ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2026 року Львів Справа № 380/6299/25 пров. № А/857/27936/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Гуляка В.В., Нос С.П.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року (судді Грень Н.М., ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м.Львів) у справі № 380/6299/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в якому проситьвизнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №913270151594 від 18.02.2025 про відмову ОСОБА_1 в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу» згідно із заявою від 10 лютого 2025 року, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перевести ОСОБА_1 на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» з 10 лютого 2025 року та здійснити нарахування (перерахунок) та виплату такої пенсії з 10 лютого 2025 року, виходячи з розміру заробітної плати, зазначеної у довідках Головного управлінням ДПС у Львівській області №20-13-01-10-21 від 10.02.2025 та №21-13-01-10-21 від 10.02.2025.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подало апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Позивач не подав відзив на апеляційну скаргу.
Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 (надалі - позивач) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003.
Позивач 10.02.2025 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про переведення її на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII.
Керуючись пунктом 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженим Постановою КМУ від 14.09.2016 №622 та враховуючи, що позивачка на момент звернення із заявою не перебувала на державній службі, для обчислення розміру пенсії до заяви нею подано Довідку про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на лютий 2025 року, видану Головним управлінням ДПС у Львівській області 10.02.2025 за №20-13-01-10-21 та Довідку про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби за січень 2025 року видану Головним управлінням ДПС у Львівській області 10.02.2025 за №21- 13-01-10-21.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №913270151594 від 18.02.2025 позивачці відмовлено у переведенні на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII з тих підстав, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII.
Не погоджуючись із діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
10.12.2015 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про державну службу» №889-VIII, який набрав чинності 01 травня 2016 року.
Згідно із пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII втратив чинність Закон України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до частини 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право жінки, які досягли віку 60 років, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців.
Відмовляючи в призначенні пенсії державного службовця відповідач не зарахував до стажу державної служби позивачки періоди її роботи в органах державної податкової служби з 29.01.1991 по 21.04.2017 з чим колегія суддів не погоджується з урахуванням наступного.
Відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Постановою Кабінету Міністрів України №283 від 03.05.1994 затверджено Порядок обчислення стажу державної служби (діяв до набрання законної сили Законом України №889-VIII), яким визначено посади і ранги, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби. Обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії. Цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
Відповідно до абзацу 3 пункту 2 вказаного Порядку до стажу державної служби зараховується, зокрема, робота керівних працівників і спеціалістів в апараті державної податкової служби, її територіальних органів.
Відповідно до запису 06 трудової книжки ОСОБА_1 29.01.1991 на підставі наказу №3-л позивач була вперше призначена на посаду в Державній податковій інспекції м. Бердичева.
Відповідно до частини 2 статті 25 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993 при встановленні категорій посад державних службовців зроблено посилання на «інші прирівняні до них посади».
Частиною 1 статті 25 Закону України «Про державну службу» №3723-XII було визначено, що основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу.
Загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті з 16.12.1993 визначав Закон України «Про державну службу» №3723-ХІІ. Відповідно до статті 1 якого державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Відповідно до частини 2 статті 9 зазначеного Закону, регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України. Із наведеної норми вбачається, що правове становище державних службовців, які працюють в апараті інших органів, може регулюватися іншими спеціальними законами. При цьому, Закон України «Про державну службу» № 3723- ХІІ застосовується до таких службовців в частині, яка не врегульована спеціальними законами.
Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності був Закон України від 04.12.1990 №509-XII «Про державну податкову службу в Україні», а з 12.08.2012 - Податковий кодекс України.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України від 04.12.1990 №509-XII «Про державну податкову службу в Україні», Державна податкова адміністрація України, якій за змістом частин другої та третьої цієї статті підпорядковані державні податкові адміністрації в областях, є центральним органом виконавчої влади.
Посадовою особою органу державної податкової служби за правилами частини першої статті 15 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Державною податковою адміністрацією України. Посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації, після якої таким особам присвоюються спеціальні звання (ч.5, 6 ст.15 цього Закону).
Частиною четвертою статті 15 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 №509-XII передбачено, що посадові особи державних податкових інспекцій не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності). Частиною восьмою вказаної статті передбачено, що посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються відповідні спеціальні звання.
