Справа № 299/4884/25
П О С Т А Н О В А
Іменем України
13 серпня 2026 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
головуючого судді: Джуги С.Д.
суддів : Кожух О.А., Собослоя Г.Г.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лазорко Роман Йосифович, на заочне рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 26 листопада 2025 року, у складі судді Леньо В.В., у справі за позовом за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
встановив:
У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 19 березня 2021 року між ТОВ "Інфінанс" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № [телефон приховано]/2 на умовах строковості, зворотності, платності.
За умовами договору відповідачу було надано кредит в сумі 7000 грн. строком на 3 роки, із процентною ставкою 1,75 % за один день користування кредитом. Зазначений Договір було підписано електронним підписом позичальника, який було відтворено шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису).
Відповідач зобов`язався в порядку та на умовах, що визначені договором, повернути кредит. Однак зобов`язань за кредитним договором відповідач належним чином не виконав, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 88830,00 грн., з яких: 7000,00 грн., заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги 81830,00 грн.
22.06.2022 було укладено договір №22/06-22 відповідно до якого ТОВ «Інфінанс» відступило на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №[телефон приховано]/2 від 19.03.2021.
23.05.2024 було укладено договір №23/05/24 відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №[телефон приховано]/1 від 21.03.2021. Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом вимоги до Відповідача за договором №[телефон приховано]/2 від 19.03.2021.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» з відповідача ОСОБА_1 кредитну заборгованість за договором на загальну суму 88830,00 грн., а також судові витрати, в тому числі витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правову допомогу в сумі 25 000 грн..
Заочним рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 26 листопада 2026 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №[телефон приховано]/2 від 19.03.2021 року в сумі 88 830 гривень 00 копійок, з яких: заборгованість за основною сумою боргу (тілом кредиту) в сумі 7000,00 грн., заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги 81 830,00 грн.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмежено.ю відповідальністю «Факторинг Партнерс» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн., а всього 5422 гривні 40 копійок.
Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 08 січня 2026 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лазорко Роман Йосифович просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до повного заперечення ОСОБА_1 факту укладання кредитного договору № [телефон приховано]/2 з ТОВ «Інфінанс» та перерахування коштів на його поточний рахунок.. Вказує на те, що позивачем не надано жодних належних доказів про те, що відповідач прийняв від позивача пропозицію укласти договір про надання позики на умовах визначених в Акцепті оферта, Анкеті-заява та Правилах долучених до позовної заяви. Також не надано належних доказів підписання договору про надання позики за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а саме доказів отримання листа на електронну поштову адресу чи смс-коду на телефон відповідача, неналежність номеру телефону НОМЕР_1 відповідачеві. Крім того посилається на те, що позивачем не доведено та не підтверджено факт перерахування грошових коштів у сумі 7000 грн. відповідачу. Зазначає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості за договором позики лише констатує наявність заборгованості у фіксованій сумі, але у ньому не зазначено період нарахування процентів, порядок розрахунку та їх розмір, а тому даний розрахунок не являється належним доказом підтверджуючий правомірність нарахування відсотків за умовами неукладеного договору позики. Також апелянт вважає, що відсутні належні докази підтверджуючі факт відступлення прав вимоги по договору про надання позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту №[телефон приховано]/2 від 19.03.2021 року від ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до позивача.
У відзиві на апеляційну скаргу ТзОВ «Факторинг Партнерс» просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лазорко Р. Й. залишити без задоволення, а рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 26 листопада 2025 року залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Вказує, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не спростовує доводів, викладених в рішенні суду. ТОВ «Факторинг Партнерс» було подано належним чином докази укладення кредитного договору та набутого за ним права грошової вимоги, а тому, сумніви щодо їх достовірності відсутні, протилежного відповідачем не доведено.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на те, що предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення суду у справі з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні, або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).
В силу положень ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Положення ч.1 ст.205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічна позиція наведена у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.
Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Згідно ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з статтею 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована; суб`єкт персональних даних - фізична особа, персональні дані якої обробляються; згода суб`єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди. У сфері електронної комерції згода суб`єкта персональних даних може бути надана під час реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції шляхом проставлення відмітки про надання дозволу на обробку своїх персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, за умови, що така система не створює можливостей для обробки персональних даних до моменту проставлення відмітки.
Частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що на підставі Заявки-анкети № 3539914 на умовах пропозиції (оферти) на укладення електронного Договору позики, що акцептована відповідачем, шляхом підписання електронним підписом відповідача, було укладено Договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №[телефон приховано]/2.
Зазначений Договір було підписано електронним підписом позичальника, який було відтворено шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) 7u3s5s, який було надіслано йому СМС-повідомленням на вказаний в Заявці-Анкеті номер телефону НОМЕР_2 .
Відповідно до умов Договору позики: розмір кредиту - 7000.00 грн., строк дії Договору - 3 роки, відсоткова ставка - 1.75% за один день користування кредитом.
Всі інші умови, які визначають порядок і умови надання ТОВ «ІНФІНАС» грошових коштів у позику на умовах фінансового кредиту, права обов`язки сторін за договором, іншу інформацію, необхідну для укладення та належного виконання умов договору, викладені у Правилах, з якими ознайомилася позичальник до укладення договору, та які є невід`ємною частиною договору.
Кредитні кошти в сумі 7000,00 грн. ОСОБА_1 були перераховані на картку НОМЕР_3 , що підтверджується листом АТ «Універсал Банк» (а.с.27), а також листом ТОВ «Інфінанс» доданого до позовної заяви, у якому повідомляється, що 19.03.2021 о 06:48 було успішно перераховано кошти у сумі 7000 грн. на картку НОМЕР_3 , номер транзакції в системі iPay - 83516244.
