Справа № 943/605/24 Головуючий у 1 інстанції: Шендрікова Г.О.
Провадження № 22-ц/811/1156/26 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий - суддя Цяцяк Р.П.,
судді Ванівський О.М. та Копняк С.М.,
за участю: секретаря Костюк С.О.;
позивачки ОСОБА_1 ,
адвоката Довжика С.М. - представника відповідачки ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Буського районного суду Львівської області від 19 березня 2026 року,
В С Т А Н О В И В:
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації (а.с. 1-4).
02 березня 2026 року від позивачки надійшла заява з проханням залишити позовну заяву без розгляду (а.с. 123).
03 березня 2026 року ухвалою суду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації залишено без розгляду (а.с. 124).
10 березня 2026 року адвокат Довжик С.М., представник ОСОБА_2 , подав до суду Заяву про визначення суми судових витрат, понесених стороною у справі, та стягнення суми понесених судових витрат, у якій просили стягнути з позивачки судові витрати понесені відповідачкою у розмірі 30 438 грн. 26 коп. (а.с. 126-129).
Ухвалою Буського районного суду Львівської області від 19 березня 2026 року згадану вище заяву представника відповідачки адвоката Довжика С.М. задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 438 гривень 26 копійок.
Дану ухвалу оскаржила позивачка.
Апелянт просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволені заяви представника відповідачки про стягнення витрат відмовити, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом норм процесуального права.
Вважає, «суд фактично стягнув кошти, розмір яких не підтверджений документально згідно з описом доказів у самій же ухвалі».
Зазначає, що згідно з частиною 5 ст. 142 ЦПК України судові витрати у разі залишення позову без розгляду можуть бути стягнуті лише за наявності необґрунтованих дій позивача. Водночас подання заяви про залишення позову без розгляду є реалізацією процесуального права позивача. Суд не навів мотивів, у чому саме полягала необґрунтованість дій ОСОБА_1 , а також не встановив фактів зловживання процесуальними правами чи свідомого затягування розгляду справи.
Вважає суму в 30 438 грн. 26 коп. завищеною для справи про захист честі та гідності, яка по суті навіть не розглядалася.
Також зазначає, що позивачка не була належним чином повідомлена про судове засідання 19 березня 2026 року, через що була позбавлена можливості подати клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу безпосередньо в суді першої інстанції (а.с. 151-152).
22 травня 2026 року до Львівського апеляційного суду представник відповідачки надіслав Відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу позивачки залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін (а.с. 174 - 181).
В судовому засіданні в ході апеляційного розгляду справи апелянт (позивачка) частково визнала вимоги сторони відповідачки про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, однак вважає, що до відшкодування підлягає не більше 7 000 грн., які відповідачка вже сплатила адвокату.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта (позивачки) на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечення цих доводів зі сторони представника відповідачки, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
ЦПК України встановлено, що:
- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (статті 12 і 81);
- судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, і що витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи (частини 1 та 3 статті 133);
- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частини 1-3 статті 137);
- розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 137);
- суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 137);
- обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 137).
Для отримання відшкодування витрат на правову допомогу слід довести: факт і тривалість надання цієї правової допомоги; факт надання допомоги адвокатом або іншим фахівцем у галузі права; факт оплати правової допомоги (або обов`язку такої оплати; п.1 ч.2 статті 137 ЦПК).
Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:
(1) Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);
(2) За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;
(3) Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;
(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;
(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Вище наведена правова позиція знайшла своє відображення у додатковій постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18 і в силу положень частини 4 статті 263 ЦПК України є обов`язковою для судів першої та апеляційної інстанцій.
25.08.2025 року відповідачка уклала з адвокатом Довжиком С.М. Договір №02/2025-ц про надання правової допомоги, який не містить умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом (а.с. 67-68), який було подано до суду 05.09.2025 року (а.с. 64-65).
Пунктом 3.1 згаданого вище Договору встановлено, що «розмір гонорару та розмір премії встановлюються Сторонами при обговоренні умов договору та фіксуються у відповідних додатках до цього Договору».
Як стверджується матеріалами справи, в день укладення Договору про надання правової допомоги (25.08.2025 року) також було укладено і Додаток № 1 до цього договору у формі «Протоколу погодження розміру гонорару адвоката», який згідно пункту 6 цього Протоколу «є невід`ємною частиною Договору» (а.с. 130-131), однак даний Додаток № 1 було подано до суду лише 10.03.2026 року, тобто - вже після ухвалення судом оскаржуваної ухвали.
Стороною відповідачки не надано суду пояснень з приводу того, чому саме згаданий вище Додаток № 1 до Договору було подано до суду лише після завершення розгляду справи судом першої інстанції шляхом постановлення оскаржуваної відповідачкою ухвали.
Частиною 1 статті 134 ЦПК України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.
Неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат може бути підставою для відмови у відшкодування відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Вищенаведена правова позиція знайшла своє відображення у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 (том 2, а.с. 38) і також в силу положень частини 4 статті 263 ЦПК України є обов`язковою для судів першої та апеляційної інстанцій.
У Відзиві на позовну заяву зазначено, що орієнтовний «розрахунок» суми судових витрат, які відповідачка понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, становить 15 000 грн. (а.с. 80). При цьому жодного реального «розрахунку» (зокрема - і витрат на професійну правничу допомогу) не наведено.
Тобто, як вбачається з вищенаведеного, на стадії розгляду справи судом першої інстанції позивачка була позбавленою можливості подати до суду аргументоване клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, або навести свої доводи щодо неспівмірності цих витрат (частини 5 та 6 статті 137 ЦПК України).
Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, і є безумовним доступом до правосуддя.
Конституційний Суд України в рішенні від 25 грудня 1997 року № 9-зп у справі за конституційним зверненням ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та інших щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) вирішив, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 статті 4).
Саме за заявою позивачки розгляд справи завершився залишенням її позовної заяви без розгляду. За наведеної обставини розмір витрат відповідачки на правничу допомогу аж ніяк не може перевищувати розмір цих витрат, задекларований нею ж у Відзиві на позовну заяву (15 000 грн.).
Згідно долучених до Заяви про визначення суми судових витрат, понесених стороною у справі, та стягнення суми понесених судових витрат доказів, реально відповідачкою було сплачено адвокату за надання правничої допомоги 7 000 грн. (а.с. 134).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З урахуванням наведеного вище в сукупності колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга позивачки підлягає до часткового задоволення шляхом зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають до стягнення з позивачки на користь відповідачки з 30 438 грн. 26 коп. до 7 000 грн., що (на переконання колегії суддів) буде відповідати критеріям розумності, виваженості та справедливості.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.2, 376 п.п. 3 і 4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 частково задовольнити.
Ухвалу Буського районного суду Львівської області від 19 березня 2026 року змінити, постановивши, що заява адвоката Довжика Сергія Миколайовича, представника відповідачки ОСОБА_2 , про стягнення судових витрат у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації підлягає до задоволення частково.
Зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають до стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , з 30 438 гривень 26 копійок до 7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повну постанову складено 13 серпня 2026 року.
Головуючий: Цяцяк Р.П.
Судді: Ванівський О.М.
Копняк С.М.