Справа № 127/1742/26
Провадження № 22-ц/801/1479/2026
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Романюк Л. Ф.
Доповідач:Голота Л. О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2026 року Справа № 127/1742/26 м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя - доповідач),
суддів Оніщука В.В., Сала Т.Б.,
розглянув у порядку письмового провадження справу № 127/1742/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10.04.2026, ухвалене у складі судді Романюк Л.Ф. в приміщенні суду в м. Вінниця, повний текст рішення складено 10.04.2026, -
в с т а н о в и в :
20.01.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (далі - ТОВ «ФК «ЕЙС») звернулась до суду з позовом (вх № 5663/26) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило : стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 69643,62 грн, яка складається з : 13599,10 грн заборгованість за тілом кредиту, 56044,52 грн заборгованість за процентами за користування кредитом (період з 07.05.2023 по 05.10.2023).
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 7.05.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 979899327, відповідно до умов якого відповідач отримав кредитні кошти у сумі 13599,10 грн з обов`язком повернути їх у визначений договором строк та сплатити проценти за користування кредитом. Первісний кредитор свої зобов`язання виконав у повному обсязі, перерахувавши відповідачу кредитні кошти, однак відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 69643,62 грн, яка складається з 13599,10 грн заборгованість за тілом кредиту, 56044,52 грн заборгованість за процентами за користування кредитом.
Право вимоги за вказаним кредитним договором неодноразово відступалося:
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, на підставі якого право вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «Таліон Плюс», що підтверджується Реєстром прав вимоги № 239 від 11.07.2023. Також сторонами були укладені додаткові угоди до договору факторингу.
10.10.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 10/1024-01, відповідно до якого право вимоги заборгованості за кредитним договором було відступлено новому кредитору (ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс»). Сторони підписали Реєстр прав вимоги № 1 від 10.10.2024 до договору факторингу № 10/1024-01 від 10.10.2024, відповідно до якого від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
15.07.2025 право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «Ейс» на підставі договору факторингу № 15/07/25-Е. Сторони на виконання договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № б/н від 15.07.2025 до договору факторингу № 15/07/25-Е від 15.07.2025, відповідно до якого від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «Ейс» відступлено право вимоги до відповідача за кредитним договором.
Заборгованість за кредитним договором відповідач добровільно не погасив.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10.04.2026 позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість за кредитним договором в розмірі 69643 грн 62 коп, 2662,40 грн судового збору та 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу (вх. №5759 від 7.05.2026), в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту з`ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить змінити рішення суду першої інстанції. Скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача процентів за користування кредитом в розмірі 56044,52 грн. Ухвалити нове, стягнувши заборгованість по процентам в розмірі 13599,10 грн. Змінити розподіл судових витрат.
Основними доводами апеляційної скарги є те, що : (1) відповідач не заперечує факт існування кредитних правовідносин між сторонами та отримання кредитних коштів; (2) відповідач заперечує розмір заборгованості по процентам (56044,52 грн), який більш як у чотири рази перевищує розмір заборгованості по тілу кредиту (13599,10 грн). Суд першої інстанції не перевірив чи є розмір заборгованості по процентам розумним та справедливими; чи відповідає від принципам добросовісності, розумності та співмірності; чи не створює він для відповідача надмірний фінансовий тягар; чи підтверджується розмір процентів; чи враховані обставини, які об`єктивно перешкоджали своєчасному виконанню зобов`язання; (3) в період виникнення та накопичення заборгованості відповідач перебував у місця несвободи. 18.12.2024 щодо відповідача діяв запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, що фактично позбавляло його можливості вільно пересуватись, повноцінно працювати, отримувати стабільний дохід, належним чином виконувати кредитні зобов`язання; (4) мати відповідача ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи.
Одночасно з апеляційною скаргою відповідачем подано нові докази, які не були подані до суду першої інстанції, а саме : копію довідки ГУ ПФУ у Вінницькій області; копія довідки МСЕК щодо встановлення інвалідності ОСОБА_2 ; копію пенсійного посвідчення ОСОБА_2 ; копію ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 12.03.2026 по справі № 127/32816/23. Зазначені докази не було подані до суду першої інстанції з причин, що не залежали від відповідача, через складні життєві обставини, перебування у місцях несвободи, застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, відсутність можливості належним чином підготувати правову позицію та реалізувати право на захист.
Щодо забезпечення права на подання відзиву.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 19.05.2026 відкрито апеляційне провадження у справі. Надіслано учасникам справи копію апеляційної скарги, роз`яснити їм право подати відзив на апеляційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 360 ЦПК України (з наданням доказів надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів заявнику) у 5-денний строк з моменту отримання копії цієї ухвали.
Копію ухвали отримано позивачем 23.05.2026 в електронному кабінеті 11.05.2026, про що свідчить довідка про доставку електронного документу /а. с. 96 зворотна сторона/.
27.05.2026 до Вінницького апеляційного суду надійшов відзив (вх № 6764/26) ТОВ «ФК «Ейс», в якому, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Ознайомившись із доданими до апеляційної скарги доказами, колегія суддів, враховуючи положення статті 367 ЦПК України, з метою всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи, від яких залежить правильне вирішення справи, дійшла висновку про приєднання до матеріалів справи доданих до апеляційної скарги доказів.
Щодо розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.
Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10.04.2026 у справі з ціною позову (69643,62 грн), що є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (99840 грн).
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 20.05.2026 призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в приміщенні Вінницького апеляційного суду, зала № 2, за адресою: м. Вінниця вул. Соборна, 6, який у відповідності до норм статей 368, 369 ЦПК України постановлено здійснити без повідомлення учасників справи не раніше як через п`ятнадцять днів, але протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 26.06.2026 продовжено строк розгляду справи на п`ятнадцять днів.
Перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).
Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.
У справі встановлено наступні обставини.
7.05.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 979899327, який оформлений в електронній формі через інформаційно-комунікаційну систему кредитодавця. Умовами договору передбачено, що позичальник приймає пропозицію кредитодавця (оферту) шляхом вчинення акцепту в електронній формі, зокрема шляхом підтвердження умов договору та підписання його одноразовим ідентифікатором, що відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до електронного підпису та підтверджує волевиявлення позичальника на укладення договору. Згідно з умовами договору кредитодавець надав відповідачу кредит у межах кредитної лінії, а перший транш кредиту становив 5050,00 грн. Кредит надавався у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на платіжну картку позичальника. Кредитний ліміт на суму 13600,00 грн. Договором визначено істотні умови кредитування, зокрема розмір кредиту, порядок та строки його повернення, розмір процентної ставки та відповідальність за порушення грошових зобов`язань. Зокрема, договором передбачено базову процентну ставку у розмірі 766,50 % , а на період дії дисконтного періоду застосовується знижена процентна ставка 3,65%-766,50%. Строк користування кредитом за першим траншем становив 30 календарних днів. Відповідно до умов договору позичальник зобов`язаний своєчасно повернути отриманий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені договором. У разі порушення строків виконання грошових зобов`язань договором передбачено нарахування процентів за користування кредитом та інших платежів відповідно до умов договору /а. с. 14 зворотна сторона - 21/.
Відповідно до довідки АТ «Таскомбанк» від 03.03.2026 ОСОБА_1 оформлено віртуальну банківську платіжну картку № НОМЕР_1 , яка існує тільки в цифровій формі, без фізичного носія /а. с. 33/.
Станом на 22.02.2026 ОСОБА_1 в АТ «ТАСКОМБАНК відкрито рахунки, до яких емітовано платіжні картки:
НОМЕР_2 - платіжні картки НОМЕР_1, НОМЕР_5, НОМЕР_6
НОМЕР_3 - платіжна картка НОМЕР_7
Підтверджено зарахування на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_2 у гривнях, операції по якому здійснювались за допомогою банківської платіжної картки № НОМЕР_1 , грошових коштів в сумі:
07.05.2023 о 12:14:21 год. 5 050,00 гривень,
09.05.2023 о 10:03:21 год. 3 950,00 гривень,
14.05.2023 о 14:07:24 год. 1 950,00 гривень,
15.05.2023 о 18:34:44 год. 2 650,00 гривень.
Номер телефону НОМЕР_4 є фінансовим номером телефону ОСОБА_1 та знаходиться в його анкетних даних.
Відповідно до виписки з особового рахунку за даним кредитним договором та розрахунку заборгованості, заборгованість ОСОБА_1 перед кредитором становить 69643,62 грн., яка складається з 13599,10 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 56044,52 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом /а. с. 34-37/.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, тому наявні правові підстави для їх задоволення.
Висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості зроблено за повного з`ясування обставин справи, правильного застосування норм матеріального та процесуального права, з огляду на наступне.
Щодо доведеності укладення договору кредитної лінії № 979899327 від 7.05.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , апеляційний суд зазначає наступне.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.
Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами (частина перша статті 13 Закону України «Про споживче кредитування»).
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як установлено судом першої інстанції, 7.05.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 979899327, який оформлений в електронній формі через інформаційно-комунікаційну систему кредитодавця /а. с. 14 зворотна сторона - 21/.
Факт існування кредитних правовідносин відповідач в апеляційній скарзі визнає, як і визнає заборгованість по тілу кредиту та частково по процентам.
В силу припису статті 204 ЦК України, правомірність правочину презюмується. Отже, обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на відповідача.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність позивачем укладаннядоговору кредитної лінії № 979899327 від 7.05.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 ..
Щодо відступлення права вимоги за договором кредитної лінії № 979899327 від 7.05.2023.
Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним (постанові Верховного Суду від 7.02.2018 у справі № 2-2035/11, постанова Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15).
У справі встановлено, що 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, на підставі якого право вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «Таліон Плюс», що підтверджується Реєстром прав вимоги № 239 від 11.07.2023. Також сторонами були укладені додаткові угоди до договору факторингу.
10.10.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 10/1024-01, відповідно до якого право вимоги заборгованості за кредитним договором було відступлено новому кредитору (ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс»). Сторони підписали Реєстр прав вимоги № 1 від 10.10.2024 до договору факторингу № 10/1024-01 від 10.10.2024, відповідно до якого від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
15.07.2025 право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «Ейс» на підставі договору факторингу № 15/07/25-Е. Сторони на виконання договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № б/н від 15.07.2025 до договору факторингу № 15/07/25-Е від 15.07.2025, відповідно до якого від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «Ейс» відступлено право вимоги до відповідача за кредитним договором.
Доказів того, що договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», договір факторингу № 10/1024-01 від 10.10.2024, укладений між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», договір факторингу № 15/07/25-Е від 15.07.2025, укладений між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «Ейс» визнано недійсними суду не надано, а тому колегія суддів вважає, що позивачем доведено ту обставину, що ТОВ «ФК «Ейс» набуло статус нового кредитора за договором кредитної лінії № 979899327 від 7.05.2023, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 ..
Щодо доведеності розміру заборгованості за договором кредитної лінії № 979899327 від 7.05.2023.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частини перша, друга статті 1054 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (стаття 1050 ЦК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 9.01.2020 у справі № 643/5521/19 зазначено, що: «в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Згідно з умовами кредитного договору, кредитодавець надав відповідачу кредит у межах кредитної лінії, а перший транш кредиту становив 5050,00 грн. Кредит надавався у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на платіжну картку позичальника. Кредитний ліміт на суму 13600,00 грн. Договором визначено істотні умови кредитування, зокрема розмір кредиту, порядок та строки його повернення, розмір процентної ставки та відповідальність за порушення грошових зобов`язань. Зокрема, договором передбачено базову процентну ставку у розмірі 766,50 % , а на період дії дисконтного періоду застосовується знижена процентна ставка 3,65%-766,50%. Строк користування кредитом за першим траншем становив 30 календарних днів. Відповідно до умов договору позичальник зобов`язаний своєчасно повернути отриманий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені договором. У разі порушення строків виконання грошових зобов`язань договором передбачено нарахування процентів за користування кредитом та інших платежів відповідно до умов договору /а. с. 14 зворотна сторона - 21/.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що загальна сума кредиту за цим договором складається з сум кредиту за всіма наданими траншами, що отримані позичальником протягом всього строку дії договору (п. 2.5); за період від дати видачі кредиту до 10.05.2023 (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 766,500 відсотків річних, що на день укладення договору становить 2,100 відсотків від суми кредиту за кожний день користування ним (п. 8.3.1). Відповідно до п. 8.4. Після закінчення Дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,700 (одна тисяча вісімдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,980 відсотків в день від суми залишку Кредиту, що знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним.
Нарахування відсотків здійснювалось позивачем за такою формулою :
5 050,00 грн. (сума виданого кредиту)*2 (строк Кредиту)*2,10 (процентна ставка)/100 = 212,10 (сума нарахованих відсотків користування кредитом за період 07.05.2023 та 08.05.2023,що підтверджується розрахунком підготовленим ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога»). 9.05.2023 надано другий транш у розмірі 3950,00 грн. Таким чином тіло кредиту становить 5050,00+3950,00= 9000,00 грн.
