи свідчили б про продовження або повторення домашнього насильства.
Посилання представника заявниці на те, що домашнє насильство продовжується, саме по собі не може бути достатньою підставою для застосування обмежувального припису за відсутності конкретних фактичних даних про відповідні дії заінтересованої особи та доказів, які б підтверджували актуальність такого ризику.
Суд також враховує, що за даними Єдиного державного реєстру судових рішень, які були предметом дослідження суду, відсутні відомості про інші судові справи щодо вчинення ОСОБА_3 домашнього насильства саме щодо заявниці, які б свідчили про безперервність або систематичність насильницької поведінки щодо неї.
Згідно ч. 3 ст. 6 ЗУ «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Рішенням Ради суддів України від 25.11.2021 року № 55 «Про використання суддями ЄДРСР у режимі повного доступу» затверджено, що повний доступ до усіх інформаційних ресурсів ЄДРСР судді можуть використовувати безпосередньо для здійснення правосуддя.
Суд не позбавлений можливості самостійно перевірити відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень та є відкритими.
Вказана позиція узгоджується із висновками, викладеними у постанові КЦС/ВС від 24.10.2024 за результатами розгляду справи № 752/8103//13-ц.
При цьому наявність постанов про притягнення особи до адміністративної відповідальності за події, які мали місце у минулому, не звільняє заявника від необхідності довести існування передбаченого законом ризику продовження або повторного вчинення домашнього насильства на час вирішення питання про застосування обмежувального припису.
Суд наголошує, що обмежувальний припис не є покаранням за вже вчинене домашнє насильство. Його призначення полягає у забезпеченні безпеки постраждалої особи шляхом тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, у випадку існування відповідного ризику.
Відтак, факт притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності у 2025 році має значення для оцінки обставин справи, однак сам по собі не доводить існування актуального ризику повторного вчинення домашнього насильства у 2026 році.
Не знайшли свого підтвердження і доводи заявника про необхідність застосування обмежувального припису у зв`язку з перешкоджанням у користуванні майном.
Дійсно, відповідно до пункту 2 частини другої статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» одним із можливих заходів обмежувального припису є усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи.
Разом із тим застосування зазначеного заходу також пов`язане з необхідністю встановлення обставин домашнього насильства та відповідного ризику, який зумовлює необхідність тимчасового судового захисту.
У судовому засіданні представник заявниці не навів конкретних обставин, які б свідчили про те, що заявлені перешкоди у користуванні майном є саме проявом домашнього насильства з боку ОСОБА_3 , а не окремим цивільно-правовим спором щодо користування житлом та реалізації прав співвласників.
З наданих матеріалів вбачається, що спірні питання стосуються, зокрема, перебування ОСОБА_3 у квартирі, яка належить заявниці та іншим співвласникам, а також користування спільним житлом.
Водночас доказів конкретних дій ОСОБА_3 у 2026 році, спрямованих на позбавлення заявниці можливості користуватися належним їй майном та які одночасно були б проявом домашнього насильства, суду не надано.
Представнику заявниці у судовому засіданні було роз`яснено, що у разі наявності самостійного спору щодо права користування житлом, усунення перешкод у користуванні майном, визначення порядку користування майном чи захисту права власності відповідні вимоги можуть бути заявлені в порядку позовного провадження.
При цьому саме по собі існування майнового спору не є достатньою підставою для застосування обмежувального припису без встановлення передбачених законом обставин домашнього насильства та актуального ризику його продовження або повторного вчинення.
Суд також враховує, що обмежувальний припис є заходом, який істотно втручається у права особи, стосовно якої він встановлюється, а тому його застосування повинно бути обґрунтованим, необхідним та пропорційним заявленій меті - забезпеченню безпеки постраждалої особи. Верховний Суд також наголошує на необхідності оцінки пропорційності втручання у права особи під час вирішення питання про застосування обмежувального припису.
З огляду на наведене суд приходить до висновку, що надані заявником докази підтверджують наявність у минулому окремих фактів конфліктної та насильницької поведінки, однак не містять достатніх даних, які б на час розгляду справи свідчили про існування реального та актуального ризику продовження чи повторного вчинення ОСОБА_3 домашнього насильства щодо ОСОБА_2 .
Суд не применшує значення встановленого факту домашнього насильства, який мав місце у 2025 році, та не ставить під сумнів право заявниці на захист від домашнього насильства. Водночас предметом розгляду у цій справі є саме питання необхідності застосування на час розгляду справи нового тимчасового судового заходу - обмежувального припису.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Згідно з частиною першою статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.
З урахуванням часу, що минув після підтверджених подій 2025 року, відсутності належних доказів нових проявів домашнього насильства щодо заявниці у 2026 році, відсутності достатніх даних про актуальний ризик його продовження чи повторного вчинення, а також недоведеності того, що спір щодо користування майном є проявом домашнього насильства, суд вважає заяву такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 259, 263-265, 350-2 - 350-8 ЦПК України, ст.ст. 1, 24, 26 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд,
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви представника заявника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , за участю заінтересованої особи ОСОБА_3 , про видачу обмежувального припису - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 13 серпня 2026 року.
Суддя Пересипського
районного суду м. Одеси І.О. Кремер