Дата документу 13.08.2026 Справа № 334/6398/25
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ЄУН 3374/6398/25 Головуючий у І інстанції: Гнатюк О.М.
Провадження № 22-ц/807/639/26 Суддя-доповідач: Поляков О.З.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2026 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого Полякова О.З.,
суддів Кочеткової І.В.,
Мінгазова Р.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 01 грудня 2025 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до ОСОБА_1 про відшкодування страхових виплат,
У С Т А Н О В И Л А:
У серпні 2025 року ПрАТ «СК «УСГ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування страхових виплат.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 04.05.2022 о 15.00 год у Хабаржовіце (Чеська республіка) по вул. Сметанова перетин з вул. Коваржска та Кржижова сталася ДТП за участю автомобіля «Honda Civic» номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Skoda Oktavia»номерний знак 8UI 7985. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Згідно з протоколом про ДТП №KRPU-591/DNUL-2022-PU від 05.05.2022 винуватцем ДТП є водій автомобіля «Honda Civic» номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_2 .
На місці ДТП Віноградова Юлія надала міжнародний поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів «зелену карту» №UA/102/17264073 із строком дії з 16.00 год 04.05.2022 до 03.06.2022.
Відповідно до ст. 9 Процедурних правил Ради Бюро міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена карта» МТСБУ гарантує відшкодування за будь - яким страховим випадком «Зелена карта», навіть якщо такий сертифікат є фальшивим, не правочинним або змінений у незаконний спосіб. За таких обставин, незважаючи на той факт, що ДТП сталося о 15:00 годин 04.05.2022 року, початком дії міжнародного полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів «зелену карта» №UA/102/17264073 із строком дії з 16:00 годин 04.05.2022 року (забезпечений транспортний засіб «HONDA CIVIC» державний номерний знак НОМЕР_2 ) потерпілої особі було сплачене страхове відшкодування в розмірі 305,55 євро, що на момент ДТП дорівнює 9419,64 грн.
Відповідно до приписів ст. 106 Закону України «Про страхування» договір страхування визнається недійсним і не підлягає виконанню також у разі: якщо його укладено після страхового випадку.
Стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів) встановлює, що 38.1. Страховик після страхового відшкодування має право подати регресний позов: д) якщо страховий випадок настав використанням забезпеченого транспортного засобу в період, не передбачений договором внутрішнього страхування (при укладенні договору страхування з умовою використання транспортного засобу в період, передбачений договором страхування).
Позивач вважає, що відповідач повинна відшкодувати на його користь сплачене страхове відшкодування за міжнародним полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів «зелену карту» №UA/102/17264073 в розмірі 9419,64 грн, оскільки страховий випадок настав з використанням забезпеченого транспортного засобу в період, не передбачений договором.
Посилаючись на наведені обставини, ПрАТ «СК «УСГ» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 9419,64 грн та витрати сплаченого судового збору в розмірі 3028 грн.
Заочним рішенням від 01 грудня 2025 року Дніпровський районний суд м. Запоріжжя відмовив у задоволенні позову.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду, ПрАТ «СК «УСГ» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить заочне рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 01 грудня 2025 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги, повторюючи доводи позовної заяви, товариство зазначає, що факт ДТП підтверджено протоколом про ДТП №KRPU-591/DNUL-2022-PU від 05.05.2022, винуватцем ДТП є водій автомобіля «Honda Civic» номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_2 , яка є відповідачем у справі. Незважаючи на факт настання ДТП о 15:00 годині 04.05.2022, потерпілій особі було сплачене страхове відшкодування в розмірі 305,55 євро, що дорівнює 9419,64 грн на підставі міжнародного полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів «зелену карта» №UA/102/17264073 із строком дії з 16:00 годин 04.05.2022. Товариство наголошує, що страховий випадок настав з використанням забезпеченого транспортного засобу в період, не передбачений договором страхування.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Частиною першою статті 369 ЦПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, цей спір за визначеними статтею 274 ЦПК України критеріями відноситься до категорії малозначних, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідач своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася, що в силу ч. 3 цієї статті не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.
За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені у статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності позовних вимог, оскільки позивач не надав належних доказів вини відповідача у ДТП та не підтвердив наявності у нього права регресної вимоги.
Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на таке.
Суд першої інстанції встановив, підтверджено матеріалами справи та не заперечували сторони, що відповідно до міжнародного полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів «зелену карту» №UA/102/17264073 Віноградова Юлія застрахувала транспортний засіб «HONDA CIVIC» державний номерний знак НОМЕР_2 із строком дії з 16.00 год. 04.05.2022 року по 03.06.2022 року.
Згідно з платіжною інструкцією №202310645 Моторно (Транспортне) страхове бюро України провело оплату в сумі 305,55 Євро на користь отримувача Kooperativa pojistovna Prague, Czech Republik. Призначення платежу: Y/Ref.4226502309 dd 02.06.2023 PMT acc Reimb.Demand.
Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на момент укладення між позивачем та відповідачем договору страхування від 04.05.2022 та на момент дорожньо-транспортної пригоди за участю відповідача 04.05.2022 було врегульовано Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01 липня 2004 року, який втратив чинність 01.01.2025.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
1.1. страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу;
1.2. страховики - страхові організації, що мають право на здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України "Про страхування";
1.3. потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу;
1.4. особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду;
1.5. наземні транспортні засоби (далі - транспортні засоби) - це пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах;
1.6. власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах;
1.7. забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
Відповідно до п. 2.1. ст. 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховики зобов`язані укладати договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір "Зелена картка") відповідно до цього Закону та чинного законодавства України.
Згідно зі ст. 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхова після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника чи водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, у таких випадках:
-якщо страховий випадок настав з використанням забезпеченого транспортного засобу в період, не передбачений договором внутрішнього страхування;
Відповідно до п.п. 38.2.1. п. 38.2. ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
Згідно зі ст. 981 ЦК України договір страхування укладається в письмовій формі. Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).
Аналогічні положення містить ч. 5 ст. 97 Закону України «Про страхування», згідно якого укладення договору страхування може посвідчуватися страховим полісом, сертифікатом.
Статтею 106 Закону України «Про страхування» передбачено, що відповідно до цього Закону договір страхування визнається недійсним також у разі, якщо, зокрема, його укладено після настання події, що має ознаки страхового випадку. Договір страхування визнається недійсним у судовому порядку.
Таким чином, для правильного вирішення спору в цій справі необхідно встановити обставини дорожньо-транспортної пригоди та особу, відповідальну за заподіяння шкоди, перевірити чинність та умови договору міжнародного страхування на момент ДТП, з`ясувати факт та підстави здійснення страхового відшкодування, встановити особу, яка понесла відповідні витрати, а також наявність у позивача права регресної вимоги до відповідача у справі.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Так, на підтвердження позовних вимог, позивач надав міжнародний поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів «зелену карту» №UA/102/17264073 відповідно до якого ОСОБА_2 застрахувала транспортний засіб «HONDA CIVIC» державний номерний знак НОМЕР_2 із строком дії з 16.08 год. 04.05.2022 року по 03.06.2022 року.
Зі змісту позовної заяви та апеляційної скарги встановлено, що ДТП сталася 04.05.2022 о 15:00 годині.
Враховуючи, що докази на підтвердження обставин дорожньо-транспортної пригоди надані чеською мовою, апеляційний суд позбавлений можливості встановити, чи був транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності забезпечений на момент настання події.
Позивач обґрунтовував позов саме п. 38.1.1 ст. 38 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відтак звернувся до суду про відшкодування шкоди у порядку регресу до ОСОБА_1 , проте встановити вину вказаної особи з наданих іноземною мовою доказів - також неможливо.
Щодо права регресу встановлено, що із вказаним позовом до суду звернулось ПрАТ СК «УСГ», на підтвердження вимог надано платіжну інструкцією №202310645 відповідно до якої МТСБУ провело оплату в сумі 305,55 Євро на користь отримувача Kooperativa pojistovna Prague, Czech Republik. Призначення платежу: Y/Ref.4226502309 dd 02.06.2023 PMT acc Reimb.Demand.
Так, обмеження набуття страховиком завдавача шкоди права зворотної вимоги (регресу) випадками, які визначені у статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зумовлене тим, що набуття вказаного права щоразу після відшкодування цим страховиком шкоди потерпілому суперечило би меті страхування цивільно-правової відповідальності, об`єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди та яке забезпечує, зокрема, їх захист.
На думку колегії суддів, у цій справі позивач, як страховик відповідача (завдавача шкоди) не надав належних доказів набуття права регресу до нього. Таке право позивач міг би набути, відшкодувавши потерпілій завдану їй шкоду, а також за наявності умов, визначених статтею 38 вказаного Закону.
За вказаних обставин, колегія суддів доходить висновку, що належних, достовірних та достатніх доказів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.
Таким чином, апеляційний суд перевірив доводи апеляційної скарги та дійшов висновку, що вони є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З урахуванням того, що доводи апеляційної скарги є ідентичними доводам позовної заяви, яким суд надав належну оцінку, висновки суду є достатньо аргументованими, при цьому колегія суддів враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»). Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить. Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з судовим рішенням, не підтверджені жодними доказами.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно з вимогами ст. 76-78, 81, 89, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, апеляційну скаргу ПрАТ СК «УСГ» слід залишити без задоволення, а заочне рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 01 грудня 2025 року - без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» - залишити без задоволення.
Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 01 грудня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 13 серпня 2026 року.
Головуючий
Судді