Тобто, даною нормою було установлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондуються з вимогами статті 12 Закону України «Про державну службу» №3723-XII щодо обмежень, пов`язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.
Статтею 6 Закону України від 04.12.1990 №509-XII «Про державну податкову службу в Україні» визначено, що видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, та які займали посади в державних органах щодо практичного виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики) у період до 12.08.2012, перебувають на державній службі та є державними службовцями.
З 12.08.2012 пунктом 344.1 статті 344 Податкового кодексу України визначено, що період роботи посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Вказане також кореспондується із частиною вісімнадцятою статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993, згідно якої період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Законом України від 04.12.1990 № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні», як і Податковим кодексом України не врегульовано питання пенсійного забезпечення посадових осіб державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, тому при вирішенні таких питань підлягають застосуванню положення Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ, зокрема стаття 37, за правилами якої право на одержання пенсії державних службовців мають особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, мають не менше як 10 років стажу державної служби та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців.
Відповідно до пункту 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року №283, документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.
Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 з 29.01.1991 по 21.04.2017 працювала на різних посадах в органах державної податкової служби: Державній податковій інспекції міста Бердичева, Державній податковій інспекції по Городоцькому районі Львівської області, Державній податковій адміністрації у Городоцькому районі, Державній податковій інспекції у Городоцькому районі, Городоцькій міжрайонній державній податковій інспекції, Державній податковій інспекції у Городоцькому районі, Городоцькій міжрайонній державній податковій інспекції, Городоцькій об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області, Городоцькій об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Львівській області.
Записи у трудовій книжці ОСОБА_1 свідчать про те, що: - 30.03.1994 позивачка прийняла присягу державного службовця (запис у трудовій книжці № 9); -01.06.1994 згідно наказу №25-0 позивачці присвоєно персональне звання «інспектор податкової служби ІІІ рангу» (запис у трудовій книжці №10); - 28.11.1994 позивачка прийняла присягу державного службовця (запис у трудовій книжці № 11); - 03.09.1998 згідно наказу №92-0 позивачці присвоєно персональне звання «інспектор податкової служби ІІ рангу» (запис у трудовій книжці №16); - 01.11.2002 згідно наказу №88-0 позивачці присвоєно спеціальне звання «інспектор податкової служби І рангу» (запис у трудовій книжці №19); - 01.12.2005 згідно наказу №87-0 позивачці присвоєно спеціальне звання «радник податкової служби ІІІ рангу» (запис у трудовій книжці №21); - 04.07.2013 згідно наказу №3-О позивачці присвоєно 11 ранг державного службовця (запис у трудовій книжці №26); - 01.01.2014 згідно наказу №48-О позивачці присвоєно спеціальне звання «радник податкової та митної справи ІІІ рангу» (запис у трудовій книжці №27); - 21.04.2017 припинено державно службу (запис у трудовій книжці №31).
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що період 26 років 2 місяці та 24 дні проходження служби позивачки в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII.
Станом на день набрання чинності Закону України «Про державну службу» №889- VIII стаж державної служби позивачки становить 30 років 06 місяці 04 дні.
За таких обставин станом на 01.05.2016 позивач перебувала на державній службі та мала необхідний стаж 10 років, досягла передбаченого віку 60 років для переведення її на пенсію відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу».
Відповідно до частини 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Отже, позивач при зверненні щодо переведення на пенсію державного службовця дотримала усі визначені законом вимоги та надала необхідні документи. В оскаржуваному рішенні відсутні посилання на недотримання позивачем порядку такого звернення, а відсутність необхідного стажу державної служби є єдиною підставою відмови у переведенні.
Верховний Суд України раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 08.10.2013 (справа №21-275а13) та у постанові від 22.10.2013 (справі 21-340а13) виснував, що аналіз положень статті 37 Закону №3723-XII, Закону №509-ХІІ дає підстави вважати, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.
Аналогічна правова позиція висловлена і Верховним Судом у постановах від 19.06.2018 у справі № 465/7218/16-а, від 03.07.2018 у справі №586/965/16-а, від 18.03.2021 у справі № 500/5183/17, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору та спростовують доводи апелянта.
Враховуючи зазначені вище встановлені обставини справи, норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини та висновки Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року у справі №380/6299/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді В.В. Гуляк
С.П. Нос
Повне судове рішення складено 13.08.26