ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2026 року м. Львів Справа № 380/5986/25 пров. № А/857/28206/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Матковської З.М.
суддів- Гінда О.М., Заверухи О.Б.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Хомича Івана Олександровича на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 червня 2025 року у справі №380/5986/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій (головуючий суддя першої інстанції Кухар Н.А., час ухвалення - у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, місце ухвалення м. Львів, дата складання повного тексту рішення 06 червня 2025 року),-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач 2) в якому просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 18.02.2025 №233050009787 щодо відмови ОСОБА_1 в призначені та виплаті пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 10.02.2025;
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 17.10.1983 по 31.12.1991, з 01.01.1992 по 04.11.1992, з 01.07.2000 по 25.08.2000, з 01.08.2001 по 31.10.2001., та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV, починаючи з 10.02.2025;
стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 понесенні нею судові витрати за сплату судового збору.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 10.02.2025 ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - Відповідач 1 або ГУ ПФУ у Черкаській області) із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV. Враховуючи дію принципу екстериторіальності, впровадженого постановою правління ПФУ від 16.12.2020 № 25-1, розгляд заяви було здійснено Головним управлінням ПФУ у Львівській області (далі - Відповідач 2 або ГУ ПФУ у Львівській області). Рішенням від 18.02.2025 № 233050009787 Відповідачем 2 відмовлено у призначенні Позивачу пенсії за віком у зв`язку з недостатністю страхового стажу. Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV для призначення пенсії за віком у 2025 році необхідно мати щонайменше 31 рік страхового стажу. За результатами розгляду документів встановлено, що загальний страховий стаж Позивача становить 21 рік 3 місяці 20 днів. До страхового стажу не зараховано: період роботи з 17.10.1983 по 31.12.1991, що здійснювався за межами України (на території колишнього СРСР), у зв`язку з відсутністю підтвердження про нездійснення пенсійних виплат іншою державою, як це передбачено ст. 24-1 Закону № 1058-IV; період з 01.01.1992 по 04.11.1992 - на підставі Закону України від 23.12.2022, яким зупинено дію Конвенції про правову допомогу у правовідносинах з державами СНД; періоди роботи з 01.07.2000 по 25.08.2000 та з 01.08.2001 по 31.10.2001 - через відсутність відомостей в реєстрі застрахованих осіб та ненадання підтверджуючих документів. Таким чином, причиною відмови стало незарахування до страхового стажу вищевказаних періодів. Позивач не погоджується з вказаним рішенням, вважає дії Відповідача 2 незаконними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, внаслідок чого звертається до суду за захистом своїх прав.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06 червня 2025 року у справі №380/5986/25 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 18.02.2025 №233050009787 щодо відмови ОСОБА_1 в призначені та виплаті пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 10.02.2025.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.02.2025 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 484,48грн.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем та позивачем подані апеляційні скарги, в яких зазначає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також неповно з`ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.
Апеляційна скарга відповідача обґрунтована тим, що за результатом розгляду заяви позивача та з урахуванням поданих ним документів, Головне управління Пенсійного фонду України Львівській області, за принципом екстериторіальності, прийняло рішення від 18.02.2025 № 233050009787 про відмову у призначення пенсії за віком у зв`язку з недостатністю страхового стажу. Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-ІV для призначення пенсії за віком у 2025 році необхідно мати щонайменше 32 роки страхового стажу. Загальний страховий стаж Позивача становить 21 рік 3 місяці 20 днів. До страхового стажу не зараховано: період роботи з 17.10.1983 по 31.12.1991, що здійснювався за межами України (на території колишнього СРСР), у зв`язку з відсутністю підтвердження про нездійснення пенсійних виплат іншою державою, як це передбачено ст. 24-1 Закону № І058-ІV; період з 01.01.1992 по 04.11.1992 - на підставі Закону України від 23.12.2022, яким зупинено дію Конвенції про правову допомогу у правовідносинах з державами СНД; періоди роботи з 01.07.2000 по 25.08.2000 та з 01.08.2001 по 31.10.2001 - через відсутність відомостей в реєстрі застрахованих осіб та ненадання підтверджуючих документів. Таким чином, причиною відмови стало незарахування до страхового стажу вищевказаних періодів.
Апеляційна скарга позивача обґрунтована тим, що позивач оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання Відповідача1 зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 17.10.1983 по 31.12.1991, з 01.01.1992 по 04.11.1992, з 01.07.2000 по 25.08.2000, з 01.08.2001 по 31.10.2001., та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, починаючи з 10.02.2025.
З доданими документами до страхового стажу не зараховано: період роботи з 17.10.1983 по 31.12.1991 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 та довідки від 21.04.2004 №112, оскільки згідно статті 24-1 Закону № 1058 періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України. Інформація щодо нездійснення іншою державою пенсійних виплат відсутня. Документи, необхідні для призначення пенсії, зокрема, про стаж роботи до 31.12.1991, уточнюючі довідки про пільговий характер роботи, про навчання, про цивільний стан особи та інші документи враховуються при призначенні пенсії у разі проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений, передбаченого ст.4 Конвенції, що скасовує вимогу легалізацію іноземних офіційних документів від 05.10.1961.
період роботи з 01.01.1992 по 04.11.1992, згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 та довідки від 21.04.2004 №112, оскільки відповідно до Закону України від 23.12.2022 «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РСФСР по 31.12.1991.
період роботи з 01.07.2000 по 25.08.2000 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 та період роботи з 01.08.2001 по 31.10.2001 згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 , оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні дані про роботу. Періоди роботи доцільно підтвердити додатковими документами або результатами перевірки проведеної, в тому числі за заявою власника трудової книжки.
Причиною відмови Позивачу у призначенні пенсії за віком є недостатність необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком на дату подання заяви. З таким рішенням Позивач не погоджується та вважає, що дії Відповідача 2 щодо не зарахування стажу роботи по зазначеним вище періодам до загального страхового стажу є незаконним та необґрунтованим, прийнятим усупереч положенням чинного законодавства, а тому її права підлягають захисту в судовому порядку, внаслідок чого нею подається цей позов до суду.
Відзив на апеляційні скарги не надійшов. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що Позивач є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 .
10.02.2025 Позивач звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області розглянуто заяву позивача за принципом екстериторіальності та прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії 18.02.2025 №233050009787. В обґрунтування відмови у призначенні пенсії, відповідачем зазначено наступне: у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням про відмову у призначенні пенсії, позивач звернулася до суду з позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач прийняв оскаржуване рішення з порушенням норм законодавства, а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії від 18.02.2025 №233050009787 слід скасувати.
Суд не надавав оцінки стажу позивача, який він просить зарахувати до страхового стажу що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», так як такий не був підставою для відмови у призначенні пенсії, а тому у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання зарахувати до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» наступні періоди роботи: страхового стажу у період з 17.10.1983 по 31.12.1991, з 01.01.1992 по 04.11.1992, з 01.07.2000 по 25.08.2000, з 01.08.2001 по 31.10.2001 слід відмовити.
Апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Положенням статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі Закон № 1788-ХІІ) встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон №1058-IV, який набрав законної сили з 01.01.2004.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 62 Закону №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, враховуються при встановленні права на пенсію. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Необхідно зауважити, що на момент роботи позивачки у спірних періодах та на момент звернення позивачки за призначенням пенсії, положення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення були чинними.
Дія Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення припинена згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2023 № 639.
Разом із цим, апеляційний суд враховує, що 29.11.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", згідно з пунктом 1 якої постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. москві. Постанова набрала чинності 02.12.2022.
Відповідно до пункту 2 статті 13 Угоди про гарантії пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Таким чином, на переконання апеляційного суду, зі змісту наведеного, варто враховувати, що положення відповідних міжнародних договорів розповсюджується також і на питання пов`язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов`язаних із їх перерахунком. Діюче в Україні пенсійне законодавство передбачає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території російської федерації або на підприємстві зареєстрованому на території російської федерації після 13.03.1992, то цей стаж має враховуватись на території України як власний страховий (трудовий стаж), хоча пенсійні внески можуть сплачуватись в росії. Тобто існує гарантія врахування страхового стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі №676/6166/16-а, від 16 квітня 2020 року у справі №555/2250/16-а від 17 червня 2020 року у справі №646/1911/17, від 21 лютого 2020 року у справі № 291/99/17 та від 06 липня 2020 року у справі № 345/9/17.
Відтак, суд апеляційної інстанції зазначає, що, при прийнятті рішення щодо зарахування чи відмови в зарахуванні страхового стажу певних періодів роботи, орган пенсійного фонду повинен враховувати норми законодавства України, в сукупності з нормами законів тієї країни, на території якої працювала в спірний період роботи особа, яка звернулась за призначенням пенсії або ж перерахунком пенсії.
Варто зауважити, що на час набуття позивачем трудового стажу у спірних періодах, вказані вище Угоди були чинними для України, відтак, суд першої інстанції правильно вказав на необхідність їй застосування до даних правовідносин.
01.12.2022 Верховна Рада України прийняла Закон України за № 2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» (далі Закон №2783-IX), який набрав чинності 23.12.2022 і яким постановила зупинити у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року №140/98-ВР.
Однак, апеляційний суд зазначає, що відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Отже, положення Закону № 2783-IX необхідно застосовувати щодо правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто з 23.12.2022, а положення Постанови №1328 з 02.12.2022.
Разом із цим, висновками Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 688/947/17, провадження № К/9901/35103/18 встановлено, що фактично внаслідок невиконання підприємством обов`язку по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України працівник позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Водночас, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії періодів роботи на такому підприємстві.
Приписами абз.1 п.3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідач зазначає причину відмови те, що з 19.06.2023 для України припинено дію Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, у зв`язку з як зазначає відповідач стаж роботи зараховується тільки по 31.12.1991 рік.
13.03.1992 між країнами СНД укладено Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення. У преамбулі зазначено, що Уряди держав учасниць уклали цю Угоду: «виходячи з необхідності захисту прав громадян у галузі пенсійного забезпечення, усвідомлюючи, що кожна держава - учасниця Співдружності повинна нести безпосередню відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, визнаючи, що держави - учасниці Співдружності мають зобов`язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав - учасниць Угоди, визнаючи необхідність неухильного дотримання зобов`язань за міжнародними угодами, укладеними СРСР з питань пенсійного забезпечення».
Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що закон не має зворотної дії в часі. До того ж не зарахування стажу роботи чи розмірів заробітної плати в період чинності міжнародної угоди, осіб які працювали за межами України, у зв`язку з денонсацією угоди щодо пенсійного забезпечення з державами, - є неприпустимим та порушує конституційні принципи. Так, працюючи за межами України, особа мала легітимні очікування щодо її пенсійного забезпечення.
Записами трудової книжки позивача АТ НОМЕР_4 підтверджено період роботи з 17.10.1983 по 31.12.1991, з 01.01.1992 по 04.11.1992, з 01.07.2000 по 25.08.2000, з 01.08.2001 по 31.10.2001 то на переконання суду апеляційної інстанції відповідач безпідставно відмовив позивачу у зарахуванні зазначених періодів роботи оскільки позивач працював у російській федерації в той час, коли усі вищевказані міжнародні договори були чинні.
Зважаючи на викладене, Головне управління Пенсійного фонду України протиправно відмовило позивачу у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу відповідача на те, що відповідно до статті 106 Закону №1058-IV наявність заборгованості перед ПФУ України зі сплати страхових внесків не може бути підставою для відмови у здійсненні перерахунку пенсії, оскільки, відповідальність за несплату страхових внесків несе лише підприємство-страхувальник в якому працює застрахована особа.
Відповідно до пункту 6 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення
Системний аналіз вказаних вище нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.
Отже, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків (у зв`язку із чим утворилася заборгованість зі сплати таких внесків) тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи сплачені страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки.
Несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача як застрахованої особи, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.
Вказані вище обставини є безсумнівною підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про часткове задоволення позовних вимог з наведених вище підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню та апеляційним судом приймається нова постанова про часткове задоволення позовних вимог з наведених вище підстав.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській та представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Хомича Івана Олександровича задовольнити частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 червня 2025 року у справі №380/5986/25 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 18.02.2025 №233050009787 щодо відмови ОСОБА_1 в призначені та виплаті пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 10.02.2025.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди роботи з 17.10.1983 по 31.12.1991, з 01.01.1992 по 04.11.1992, з 01.07.2000 по 25.08.2000, з 01.08.2001 по 31.10.2001.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.02.2025 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді О. М. Гінда
О. Б. Заверуха