9000,00 грн (сума виданого кредиту)*1 (строк Кредиту)*2,10 (процентна ставка)/100 = 189,00 (сума нарахованих відсотків за користування кредитом за 09.05.2023, що підтверджується розрахунком підготовленим ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога»). Відповідач здійснив часткову сплату у розмірі 402,00 грн (0,90-тіло кредиту, 401,10-відсотки). Таким чином тіло кредиту становить 9000,00-0,90= 8999,10 грн.
8999,10 грн (сума виданого кредиту)*4 (строк Кредиту)*2,10 (процентна ставка)/100 = 755,92 (сума нарахованих відсотків користування кредитом за період 11.05.2023 та 14.05.2023,що підтверджується розрахунком підготовленим ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога»). 14.05.2023 надано третій транш у розмірі 1950,00 грн. Таким чином тіло кредиту становить 8999,10+1950,00= 10949,10 грн.
10949,10 грн. (сума виданого кредиту)*1 (строк Кредиту)*2,10 (процентна ставка)/100 = 229,93 (сума нарахованих відсотків за користування кредитом за 14.05.2023, що підтверджується розрахунком підготовленим ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога»). 15.05.2023 надано черговий транш у розмірі 2650,00 грн. Таким чином тіло кредиту становить 10949,10+2650,00=13599,10 грн.
13599,10 грн. (сума виданого кредиту)*24 (строк Кредиту)*2,10 (процентна ставка)/100 = 6853,92 (сума нарахованих відсотків користування кредитом за період 15.05.2023 та 08.06.2023, що підтверджується розрахунком підготовленим ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога»). 11.06.2023 Відповідач здійснив часткову сплату у розмірі 5,00 грн за відсотки.
Відповідно до п. 8.4. Після закінчення Дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,700 (одна тисяча вісімдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних, що на день укладення договору становить 2,980 відсотків в день від суми залишку Кредиту, що знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним.
13599,10 грн. (сума виданого кредиту)*33 (строк Кредиту)*2,98 (процентна ставка)/100 = 13373,25 (сума нарахованих відсотків користування кредитом за період 9.06.2023 та 11.07.2023, що підтверджується розрахунком підготовленим ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога»). 19.06.2023 Відповідач здійснив часткову сплату у розмірі 15,00 грн за відсотки.
13599,10 грн. (сума виданого кредиту)*86 (строк Кредиту)*2,98 (процентна ставка)/100 = 34851,50 (сума нарахованих відсотків користування кредитом за період 12.07.2023 та 05.10.2023, що підтверджується розрахунком підготовленим ТОВ «Таліон Плюс»).
Колегія суддів зазначає, що проценти нараховано в межах строку кредитування та з урахуванням процентної ставки погодженої між сторонами.
Доказів на спростування розміру заборгованості по кредиту відповідачем суду не надано.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не перевірив чи є розмір заборгованості по процентам розумним та справедливими; чи відповідає від принципам добросовісності, розумності та співмірності; чи не створює він для відповідача надмірний фінансовий тягар; чи підтверджується розмір процентів; чи враховані обставини, які об`єктивно перешкоджали своєчасному виконанню зобов`язання; апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки заборгованість по процентам нарахована відповідачу за кредитним договором за період з 07.05.2023 по 05.10.2023.
Аргументи апеляційної скарги про те, що в період виникнення та накопичення заборгованості відповідач перебував у місцях несвободи; 18.12.2024 щодо відповідача діяв запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, що фактично позбавляло його можливості вільно пересуватись, повноцінно працювати, отримувати стабільний дохід, належним чином виконувати кредитні зобов`язання; апеляційний суд не вважає такими, що дають правові підстави для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки зазначені обставини не звільняє відповідача від обов`язку по сплаті заборгованості по кредиту.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що мати відповідача ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи також не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідача.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильні висновки суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).
Ураховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що зазначені в апеляційній скарзі аргументи суттєвими не являються та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для розподілу судових витрат, понесених відповідачем у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10.04.2026 у даній справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий суддя Л. О. Голота
Судді: В. В. Оніщук
Т. Б. Сало