Генерація і надсилання одноразового ідентифікатора, використаного для підписання заявки і, відповідно, укладення Договору здійснюється наступним чином: клієнт на веб-сайті натискає відповідну кнопку для підписання заявки/договору, силами програмного забезпечення генерується одноразовий ідентифікатор ключа для підписання, доступу до якого працівники товариства не мають. Вказаний ключ автоматично через API-сервіс надсилається на телефонний номер клієнта, верифікований в його особистому кабінеті на сайті. Для цього використовуються послуги оператора СМС-відправлень. Після введення клієнтом згенерованого ключа у відповідне поле для підписання, програма звіряє згенерований та введений ключі, і у випадку їх співпадіння заявка/договір вважаються підписаними.
Колегія суддів звертає увагу, що без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.
Заперечуючи факт виникнення у відповідача будь яких договірних відносин з ТОВ "Інфінанс" та недоведеність належності йому карткового рахунку на який було здійснена зарахування кредитних коштів у зв?язку з підписанням договору, колегія суддів звертає увагу, що позичальник самостійно зазначив реквізити банківської платіжної картки на яку повинні бути зараховані кошти у з?язку з підписанням договору про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.
Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання Договору позики, шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, кредитодавцем (ТОВ "Інфінанс") було перераховано грошові кошти в розмірі 7000 грн.
Відповідач ОСОБА_1 , заперечуючи надходження кредитних коштів на його банківську картку, належність йому номеру телефона, на який надсилався одноразовий ідентифікатор в якості особистого підпису, всупереч вимогам ч. 1 ст. 81 ЦПК України жодних належних доказів на підтвердження відсутності у нього банківської картки з номером НОМЕР_4 або неперерахування на цю картку/відповідний банківський рахунок у спірний період суми за кредитним договором чи не належності йому зазначеного в Заявці-Анкеті номеру телефона не надав, хоча не був позбавлений можливості надати суду відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження наведених заперечень, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до них.
Наведені обставини свідчать про те, що між відповідачем по справі та первісним кредитором - ТОВ "Інфінанс" було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов кредитного договору, у зв?язку з чим він отримав в кредит 7000 грн. Таким чином первісний кредитор свої зобов`язання перед позичальником виконав повністю.
У зв?язку з неналежним виконанням умов кредитного договору, у ОСОБА_1 виникла заборгованість в сумі 88830,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 7000,00 грн.,заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги 81830,00 грн.
22 червня 2022 року було укладено договір №22/06-22 відповідно до якого ТОВ "Інфінанс" відступило на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №[телефон приховано]/2 від 19.03.2021.
23 травня 2024 було укладено договір №23/05/24 відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» відступило на користь ТОВ «Факторинг партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №[телефон приховано]/2 від 19.03.2021.
Згідно з статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (стаття 1077 ЦК України).
Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне у майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Таким чином, до ТОВ «Факторинг партнерс» перейшло право вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №[телефон приховано]/2 від 19.03.2021 року в сумі 88830,00 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Інфінанс», заборгованість відповідача за Договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту станом на 22.06.2022 року (дата відступлення права вимоги) становила 88830,00 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 7000,00 грн.,заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги 81830,00 грн..
Відсотки за користування кредитними коштами нараховувалися на наступних умовах, погоджених сторонами:
Розмір кредиту 7 000 грн.; Строк користування кредитом 15 днів; Строк дії Договору 3 роки.
Відсоткова ставка 1,75% за один день користування кредитом, застосовується за умови належного виконання умов Договору та відсутності Пролонгації; Річна відсоткова ставка 638,75%, застосовується за умови належного виконання умов Договору та відсутності Пролонгації;
Номінальна річна відсоткова ставка 638,75%, застосовується у випадках передбаченими Правилами;
Максимальна відсоткова ставка 3,5% за один день користування кредитом, застосовується за умови неналежного виконання умов Договору; Максимальна річна відсоткова ставка 1277,5%, застосовується за умови неналежного виконання умов Договору;
Згідно із п.7.1 Правил надання грошових коштів у позику, Проценти за користування поточною сумою Фінансового кредиту нараховуються на суму фінансового кредиту з дня отримання включно та по день фактичного повернення включно. Сторони окремо погодили, що у випадку прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредиту у строк користування кредитом, обумовлений у договорі, проценти за користування кредитом нараховуються по дату фактичного повернення кредиту у повному обсязі, виходячи з Максимальної відсоткової ставки з урахуванням положень п. 7.3 Правил.
Розмір процентів за користування кредитними коштами та порядок їх нарахування узгоджено сторонами договору, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.
Колегія суддів також зауважує, що умови укладених між сторонами договорів відповідачем у судовому порядку не оспорювались.
Вказаний розмір заборгованості відповідачем не спростований.
Доказів належного виконання відповідачем зобов`язань щодо повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених договорами відповідачем не подано і матеріали справи не містять.
Таким чином, оскільки у встановлений договорами строк відповідач не повернув кредитні кошти та не сплатив нараховані проценти, у позивача виникло право на їх стягнення в примусовому порядку.
З врахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення у примусовому порядку з відповідача на користь позивача заявленої заборгованості за договорами.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому не заслуговують на увагу.
Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лазорко Роман Йосифович, залишити без задоволення.
Заочне рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 26 листопада 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 13 серпня 2026 року.
Головуючий:
Судді: